Постанова

від 28.06.2023 по справі 911/405/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. Справа№ 911/405/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мінченко Я.В.;

від відповідача: Маслій Д.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 (повне рішення складено 02.05.2023)

у справі №911/405/23 (суддя О.В. Конюх)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс»

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 399 730,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором на закупівлю №53-127-08-22-01210 від 08.06.2022 у сумі 333 586, 85 грн., пені у сумі 54 552, 73 грн., відсотків річних у розмірі 3 273, 17 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 318, 01 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі №911/405/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» 333 586, 85 грн. основного боргу, 8 318,01 грн. інфляційних втрат, 2 848, 06 грн. процентів річних, 23 733,82 грн. пені, 4 421, 84 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі №911/405/23 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначив, що право позивача на стягнення заборгованості за договором виникає лише після надання покупцю електронної податкової накладної, оформленої та та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку в електронній формі. У зв`язку із відсутністю реєстрації податкових накладних скаржник вважає, що строк оплати за поставлений товар не настав.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та призначено до розгляду на 28.06.2023.

16.06.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

Представник позивача у судовому засіданні 28.06.2023 заперечував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрикс» (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю №53-127-08-22-01210 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити товар згідно зі специфікацією до договору ДК 021:2015 код 18110000-3 Формений одяг, а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і сплатити продукцію.

Згідно із п. 4.1 договору термін постачання продукції - протягом 60 календарних днів з дня підписання договору.

Датою постачання вважається дата в видатковій накладній, яка підтверджує отримання продукції (п. 4.4 договору).

Сторонами також підписано додаток №1 до договору (Специфікація), відповідно до якого погодили перелік, кількість, ціну товару до поставки - форменого одягу, країна походження Україна, загалом на суму 1 667 934,25 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 333 586,85 грн., загальна вартість з ПДВ 2 001 521,10 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень та заперечень обумовлений специфікацією товар загалом на суму 2 001 521,10 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, а саме: №99 від 01.08.2022 на суму 960 789,00 грн, №107 від 01.08.2022 на суму 181 125,00 грн., №112 від 08.08.2022 на суму 590 010,00 грн., №158 від 20.09.2022 на суму 68 142,00 грн., №165 від 26.09.2022 на суму 201 455,10 грн.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що оплата поставленої продукції відбувається протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції при наданні електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки.

Позивач склав податкову накладну від 01.08.2022 №1 (дата виписування 01.08.2022, реєстраційний номер документа в ЄРПН 9171995180 від 31.08.2022), податкову накладну від 01.08.2022 №2 (дата виписування 01.08.2022, реєстраційний номер документа в ЄРПН 9171991142 від 31.08.2022), податкову накладну від 08.08.2022 №5 (дата виписування 08.08.2022, реєстраційний номер документа в ЄРПН 9171994346 від 31.08.2022), податкову накладну від 20.09.2022 №18 (дата виписування 20.09.2022, реєстраційний номер документа в ЄРПН 9212093273 від 14.10.2022) та податкову накладну від 26.09.2022 №24 (дата виписування 26.09.2022, реєстраційний номер документа в ЄРПН 9212098598 від 14.10.2022).

Вказані податкові накладні були прийняті, водночас реєстрація їх зупинена відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України.

Вподальшому, рішеннями № 8397382/39234237, № 8397383/39234237, № 8397384/39234237, № 8397385/39234237 та № 8397386/39234237 було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 01.08.2022, № 2 від 01.08.2022, № 5 від 08.08.2022, № 18 від 20.09.2022 та № 24 від 26.09.2022.

Відповідач здійснив частково оплату отриманого товару у сумі 1 667 934,25 грн., а саме сплатив платіжними дорученнями:

№3693 від 13.09.2022 суму 250 000,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №99 від 01.08.22 без ПДВ»);

№3855 від 28.09.2022 суму 130657,50 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №99 від 01.08.22 без ПДВ»);

№3909 від 04.10.2022 суму 60 000,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №112 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4026 від 06.10.2022 суму 140 000,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №99 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4074 від 11.10.2022 суму 190 319,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №112 від 01.08.22 без ПДВ»)

№4075 від 11.10.2022 суму 280 000,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №99 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4073 від 11.10.2022 суму 150 937,50 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №107 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4086 від 12.10.2022 суму 50 000,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №112 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4178 від 19.10.2022 суму 135 455,75 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №112 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4179 від 19.10.2022 суму 55 900,25 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №112 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4180 від 19.10.2022 суму 56 785,00 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №158 від 01.08.22 без ПДВ»);

№4310 від 26.10.2022 суму 167 879,25 грн. (призначення платежу «Опл.за формений одяг зг.дог. №53-127-08-22-01210 від 08.06.22 накл №165 від 01.08.22 без ПДВ»).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, а отже Державна фіскальна служба України прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду належні та допустимі докази звернення до адміністративного суду з позовом до податкового органу про визнання протиправними та скасування рішень комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов`язання податкового органу здійснити реєстрацію податкових накладних. Також, позивач не надав докази оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, умова щодо порядку оплати переданого товару є істотною умовою договору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно до ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

При укладенні договору закупівлі № 53-127-08-22-01210 від 08.06.2022 сторонами у п. 3.5 договору було погоджено порядок розрахунків: «оплата поставленої продукції відбувається протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції при наданні електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки».

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач фактично вказує про те, що зазначений пункт договору в частині обов`язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкових накладних суперечить положенням ч.1 ст. 212 ЦК України, та з урахуванням висновків ВГСУ, наведених у постановах від 17.02.2016 у справі №910/17610/15 та від 07.04.2017 у справі №905/2680/16, вказана умова не є відкладальною обставиною, оскільки оспорювані положення договору встановлюють наслідки лише для однієї сторони, тоді як відкладальна обставина повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав та обов`язків для обох сторін договору.

Враховуючи доводи позивача, суд вважає за необхідне відмітити, що зміст статті 215 ЦК України розрізняє два види недійсних правочинів: нікчемний, тобто такий, недійсність якого встановлена законом, та оспорюваний, тобто такий, щодо якого недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Оскільки, з огляду на законодавчі приписи, спірний правочин не є нікчемним, суд зазначає, що він належить до категорії оспорюваних.

Надаючи оцінку доводам позивача з посиланням на правові позиції Вищого господарського суду України, суд по-перше зазначає, що положеннями ст.236 ГПК України унормовано необхідність врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, тоді як в даному випадку висновки, на які посилається позивач, сформульовані не Верховним Судом, а Вищим господарським судом України.

По-друге, із змісту постанов, на які посилається позивач, жодним чином не вбачається про здійснення судом висновків про недійсність правочинів з огляду на факт створення відкладальною обставиною обов`язку лише для однієї із сторін.

При цьому необхідно також зазначити, що постанова у справі №910/17610/15 від 17.06.2016, на яку посилається позивач, постановою Верховного Суду України від 09.08.2017 була скасована, а справа була передана на новий розгляд.

Обставини, встановлені у постанові у справі №905/2680/16 не є релевантними обставинам даної справи, оскільки висновки суду ґрунтувались на неможливості неоплати послуг внаслідок відсутності бюджетного фінансування із застосуванням висновків Європейського суду з прав людини, наведених у рішенні від 18.10.2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України».

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що норма ст.212 ЦК України не містить імперативних положень щодо обов`язковості, у разі укладання сторонами правочину з відкладальною обставиною, настання або зміни прав та обов`язків для обох або однієї із сторони.

Враховуючи наведене у сукупності, позивачем не наведено та судом не встановлено, якій саме нормі закону суперечить оспорюваний пункт договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України)

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Суд враховує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договору, зазначена у п. 3.5 договору, є обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відомостей про припинення дії згаданого підпункту договору та з огляду на відсутність доказів визнання недійсним пункту договору в частині обов`язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної.

Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19.

Крім того, обов`язковість вказаного пункту договору підтверджується і іншими умовами договору закріпленими сторонами. Так, в п. 7.6 договору сторони визначили, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум податку на додатну вартіст, що відносяться до податкового кредиту , покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість поставлених товарно-матеріальних цінностей за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на начебто викладений висновок Верховного Суду у постанові від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, що обов`язок позивача з реєстрації податкової накладної вважається виконаним у момент надіслання складеної накладної до реєстру податкових накладних, є необґрунтованими, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду зазначений висновок відсутній.

За таких обставин, враховуючи, що станом на момент розгляду справи судом податкові накладні не зареєстровані, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» фактично є передчасним, оскільки з урахуванням погоджених сторонами умов договору, які є обов`язковими в силу ст.629 ЦК України, строк виконання відповідачем свого обов`язку з оплати наданих послуг не настав.

При цьому, суд зазначає, що після реєстрації податкових накладних, у випадку не проведення відповідачем оплати наданих послуг, ТОВ «Смарт Фабрікс» не буде позбавлено права звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованості у сумі 333 586, 85 грн.

Оскільки вимоги позивача про стягнення 54 552, 73 грн пені, 8 318, 01 грн інфляційних збитків та 3 273, 17 грн 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих висновків про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс», у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають сплаті судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 року у справі № 911/405/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 року у справі № 911/405/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» (79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 45А; код ЄДРПОУ 39234237) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (07100, Київська область, м. Славутич, пр. Ентузіастів, 7; код ЄДРПОУ 25881800) 5 756, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/405/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 29.06.2023