Постанова

від 28.09.2023 по справі 906/387/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 вересня 2023 року Справа № 906/387/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023

(ухвалене о 12:48 год. у м. Житомирі, повний текст складено 28.06.2023)

у справі № 906/387/23 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

до Приватного підприємства "Алгоритм 2013"

про стягнення 31 673 грн 10 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП "Алгоритм 2013" 31 673 грн 10 коп., з яких: 16 041 грн 10 коп. пені та 11 515 грн штрафу за порушення строків поставки та 2 221 грн 23 коп. пені, 1 762 грн 50 коп. інфляційних та 133 грн 27 коп. 3% річних нарахованих на суму попередньої оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, передбачених Договором №484-22 на закупівлю контейнера продовольчого від 15.09.2022, в частині поставки товару в узгоджені сторонами строки, внаслідок чого позивачем нараховано штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі №906/387/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Алгоритм 2013" на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) 9 197 грн 90 коп. пені за порушення строків поставки на підставі п.7.2. договору, 6 251 грн штрафу за порушення строків поставки на підставі п.7.2 договору, 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних, 2 684 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 6 843 грн 20 коп. пені, 5 264 грн штрафу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено неналежне виконання своїх обов`язків за Договором №48422 на закупівлю контейнера продовольчого від 15.09.2022, в частині терміну поставки товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, суд вказав, що позивач невірно здійснив розрахунок таких штрафних санкцій, оскільки взяв до уваги помилкові суми, з яких слід обраховувати розмір таких санкцій. Зокрема, суд зазначив, що після викладення пункту 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" в новій редакції, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору 484-22 від 15.09.2022, за якою загальна сума договору складає 159 800 грн без ПДВ, у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій (за невчасну поставку товару) з урахуванням таких змін.

Крім того, суд погодився щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 221 грн 23 коп. пені, 1 762 грн 50 коп. інфляційних та 133 грн 27 коп. 3% річних, а також правильності обрахунку таких сум.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулася Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі №906/387/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані таким.

Загальний розмір штрафних санкційs за порушення строку поставки товару зі сторони відповідна, відповідно до п. 7.2 Договору, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України становить 27 556 грн 10 коп.

Додаткова угода №1 від 31.12.2022 до Договору №484-22 від 15.09.2022 набула законної сили 31.12.2022, а отже, зворотної сили у часі не має. Тому, до моменту укладання Додаткової угоди №1, загальна сума Договору становила 235 000 грн.

Враховуючи, що порушення строків постачання з боку відповідача відбулися до моменту укладання Додаткової угоди №1, розмір нарахованих штрафних санкцій за порушення строків постачання товарів у розмірі 27 556 грн 10 коп. є обґрунтованим та законним.

Помилковою є позиція суду першої інстанції, що оскільки позивач звернувся до суду після укладання Додаткової угоди №1, то розмір штрафних санкцій за невчасну поставку за позовними вимогами позивача не відповідає умовам договору.

Таким чином, позивач вважає, що рішення першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 15.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством "Алгоритм 2013" (постачальник) укладено Договір №484-22 на закупівлю контейнера продовольчого (далі Договір; а. с. 12-17), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника контейнер дерев`яний для зберігання картоплі код ДК (021:2015 44613400-4) у кількості, асортименті і за цінами згідно із специфікацією (додаток №1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - зобов`язується прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі товарів, що є предметом цього договору залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору ціна на товар зазначається у специфікації (додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Загальна сума договору становить 235 000 грн, без ПДВ.

Згідно з п.3.3. Договору ціна за товар може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Загальна сума договору може бути зменшена відповідно до п.1.2 розділу І та п.3.3. розділу ІІІ договору (п. 3.4. Договору).

Умови оплати товару визначені п.4.2. Договору: розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури на строк до 30 діб;

- перерахування 70% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару на умовах розділу V договору на підставі накладної.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що кінцева дата поставки товару: не пізніше 30.09.2022.

Датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару в накладній (п.5.8. Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

За умовами п.7.2 Договору за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно із п. 7.7. Договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання.

Постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно п. 11.2. Договору цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими сторонами та діє до 31.12.2022.

На виконання умов п.4.2. Договору замовником було здійснено попередню оплату товару в розмірі 70 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1946 від 20.09.2022 з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника 27.09.2022 (а. с. 21).

Постачальником, в свою чергу, було поставлено товар на загальну суму 159 800 грн, однак з порушенням строків поставки.

Зокрема, згідно видаткової накладної №15 від 20.10.2022 замовником отримано товар на суму 70 500 грн, а згідно видаткової накладної №18 від 28.12.2022 замовником отримано товар на суму 89 300 грн (а. с. 22-23).

В подальшому, Додатковою угодою №1 від 31.12.2022 (а. с. 18) замовник та постачальник змінили умови договору №484-22 від 15.09.2022 на закупівлю контейнера продовольчого, а саме:

1. Сторони домовились пункт 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" викласти у наступній редакції: "3.2. Загальна сума договору складає 159 800 грн без ПДВ".

2. Сторони погодили додаток №1 до договору викласти в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди.

3. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору №484-22 від 15.09.2022, набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками і діє протягом терміну дії договору.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач частину товару поставив із порушенням строку, то позивач нарахував штрафні санкції в загальному розмірі 31 673 грн 10 коп. та звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами п. 5.1. Договору, відповідач мав поставити товар в строк до 30.09.2022.

Між тим, поставки фактично відбулися 20.10.2022, 28.12.2022.

Щодо стягнення 16 041 грн 10 коп. пені та 11 515 грн штрафу, суд апеляційної інстанції вказує таке.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із п. 7.2. Договору за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як убачається із розрахунку позивача (а. с. 24), нараховуючи пеню та штраф за прострочення обов`язку вчасної поставки на підставі п.7.2 Договору, позивачем нараховано до стягнення 16 041 грн 10 коп. пені та 11 515 грн штрафу, таким чином::

- пеня 235 000 грн (вартість непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 19 днів = 4 465 грн;

- пеня 164 500 грн (вартість непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 69 днів = 11 350 грн 50 коп.;

- пеня 75 200 грн (вартість непоставленого товару) х 0,1% (розмір пені передбачений договором) х 3 дні = 225 грн 60 коп.;

- штраф 164 500 грн (сума непоставленого товару понад 30 днів) х 7% = 11 515 грн.

Між тим, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції відносно того, що в цьому випадку позивачем не враховано те, сторони, уклавши додаткову угоду №1 до договору №484-22 від 15.09.2022 змінили суму договору з 235 000 грн до 159 800 грн, фактично домовилися про припинення зобов`язань на суму 75 200 грн, визначивши й його новий розмір (ст. 604 ЦК України), у зв`язку з чим зменшилась і вартість товару, з якого допущено прострочення виконання.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №1, остання є невід`ємною частиною договору №484-22 від 15.09.2022, набирає законної сили з моменту підписання та діє протягом терміну дії договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що після викладення пункту 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" в новій редакції про те, що загальна сума договору складає 159 800 грн без ПДВ, у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій (за своєчасну поставку товару) з урахуванням внесених змін до основного договору №484-22 від 15.09.2022, які є чинними на момент звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, розрахунок пені та штрафу за невчасну поставку товару, наведений у позовній заяві є таким, що не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, оскільки позивач звертається із вимогою про стягнення штрафних санкцій за невчасну поставку товару після зміни ціни договору.

Відтак, здійснивши обрахунок пені та штрафу у відповідності до п. 7.2. Договору, а також з новими сумами, з яких слід обраховувати неустойку, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9 197 грн 90 коп. пені та 6 251 грн штрафу. В стягненні 6 843 грн 20 коп. пені та 5 264 грн штрафу за невчасну поставку товару слід відмовити.

Також, позивач, посилаючись на несвоєчасне постачання відповідачем товару, а також з огляду на п. 7.7. Договору, нарахував на суму попередньої оплати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги та стягнув з відповідача 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими, огляду на таке.

Згідно із п. 4.6. Договору у разі порушення постачальником зобов`язань за Договором він повертає суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії).

Відповідно до п. 7.7. Договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання.

Постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що п. 7.7. Договору, не зважаючи на його розташування в іншому розділі "VII. Відповідальність сторін", ніж п. 4.6. "IV. Порядок здійснення оплати" фактично доповнює зміст останнього та встановлює певні умови за сукупності яких у постачальника виникає відповідне грошове зобов`язання із повернення замовнику суми попередньої оплати, а саме:

- здійснення попередньої оплати;

- не виконання постачальником своїх зобов`язань;

- вказане невиконання постачальником зобов`язань призвело до розірвання договору;

- повертається лише сума коштів, на яке зобов`язання не було виконано;

- строк повернення суми 5 робочих днів з моменту повідомлення замовника про розірвання Договору.

Крім того, другий абзац п. 7.7. Договору конкретизує, що у випадку неповернення суми попередньої оплати, на яку не було здійснено поставку товару, постачальник сплачує пеню, інфляційні, а також 3 % річних від простроченої суми.

В цьому випадку, з огляду на встановлені вище обставини справи, замовник здійснив 20.09.2022 попередню оплату на суму 70 500 грн, а 20.10.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 70 500 грн.

Більше того, матеріалами справи не підтверджено, що Договір №484-22 від 15.09.2022 на закупівлю контейнера продовольчого був розірваний.

Таким чином, оскільки відповідачем було поставлено товар на суму попередньої оплати, у відповідача не виникло зобов`язання щодо перерахуванню позивачу грошових коштів, а від так відсутні і підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних на таку суму.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки у відповідача не виникло грошового зобов`язання перед позивачем.

В той же час, місцевий господарський суд не врахував правову природу суми, на котру здійснено нарахування відповідних сум, підстав за яких у позивача виникає право на її повернення, неправильно застосував норми матеріального права, а саме - застосував закон, який не підлягає застосуванню, оскільки положення матеріального права щодо неустойки, не підлягають до застосування до спірних правовідносин, за встановлених обставин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржник не вказував про незгоду із рішенням суду першої інстанції в цій частині, однак за приписами ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі № 906/387/23 в частині стягнення 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних, ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Крім того, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки він неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором №48422 на закупівлю контейнера продовольчого від 15.09.2022, з огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат повністю, як за розгляд справи судом першої інстанції, так і за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі № 906/387/23 скасувати в частині стягнення 2 221 грн 23 коп. пені на підставі п.7.7. договору, 1 762 грн 50 коп. інфляційних, 133 грн 27 коп. 3% річних.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі №906/387/23 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алгоритм 2013" (10024, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Шевченка, будинок 105, квартира 226, код 38741863) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код 14321955) 9 197 грн 90 коп. пені, 6 251 грн штрафу та 2 684 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 6 843 грн 20 коп. пені, 5 264 грн штрафу, 2 221 грн 23 коп. пені, 1 762 грн 50 коп. інфляційних та 133 грн 27 коп. 3% річних.".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Алгоритм 2013" (10024, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Шевченка, будинок 105, квартира 226, код 38741863) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код 14321955) 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

6. Справу № 906/387/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.