Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/435/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/435/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Надра ППС»до1. Державної служби геології та надр України 2. Приватного підприємства «Осінь і Ко» 3. Товарної біржі «Українська енергетична біржа»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачівАкціонерне товариство «Прозорро.Продажі»пропереведення статусу переможця електронного аукціонуСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Нитченко Г.Р.від відповідача 1:не з`явивсявід відповідача 2:не з`явивсявід відповідача 3:не з`явивсявід третьої особи:Шкута Р.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра ППС» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (надалі - Держгеонадра), Приватного підприємства «Осінь і Ко» (надалі - «Підприємство») та Товарної біржі «Українська енергетична біржа» (надалі - «Біржа») про переведення статусу переможця електронного аукціону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок визнання недійсними результатів електронного аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом №UA-PS-2020-02-27-000115-3, позивач як учасник з наступною за розміром ціновою пропозицією став переможцем такого аукціону, у зв`язку з чим позивач просить суд:

- визнати Товариство переможцем аукціону, проведеного Біржею 16.04.2020, що оформлено протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3;

- зобов`язати Біржу сформувати новий протокол з визначення переможця аукціону ТОВ «Надра ППС», підписати та надіслати протокол на підпис відповідачу 1;

- зобов`язати Держгеонадра підписати протокол та передати Підприємству для подальшого розміщення в системі електронних торгів з продажу дозволів;

- зобов`язати Держгеонадра укласти з позивачем договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки пісковиків Буданівської-3 ділянки, що знаходиться у Требовлянському районі Тернопільської області на підставі результатів проведеного аукціону;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.07.2020 №5069, виданий Підприємству на підставі протоколу проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16.04.2020 та договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні №3/1-20 від 14.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Державне підприємство «Прозорро.Продажі» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву Підприємство вказує, що не є належним позивачем у даній справі, оскільки фактично до нього не заявлено жодної із позовних вимог, а також вказує на те, що не використовує у своїй господарській діяльності спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.07.2020 №5069.

Відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву вказує на те, що під час видачі Підприємству спеціального дозволу на користування надрами від 03.07.2020 №5069 Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений приписами чинного законодавства України.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву вказує, що у зв`язку з визнанням недійсними результатів електронного аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом №UA-PS-2020-02-27-000115-3, судом винесено рішення про стягнення з відповідача 1 на користь Підприємства грошових коштів, сплачених на виконання результатів незаконного аукціону, у зв`язку з чим Державний бюджет України має понести відповідні витрати. Проте, за умови задоволення даного позову, позивач поповнить Державний бюджету України, що не призведе до збитків, а навпаки буде вигідно для держави.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство «Прозорро.Продажі» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Прозорро.Продажі».

У своїх письмових поясненнях третя особа вказує на те, що вимоги чинного законодавства не дають підстав йому як адміністратору електронної торгової системи здійснювати дії щодо зміни статусу результатів торгів, проте у випадку внесення змін до протоколу електронного аукціону, який вже відбувся, та за умови його підписання сторонами, відповідні відомості можуть бути розміщені та опубліковані на сторінці такого аукціону.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання 12.06.2023 з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень та відмітками на звороті ухвали суду.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 відбувся електронний аукціон №UA-PS-2020-02-27-000115-3 з продажу лоту «Спеціальний дозвіл на користування надрами - Буданівська-3 ділянка». Вартість геологічної інформації - 31 147,50 грн. (з ПДВ). Вартість пакету аукціонної документації 4 500,00 грн. (з ПДВ), початкова ціна реалізації 8 210,00 грн.

Замовником електронного аукціону є Держгеонадра; організатором проведення аукціону, через електронний майданчик якого було заведено інформацію про лот в електронній торговій системі, є Біржа; адміністратором системи електронних торгів є Державне підприємство «Прозорро.Продажі».

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16.04.2020 переможцем аукціону визнано Підприємство.

Товариство приймало участь у зазначеному вище аукціоні із закритою ціновою пропозицією 55 000,00 грн., та в ході аукціону запропонувало цінову пропозицію у розмірі 1 000 000,00 грн., яка була наступною за величиною пропозицією після пропозиції Підприємства.

На підставі протоколу електронного аукціону Підприємство уклало з Держгеонадра договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки пісковиків Буданівської-3 ділянки, яка знаходиться у Теребовлянському районі Тернопільської області від 14.05.2020 №3/1-20. Строк дії дозволу - 5 років.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/6750/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та постановою Верховного Суду від 13.01.2022, визнано недійсним результати аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3, проведеного Біржею, на підставі якого переможцем електронного аукціону визнано Підприємство; визнано недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки пісковиків Буданівської-3 ділянки, що знаходиться у Теребовлянському районі Тернопільської області від 14.05.2020 №3/1-20, укладений між Підприємством та Держгеонадра на підставі результатів аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання за ним статусу переможця спірного аукціону, оскільки під час визначення статусу переможця були допущені порушення вимог чинного законодавства.

Процедура проведення аукціону, який відбувся 16.04.2020, оформлений протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3, була регламентована чинним на той час Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 17.10.2018 (надалі - Тимчасовий порядок).

Згідно з п.п.1 п. 2 Тимчасового порядку адміністратор системи електронних торгів з продажу лотів - це юридична особа, зареєстрована в установленому законодавством порядку, що відповідно до укладеного з Держгеонадрами договору забезпечує функціонування бази даних системи пропозицій.

Відповідно до п.п. 12, 13 п. 2 Тимчасового порядку оператор електронного майданчика - це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа, що відповідно до укладеного з адміністратором договору забезпечує функціонування електронного майданчика, який підключено до системи електронних торгів з продажу дозволів. Будь-який оператор має право бути організатором аукціону за умови укладення з Держгеонадрами договору про проведення аукціону.

Організатор аукціону - це оператор електронного майданчика, який уклав з Держгеонадрами договір про проведення аукціону. Організатор, крім прав та обов`язків за таким договором, має усі права та обов`язки оператора електронного майданчика під час проведення електронного аукціону.

Відповідно до п.п. 22 п.2 Тимчасового порядку учасник аукціону - це фізична особа - підприємець або юридична особа (в тому числі іноземна юридична особа), допущені організатором (оператором) до участі в аукціоні відповідно до вимог цього Порядку.

Пунктом 21 Тимчасового порядку передбачено, що переможцем вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, у випадках, передбачених пунктом 30 цього Порядку, - учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16.04.2020 переможцем аукціону визнано Підприємство, на підставі якого останнє уклало з Держгеонадрами договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки пісковиків Буданівської-3 ділянки, яка знаходиться у Теребовлянському районі Тернопільської області від 14.05.2020 №3/1-20.

Товариство приймало участь у зазначеному вище аукціоні із закритою ціновою пропозицією 55 000,00 грн., та в ході аукціону запропонувало цінову пропозицію у розмірі 1 000 000,00 грн., яка була наступною за величиною пропозицією після пропозиції Підприємства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/6750/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та постановою Верховного Суду від 13.01.2022, визнано недійсним результати аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3, проведеного Біржею, на підставі якого переможцем електронного аукціону визнано Підприємство; визнано недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки пісковиків Буданівської-3 ділянки, що знаходиться у Теребовлянському районі Тернопільської області від 14.05.2020 №3/1-20, укладений між Підприємством та Держгеонадра на підставі результатів аукціону від 16.04.2020, оформленого протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3.

Під час розгляду справи №910/6750/20 встановлено, що заявка Підприємства на участь в аукціоні станом на дату проведення оспорюваного аукціону (16.04.2020) не була підписана кваліфікованим електронним підписом.

Отже, організатор та оператор аукціону, через електронний майданчик якого реєструвалось Підприємство, в порушення вимог Тимчасового порядку не забезпечили проведення перевірки відповідності його заявки вимогам цього порядку та в порушення вимог Тимчасового порядку допустили до участі в аукціоні учасника, заявка на участь в якому не була ним підписана кваліфікованим електронним підписом, тобто фактично Підприємство взагалі не було подано заявку на участь в аукціоні.

Враховуючи все вищевикладене, суди встановили, що електронний аукціон №UA-PS-2020-02-27-000115-3 був проведений із порушенням вимог п. 17 Тимчасового порядку, що полягає у допущенні до участі в аукціоні учасника, яким було подано заявку на участь в аукціоні, без накладення на неї кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, обставини неправомірності визнання Підприємства переможцем спірного аукціону є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають.

Тобто, допуск до участі в аукціоні учасника, заявка на участь в якому не була ним підписана кваліфікованим електронним підписом, свідчить про те, що фактично Підприємство взагалі не було подано заявку на участь в аукціоні, а наступною за величиною пропозицією після пропозиції Підприємства була пропозиція Товариства.

З огляду на викладене, за умови вчасного встановлення обставин порушення Підприємством вимог Тимчасового порядку щодо підготовки до участі в аукціоні, останнє взагалі не мало права брати в ньому участь, а відтак саме Товариство є переможцем такого аукціону.

Суд відзначає, що приписи чинного законодавства України не дають адміністратору електронної торгової системи можливості для внесення змін до аукціону, що вже відбувся, оскільки такий аукціон має завершений характер та відповідний статус.

За змістом п. 37 Тимчасового порядку спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») зазначається наступне: Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як Верховний Суд України, так і Верховний Суд (на початку своєї діяльності) не відмовляли у задоволенні позову, якщо обрано спосіб захисту, який передбачено законом, адже це відповідало поняттю «доступу до суду» в розумінні Конвенції.

Для прикладу у справі №927/849/17 в п. 15 постанови Верховного Суду від 10.04.2018 «суд відхилив посилання Скаржника не те, що Позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту, який не відповідає статті 16 ЦК України, відновить право останнього…. суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом».

Починаючи з 2018 року Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо тлумачення положень статей 6, 13 Конвенції, згідно якого суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Невизначеність - чи то законодавча, адміністративна чи яка виникає внаслідок практики, яку застосовують органи влади - є важливим фактором, який слід брати до уваги при оцінці поведінки держави.

Суперечлива прецедентна практика щодо тлумачення певних аспектів ефективності способу захисту (сам критерій є досить оціночним та непередбачуваним для позивача) створюють загальну атмосферу відсутності правової визначеності. Це є порушенням принципу правової визначеності, який притаманний Конвенції в цілому - коли сторони в процесі через таку непередбачуваність практики не можуть передбачити наслідки своїх дій (немає впевненості у сталості підходів) і перспективи своїх оскаржень.

Така невизначеність може позбавляти заявника справедливого судового розгляду і свідчити про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з пунктом б) частини третьої статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права Україна зобов`язалася забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства про визнання його переможцем аукціону, проведеного Біржею 16.04.2020, що оформлено протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3.

Пунктом 26 Тимчасового порядку передбачено, що протокол аукціону формується системою електронних торгів з продажу дозволів в день закінчення аукціону та не пізніше наступного робочого дня розміщується в такій системі.

Протокол аукціону підписується протягом шести робочих днів після завершення аукціону переможцем, організатором та/або оператором, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні. Протокол надсилається організатором (оператором) до Держгеонадр для підписання та опублікування в системі електронних торгів з продажу дозволів не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача 3 сформувати новий протокол з визначенням переможця аукціону позивача, підписати та надіслати протокол на підпис до Держгеонадр, а останнього - підписати протокол, підлягають задоволенню. Крім того, оскільки за наслідками підписання протоколу електронних торгів укладається договір купівлі-продажу відповідного дозволу, вимога позивача в частині зобов`язання відповідача 1 укласти з позивачем договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на підставі результатів проведеного аукціону також підлягає задоволенню.

Крім того, суд відзначає, що оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.07.2020 №5069 був виданий Підприємству на підставі протоколу проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 16.04.2020 №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16/04/2020 та договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні №3/1-20 від 14.05.2020, які визнані недійсними в судовому порядку, зазначений дозвіл також підлягає визнанню недійсним.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра ППС» задовольнити повністю.

2. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра ППС» (46008, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 3-А, оф. 312; ідентифікаційний код 40725793) переможцем аукціону, проведеного 16.04.2020 Товарною біржею «Українська енергетична біржа», оформленого протоколом електронного аукціону №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16/04/2020.

3. Зобов`язати Товарну біржу «Українська енергетична біржа» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44; ідентифікаційний код 37027819) сформувати новий протокол з визначенням переможця аукціону Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра ППС», підписати та надіслати протокол на підпис до Державної служби геології та надр України.

4. Зобов`язати Державну службу геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; ідентифікаційний код 37536031) підписати протокол та передати Акціонерному товариству «Прозорро.Продажі» для подальшого розміщення в системі електронних торгів з продажу дозволів.

5. Зобов`язати Державну службу геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; ідентифікаційний код 37536031) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра ППС» (46008, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 3-А, оф. 312; ідентифікаційний код 40725793) договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на підставі результатів проведеного аукціону.

6. Визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.07.2020 №5069, виданий Приватному підприємству «Осінь і Ко» на підставі протоколу проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 16.04.2020 №UA-PS-2020-02-27-000115-3 від 16/04/2020 та договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні №3/1-20 від 14.05.2020.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.06.2023.

Суддя В.П. Босий