Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/9217/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2023Справа № 910/9217/22Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

за заявою фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича

про ухвалення додаткового рішення в справі

за позовом фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича

до Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯМІ ТРАНС ГРУП»

про стягнення 95 473, 38 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000»

до фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича

про тлумачення умов договору,

Представники учасників справи:

від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: Калита А.В;

від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом: не з`явився;

від третьої особи: Калита А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Рогов Анатолій Іванович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 95 051,38 грн, з яких: 95 051,38 грн основна заборгованість та 422, 00 грн 3% річних.

18.11.2022 від відповідача надійшов зустрічний позов до фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича про тлумачення умов договору-заявки №2634 від 14.07.2022, а саме позивач за зустрічним позовом просить суд: умови оплати фрахтової суми за договором-заявкою №2634 від 14.07.2022 тлумачити таким чином, що фрахтова сума визначається в розмірі 4 200 євро по курсу НБУ на дату замитнення автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 прийнято зустрічний позов ТОВ «ТЕМП-2000» (надалі - відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом) до фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича (надалі - позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про тлумачення договору, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, відмовлено ТОВ «ТЕМП-2000» в залученні ТОВ «МАЯМІ ТРАНС ГРУП» в якості третьої особи за зустрічним позовом, подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 первісний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на користь фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича 95 051, 38 грн основного боргу, 422, 00 грн 3% річних та 2 481, 00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

01.03.2023 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 16 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 заяву фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича про ухвалення додаткового рішення в справі №910/9217/22 призначено на 21.03.2023.

У судове засідання 21.03.2023 учасники справи не з`явилися, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення всіх учасників справи про розгляд заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2022 розгляд заяви відкладено на 05.04.2023.

22.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 про витребування матеріалів справи №910/9217/22, в зв`язку з надходженням апеляційної скарги від ТОВ «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 зупинено провадження за заявою фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/9217/22 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9217/22 та до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9217/22 залишено без змін.

01.08.2023 матеріали справи №910/9217/22 повернулися до Господарського суду міста Києва та, в зв`язку з перебуванням у період з 31.07.2023 по 18.08.2023 у відпустці, передані судді Карабань Я.А. - 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 поновлено провадження за заявою фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/9217/22 та розгляд заяви призначено на 05.09.2023.

У судовому засіданні 05.09.2023 представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом та третьої особи підтримав у повному обсязі та просив задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення. Представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 18.10.2022 у справі №910/9217/22, з огляду на заяву представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про подачу доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи представником позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом долучено: копію договору про надання правничої допомоги №06-09 від 06.09.2022, укладеного з адвокатом Бойко Ю.А., з додатком №1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7410/10 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1277307 на ім`я адвоката Бойко Ю.А., звіт №1 про виконання умов договору від 15.09.2022 на суму 6 000, 00 грн, акт №1 здачі-прийняття наданих послуг на суму 6 000, 00 грн та платіжну інструкцію №1090 від 07.09.2022 на суму 6 000, 00 грн про оплату вказаних послуг. Договора про надання правової допомоги №23-2022 від 05.12.2022 та №24-2022 від 05.12.2022 укладені з адвокатом Калита А.В., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1811 та ордер серії АІ №1318774 на ім`я адвоката Калити А.В., акт надання послуг №1/23-2022 від 21.12.2022 на суму 7 000, 00 грн, зі звітом №1-0512 від 21.12.2022 та довідкою №1/21-22 про отримання розрахунку, акт надання послуг №2/23-2022 від 24.01.2023 на суму 1 500, 00 грн зі звітом №2-0512 та довідкою про отримання розрахунку №3/21-02, акт надання послуг №3/23-2022 від 21.02.2023 на суму 1 500, 00 грн зі звітом №3-0512 та довідкою про отримання розрахунку №3/21-02.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між

сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом враховано, що відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом розмірі.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем за первісним/відповідача за зустрічним позовом підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом на професійну правову допомогу в розмірі 16 000, 00 грн є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, а тому заява позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідача «ТЕМП-2000» (01033, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 29, ідентифікаційний код 31111758) на користь фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 06.09.2023.

Суддя Я.А.Карабань