Постанова

від 13.06.2023 по справі 911/2093/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 911/2093/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

зза участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2021 (повний текст складено 26.01.2022) у справі №911/2093/21 (суддя Рябцева О.О.) за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекріейшн-Сервіс" 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України про визнання недійсними договору іпотеки, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекріейшн-Сервіс, Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, в якій він просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 02.12.2009 р. № ЯИ 441906, № ЯИ 441905, № ЯИ 441904 з відміткою про перехід права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, до товариства з обмеженою відповідальністю Рекріейшн-Сервіс, визнати недійсним договір іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18, укладений між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України і Товариством з обмеженою відповідальністю Рекріейшн-Сервіс у частині включення до предмета іпотеки земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Комарницькою О.В. за № 319 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Рекріейшн-Сервіс повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви прокурора про зміну предмету позову) обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.03.2009 р. № 1038 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, які входять до складу земель оборони, було передано у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства всупереч вимогам ч. 5 ст. 116, ст. 122 ст. 149 Земельного кодексу України, а саме за відсутності згоди землекористувача та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, що свідчить про перевищення Бориспільською районною державною адміністрацією передбачених законом повноважень. Згодом вказані земельні ділянки були відчужені ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» відповідно до договорів купівлі-продажу, на підставі яких виготовлено та зареєстровано державні Акти на право власності № ЯИ 441906, № ЯИ 441904, № ЯИ 441905, яке в подальшому відповідно до договорів купівлі-продажу відчужило земельні ділянки на користь ТОВ «Рекріейшн-Сервіс». Проте оскільки суб`єкти цивільних правовідносин не набували у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки, то видані для підтвердження цих прав державні акти на землю є незаконними, а тому наявні підстави для визнання зазначених державних актів недійсними. Разом з цим, вказані земельні ділянки перебувають в іпотеці на підставі договору іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18, укладеного між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України як іпотекодержателем та ТОВ «Рекріейшн-Сервіс» як іпотекодавцем, предметом якого є у тому числі зазначені земельні ділянки. Проте, оскільки набуття ТОВ «Рекріейшн-Сервіс» права власності на земельні ділянки, які було передано ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в іпотеку, було незаконним та іпотекодавець не мав права власника на розпорядження цими земельними ділянками, то відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання його недійсним у частині включення до предмета іпотеки земельних ділянок із кадастровими номерами 3220887000:03:002:0061 площею 0,9900 га, 3220887000:03:002:0064 площею 0,9900 га та 3220887000:03:002:0065 площею 0,9899 га, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Крім того, враховуючи те, що вказані земельні ділянки повністю накладаються на земельну ділянку (кадастровий номер 3220887000:03:002:0933), яка віднесена до земель оборони і перебуває в державній власності, зареєстровані за ТОВ «Рекріейшн-Сервіс», проте в силу законодавства вони не можуть перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, то права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання ТОВ «Рекріейшн-Сервіс» повернути земельні ділянки у державну власність.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2021 у справі №911/2093/21 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 441906 від 02.12.2009 р. з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0064, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, до ТОВ «Рекріейшн-Сервіс».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 441905 від 02.12.2009 р. з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0061, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, до ТОВ «Рекріейшн-Сервіс».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 441904 від 02.12.2009 р. з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,9899 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0065, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс».

Визнано недійсним договір іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (код 00032112) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» (код 36108488) в частині включення до предмета іпотеки земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0061 площею 0,9900 га, 3220887000:03:002:0064 площею 0,9900 га та 3220887000:03:002:0065 площею 0,9899 га, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Комарницькою О.В за № 318.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» повернути земельну ділянку (кадастровий номер 3220887000:03:002:0061) площею 0,9900 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» повернути земельну ділянку (кадастровий номер 3220887000:03:002:0064) площею 0,9900 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» повернути земельну ділянку (кадастровий номер 3220887000:03:002:0065) площею 0,9899 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» на користь Офісу Генерального прокурора 14755,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп.) судового збору.

Стягнуто з Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на користь Офісу Генерального прокурора 1135,00 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять грн. 00 коп) судового збору.

Рішення аргументовано тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс», проте в силу законодавства вони не можуть перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання вказаного товариства повернути земельні ділянки у державну власність.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №911/2093/21 скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга банку обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме щодо незастосування строків позовної давності до спірних правовідносин, не залишення позову прокурора без розгляду у зв`язку з недоведеністю наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави, неправильної оцінки доказів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 апеляційну скаргу у справі № 911/2093/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В. судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Також не погодившись з рішенням суду, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №911/2093/21 щодо обставин припинення Київському квартирно-експлуатаційному управлінню права постійного користування земельною ділянкою площею 16 132,7 га, яке посвідчене державним актом від 1979 року серії Б № 025629 та набуття права користування земельною ділянкою площею 16 132,7 га підрозділами Національної гвардії України.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено та не з`ясовано чи мала місце відмова Київського КЕУ від земельної діялнки площею 16 132, 7 га (куди входять спірні земельні ділянки) та чи передавалась земельна ділянка площею 16 132, 7 га до підрозділів Національної гвардії України. Також апелянт зазначає, що з моменту набуття права постійного користування спірними земельними ділянками та до сьогоднішнього часу Київським КЕУ, як постійним землекористувачем та Міністерством оборони України, як органом, уповноваженим здійснювати функції управління землями оборони, не приймалось жодних рішень щодо відмови від спірних земельних ділянок (у тому числі з урахуванням зміни земельного законодавства).

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження та апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Київського квартирно-експлуатаційного управління призначено до спільного розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався.

06.06.2022 на адресу суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просив суд залишити апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" без задоволення, а рішення -без змін.

Також від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління, в якому прокурор просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін. До відзиву додано копію акту прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка від 29.09.1992, проте клопотань щодо залучення вказаного акту в якості доказу, як того вимагають норми ГПК України прокурором не заявлено.

Відповідно до ч. 5 ст 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що клопотання про залучення доказу на стадії апеляційного розгляду справи відсутнє, судом апеляційної інстанції зазначений акт прийому ( передачі) від 29.09.1992 до уваги не береться .

17.06.2022 через канцелярію суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в якому не погодився з доводами апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Також від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення з урахуванням доводів прокурора, викладених у відзиві на апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України.

19.08.2023 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник просив суд залишити без змін мотивувальну частину рішення щодо обставин припинення Київським квартирно-експлуатаційним управлінням права постійного користування земельною ділянкою.

Від Міністерства оборони України через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з урахуванням доводів Київської обласної державної адміністрації викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

14.09.2022 на адресу суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 911/1176/17.

20.09.2022 через канцелярію суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління відповідно до якого представник просив задовольнити апеляційну скаргу і змінити мотивувальну частину.

Також 20.09.2022 на адресу суду від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання про витребування у Міністерства оборони України та Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України завірені копії документів на підставі яких здійснювалося розформування Київської квартирно-експлуатаційної частини району; ліквідаційного акту та інших наявних документів при розформуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини району; наказів Міністра оборони СРСР від 22.02.1977 № 105 та Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 апеляційні скарги у справі № 911/2093/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2093/21 у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2093/21 у зв`язку з участю судді Кравчука Г.А. у ДФТГ сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2022 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному протоком авторозподілу складі суду та призначено розгляд справи.

18.11.2022 від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло доповнення до клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 розгляд справи відкладено на 15.12.2022.

13.12.2022 на адресу суду від представника банку надійшло пояснення до клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 розгляд справи відкладено на 12.01.2023.

12.01.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на черговому з`їзді суддів.

07.02.2023 на адресу суду від представника банку надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

02.03.2023 та 08.03.2023 на адресу суду від представника банку надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

09.03.2023 на адресу суду від представника Міністерства оборони України надійшло пояснення щодо клопотання АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 розгляд справи відкладено на 16.03.2023.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2093/21 у зв`язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2023.

29.03.2023 на адресу суду від представника банку надійшло клопотання про приєднання доказів до справи.

06.04.2023 від прокуратури надійшло пояснення щодо клопотань АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про приєднання доказів до матеріалів справи.

06.04.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 27.04.2023.

27.04.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 18.05.2023.

18.05.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному. Розгляд справи призначено на 13.06.2023. Щодо клопотань відповідача -2 про зупинення провадження у справі, витребування доказів та приєднання доказів колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні виходячи з наступного.

Представник відповідача -2 у своєму клопотанні про зупинення провадження просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1176/17, обґрунтовуючи його об`єктивною неможливістю розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1176/17, оскільки зібрані докази об`єктивно не дозволяють встановити та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у справі № 911/2093/21, у тому числі наявність/відсутність порушеного права, про захист якого заявлено прокурором. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що зібрані у справі докази дають можливість для повного і всебічного встановлення обставин справи, відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи, відповідачем -2 належним чином необґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції у клопотанні про зупинення провадження слід відмовити. У своєму клопотанні про витребування доказів від 19.09.2022 з урахуванням доповнення від 18.11.2022 банк просить суд витребувати у Міністерства оборони України, Генерального штабу збройних сил України та Галузевого державного архіву Міністерства оборони України завірені копії документів, на підставі яких здійснювалось розформування Київської квартирно-експлуатаційної частини району, ліквідаційного акту та інших наявних документів.

Також відповідачем -2 подано до суду клопотання про приєднання доказів від 06.02.2023, 08.03.2023 та від 27.03.2023.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 80, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За правилами ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Подані відповідачем клопотання про витребування доказів та залучення доказів не містять належного обґрунтування обставин, які можуть підтвердити витребувані докази та обґрунтування об`єктивної неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції, отже відповідачем -2 не дотримано вимоги ст. 80, 81 ГПК, що є підставою для відмови у задоволенні клопотань.

У судове засідання 13.06.2023 з`явилися представники прокуратури, відповідача - 2 та третіх осіб. Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явилися. Київська обласна державна адміністрація про розгляд справи повідомлена шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 08.06.2023.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. При цьому слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023, якою повідомлено про призначення справи до судового розгляду в судовому засіданні 13.06.2023, була отримана в електронний кабінет Київською обласною державною адміністрацією 29.05.2023. Надсилання судом апеляційної інстанції копій даних ухвал в Електронний кабінет відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, і зазначені судові рішення вважаються врученими сторонам.

Також, процесуальні документи по справі направлялися на юридичну адресу ТОВ "Рекріейшн-Сервіс" - 08325, Київська обл, с. Щасливе, вул. Л. Українки 20-а, однак повернулись на адресу суду за закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, виходячи зі змісту положень ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290 та 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача -1.

Присутні представники висловили позицію з приводу апеляційних скарг. Представник Київського квартирно-експлуатаційного управління підтримав власну апеляційну скаргу і просив її задовольнити, рішення змінити в мотивувальній частині. Представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" підтримав власну апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг і просив суд оскаржуване рішення залишити без змін. Представник Міністерства оборони України підтримав апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління і просив суд змінити рішення у мотивувальній частині.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру», стаття 23 якого передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, чинним законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону №1697VII.

«Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Офісом Генерального прокурора на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист від 09.04.2020 за № 11/6/1-125вих-21, в якому викладено виявлені порушення вимог земельного законодавства щодо незаконності розпорядження землями оборони та запропоновано вжити заходів щодо поновлення інтересів держави.

Натомість Київською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2021 № 01.1-141838 повідомлено, що остання не володіє інформацією та підтверджуючими документами щодо спірних земельних ділянок та їх накладення на землі оборони, у зв`язку з чим не заперечує проти вжиття відповідних заходів Офісом генерального прокурора.

Про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду Київська обласна державна адміністрація не заявила, у розумний строк з позовом до суду з метою захисту свої прав не звернулась, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок, відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Ураховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, мало місце попереднє звернення прокурора до відповідного компетентного органу, а уповноваженим органом допущено бездіяльність, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини справи.

Відповідно до Державного акта серії Б № 025629 на право користування землею від 1979 року Київській квартирно-експлуатаційній частині району в безстрокове та безоплатне користування для державних потреб надано земельну ділянку площею 16132,7 га в межах згідно з планом землекористування, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 35.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 490 «Про реформу системи військової освіти» та директивою Генерального штабу Міністерства оборони України від 19.06.1992 р. Національній гвардії України передано навчальний центр Київського вищого загальновійськового командного двічі червонопрапорного училища ім. Фрунзе М.В.

Відповідно до директиви Генерального Штабу Збройних Сил України № 115/1/3440 від 12.04.1994 р. та наказу ЦКЕУ МО України № 162 від 24.06.1994 р. на фондах Київської Квартирно-експлуатаційної частини району сформовано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва. Наведене підтверджується витягом з наказу від 01.08.1994 р. № 2 начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва.

Відповідно до п. 10 Положення про Київське квартирно-експлуатаційне управління (нова редакція), затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 24.02.2021 р. № 57, Київське квартирно-експлуатаційне управління було перейменовано із Квартирно-експлуатаційного управління (м. Київ); Квартирно-експлуатаційне управління (м. Київ) було сформовано із Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва; Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва є правонаступником Київської квартирно-експлуатаційної частини району та Дарницької квартирно-експлуатаційної частини району.

23.05.2014 р. на підставі Державного акта серії Б № 025629 на право користування землею від 1979 року за Управлінням північного територіального командування внутрішніх військ (військова частина НОМЕР_1 ), яке змінено на правокористувача Військову частину НОМЕР_2 «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» Національної гвардії України, було зареєстровано право користування земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності внутрішніх військ МВС, що підтверджується інформаційною довідкою від 06.09.2021 р. № 273478243 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 23.02.2021 р. № 85 «Про надання в постійне користування земельної ділянки Київському квартирно-експлуатаційному управлінню» припинено право постійного користування Військової частини НОМЕР_2 «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» Національної гвардії України земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 та надано в постійне користування без складання документації із землеустрою Київському квартирно-експлуатаційному управлінню земельну ділянку площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 без зміни її меж та основного цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Як вбачається з вказаного розпорядження, вказане розпорядження було прийнято за згодою Військової частини НОМЕР_2 «Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» Національної гвардії України.

04.03.2021 р. на підставі вказаного розпорядження за Київською обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, надану Київському квартирно-експлуатаційному управлінню в постійне користування.

За даними Публічної кадастрової карти (https://map.land.gov.ua/) земельна ділянка площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 перебуває у державній власності з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин).

Розпорядженням № 1038 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 24.03.2009 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області та надано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 6,9300 га ріллі для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до списку громадян, яким надаються земельні ділянки (додаток до розпорядження № 1038 від 24.03.2009 р.), ОСОБА_1 відведено земельну ділянку площею 0,9899 га, ОСОБА_2 - 0,9900 га та ОСОБА_3 - 0,9900 га.

На підставі Розпорядження № 1038 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 24.03.2009 р. було видано Державні акти на право власності на земельну ділянку, у тому числі:

- ОСОБА_2 державний акт серії ЯЗ № 348691 від 02.06.2009 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0064, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- ОСОБА_1 державний акт серії ЯЗ № 348692 від 02.06.2009 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,9899 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0065, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- ОСОБА_3 державний акт серії ЯЗ № 348688 від 02.06.2009 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0061, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Надалі, після набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, 3220887000:03:002:0061, вказані земельні ділянки 02.07.2009 р. були відчужені Товариству з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент» на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: № 714 від 02.07.2009 р., № 710 від 02.07.2009 р. та № 722 від 02.07.2009 р. відповідно.

На підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме:

-Державний акт серії ЯИ № 441906 від 02.12.2009 р. на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0064, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020993800008;

-Державний акт серії ЯИ № 441904 від 02.12.2009 р. на земельну ділянку площею 0,9899 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0065, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020993800010;

-Державний акт серії ЯИ № 441905 від 02.12.2009 р. на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0061, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020993800007.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент» 17.12.2009 р. було відчужено земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, 3220887000:03:002:0061 Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» на підставі договорів купівлі продажу земельних ділянок від 17.12.2009 р., укладених між ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» та ТОВ «Рекріейшн-Сервіс», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровими № 7439, № 7447 та № 7443.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. на державних актах ЯИ № 441906, ЯИ № 441904, ЯИ № 441905 від 02.12.2009 р. на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, 3220887000:03:002:0061 здійснено відмітку про перехід права власності на вказані земельні ділянки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс».

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, 3220887000:03:002:0061 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс», що підтверджується інформаційними довідками від 17.06.2021 р. № 261979559, № 261979069, № 261979410 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Листом № 10-10-0.222-1957/2-21 від 19.02.2021 р. Головне управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на лист Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про спірні земельні ділянки повідомило, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0059, 3220887000:03:002:0060, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065 мають перетин зовнішніх меж із земельною ділянкою з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 площею 7665,0239 га розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області з цільовим призначенням розміщення та постійна діяльність внутрішніх військ МВС, що підтверджується державним актом на право користування землею 1979 року серії Б № 025629, інформаційною довідкою від 06.09.2021 р. № 273478243 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження № 1038 від 24.03.2009 р.) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" (в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження № 1038 від 24.03.2009 р.) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності (ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України).

Отже, земельна ділянка площею 16132,7 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України віднесена до земель оборони, перебувала та перебуває у державній власності.

З огляду на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, 3220887000:03:002:0061 розташовані у межах земельної ділянки площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, то спірні земельні ділянки також віднесені до земель оборони, що унеможливлює їх перебування у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 24.03.2009 № 1038 фактично було змінено цільове призначення земель оборони державної власності з їх віднесенням до земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства).

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

При цьому згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Головне управління Національної гвардії України до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 не зверталось, що підтверджується листом Головного управління Національної гвардії України від 21.01.2019 р. № 27/29/2-452.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони (п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до п. а) ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Згідно з до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Отже, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0065 площею 0,9899 га, 3220887000:03:002:0061 площею 0,9900 га та 3220887000:03:002:0064 площею 0,9900 га, які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, на момент їх відведення у приватну власність для ведення особистого селянського господарства перебували у державній власності, знаходились за межами населеного пункту та відносилися до земель оборони.

Таким чином, Бориспільська районна державна адміністрація не мала права розпоряджатися земельними ділянками 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, які входять до земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933.

Разом з цим, враховуючи, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.03.2009 р. № 1038 вже реалізовано і вичерпало свою дію, визнання його недійсним не є ефективним способом захисту права, оскільки задоволення цієї вимоги не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, зокрема повернення у його володіння спірних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19.

Судом першої інстанції в судовому засіданні оглянуто на офіційному вебсайті Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/) картографічне відображення земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 та 3220887000:03:002:0933 та встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка віднесена до земель оборони та перебуває у державній власності.

Таким чином, доводи АТ «Державний експортно-імпортний банк» щодо неналежності станом на теперішній час спірних земельних ділянок до земель оборони спростовуються вищенаведеними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, які розташовані у межах земельної ділянки площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, було набуто з порушенням вимог ст. 84, ч. 5 ст. 116, ст. 149 Земельного кодексу України, то видані для підтвердження цих прав державні акти від 02.12.2009 р. № ЯИ 441906, № ЯИ 441905, № ЯИ 441904 на право власності на вказані земельні ділянки є незаконними.

Таким чином, вимога прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки від 02.12.2009 р. № ЯИ 441906, № ЯИ 441905, № ЯИ 441904 з відміткою про перехід права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18 колегія суддів зазначає наступне.

26.01.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 151410Z18, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В та зареєстровано в реєстрі за № 318.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору № 151410Z18 від 26.01.2010 р. за цим договором забезпечуються усі вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитної угоди від 22.03.2007 р. № 151407К19, укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудком».

Пунктом 1.3 іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно земельні ділянки, що належать іпотекодавцю на праві власності, в тому числі земельні ділянки площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0064, площею 0,9899 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0065 та площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0061, які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Сошниківська сільська рада.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0065 площею 0,9899 га, 3220887000:03:002:0061 площею 0,9900 га та 3220887000:03:002:0064 площею 0,9900 га, які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, вказані об`єкти нерухомого майна перебувають під обтяженням (реєстраційні номери обтяження №№ 9453148, 9453150, 9453147) на підставі іпотечного договору від 26.01.2010 р. за № 151410Z18.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065, передані в іпотеку за іпотечним договором № 151410Z18 від 26.01.2010 р., знаходяться (накладаються повністю) на земельній ділянці з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка належить до земель оборони, та не вилучалась з власності держави.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» не було власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, розташованих в межах земельної ділянки, яка віднесена до земель оборони, отже відповідач-1 не мав повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками та передання спірних земельних ділянок в іпотеку.

Враховуючи, що відповідач-1 передавав в іпотеку земельні ділянки, які входять до земель оборони, тобто не будучи власником спірних земельних ділянок, то договір іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18 в частині включення до предмета іпотеки земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 суперечить вимогам закону, які передбачають можливість набуття статусу іпотекодавця лише власником майна, та інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Таким чином, вимога прокурора про визнання недійсним договору іпотеки від 26.01.2010 р. № 151410Z18, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс», в частині включення до предмета іпотеки земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Комарницькою О.В. за № 318 є обґрунтованою і місцевий суд дійшов вірного висновку щодо її задоволення.

Прокурором також заявлено вимогу про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, частина друга ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, які обмежені в обороті всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Цивільний оборот земельних ділянок земель оборони обмежений законодавчо з огляду зокрема на п. «в» ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України.

Таким чином, зайняття земель оборони з порушенням вимог Земельного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено обороноздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Отже, вимоги прокурора в тому числі і про визнання недійсним іпотечного договору від 26.01.2010 р. № 151410Z18 у відповідній частині та про зобов`язання повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекріейшн-Сервіс», проте в силу законодавства вони не можуть перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання вказаного товариства повернути земельні ділянки у державну власність.

Такі твердження узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 р. у справі № 372/1684/14-ц.

З огляду на викладене, вимога прокурора про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації також підлягає задоволенню, про що суд першої інстанції постановив обґрунтоване рішення.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що позивач та прокурор знали або повинні були дізнатись про порушення своїх прав ще у 2009-2011 роках.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Такий перелік не є вичерпним. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.08.2021 р. у справі № 910/20607/17.

Отже, власник нерухомого майна не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом його повернення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведений правовий висновок Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки землі оборони, які розташовані в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0065 зареєстровані на праві приватної власності і порушення прав її законного володільця держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк» спростовуються наведеним вище, відповідно апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Як зазначає Київське квартирно-експлуатаційне управління в своїй апеляційній скарзі з посиланням на текст оскаржуваного рішення, суд першої інстанції в мотивувальній його частині, окрім зазначення про передачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 490 «Про реформу системи військової освіти» та директиви Генерального штабу Міністерства оборони України від 19.06.1992 Національній гвардії України навчального центру Київського вищого загальновійськового командного двічі червонопрапорного училища ім. Фрунзе М.В., безпідставно зазначив і про передачу Національній гвардії України земельної ділянки площею 16500 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 16132,7 га.

Судом апеляційної інстанції при перевірці матеріалів справи встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 490 «Про реформу системи військової освіти» за змістом її п.7.2 свідчить про передачу на баланс Національної гвардії будинки в міру ліквідації військових навчальних закладів, споруди, за винятком військового майна і зброї, навчального центру Київського вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища імені Фрунзе М. В. (с. Старе Бориспільського району) - до 31 липня 1992 р.

Будь яких даних , вказівок чи застережень щодо земельної ділянки площею 16500,0 га чи 16 132,7 га, на якій це майно розміщене, вищевказана Постанова КМУ не містить, отже таке посилання суду першої інстанції на відомості щодо наведених земельних ділянок є безпідставним та непідтвердженим доказами, і як наслідок, підлягає виключенню з мотивувальної частині рішення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2021 у справі №911/2093/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Київське квартирно-експлуатаційне управління та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Матеріали справи №911/2093/21 повернути суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2023.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук