Постанова

від 28.06.2023 по справі 910/10210/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. Справа№ 910/10210/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Скорік Ю.Б., Старицька Ю.Ю.;

від відповідача: Золотопуп С.В.;

від третьої особи: Ніколаєнко О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року (повне рішення складено та підписано 14.04.2023 року)

у справі № 910/10210/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 82 890,33 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М"

про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (далі - відповідач), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - третя особа) про стягнення 91 104,86 грн, з яких: 77 421,81 грн - основний борг з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, 10 769,66 грн - інфляційні втрати, 2 913,39 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов`язку власника нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 2, з оплати послуг постачання теплової енергії за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

22.01.2022 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства, в якій останній просивсуд зобов`язати Компанію здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії по належному Товариству нежитловому приміщенню загальною площею 288,5 м2, та розміщеному в багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві, за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників засобів комерційного обліку теплової енергії Multical UF 601 (заводський номер 6806635) та Multical Е (заводський номер 4638830 ) пропорційно до загальних опалювальних площ квартир і нежитлових приміщень вищенаведеного будинку в цьому періоді.

В обґрунтування зустрічних вимог Товариство посилалося на те, що споживання теплової енергії нежитловим приміщенням відповідача вірогідно здійснюється крізь стіни приміщення від суміжних приміщень одночасно від обох наявних в будинку теплових мереж, а не лише від теплової мережі, на постачання до якої Компанією з третьою особою укладено договір, і тому розподіл їх обсягу і вартості має здійснюватися не лише на користь позивача, а і на користь третьої особи у відповідних частках:

- облік теплової енергії здійснюється засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical UF601 (заводський № 6806635) відповідно до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються позивачем на відповідача;

- у приміщенні відповідача знаходяться відгалуження від стояків вертикальної розводки внутрішньобудинкової мережі опалення, облік теплопостачання якої здійснюється не лічильником позивача, другим встановленим у будинку засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильника) Multical 66E (заводський № 4638830) згідно з умовами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності від 19.09.2018 року № 10030007, нарахування обсягів і вартості теплової енергії за яким не відноситься до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються третьою особою на власників квартир будинку.

Відповідно до правил, визначених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, та пункту 25 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії в будинку, де усі приміщення не оснащені приладами обліку теплової енергії, між споживачами здійснюється пропорційно площам таких приміщень у загальній опалювальній площі приміщень будинку від загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії.

Так, за наявною у Товариства інформацією, загальна опалювальна площа приміщень в будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві становить 1 574,10 м2. За даними складених третьою особою актів від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172 та від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172(1) внутрішньобудинкова мережа теплопостачання має не просту структуру, а має розташування та обслуговує квартири та нежитлові приміщення як "змійовик": одночасно і квартири і нежитлові приміщення.

Товариство вказувало, що багатоквартирний будинок № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві обладнаний двома відокремленими одна від одної внутрішньобудинковими мережами теплопостачання, кожна з яких має свій індивідуальний тепловий пункт, свій комерційний засіб обліку теплової енергії та кожна з яких постачає тепло у відокремлені частини будинку - в житлову частину (квартири) та адміністративну частину (нежитлові приміщення): однією мережею здійснюється теплопостачання адміністративної частини будинку за договором від 19.07.2018 року № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical UF 601 (заводський № 6806635); другою мережею здійснюється теплопостачання житлової частини будинку за індивідуальними договорами з кожним власником квартир без колективного договору, загальний спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical 66E (заводський № 4638830). Водночас укладений між КП "Київтеплоенерго" і Компанією договір від 19.09.2018 року № 10030007 "Про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності" не передбачає обліку і розподілу обсягів теплової енергії, його умовами передбачено лише обслуговування цих мереж.

За таких обставин, Товариство просило суд першої інстанції зобов`язати Компанію здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії вищенаведеного будинку за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників обох зазначених ним засобів комерційного обліку теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" 77 421,81 грн основного боргу, 964,26 грн. 3 % річних, 3 360,27 грн інфляційних втрат та 2 446,76 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі № 910/10210/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" відмовити повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" задовольнити.

Крім того, представник скаржника просив: задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про витребування доказів від 20.11.2022 року №20/11/2022-3; задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про призначення експертизи від 20.11.2022 року; визнати відсутність повноважень у Ніколаєнка Олександра Васильовича представляти КП «Київтеплоенерго» у господарській справі №910/10210/22 в порядку само представництва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що в спірному періоді з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року у приміщенні відповідача немає ні стояків опалення, ні відгалужень від таких стояків опалення. Позивач у цьому періоді не встановив відгалужень до стояків опалення для теплопостачання приміщення відповідача, що є обов`язком позивача. Відтак, відповідач звільнений від плати за житлово - комінальні послуги.

Крім того, за твердженням скаржника судом першої інстанції при відмові у задоволенні зустрічного позову невірно тлумачено норму п. 7 розділу І «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».

При цьому, скаржник наголосив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" заявою від 24.03.2022 року №24/03/2022-1 повідомило позивача про намір припинити дію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 року унаслідок чого він є припиненим з 01.05.2022 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 року апеляційна скарга у справі №910/10210/22 передана колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 року у справі №910/20210/21 своєю ухвалою 15.05.2023 року.

22.05.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник третьої особи просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник третьої особи, зокрема зазначив, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України та не підтверджені належними доказами, і відповідно є такими, що не підлягають задоволенню.

30.05.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що доказів, що приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 2 загальною площею 288,5 кв.м. та яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" не було підключено до мереж централізованого опалення, матеріали даної справи не містять.

Водночас, за твердженням відповідача судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення правомірно було враховано встановлений судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції по справі №910/6472/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання за період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року та за період з 01.11.2017 року по 01.04.2018 року (надано в якості додатку 16 до позовної заяви) факт приєднання вказаного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" до загально будинкових мереж централізованого теплопостачання та отримання таких послуг відповідно.

Самовільне відключення споживача від внутрішнього будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплату.

Посилання скаржника на розірвання договору від 01.05.2019 року про надання послуг багатоквартирного будинку, на підставі адресованої позивачу зави від 24.03.2022 року №24/03/20022-1 не спростовують обґрунтованості первісних вимог в частині наявності підстав для нарахування компенсаційних виплат, оскільки така заява була направлена на адресу позивача лише у березні 2022 року , тоді як спірним у даній справі періодом виникнення заборгованості є 01.11.2020 року - 01.02.222 року. Разом із тим, за загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

Разом з цим, скаржник намагається ввести в оману суд апеляційної інстанції вільно трактуючи норми законодавства та перекручуючи факти.

Так, листом КП «Київтеплоенерго» №30/3/2/443 від 12.01.2023 року підтверджено, що до взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" та КП «Київтеплоенерго» дія методики розподілу між споживачами обсягів у будівлі комунальних послуг не поширюється.

Отже, твердження скаржника, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 7 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є помилковими, необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, представник позивача наголосив, що окрім загальних норм Господарського процесуального кодексу України, жодної з підстав, яка визначена ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, та є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено.

01.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких представник третьої особи просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник третьої особи, зокрема зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, за умов повного з`ясування обставин справи та наданні доказам належної оцінки.

20.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання /заява про постановлення окремої ухвали щодо неналежного представництва інтересів третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнком Олександром Васильовичем; щодо підроблення доказів про складання завідомо неправдивого листва від 21.01.2021 року №30/3/2/894 начальником структурного підрозділу «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатіним Костянтином Олександровичем, внаслідок якого на Товариство з обмеженою відповідальністю «Леді плюс» покладено обов`язок оплатити частини спожитої теплової енергії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М".

Крім того, представник скаржника у вищевказаному клопотання просив суд апеляційної інстанції не допускати до участі у розгляді справи представника третьої особи КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко Олександра Васильовича на підставі довіреності, виданої КП «Київтеплоенерго», який не має права на заняття адвокатською діяльністю.

27.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення на клопотання/заяву про постановлення окремої ухвали, відповідно до якої представник позивача просив відмовити представнику скаржника у задоволенні клопотання/заяви про не допуск до участі у розгляді справи представника третьої особи Ніколаєнка О.В. та винесення окремих ухвал щодо неналежного представництва інтересів третьої особи Ніколаєнком О.В. та щодо підроблення доказів Лопатіним К.О.

При цьому, представник позивача наголосив, що діючими нормами Господарського процесуального кодексу України не встановлено повноважень суду апеляційної інстанції здійснювати не допуск представника третьої особи за викладених в клопотання підстав.

Окрім доручення на підставі якого Ніколаєнко О.В. представляє інтереси КП «Київтеплоенерго», як третьої особи яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача, до суду надавались інші визначені законом та сталою судовою практикою документи на підтвердження повноважень, зокрема, посадова інструкція, тощо.

Крім того, за твердженням представника позивача доказів того, що лист КП «Київтеплокомуненерго» від 21.01.2021 року №30/3/2/894 є підробленим не надано. Викладені у обставини з якими не згоден відповідач не свідчать про підроблення листа, а ще раз свідчить про намагання відповідача здійснити переоцінку доказів.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2236/23 від 26.06.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10210/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/10210/22 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

В судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 28.06.2023 року колегією суддів встановлено наявність у представника третьої особи Ніколаєнка О.В. повноважень на представництво в суді апеляційної інстанції інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Представник скаржника в судовому засіданні 28.06.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводів апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині первісного позову - скасувати. В частині Зустрічних позовних вимог задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 28.06.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" клопотання/заяву про постановлення окремої ухвали колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, як безпідставне та таке що не підтверджено жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи на підтвердження представником третьої особи КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В.,зокрема, містять довіреність від 25.11.2022 року, положення про юридичний відділ та посадову інструкцію провідного юрисконсульта відділу загально правової роботи управління юридичного супроводу департаменту правового забезпечення КП «Київтеплоенерго». Тобто, повноваження представника третьої особи КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В. були підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, матеріли справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, що лист КП «Київтеплокомуненерго» від 21.01.2021 року №30/3/2/894 є підробленим чи викладені у листі обставини не відповідають дійсності.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що представник скаржника отримавши даний лист, як відповідь на адвокатський запит не звертався до правоохоронних органів щодо його підробки, тощо.

З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" є управителем багатоквартирного будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві та утримує і обслуговує всю внутрішньобудинкову систему опалення, що розташована в цьому будинку.

19.07.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" було укладено договір № 1532601 (далі - договір № 1532601) на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 (Велика Васильківська, 2).

Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктами 2.3.1-2.3.2 договору № 1532601 абонент (Компанія) зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у додатку № 4 до цієї угоди.

Відповідно до п. 8.1 договору № 1532601, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 року.

Згідно п. 8.2 договору № 1532601, дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.5 договору № 1532601).

Договір № 1532601 підписаний уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Компанії, а також скріплений печатками вказаних контрагентів.

Так, на виконання умов Договору № 1532601 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з листопада 2020 року по січень 2022 року включно постачало до будинку Компанії № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві теплову енергію, що підтверджується копіями актів приймання-передавання товарної продукції № 11/2020-1532601 за листопад 2020 року, № 12/2020-1532601 за грудень 2020 року, № 1/2021-1532601 за січень 2021 року, № 2/2021-1532601 за лютий 2021 року, № 3/2021/1532601 за березень 2021 року, № 4/2021-1532601 за квітень 2021 року, № 8/2021-1532601 за серпень 2021 року, № 11/2021-1532601 за листопад 2021 року, № 12/2021-1532601 за грудень 2021 року, № 1/2022-1532601 за січень 2022 року, підписаних первісним позивачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", а також скріплених відбитками їх печаток (наявні в матеріалах справи).

Також у матеріалах справи наявні копії відповідних платіжних доручень, які підтверджують оплату Компанією на користь третьої особи вартості вищенаведеної теплової енергії, поставленої протягом вищевказаних періодів за договором № 1532601.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрованого за № 346 (реєстраційне посвідчення від 17.05.2010 року № 022640) є власником нежитлових приміщень площею 165,3 м2 (у підвалі будинку) та площею 288,5 м2 (на першому поверсі), розташованих у вищевказаному будинку по вулиці Велика Васильківська в місті Києві. Опалювальна площа належних Товариству приміщень становить 288,5 м2.

Відповідно до листа КП "Київтеплоенерго" від 03.07.2019 року № 40/22/1/5618 фахівцями СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго" проведено обстеження підвального приміщення за адресою Велика Васильківська, 2 та встановлено:

- теплова мережа, що проходить через підвальне приміщення за зазначеною адресою (ділянка ТНЗ 2 Ду 100 мм між підвалом ж/б вул. Велика Васильківська, 6 та вул. Велика Васильківська, 2), в якому на даний час знаходиться відповідач, згідно зі схемою розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін утримується на балансі позивача, який несе відповідальність за її обслуговування та слідкує за її технічним станом.

Згідно з актом КП "Київтеплоенерго" від 10.01.2019 року № 4/01-626 під час обстежень нежилого приміщення Товариства площею 288,5 м2, розташованого на 1-му поверсі житлового будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві, було встановлено, що через вказане приміщення проходять транзитом 4 (чотири) стояки загальнобудинкової системи опалення, опалювальні прилади до них не під`єднано, ознаки відключення опалювальних приладів від будинкових стояків системи опалення не виявлено. Згідно з актом від 08.04.2010 року № 01-06/109 встановлено, що нежитлові приміщення Товариства, що розташовані на 1-му поверсі, були підключені до будинкової системи через окрему врізку, виконану в тепловому пункті житлового будинку після засувок №№ 1, 2, але перед вузлом обліку теплової енергії житлового будинку та елеваторним вузлом (по воді).

У листі Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" від 21.01.2021 року № 30/3/2/894 зазначено, що теплопостачання нежитлових приміщень будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) в місті Києві (у т.ч. приміщення Товариства) здійснюється на підставі договору № 1532601, а третя особа не має прямих договірних відносин з відповідачем.

Разом із тим, матеріали справи містять акт ПАТ "Київенерго" від 12.02.2018 року № 2/02-28, в якому вказано, що на момент обстеження в нежитловому приміщенні, власником якого є відповідач (знаходяться бутік "Галерея Noblesse" та ювелірний бутік "Доміані"), було виконано відключення опалювальних приладів від системи централізованого теплопостачання. Проектно-дозвільна документація, затверджена балансоутримувачем будинку та ПАТ "Київенерго", на відключення нежитлового приміщення Товариства від мереж ЦО не надана. Стіни в межах приміщення зашиті декоративними (гіпсокартоновими) перегородками та вітринами. Перевірити наявність виконаних робіт з утеплення сумісних з іншими приміщеннями в будинку стін, стелі та підлоги, а також теплової ізоляції транзитних трубопроводів будинкової системи опалення не є можливим. Акту огляду прихованих робіт, який засвідчує виконання вищезазначених робіт, не надано. Без надання зазначеної документації нараховувати за спожиту теплову енергію нежитлових приміщень Товариства має здійснюватися згідно діючих тарифів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання забезпечити належне надання послуг з управління будинком, визначених цим Договором, що пов`язані з користуванням, утриманням та обслуговуванням приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою, а споживач, у свою чергу, зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця та виконувати інші зобов`язання і правила щодо користування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою, визначених або передбачених Договором.

У пунктах 1.1, 1.3, 1.6, 1.7, 1.10 Договору сторонами погоджено такі терміни:

- "Будинок" - багатоквартирний будинок № 2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська;

- "Приміщення" - нежитлове приміщення загальною площею 288,5 м2, яке належить споживачу та розташоване у фасадній частині будинку, а також нежитлове приміщення, загальною площею 165,3 м2, яке належить споживачу та розташоване в підвалі будинку (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2020);

- "Послуги" - житлово-господарські послуги (послуги з управління будинком), які спрямовані на забезпечення належних умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках та спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків та правил, перелік та порядок надання яких визначений вказаним Договором;

- "Внутрішньобудинкові системи" - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку та прибудинкової території;

- "Споживач" - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2.1 договору предметом договору є регулювання взаємовідносин сторін щодо забезпечення користування, утримання, обслуговування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою, які входять до будинку.

Виконавець надає послуги з управління будинком відповідно до тарифу, його структури та строків надання послуг. Вартість послуг виконавця сплачується споживачем за чинними на час сплати тарифами (п. 3 договору).

Згідно п. 3.5 договору в зазначені цим договором послуги також включаються послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення за наявності засобу обліку теплової енергії будинку згідно з тарифом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно фактично опалюваній площі (об`єму) приміщення. Плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та рахунків, виставлених Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", та сплачується на підставі відповідного рахунку. Вказаний тариф може змінюватись в залежності від виставленого рахунку теплопостачальної організації.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.4 договору плата за послуги з управління будинком, що надаються за цим Договором, нараховується виконавцем та сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим. Плата вноситься споживачем на підставі отриманого останнім рахунку.

У випадку неотримання споживачем чергового рахунку на сплату послуг за розрахунковий місяць до 15 числа наступного місяця, споживач зобов`язаний самостійно звернутися до виконавця для отримання такого рахунку не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, та сплатити його у відповідності до умов цього договору (п. 4.5 договору).

Згідно п. 11.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом наступних 3 років.

За умовами п. 11.5 даного правочину у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію або переглянути, цей договір вважається пролонгованим на такий же строк та на тих же умовах.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених контрагентів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (що застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно п.4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 40 Правил на споживача теплової енергії покладений обов`язок, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.п. 6, 9, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачі у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний:

- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;

- забезпечувати цілість обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу;

- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що колективний споживач зобов`язаний забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення щодо необхідності оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, як правильно встановлено судом першої інстанції, встановлено і ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції Закону № 2189-VIII.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Так, відповідач здійснює оплату за спожиту теплову енергію згідно вузла обліку, який забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги теплопостачання в адміністративній частині будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві на підставі укладеного з третьою особою договору № 1532601.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року в справі № 910/6472/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання за період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року та за період з 01.11.2017 року по 01.04.2018 року (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 року) встановлено факт приєднання вказаного приміщення Товариства (магазину "Noblesse") до загальнобудинкових мереж централізованого теплопостачання та відповідно отримання останнім таких послуг.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року в справі № 910/166/21 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання за період з 01.11.2018 року до 01.04.2020 року та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Карпати М" про зобов`язання здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 року та постановою Верховного Суду від 30.06.2022 року) встановлено факт приєднання належного відповідачу приміщення до засобу комерційного обліку теплової енергії Multical UF601 (заводський № 6806635).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

За змістом ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії", існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/6472/18 та № 910/166/21, які в установленому законом порядку набрали законної сили, є преюдиційними та повторному доказуванню не підлягають.

Щодо твердження скаржника, яка на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що в спірному періоді з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року у приміщенні відповідача не було ні стояків опалення, ні відгалужень від таких стояків, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об`єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією (пункт 3 Правил).

Згідно з положеннями пункту 40 Правил на споживача теплової енергії покладений, у тому числі, обов`язок погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг), яка була чинною до лютого 2022 року, та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 24, 25, 26 Правил надання послуг споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Порядок.

Пунктом 1 розділу III Порядку встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення та постачання гарячої води, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення та постачання гарячої води, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення або гарячого водопостачання приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія).

Зі змісту п. 7 розділу ІІ Порядку вбачається, що Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення та гарячого водопостачання та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Тобто, відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку є можливим лише за відключення централізованого опалення лише половини квартир або будинку в цілому.

Так, матеріали справи не містять , а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідного рішення комісії, а також проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.

Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 року в справі № 908/1349/19.

Тобто, як правильного зазначено судом першої інстанції, виконання теплопостачальною організацією своїх зобов`язань щодо надання послуг централізованого опалення, зобов`язує споживача їх оплатити, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самовільне втручання в систему теплопостачання житлового будинку шляхом демонтажу опалювальних приладів без перерахунку теплового навантаження системи опалення житлового будинку та зменшення обсягу споживання теплової енергії не звільняє відповідача за первісним позовом, як власника нежитлових приміщень від виконання його обов`язку з оплати теплової енергії пропорційно розміру площі нежитлових приміщень, власником яких є відповідач.

Твердження скаржника, що позивач у спірний період не відновив відгалуження до стояків для теплопостачання приміщення відповідача, що є обов`язком позивача, не беруться судом до уваги, оскільки наведені обставини, що стосуються правомірності чи неправомірності таких дій Компанії, не є предметом даної справи та не спростовують висновків, зокрема, що відсутність опалювальних приладів у належному відповідачу приміщенні не звільняє його від оплати теплової енергії, спожитої приміщенням від певних магістральних мереж теплопостачання.

Щодо твердження відповідача, що Правила надання послуг (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже розподіл обсягів теплової енергії та її вартості врегульовано Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх безпідставності, оскільки, вищенаведені Правила надання послуг були чинними протягом усього періоду виникнення спірної у даній справі заборгованості Товариства (з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року) та втратили чинність лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85, прийнятої 02.02.2022 року.

Також відповідач зазначав, що внаслідок реконструкції нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, їх загальна опалювальна площа змінилася і не відповідає площі 1 695,9 м2, на яку позивач здійснює розподіл обсягів і вартості теплової енергії у позовній заяві, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Так, за твердженням відповідача, 12.11.2022 року припинено реєстрацію об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер: 1943683580000) загальною площею 120,0 м2 (розташованого у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві), що раніше належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "О.К. та партнери" внаслідок його реконструкції та об`єднання на підставі висновку щодо можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 235, виданий 16.11.2021 року, видавник: ФОП Левко Тетяна Григорівна, інженер з інвентаризації нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598654 від 12.09.2022 року (з присвоєнням йому іншої адреси по бульвару Шевченка, будинок № 1, корпус № 1). Більше того, частину належного Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" нежитлового приміщення площею 1 167,7 м2 (реєстраційний номер: 2518183780000) у результаті реконструкції виділено та приєднано до приміщення іншого будинку за адресою: бульвар Шевченка, будинок № 1, корпус № 1, що підтверджується інформаційною довідкою № 309599025 від 12.09.2022 року. За результатом наведеної реконструкції у власності ТОВ "ДСЛК" у багатоквартирному будинку № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві залишилося нежитлове приміщення загальною опалювальною площею лише 363,6 м2, що підтверджується інформаційною довідкою № 309598753 від 12.09.2022 року.

При цьому, як вказав відповідач у відзиві на первісний позов, належне йому на праві власності нежитлове приміщення будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві загальною площею 453,8 м2, з яких: 165,3 м2 - підвальне неопалювальне приміщення та 288,5 м2 - опалювальне приміщення, реєстраційних змін не зазнало.

Проте, виходячи зі змісту означених пояснень, наведених відповідачем у відзиві, з листопада 2021 року загальна опалювальна площа приміщення, на яку позивач здійснює розподіл обсягів і вартості теплової енергії, змінилась і фактично повинна становити 652,1 м2 (363,6 м2 + 288,5 м2), з урахуванням чого відповідач вказував на невірність наданого позивачем розрахунку та просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні первісних вимог.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть при здійсненні розрахунку заборгованості з урахуванням загальної опалювальної площі приміщення, що, як зазначає у відзиві відповідача, фактично складає 652,1 м2, сума заборгованості останнього за відшкодування позивачу витрат з оплати постачання теплової енергії не зменшується, а навпаки перевищує суму, заявлену до стягнення позивачем.

Крім того, колегія суддів відзначає, що скаржником не зазначило, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, як вказана ним обставина технічного поділу третіми особами належних їм приміщень у будинку звільнить відповідача від сплати за фактично спожиту останнім теплову енергію, вартість якої розрахована пропорційно зайнятої Товариством опалювальної площі, а також не надало будь-яких контррозрахунків суми основного боргу.

Разом з цим, відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов`язання забезпечити належне надання послуг з управління будинком, визначених цим договором, що пов`язані з користуванням, утриманням та обслуговуванням приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою (куди включено й послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді), а відповідач зобов`язався своєчасно (щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим) та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця.

Так, матеріали справи містять виписані позивачем на відшкодування вартості споживачем послуг з теплопостачання рахунки на оплату від 04.12.2020 року № 127 на суму 1 996,05 грн, від 04.01.2021 року № 13 на суму 4 772,10 грн, від 31.01.2021 року № 38 на суму 6 101,00 грн, від 28.02.2021 року № 41 на суму 7 944,26 грн, від 31.08.2021 року № 101 на суму 7 910,20 грн, від 01.12.2021 року № 138 на суму 7 622,72 грн, від 04.01.2022 року № 2 на суму 20 265,79 грн та від 01.02.2022 року № 25 на суму 20 809,69 грн.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт не погашення відповідачем боргу з відшкодування вартості послуг з теплопостачання пропорційно площі власника приміщення за опалювальні періоди з 01.11.2020 року по 01.02.2022 року, яка складає 77 421,81 грн підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" заявою від 24.03.2022 року №24/03/2022-1 повідомило позивача про намір припинити дію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 року унаслідок чого він є припиненим з 01.05.2022 року, оскільки така заява була направлена на адресу позивача лише у березні 2022 року, тоді як спірним у даній справі періодом виникнення заборгованості відповідача є 01.11.2020 року - 01.02.2022 року. Разом із тим, за загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

При цьому, у заяві від 24.03.2022 року № 24/03/2022-1 відповідча в якості підстави для розірвання Договору посилалося на його пункт 11.5, яким фактично врегульовано порядок пролонгації даного правочину. Однак положень про надання відповідачу права на односторонню відмову (розірвання) договору означений пункт не містить.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення первісних позовних вимог в частині основного боргу з відшкодування вартості послуг з теплопостачання.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 095,70 грн, нарахованих на відповідні суми заборгованості у період з 01.12.2020 року по 28.02.2022 року, а також інфляційних втрат в сумі 4 372,82 грн, нараховані протягом наведеного періоду згідно з наданим відповідачем розрахунком, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Так, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що спірні компенсаційні виплати підлягають нарахуванню лише після закінчення строку, встановленого у направленій йому вимозі позивачем від 29.08.2022 року № 38 (після 09.09.2022 року), оскільки строк виконання спірних зобов`язань прямо встановлений в укладеному між сторонами Договорі, у зв`язку з чим, у даному випадку, приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань позивача погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його часткового задоволення в сумі 964,26 грн 3% річних та 3 360,27 грн інфляційних втрат (позивачем були допущені методологічні помилки при визначенні початкових дат періодів прострочення спірних сум).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів відзначає наступне.

Так, за твердженням позивача за зустрічним позовом, споживання теплової енергії нежитловим приміщенням відповідача вірогідно здійснюється крізь стіни приміщення від суміжних приміщень одночасно від обох наявних в будинку теплових мереж, а не лише від теплової мережі, на постачання до якої Компанією з третьою особою укладено договір, і тому розподіл їх обсягу і вартості має здійснюватися не лише на користь позивача, а і на користь третьої особи у відповідних частках:

- облік теплової енергії здійснюється засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильником) Multical UF601 (заводський № 6806635) відповідно до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються позивачем на відповідача;

- у приміщенні відповідача знаходяться відгалуження від стояків вертикальної розводки внутрішньобудинкової мережі опалення, облік теплопостачання якої здійснюється не лічильником позивача, другим встановленим у будинку засобом комерційного обліку теплової енергії (лічильника) Multical 66E (заводський № 4638830) згідно з умовами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності від 19.09.2018 року № 10030007, нарахування обсягів і вартості теплової енергії за яким не відноситься до укладеного Компанією з КП "Київтеплоенерго" договору від 19.07.2018 року № 1532601, обсяги якої розподіляються третьою особою на власників квартир будинку.

Відповідно до правил, визначених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, та пункту 25 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії в будинку, де усі приміщення не оснащені приладами обліку теплової енергії, між споживачами здійснюється пропорційно площам таких приміщень у загальній опалювальній площі приміщень будинку від загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії.

З твердженням позивача за первісним позовом, загальна опалювальна площа приміщень в будинку № 2 по вулиці Великій Васильківській у місті Києві становить 1 574,10 м2. За даними складених третьою особою актів від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172 та від 30.07.2019 року № 2/02-4/07-172(1) внутрішньобудинкова мережа теплопостачання має не просту структуру, а має розташування та обслуговує квартири та нежитлові приміщення як "змійовик": одночасно і квартири і нежитлові приміщення. Товариство вказувало, що багатоквартирний будинок № 2 по вулиці Велика Васильківська в місті Києві обладнаний двома відокремленими одна від одної внутрішньобудинковими мережами теплопостачання, кожна з яких має свій індивідуальний тепловий пункт, свій комерційний засіб обліку теплової енергії та кожна з яких постачає тепло у відокремлені частини будинку - в житлову частину (квартири) та адміністративну частину (нежитлові приміщення): однією мережею здійснюється теплопостачання адміністративної частини будинку за договором від 19.07.2018 року № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical UF 601 (заводський № 6806635); другою мережею здійснюється теплопостачання житлової частини будинку за індивідуальними договорами з кожним власником квартир без колективного договору, загальний спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку Multical 66E (заводський № 4638830). Водночас укладений між КП "Київтеплоенерго" і Компанією договір від 19.09.2018 року № 10030007 "Про співпрацю виконання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води" не передбачає обліку і розподілу обсягів теплової енергії, його умовами передбачено лише обслуговування цих мереж.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції зобов`язати позивача здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії вищенаведеного будинку за період з 01.11.2020 року по 28.02.2022 року за даними показників обох зазначених ним засобів комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

При цьому, колегія суддів відзначає, що ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку здійснити перерахунок вартості послуг саме у разі неналежного виконання договору.

Разом з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а скаржником не булого надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів того, що останньому надано послуги не в повному обсязі, або неналежної якості.

Крім того, згідно з пунктом 5.1 договору в разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних або якісних показників від нормативних, виконавець здійснює перерахунок розміру плати за надані послуги. У цілях цього Договору сторони погодились, що у випадку надання виконавцем послуг неналежної якості або ненадання послуг, включених у рахунок, споживач повинен звернутися до виконавця з письмовою вимогою для проведення перерахунку належних до сплати платежів. Така письмова вимога споживача має бути надіслана виконавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку виконавця. Виконавець має розглянути подану таким чином письмову вимогу та проінформувати споживача у письмовій формі протягом 10 (десяти) робочих днів про результати розгляду вимоги споживача з одночасним наданням нового рахунку з перерахованим розміром суми, належної до сплати, у випадку, якщо вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги чи претензії, що подаються виконавцю не у письмовій формі та/або із порушенням строків їх подання, що встановлені цим договором, не підлягають розгляду виконавцем. У такому випадку споживач зобов`язаний оплатити надані послуги у відповідності до виставленого та наданого виконавцем рахунку, відповідно до умов цього договору та протягом строку, що встановлений цим договором для здійснення оплати (п. 5.2 цієї угоди).

Проте, матеріали справи не місять доказів звернення до позивача з письмовими вимогами для проведення перерахунку належних до сплати платежів за кожний спірний у даній справі місяць, а також надіслання виконавцю таких вимог протягом 5 робочих днів після отримання рахунків (які Товариство з обмеженою відповідальністю «Леді Плюс» згідно з п. 4.5 договору в будь-якому разі зобов`язане отримувати самостійно).

Зважаючи на встановлені судом в межах розгляду первісного позову фактичні обставини даної справи, враховуючи обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/6472/18 та № 910/166/21, а також беручи до уваги наведені вище норми і вимоги законодавства та висновки, яких дійшов суд, розглядаючи первісний позов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у даному випадку підстави, з яких суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, виключають можливість задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Леді Плюс» про зобов`язання здійснити перерахування розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що судом першої інстанції при відмові у задоволенні зустрічного позову невірно тлумачено норму п. 7 розділу І «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», оскільки до взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпати М» та КП «Київтеплоенерго» дія відповідної методики не поширюється, що підтверджується листом КП «Київтеплоенерго» від 12.01.2023 року за №30/3/2/443 (наявний в матеріалах справи).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Леді Плюс» фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі № 910/10210/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року у справі №910/10210/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10210/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 29.06.2023 року.