Рішення

від 20.06.2023 по справі 906/387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/387/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гогія Ю.С., виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (м.Київ)

до Приватного підприємства "Алгоритм 2013" (м.Житомир)

про стягнення 31673,10грн

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП "Алгоритм 2013" 31673,10грн, з яких: 16041,10грн пені та 11515,00грн штрафу за порушення строків поставки на підставі п.7.2. договору, 2221,23грн пені на підставі п.7.7. договору, 1762,50грн інфляційних та 133,27грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, передбачених договором №48422 на закупівлю контейнера продовольчого від 15.09.2022, в частині поставки товару в узгоджені сторонами строки, внаслідок чого позивачем нараховано штрафні санкції.

Ухвалою суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відкладено розгляд справи по суті на 05.06.2023.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 20.06.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2023 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 27.03.2023, від 02.05.2023 та від 05.06.2023, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та право подати заяви по суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 05.06.2023 направлено судом рекомендованим листом на поштову адресу підприємства, яка зазначена у договорі №484-22 на закупівлю контейнера продовольчого, однак повернуто об`єктом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У даному випадку суд приймає до уваги те, що неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Дана адреса зазначена як місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Окрім того, забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов`язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.

Суд також звертає увагу, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Приватним підприємством "Алгоритм 2013" (постачальник, відповідач) укладено договір №484-22 на закупівлю контейнера продовольчого (а.с.12-17), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника контейнер дерев`яний для зберігання картоплі код ДК (021:2015 44613400-4) у кількості, асортименті і за цінами згідно із специфікацією (додаток №1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - зобов`язується прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі товарів, що є предметом цього договору залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору ціна на товар зазначається у специфікації (додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Загальна сума договору становить - 235000,00грн, без ПДВ.

Згідно з п.3.3. договору ціна за товар може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Загальна сума договору може бути зменшена відповідно до п.1.2 розділу І та п.3.3. розділу ІІІ договору.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2022 замовник та постачальник змінили умови договору №484-22 від 15.09.2022 на закупівлю контейнера продовольчого, а саме:

1. Сторони домовились пункт 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" викласти у наступній редакції: "3.2. Загальна сума договору складає 159800,00, без ПДВ".

2. Сторони погодили додаток №1 до договору викласти в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди.

3. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору №484-22 від 15.09.2022, набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками і діє протягом терміну дії договору (а.с.18).

Умови оплати товару визначені п.4.2. договору: розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури на строк до 30 діб;

- перерахування 70% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару на умовах розділу V договору на підставі накладної.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що кінцева дата поставки товару: не пізніше 30 вересня 2022 року.

Датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару в накладній (п.5.8. договору).

Згідно п.11.2. цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими сторонами та діє до 31.12.2022.

На виконання умов п.4.2. договору замовником було здійснено попередню оплату товару в розмірі 70500,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1946 від 20.09.2022 з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника 27.09.2022 (а.с.21).

Постачальником, в свою чергу, було поставлено товар на загальну суму 159800,00грн, однак з порушенням строків поставки.

Так, згідно видаткової накладної №15 від 20.10.2022 замовником отримано товар на суму 70500,00грн, згідно видаткової накладної №18 від 28.12.2022 замовником отримано товар на суму 89300,00грн (а.с.22-23).

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині строку поставки товару, узгодженого сторонами у договорі №484-22 на закупівлю контейнера продовольчого, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 31673,10грн, з яких: 16041,10грн пені та 11515,00грн штрафу за порушення строків поставки на підставі п.7.2. договору, 2221,23грн пені на підставі п.7.7. договору, 1762,50грн інфляційних та 133,27грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст.193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що кінцева дата поставки товару - не пізніше 30 вересня 2022 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення поставки, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки.

Відповідно до ч.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Для застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб`єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту; виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

У даному випадку суд зазначає про наявність правових підстав для застосування приписів ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України до зобов`язань, які виникли за договором, так як позивач є суб`єктом державного сектора економіки, а виконання договору фінансується за рахунок Державного бюджету України.

В той же час, аналіз частини другої статті 231 Господарського кодексу України свідчить, що визначені нею розміри штрафних санкцій застосовуються лише якщо інше не передбачено законом чи договором.

У даному випадку, сторонами в пункті 7.2 договору узгоджено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З розрахунку позивача вбачається, що нараховуючи пеню та штраф за прострочення обов`язку вчасної поставки на підставі п.7.2 договору

Позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 16041,10грнта штраф у розмірі 11515,00грн за прострочення поставки товару за наступною формулою:

- пеня 235000,00грн (сума непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 19 днів = 4465,00грн;

- пеня 164500,00грн (сума непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 69 днів = 11350,50грн;

- пеня 75200,00грн (сума непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 3 дні = 225,60грн;

- штраф 164500,00грн (сума непоставленого товару) х 7% = 11515,00грн (а.с.24).

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені та штрафу за прострочення обов`язку вчасної поставки, який здійснений на підставі п.7.2 договору, суд вважає цей розрахунок необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не було враховано, що сторони, уклавши додаткову угоду №1 до договору №484-22 від 15.09.2022 змінили суму договору з 235000,00грн до 159800,00грн, у зв`язку з чим зменшилась і вартість товару, з якого допущено прострочення виконання.

Необхідно відзначити, додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Так, за умовами п.4 додаткової угоди №1, остання є невід`ємною частиною договору №484-22 від 15.09.2022, набирає законної сили з моменту підписання та діє протягом терміну дії договору.

На думку суду, після викладення пункту 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" в новій редакції про те, що загальна сума договору складає 159800,00, без ПДВ, у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій (за невчасну поставку товару) з урахуванням внесених змін до основного договору №484-22 від 15.09.2022, які є чинними на момент звернення до суду з даним позовом.

Отже, розрахунок пені та штрафу за невчасну поставку товару, наведений у позовній заяві є таким, що не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, оскільки позивач звертається із вимогою про стягнення штрафних санкцій за невчасну поставку товару після зміни ціни договору.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2022, прострочення поставки товару виникло:

- з 01.10.2022 по 19.10.2022 на суму 159800,00грн;

- з 20.10.2022 по 27.12.2022 на суму 89300,00грн.

Загальний розмір пені за заявлений період складає 9197,90грн, штрафу 6251,00грн. У стягненні 6843,20грн пені та 6251,00грн штрафу за невчасну поставку товару суд відмовляє за безпідставністю.

Також позивачем заявлено до стягнення 2221,23грн пені, 1762,50грн інфляційних та 133,27грн 3% річних, нарахованих на підставі п.7.7. договору №484-22 від 15.09.2022.

Абзацом другим п.7.7 договору передбачено, що постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 ГК України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Перевіривши правильність здійснених позивачем обрахунків (а.с.24) суд констатує, що останні є арифметично вірними, ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення 2221,23грн пені, 133,27грн 3% річних та 1762,50грн інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню частково на суму 19565,90грн, з яких: 9197,90грн пені за порушення строків поставки на підставі п.7.2. договору, 6251,00грн штрафу за порушення строків поставки на підставі п.7.2 договору, 2221,23грн пені на підставі п.7.7. договору, 1762,50грн інфляційних, 133,27грн 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алгоритм 2013" (10024, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Шевченка, буд.105, кв.226, код ЄДРПОУ 38741863)

на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321955)

- 9197,90грн пені за порушення строків поставки на підставі п.7.2. договору;

- 6251,00грн штрафу за порушення строків поставки на підставі п.7.2 договору;

- 2221,23грн пені на підставі п.7.7. договору;

- 1762,50грн інфляційних;

- 133,27грн 3% річних;

- 2684,00грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 6843,20грн пені, 5264,00грн штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.06.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.1- у справу; 2,3- сторонам (рек)