Ухвала

від 06.09.2023 по справі 755/2976/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 755/2976/21

провадження № 61-11135ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Тетяни Петрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна, Міністерство юстиції України, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район», про визнання незаконним та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нерухомого майна з незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру,

В с т а н о в и в:

У лютому 2021 році ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Т. П., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А., ОСОБА_1 , Стецюка В. В., треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., Міністерство юстиції України, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район», про визнання незаконним та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нерухомого майна з незаконного володіння.

06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру. Просив суд визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2020 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3680 та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року первісний позов задоволено частково. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А. та скасовано рішення № 53116162 від 14 липня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53833828 від 31 серпня 2020 року; визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 31 серпня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований за № 3680, недійсним; скасовано державну реєстрацію права власності зареєстрованого за ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122460980000); витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір по 3 866,00 грн з кожного; стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу по 2 000,00 грн з кожного; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року залишено без змін.

25 липня 2023 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гонда О. Ю. (далі - представник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.

У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокузалишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням поважності причин пропуску строку разом з належними доказами (документами), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог указаної вище ухвали представник, у встановлений судом строк, надіслав матеріали на усунення недоліків, надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що копію повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано засобами електронного зв`язку лише 30 червня 2023 року, з огляду на що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, а також наданий представником скріншот інтерфейсу електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» з інформацією про дату отримання судового рішення саме

30 червня 2023 року о 14 годині 19 хвилин свідчить про поважність причин пропуску вказаного строку та наявність підстав для його поновлення, а тому клопотання необхідно задовольнити.

Також представником заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті (23 196,00 грн), є значним для ОСОБА_1 і перевищує 5 % його річного доходу (39 994,06 грн).

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи з чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Крім того, ухвалити рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли особа звертається з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

На підтвердження майнового стану ОСОБА_1 надано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 04 липня 2023 року

№ 2653-23-06194, з яких вбачається, що розмір його річного доходу за 2022 рік становив 39 994,06 грн.

Однак доводи представника, а також надані докази на підтвердження майнового стану заявника не можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

При цьому, враховуючи обставини, викладені представником у клопотанні про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд вважає за можливе відстрочити заявнику сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року представник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17,

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 205/7567/18.

Окрім того, зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права з посиланням на те, що суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, оскільки в спірній квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, які не були залучені до справи.

Оскільки із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається імовірність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що неможливо встановити без дослідження матеріалів справи, а тому з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної касаційної скарги та належної перевірки її доводів, наявна необхідність відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів даної справи.

В касаційній скарзі також заявлено клопотання про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, яке міститься в її прохальній частині (пункт другий).

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення (дії) виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або його дії, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Враховуючи те, що представник не навів обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваних судових рішень, клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 у строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 травня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у справі.

Витребувати з Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/2976/21 за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алтуніної Тетяни Петрівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна, Міністерство юстиції України, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район», про визнання незаконним та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування нерухомого майна з незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру.

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у справі.

Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська