Постанова

від 28.06.2023 по справі 910/9217/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/9217/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.02.2023 (повний текст складено та підписано 03.03.2023)

у справі № 910/9217/22 (суддя Карабань Я.А.)

позовом фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича

до Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯМІ ТРАНС ГРУП"

про стягнення 95 473, 38 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000"

до фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича

про тлумачення умов договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Фізична особа-підприємець Рогов Анатолій Іванович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 95 051,38 грн, з яких: 95 051,38 грн основна заборгованість та 422, 00 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором-заявкою на перевезення вантажу №2634 від 14.07.2022, в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що у Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" відсутній обумовлений законом та договором обов`язок зі сплати спірних сум

Короткий зміст пояснень третьої особи

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯМІ ТРАНС ГРУП" у письмових поясненнях по суті спору вказувало, що факт надання відповідачу за первісним позовом послуги з міжнародного перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи, а позивач повністю розрахувався з третьою особою за надані послуги.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

Від відповідача надійшов зустрічний позов до фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича про тлумачення умов договору-заявки №2634 від 14.07.2022, а саме позивач за зустрічним позовом просив: умови оплати фрахтової суми за договором-заявкою №2634 від 14.07.2022 тлумачити таким чином, що фрахтова сума визначається в розмірі 4 200 євро по курсу НБУ на дату замитнення автомобіля. Зустрічна позовна заява, з посиланням на ст.213 та 637 Цивільного кодексу України, мотивована тим, що договір-заявка на перевезення вантажу №2634 від 14.07.2022 містить дві умови, які суперечать між собою в частині визначення розміру фрахтової суми, що підлягає сплаті в гривнях та порядку її оплати, що унеможливлює виконання договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 первісний позов задоволено, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на користь фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича 95 051 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят одну) грн 38 коп. основного боргу, 422 (чотириста двадцять дві) грн 00 коп. 3% річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції за первісним позовом мотивоване тим, що матеріалами справи документально підтверджується факт наявності у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом суми заборгованості в загальному розмірі 95 051, 38 грн (4 200, 00 євро х 37,2689 грн (курс НБУ на 22.07.2022)= 156 529,38 грн - 61 478,00 грн (сума оплати)). Крім того, за прострочення сплати суми основного боргу, за перерахунком суду першої інстанції присуджено до стягнення 3% річних за період з 23.07.2023 по 15.09.2022 в сумі 422,00 грн. з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу Ураїни.

Рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом мотивовано тим, що:

- врахувавши загальні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 213, 637 Цивільного кодексу України в правовідносинах, пов`язаних з тлумаченням правочину, суд зазначив, що в даному випадку, договір-заявка містить чітко визначено суму договору, а саме фрахтову суму - 4 200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження, будь-яких інших умов щодо ціни договір не містить, крім того договір на даний час виконаний зі сторони виконавця повністю та частково замовником у частині оплати;

- передбачену умову договору щодо оплати позивач за зустрічним позовом мав виконати 22.07.2022, однак, з зустрічним позовом звернувся до суду лише 18.11.2022, тобто вже після настання строку виконання зобов`язання, що в силу наведених положень закону та позицій Верховного Суду унеможливлює задоволення позову в даній справі про тлумачення умови договору, укладеного між сторонами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" (17.03.2023 згідно штемпеля канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник вказував, що суд першої інстанції не надав оцінки та не розглянув наведені скаржником у відзиві обставини, зокрема аргументам стосовно виставлення рахунку № е-00048 від 18.07.2022 на суму 122 956,68 грн., а в матеріали справи надано рахунок з такими ж реквізитами, але на суму 156 529,38 грн.

Крім того, скаржник наголошував, що описом вкладеного у цінний лист № 0313410537689 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 08.09.2022 підтверджується факт саме не направлення документів Товариству з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" і їх неотримання, адже вказаний лист направлено на інший індекс адреси.

Також, скаржник вказував, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що обов`язок відповідача із сплати другої частини вартості послуг позивача в розмірі 61 478,34 грн. не настав, враховуючи те, що позивач не надав відповідачу доказів в підтвердження виконання нми своїх зобов`язань оригіналів документів, в т.ч. оригінал товарно - транспортної накладної, і також судом помилково прийнято до уваги докази, які надані позивачем і не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі, а саме: договір - заявку на перевезення вантажу № 2617 від 27.06.2022 , адже предметом спору у даній справі є вимоги, що ґрунтуються на договорі № 2634 від 14.07.2022.

Також, скаржник зазначав, що не відповідає обставинам справи висновок суду, що при укладені договору сторонами не вчинялись дії, передбачені Цивільним та Господарським кодексами України, спрямовані на врегулювання розбіжностей щодо умов договору чи його тлумачення. Так, у зустрічній позовній заяві ТОВ «ТЕМП-2000» зазначено, що в межах досудового врегулювання спору Сторони Договору усно домовилися укласти додаткову угоду, після чого ТОВ «ТЕМП-2000» направив підписані з свого боку примірники додаткової угоди на адресу ФОП Рогов А.І. В своїй позовній заяві ФОП Рогов А. І. підтвердив факт отримання примірника додаткової угоди до Договору.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

21.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що:

- сторонами було чітко узгоджено, що вартість послуг визначається саме на дату розвантаження;

- у розділі «Фрахтова сума» Договору-заявки № 2634 визначено, що вартість послуг становить 4200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження;

- у розділі «Умови оплати» Договору-заявки № 2634 визначено не вартість послуг, а порядок розрахунків: Безготівкова форма розрахунку на умовах 100 % оплати протягом 50 % по замитненню авто, 50 % по розвантаженню авто;

- у пп. 14.1.260. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом;

- невизначеності чи незрозумілості щодо вартості послуг перевізника відсутні;

- ТОВ «ТЕМП-2000» частково оплатив надані послуги у сумі 61 478 грн. згідно платіжних доручень № 108 від 19 липня 2022 року та № 287 від 21 липня 2022 року. Решта суми у розмірі 95 051,38 грн. залишається не сплаченою і по цей час.

- Фрахтова сума становить 4200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження -22.07.2022 курс валют за даними НБУ (https://bank.qov.ua/ua/markets/exchanqerates?date-22.07.2022period=dailv) становив 1 Євро=37,2689 грн, а отже, загальна вартість послуг (фрахтова сума) у розмірі 4200 Євро в гривневому еквіваленті становить 156 529,38 грн., а тому недоплачена фрахтова сума становить 95 051,38 грн.;

- на виконання умов договору 22.07.2022 ФОП Роговим А.І. було складено та підписано зі своєї сторони акт надання послуг №138 від 22.07.2022 на суму 156 529, 38 грн, який разом з рахунком №е-00072 від 22.07.2022 на доплату в сумі 95 051,38 грн і претензією від 29.07.2022 р. було направлено замовнику;

- щодо неотримання вказаних документів засобами поштового зв`язку ТОВ «ТЕМП- 2000», позивач вказував, що вони направлялись на адресу надану скаржником, і вказана обставина не зумовлює від звільнення від сплати отриманих, належно виконаних та прийнятих послуг;

- документи на підтвердження вимог ФОП Рогова А.І. додано до первісної позовної заяви, у матеріалах справи наявний інший аналогічний договір-заявка на перевезення вантажу №2617 від 27.06.2022, який містив таку ж ціну 4 200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження і такі ж умови оплати, та був виконаний сторонами в повному обсязі з урахуванням перерахунку курсу НБУ на дату розмитнення у бік зменшення вартості послуг перевезення порівняно дати замитнення.

Також, разом з відзивом на апеляційну скаргу, позивачем було подано заяву про стягнення з скаржника витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн., понесених на стадії апеляційного розгляду справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9217/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22.

30.03.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/9217/22.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. грн. (2 481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом первісного позову (який оскаржується Товариством з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000") у цій справі є вимога щодо стягнення коштів у розмірі 95 473, 38 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9217/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду від 21.02.2023, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи на подання відзивів, заяв та клопотань.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 надіслана учасникам справи засобами поштового зв`язку, а також вручена представнику позивача.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023, від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, і наданий час воєнний стан продовжено і він триває.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.07.2022 між фізичною особою-підприємцем Роговим Анатолієм Івановичем (виконавець, позивач за первісним/відповідач за зустріним позовом) та Товариством з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" (замовник, відповідач за зустрічним/позивач за первісним позовом) укладено договір-заявку на перевезення вантажу №2634 (надалі - договір), відповідно до якого сторонами погоджено наступні умови:

Дата та час навантаження: 16.07.2022 9.00;

Найменування відправника: ТОВ "ТЕМП-2000";

Місце митного оформлення при навантаженні: Митний пост "Столичний, м.Київ, вул. Новопирогівська, 58;

Митниця місце розмитнення: CMR Foliaplast, 22-175 Dorohusk.UI.Kolejowa 7;

Вантажоотримувач: ASGRO BV;

Адреса пункту розвантаження (призначення вантажу): 4131 NS Vianen, Nederland, Attn.Walter Schon Eendrachtsweg 10;

Найменування вантажу та вага: плівка на палетах, 23 т.;

Фрахтова сума: 4 200 Євро (по курсу НБУ на дату розвантаження);

Термін доставки: з 21.07.2022 по 22.07.2022;

Умови оплати: безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 50% по замитненню авто і 50% по розвантаженню на підставі рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отримання оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

Так, виконавцем було виставлено замовнику рахунок на оплату №е-000048 від 18.07.2022 міжнародно транспортно-експедиторських послуг згідно договору на суму 156 529,38 грн.

Замовником було сплачено виконавцю вартість послуг у загальній сумі 61 478, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №108 від 19.07.2022 та №287 від 21.07.2022.

У свою чергу ФОП Рогов А.І. для виконання умов договору уклав договір-заявку на перевезення вантажу в міжнародному напрямку №17-17 від 14.07.2022 з перевізником ТОВ "МАЯМІ ТРАНС ГРУП" (перевізник, третя особа), на виконання умов якого останнє здійснило перевезення вантажу.

Факт виконання третьою особою перевезення, а отже і виконання ФОП Рогов А.І. умов договору-заявки на перевезення вантажу №2634 підтверджується CMR №б/н з відміткою вантажоодержувача про отримання 22.07.2022 вантажу.

22.07.2022 виконавцем було складено та підписано зі своєї сторони акт надання послуг №138 від 22.07.2022 на суму 156 529, 38 грн, який разом з рахунком №е-00072 від 22.07.2022 на суму 95 051,38 грн та претензією від 29.07.2022 було направлено замовнику 08.09.2022, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №0313410537689 та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 08.09.2022.

Відповіді на претензію чи доказів оплати рахунку матеріали справи не містять.

Предметом первісного позову є вимоги виконавця (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) до замовника (відповідача за первісним/позивача за зустрічним) про стягнення 95 051,38 грн основного боргу за надані послуги з перевезення та 422, 00 грн 3% річних.

Предметом зустрічного позову є вимоги замовника (позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом) до виконавця (відповідача за зустрічним/позивача за первісним позовом) про тлумачення умов договору, а саме останній просить суд тлумачити умови оплати фрахтової суми за договором-заявкою №2634 від 14.07.2022 таким чином, що фрахтова сума визначається в розмірі 4 200 євро по курсу НБУ саме на дату замитнення автомобіля, а не на дату розвантаження, як визначено договором-заявкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, а тому розгляд справи здійснюється у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

Ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.07.2022 виконавцем було надано замовнику послуги з перевезення згідно договором-заявкою на перевезення вантажу №2634 від 14.07.2022 в повному обсязі. Вказане визнається учасниками справи та відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягає.

Так, договором сторонами було погоджена фрахтова сума 4 200 Євро (по курсу НБУ на дату розвантаження) та умови оплати: безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 50% по замитненню авто і 50% по розвантаженню на підставі рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отримання оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, замовником здійснено попередню оплату вартості послуг виконавця в загальній сумі 61 478, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №108 від 19.07.2022 та №287 від 21.07.2022.

Крім того, на виконання умов договору 22.07.2022, виконавцем було складено та підписано зі своєї сторони акт надання послуг №138 від 22.07.2022 на суму 156 529, 38 грн, який разом з рахунком №е-00072 від 22.07.2022 на доплату в сумі 95 051,38 грн і претензією від 29.07.2022 було направлено замовнику.

Також, при розрахунку вартості послуг виконавцем взято курс Євро НБУ станом на 22.07.2022, тобто дату розвантаження, 4 200, 00 євро х 37,2689 грн = 156 529,38 грн.

Отже, враховуючи загальну вартість послуг наданих виконавцем 156 529,38 грн, та оплату здійснену замовником 61 478, 00 грн, за розрахунком позивача, несплаченою відповідачем залишилась сума у розмірі 95 051, 38 грн.

Заперечуючи проти первісного позову та заявляючи зустрічний позов, замовник просив, зокрема, умови оплати фрахтової суми за договором-заявкою №2634 від 14.07.2022 тлумачити таким чином, що фрахтова сума визначається в розмірі 4 200 євро по курсу НБУ на дату замитнення автомобіля, з посиланням на те, що договір-заявка містить дві умови, які суперечать між собою в частині визначення розміру фрахтової суми, що підлягає сплаті в гривнях та порядку її оплати, що унеможливлює виконання договору.

Відповідно до пункту 14.1.260 статті 14 Податкового кодексу України, фрахт -це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

У частині 8 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 Цивільного кодексу України).

Отже, в частинах 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов (близька за змістом правова позиція щодо застосування статей 213, 637 Цивільного кодексу України наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 11.09.2019 у справі №922/3740/18, від 27.01.2021 у справі № 904/2581/19, від 06.07.2022 у справі №910/5719/21).

Врахувавши вказані загальні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 213, 637 Цивільного кодексу України в правовідносинах, пов`язаних з тлумаченням правочину, суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, що в даному випадку, договір-заявка містить чітко визначено суму договору, а саме фрахтову суму - 4 200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження, будь-яких інших умов щодо ціни договір не містить, крім того договір виконаний зі сторони виконавця повністю та частково замовником у частині оплати.

Також, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, передбачену умову договору щодо оплати позивач за зустрічним позовом мав виконати 22.07.2022, однак, з зустрічним позовом звернувся до суду лише 18.11.2022, тобто вже після настання строку виконання зобов`язання, що в силу наведених положень закону та позицій Верховного Суду унеможливлює задоволення позову в даній справі про тлумачення умови договору, укладеного між сторонами. Крім цього, позивач за зустрічним позовом просить фактично не здійснити тлумачення умов договору, а змінити їх у частині визначення розміру фрахтової суми, в зв`язку з незгодою з розміром вартості наданих послуг, а саме змінивши умову: фрахтову суму 4200 Євро на дату розвантаження на фрахтову суму 4200 Євро на дату замитнення.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що при укладені договору сторонами не вчинялись дії, передбачені Цивільним та Господарським кодексами України, спрямовані на врегулювання розбіжностей щодо умов договору чи його тлумачення. Окрім того, матеріали справи підтверджують, що сторонами укладався інший аналогічний договір-заявка на перевезення вантажу №2617 від 27.06.2022, який містив таку ж ціну 4 200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження і такі ж умови оплати.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про тлумачення умов договору-заявки на перевезення вантажу №2634 від 14.07.2022.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінки та не розглянув наведені скаржником у відзиві обставини, зокрема аргументам стосовно виставлення рахунку № е-00048 від 18.07.2022 на суму 122 956,68 грн., а в матеріали справи надано рахунок з такими ж реквізитами, але на суму 156 529,38 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржником в підтвердження вказаного твердження не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України виставлення саме рахунку на суму 122 956,68 грн., а наявні у справі докази в сукупності підтверджують документально факт надання позивачем за первісним позовом послуг на суму 156 529,38 грн. (акт надання послуг №138 від 22.07.2022 на суму 156 529, 38 грн, який разом з рахунком №е-00072 від 22.07.2022 на доплату в сумі 95 051,38 грн і претензією від 29.07.2022 було направлено замовнику, сформований рахунок на оплату №е-000048 від 18.07.2022 міжнародних транспортно-експедиторських послуг згідно договору на суму 156 529,38 грн.).

Доводи скаржника про те, що описом вкладеного у цінний лист № 0313410537689 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 08.09.2022 підтверджується факт саме не направлення документів Товариству з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" і їх неотримання, адже вказаний лист направлено на інший індекс адреси і суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що обов`язок відповідача із сплати другої частини вартості послуг позивача в розмірі 61 478,34 грн. не настав, враховуючи те, що позивач за первісним позовом не надав відповідачу доказів в підтвердження виконання ними своїх зобов`язань оригіналів документів, в т.ч. оригінал товарно - транспортної накладної - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Так, строк виконання обов`язку відповідача за первісним позовом з сплати вартості наданих послуг обумовлено саме договором - заявкою № 2634 від 14.07.2022 і визначено фактом розвантаження автомобіля, а факт розвантаження якого 22.07.2022 внаслідок одержання вантажу вантажоодержувачем підтверджується CMR №б/н з відміткою вантажоодержувача у відповідній графі № 24 вантажної накладної, а також в сукупності і іншими доказами у справі (зокрема, виконання перевезення третьою особою), що в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України підтверджує факт настання строку оплати за надані послуги згідно договору - заявки № 2634 від 14.07.2022, і виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку з оплати наданих послуг у сумі 95 051, 38 грн (4 200, 00 євро х 37,2689 грн (курс НБУ на 22.07.2022)= 156 529,38 грн - 61 478,00 грн (сума оплати)).

Доводи скаржника про те, що судом помилково прийнято до уваги докази, які надані позивачем і не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі, а саме: договір - заявку на перевезення вантажу № 2617 від 27.06.2022 , адже предметом спору у даній справі є вимоги, що ґрунтуються на договорі № 2634 від 14.07.2022 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказаний доказ оцінено судом першої інстанції в контексті того, що сторонами укладався інший аналогічний договір-заявка на перевезення вантажу №2617 від 27.06.2022, який містив таку ж ціну 4 200 Євро по курсу НБУ на дату розвантаження і такі ж умови оплати, і вказані висновки жодним чином не спростовують факт виникнення правовідносин між сторонами на підставі договору - заявки № 2634 від 14.07.2022і їх оцінку судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом сума основного боргу в загальному розмірі 95 051, 38 грн (4 200, 00 євро х 37,2689 грн (курс НБУ на 22.07.2022)= 156 529,38 грн - 61 478,00 грн (сума оплати)). Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження і спростовуються наявними у справі доказами в сукупності.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом свого грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 3% річних у сумі 422,00 грн за період з 23.07.2022 по 15.09.2022.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача за первісним позовом, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача за первісним позовом відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок суми 3% річних за період з 23.07.2023 по 15.09.2022, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що наведений позивачем за первісним позовом розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у сумі 422,00 грн підлягають задоволенню.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено первісний позов у повному обсязі та відмовлено у задоволенні зустрічного позову, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення , за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.04.2023 засобами поштового зв`язку разом з відзивом на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, фізичною особою-підприємцем Роговим А.І. подано заяву, за підписом адвоката Калити А.В., про стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, дійсно, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено вище, 20.04.2023 засобами поштового зв`язку разом з відзивом на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, фізичною особою-підприємцем Роговим А.І. подано заяву, за підписом адвоката Калити А.В., про стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, тобто вказану заяву подано у встановлений законом строк.

В обґрунтування заяви Фізичної особи-підприємця Рогова А.І. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, надано наступні докази витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції:

- копія договору про надання правничої правової допомоги № 23-2022 від 05.12.2022 укладений між Фізичною особою-підприємцем Роговим А.І., який діє на підставі державної реєстрації підприємницької діяльності та адвокатом Калитою А.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1811 від 21.02.2020, виданого Радою адвокатів Рівненської області від 24.01.2022 №2, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань стягнення заборгованості та тлумачення умов договору у господарській справі № 910/9217/21 в інтересах клієнта та на умовах визнаних договором, згідно якого сторони погодили, що вартість надання правової допомоги згідно з даним договором включно до отримання судового рішення, яким закінчується розгляд справи в суді першої інстанції становить: 2 000,00 грн. - аналіз та ознайомлення з документами по справі, надані клієнтом; 3 000,00 грн. - підготовка та подання відзиву на зустрічну позовну заяву; 500,00 грн. - підготовка та подання клопотань та заяв з процесуальних питань (вартість за одне клопотання); 1 500,00 грн. - участь в одному судовому засіданні.

- копія додаткової угоди № 1 від 10.04.2023 до договору про надання правничої правової допомоги № 23-2022 від 05.12.2022, відповідно до якої за взаємною згодою сторони вирішили внести зміни до п. 1 ст. 4 Договору про надання правової допомоги № 23-2022, доповнивши його абзацом 2 наступного змісту: «Сторони погодили, що вартістю надання правової допомоги згідно з даним договором у суді апеляційної інстанції (з моменту отримання тексту апеляційної скарги до отримання постанови суду апеляційної інстанції є фіксованою та складає 15 000,00 грн., що включає правових аналіз апеляційної скарги, підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу, супроводження розгляду справи в суді апеляційної інстанції із підготовкою та отриманням будь-яких необхідних процесуальних документів по справі без їх обмеження кількості та участь в судових засіданнях без обмеження їх кількості;

- копія завдання № 1-1904 від 19.04.2023 про виконання умов договору про надання правничої допомоги № 23-2023 від 05.12.2022, укладений між адвокатом Калитою А.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1811 від 21.02.2020, виданого Радою адвокатів Рівненської області від 24.01.2020 № 2 та Фізичною особою-підприємцем Роговим А.І., який діє на підставі державної реєстрації підприємницької діяльності, на підставі договору про надання правової допомоги № 23-2022 від 05.12.2022, з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору від 10.04.2023, погоджено надання наступних послуг в суді апеляційної інстанції у господарській справі № 910/9217/22: (1) супроводження розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22; (2) адвокату надається представляти інтереси клієнта в судових установах, органах державної казначейської служби, в органах виконавчої служби/приватних виконавців; (3) вартість правових послуг є фіксованою та складає 15 000,00 грн., що включає: правовий аналіз апеляційної скарги, підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу, супроводження розгляду справи в суді апеляційної інстанції із підготовкою та отриманням будь-яких необхідних процесуальних документів по справі без їх обмеження кількості та участь в судових засіданнях без обмеження їх кількості, отримання судового наказу, передачу судового наказу на виконання; (4) загальна вартість послуг, вказана в п. 1.3 сплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дати проголошення (отримання) судом апеляційної інстанції рішення.

- копія Акту про надання послуг № 1/19-2023 від 19.04.2023, згідно якого замовник Фізично особа-підприємець Рогов А.І. та адвокат Калита А.В., з іншого боку, склали акт, про те, що виконавцем були виконані наступні роботи: надання правової допомоги у справі № 910/9217/22 в Північному апеляційному господарському суді, в кількості 1 послуга, кількість витраченого часу - без обмеження, вартістю 15 000,00 грн.

Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу також були подані ордер серії АІ № 1382570 від 19.04.2022, згідно якого Калита А.В., на підставі договору про надання правової допомоги № 23-2022 від 05.12.2022, представляє інтереси Фізичної особи-підприємця Рогова А.І. у Північному апеляційному господарському суді та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1811 від 21.02.2020, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області від 24.01.2020 № 2.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Таким чином, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Рогова А.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000», подану при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22, в розмірі 15 000 грн. 00 коп. - є співмірним із значенням справи для Фізичної особи-підприємця Рогова А.І., з ціною позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час апеляційного провадження, а тому заявлена сума витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи - є обґрунтованою, документально доведеною та не спростованою скаржником, у зв`язку з чим вказана сума витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду підлягає відшкодуванню Фізичній особі-підприємця Рогову А.І. за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» у повному обсязі, а саме в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення у повному обсязі заяви Фізичної особи-підприємця Рогова А.І. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/9217/22, понесених у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" на рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 -залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником - Товариством з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідача "ТЕМП-2000" (01033, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 29, ідентифікаційний код 31111758) на користь фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/9217/22, понесених у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

5. Матеріали справи № 910/9217/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко