Рішення

від 29.06.2023 по справі 911/2688/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р.,

м. Київ,

Справа № 911/2688/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Логістика» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вулиця Аграрна, будинок 1, код ЄДРПОУ 42383624)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія „Грін» (61058, Харківська обл., місто Харків, пров. Іванівський, будинок 5, корпус Г-2, кабінет 13, код ЄДРПОУ 39925359)

про стягнення 119627,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "Бізнес груп логістика" до ТОВ «Компанія „Грін» про стягнення коштів. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем виконано вимоги суду та ухвалою від 17.01.2023 відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

До суду 13.02.2023 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Позивачем 10.03.2023 було подано відповідь на відзив.

Між тим, до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №911/160/23. Суд ухвалою від 24.03.2023 відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідач 24.05.2023 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка задоволена судом.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Позивач звернувся до суду з вимогою повернути йому 119627,87 грн переплати за договором оренди, які безпідставно утримуються ТОВ "Компанія "Грін". ТОВ «Бізнес Груп Логістика» повідомило суд, що між сторонами було укладено договір оренди, де позивач був орендарем, а відповідач орендодавцем. Відповідно до договору об`єкт оренди розташований у селі Колонщина на вулиці Київській (Київська область, Макарівський район).

Позивач стверджував, що через військові дії в період з 24.02.2022 по 02.04.2022 включно був відсутній доступ до с. Колонщина (тому числі до об`єкта оренди). Це пов`язано з тим, що с. Колонщина перебувало в тимчасовій окупації. Зазначена ситуація призвела до унеможливлення виконання договірних зобов`язань як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря. Відповідно, за період березня 2022 року орендна плата була відсутня.

Сторонами 19.05.2022 було підписано акт повернення орендованого майна. Також було зафіксовано, що об`єкт оренди містить певні недоліки, вартість яких визначено в акті огляду та становить 261404,00 грн.

Позивач звертав увагу також на сплачений орендарем гарантійний платіж у розмірі 1329609,00 грн та, посилаючись на те що орендар був звільнений від сплати орендних платежів у березні 2022 року, вказав, що 12.08.2022 позивач направив відповідачу лист-вимогу про погашення заборгованості в розмірі 119627,87 грн, який залишено без відповіді відповідача, а наявна заборгованість не була відшкодована.

Обгрунтовуючи розмір боргу позивач заявив, що сплачений ним гарантійний платіж в розмірі 1329609,00 грн та помилково здійснені платежі за березень 2022 року розмірі 514301,99 грн повністю покривали суму наявної заборгованості (1724283,12 грн) позивача перед відповідачем. Відповідно, залишок коштів сплачених позивачем відповідачу становить 119 627,87 грн, який має бути повернений.

Заперечення відповідача щодо позову

Відповідач не погодився із заявленими до нього вимогами про стягнення коштів. На думку відповідача, позиція щодо звільнення позивача від сплати орендної плати за березень 2022 року, частину квітня 2022 року та не отримання послуг за цей період суперечить фактичній поведінці i діям позивача. Оскільки, відповідачем за спірний період були складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, направленні відповідачем позивачу та прийняті позивачем.

ТОВ "Компанія "Грін" вважає безпідставним посилання позивача на частину 6 статті 762 ЦК України і твердження орендаря, що він не користувався орендним приміщенням та не отримував послуги за договором в період з 24.02.2022 по 02.04.2022, зважаючи на те, що товари відповідача у цей час продовжували перебувати в орендованих приміщеннях, тобто послуги майнового найму продовжували фактично орендодавцем надаватися, а говорити про інше немає жодних підстав. На думку відповідача невикористання орендарем об`єкту оренди за функціональним призначенням належними доказами не підтверджено.

За словами відповідача, позивач погодився з причиною, яка стала підставою для дострокового розірвання договору простроченням оплати орендної плати за березень 2022 року і квітень 2022 року. Як наслідок, позивач визнав правомірність нарахування відповідачем орендної плати за спірний період та свою протиправну поведінку щодо строків внесення таких платежів і порушенням ним умов договору. Таке погодження вбачається, зокрема, із акту прийому-передачі. Також відповідач відмітив, що орендар в період дії договору не повідомляв про існування будь-яких обставин, які зменшили або позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди або про настання у позивача форс-мажорних обставин.

За переконанням відповідача у разі виникнення обставин, які надають позивачу право на зменшення орендної плати або взагалі звільняють його від орендної плати, позивач зобов`язаний був у строк, передбачений для внесення орендної плати, повідомити відповідача про виникнення таких обставин і про ненарахування відповідачем за цей період орендної плати. Однак, позивач в період дії договору не надсилав відповідачу ані повідомлень, ані пропозицій про зменшення орендної плати. У своїх запереченнях відповідач послався на розділ 8 договору, зокрема на положення пункту 8.5, де вказано, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення у порядку передбаченому цим договором про такі обставини, позбавляють можливості посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності.

Відповідач переконаний, що будь-яких доказів, які б надавали можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором і неможливістю користуватись орендованим майном позивачем не надано.

Встановлені судом обставини правовідносин сторін

Перевіривши наявні в матеріалах докази, суд встановив, що 01.07.2021 позивач та відповідач уклали договір оренди нежитлового приміщення № 010721-1, відповідно до якого відповідач зобов`язувався передати, а позивач отримати у платне користування нерухоме майно загальною площею 7776,00 кв.м.

В пункті 4.2 договору вказано, що у день підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж - це грошова сума в розмірі орендної плати за один місяць оренди, а саме 1 840 320,00 грн. Додатковою угодою № 1 від 23.07.2021 до договору оренди від пункт 4.2 договору було змінено внаслідок чого узгоджено, що гарантійний платіж орендар сплачує до 28.07.2021 у розмірі 1943000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2.1 гарантійний платіж, за вирахуванням сум неустойки, пені, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі мали місце і підлягають сплаті орендарем орендодавцю, повертається орендодавцем орендареві протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі згідно п. 2.3 цього Договору.

З платіжних доручень № 1404 від 31.08.2021 та 20.10.2021 вбачається сплата позивачем гарантійного платежу за договором № 010721-1 на загальну суму 1329609,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 23.11.2021 пункт 4.1.1 договору загальний розмір орендної плати за місяць оренди становить 1958825,00 грн. Додатковою угодою № 3 від 11.08.2021 сторони домовились внести зміни до договору оренди, зокрема узгодивши, що до 28.02.2022 розмір орендної плати за користування об`єктом оренди в місяць становить 1469673,00 грн, а починаючи з 01.03.2022 1740489,00 грн (пункт 4.1.1).

Відповідно до актів прийому-передачі частин об`єкту оренди від 22.10.2021, 11.11.2021, 01.12.2021 відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди.

Суд зазначає про наявність у матеріалах справи копій платіжних доручень про сплату позивачем орендних платежів:

номер 746 від 18.04.2022 (призначення: оплата оренди за березень 2022 року) на суму 514080,00 грн;

номер 745 від 18.04.2022 (призначення: відшкодування витрат пов`язаних з утриманням об`єкта оренди зг. рах. № 29 від 31.03.2022) на суму 221,99 грн;

номер 747 від 18.04.2022 (призначення: оплата за оренду складського приміщення за квітень 2022 року) на суму 514080,00 грн;

номер 826 від 27.04.2022 (призначення: оплата за оренду рампи за квітень 2022 року) на суму 33903,00 грн;

номер 803 від 26.04.2022 (призначення: передоплата за оренду складських приміщень та рампи за травень 2022 року) на суму 570240,00 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони закріпили, що у день закінчення (припинення) терміну дії цього договору, а також у разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язується повернути об`єкт оренди орендодавцю в тому стані, в якому він його отримав з урахуванням нормального зносу.

Орендодавець відповідно до положень пп.5.1.4 договору, направив орендарю повідомлення від 14.04.2022 р. № 555 про дострокове розірвання договору з 30.04.2022 та про закінчення 29.04.2022 орендного користування об`єктом оренди. При цьому в листі було зазначено, що орендар зобов`язаний до 29.04.2022 звільнити об`єкт оренди від майна орендаря та третіх осіб, а також здійснити повернення такого об`єкту оренди орендодавцю. Також цим листом. орендодавець повідомив орендаря про місце, дату і час для спільного приймання-передачі та огляду об`єкта оренди, у зв`язку із чим просив забезпечити уповноваженого представника орендаря.

У визначене місце, дату і час представник орендаря не з`явився для спільного приймання-передачі та огляду об`єкта оренди. Об`єкт оренди станом на 29.04.2022 не був звільнений від майна орендаря, а об`єкт оренди не повернутий орендодавцю за актом приймання-передачі.

Як зазначав відповідач, на поштову та електронну адресу орендаря 29.04.2022 було направлена вимога від 29.04.2022 № 556, відповідно до якої орендодавець вимагав звільнити та передати об`єкт оренди за актом приймання-передачі (повернення) до 03.05.2022. Також орендодавець запросив представника орендаря 02.05.2022 та 03.05.2022. на 10:00 год здійснити спільний огляд стану об`єкту оренди.

Вимогою від 03.05.2022 № 557 та повторною вимогою від 05.05.2022 № 558 орендодавець вимагав до 07.05.2022 (у вимозі № 557) та до 09.05.2022 звільнити об`єкт оренди від майна орендаря та третіх осіб, а також повернути орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у тому стані, в якому орендар його отримав з урахуванням нормального зносу.

З акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди від 19.05.2022 вбачається, що позивач повернув відповідачу об`єкт оренди за договором № 010721-1 від 01.07.2021 на підставі пп. 5.1.4 договору у зв`язку з достроковим розірванням договору.

У пункті 5.1.4 договору визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору у випадках, якщо орендарем не оплачується орендна плата протягом одного місяця.

Суд констатує, що день фактичної передачі об`єкта оренди є 19.05.2022 відповідно до пункту 6 акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди.

Пунктом 3 цього акту сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю вартість усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкта оренди, перелік і вартість яких визначено сторонами в Акті огляду, у загальній сумі 261 404,00 грн, в тому числі ПДВ. Копію акту огляду об`єкту оренди разом з додатками (фотографії пошкоджень, недоліків, дефектів та кошторис усунення пошкоджень, недоліків, дефектів) також надано до суду разом з позовом.

Відповідно до повідомлення № 876 від 15.07.2022 ТОВ "Компанія "Грін" посилаючись на пункт 7.9 договору та статтю 601 ЦК України зарахувала гарантійний платіж в розмірі 1329609,00 грн без ПДВ та попереднью оплату в розмірі 570270,00 грн у т. ч. ПДВ, в результаті чого зобов`язання орендаря з плати орендної плати за користування об`єктом оренди за березень та квітень 2022 року припинено у повному обсязі шляхом зустрічного зарахування, а зобов`язання з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року зменшено до 178047,18 грн.

Орендодавець у повідомленні № 876 вказав, що з огляду на це станом на 15.07.2022 заборгованість орендаря становила 2081416,15 грн, що складалася з наступного:

- борг у сумі 178047,18 грн, в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг квітень 2022 р.;

- борг у сумі 59 037,60 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за травень 2022 р. (до 19 травня 2022 року, включно);

- боргу у сумі 261 404,00 грн., в тому числі ПДВ, з оплати вартості усунення недоліків (дефекті) для відновлення Об`єкта оренди, які зафіксовані та погоджені Сторонами в Акті огляду Об`єкту оренди при поверненні з орендного користування за Договором оренди нежитлового приміщення № 010721-1 від 01 липня 2021 року;

- борг у сумі 1 582 927,37 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.8 Договору.

Слід відзначити, що у відповідності до пункту 7.8 договору оренди у разі якщо орендар не звільнить і не повертає орендодавцеві об`єкт оренди у строки, зазначені в п. 2.3 цього договору, то орендар несе відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію листа-вимоги № БГЛ/222 від 12.08.2022 в якому вказано зокрема про таке: "однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Тож, ми заперечуємо про таке зарахування гарантійного платежу та попередньої оплати (зокрема як зустрічне зарахування) у сплату орендної плати та/або інших платежів та вважаємо нікчемним повідомлення про зарахування заборгованості вих. № 876 від 15.07.2022".

ТОВ «Бізнес Груп Логістика» не погодилась з нарахуванням орендної плати за березень 2022 року та штрафними санкціями. Разом з тим зазначено, що на підставі частини 6 статті 762 ЦК України виникає необхідність у перерахунку орендної плати за квітень 2022 року, за період з 01 по 02 квітня 2022 року. В цій же вимозі позивач вказав про те, що платежі від 18.04.2022 з призначенням "оплата складських приміщень за березень 2022 року" у розмірі 514080,00 грн та "відшкодування витрат пов`язаних з утриманням об`єкта оренди зг. рах. № 29 від 31.03.2022" у розмірі 221,99 грн було здійснено помилково.

Тож з вирахуванням суми заборгованості з гарантійного платежу (1329609,00 грн) та помилково здійснених платежів за березень 2022 року в розмірі 514301,99 грн, в т.ч. ПДВ, позивач просив залишок коштів в розмірі 119627,87 грн повернути ТОВ "Бізнес Груп Логістика". У разі відсутності пропозицій щодо врегулювання спірних питань позивач вимагав перерахувати кошти протягом 5 календарних днів з моменту отримання вказаного листа.

На підтвердження направлення вказаного листа подано копії опису вкладення, накладна та рекомендоване повідомлення про отримання відповідачем відправлення № 0200252913350 16.07.2022.

Висновки господарського суду

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд враховує, що відповідач відповідно до пункту 5.1.4 договору в односторонньому порядку розірвав договір, про що повідомляв оренадаря листом № 555 від 14.04.2022.

Позивач стверджував, що орендарю не було відомо про намір орендодавця відмовитися від договору і тим паче про необхідність надати відповідь до 15.04.2022, адже лист № 555 від 14.04.2022 за трек номером накладної № 4913004645014 отримано відповідачем лише 13.05.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти за трек-кодом відправлення, що долучено до відповіді на відзив. Суд приймає такі твердження заявника.

Далі суд вважає за необхідне не погодитися з позицією ТОВ «Бізнес Груп Логістика» щодо того, що пункт 5.1.4 договору є нікчемним. Позивач вказував, що такий пункт договору не відповідає вимогам ЦК України, а принцип свободи договору обмежується у цьому випадку імперативною нормою статті 782 ЦК України. Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Суд констатує, що пункт 5.1.4 договору містить положення про те, що орендодавець має право відмовитися від договору у випадках, якщо орендарем не оплачується орендна плата протягом 1 (одного місяця). В цьому випадку договір вважається розірваним після закінчення 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення орендодавцем повідомлення орендарю про відмову від договору.

Суд відхиляє таке твердження позивача та не вбачає жодних порушень в узгодженні сторонами інших, відмінних від положень ЦК України умов договору щодо надання можливості орендодавцю розірвати договір у односторонньому порядку на підставі несплати орендної плати протягом одного місяця, а не трьох.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору дійсно не є безумовним, межі його дії визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Не можна погодитися з тим, що такий пункт договору є нікчемний, адже він не суперечить положенням ЦК України, засадам справедливості, розумності, добросовісності, а лише розширює можливості орендодавця захистити свої права шляхом розірвання договору у випадку неналежного виконання орендарем своїх обов`язків за договором в частині сплати орендної плати протягом одного місяця, таким чином запобігаючи можливості використання недобросовісним орендарем майном орендодавця в більший ніж одномісячний період строк. Тож жодних суперечностей цього пункту з положеннями законодавчих актів суд не віднайшов.

За переконанням суду в момент укладення договору сторони, доповнюючи його зазначеним пунктом, мали розуміти і враховувати його правові наслідки, як для орендаря (який в цьому випадку мав би з більшою обережністю ставитися до необхідності дотримання строків оплати за договором щоб запобігти розірванню договору) так і для орендодавця (який цим пунктом договору дійсно наділявся більш ширшим ніж визначено ЦК України правом односторонньої відмови від договору у випадку настання відповідних умов).

Суд вказує, що норми права за характером розпоряджень, що містяться в них можна умовно поділити на дозвільні, зобов`язувальні та заборонні. Дозвільні вказують на можливість здійснювати певні дії, наділяють суб`єктів певними правами (суб`єкт «вправі», «має право», «може»). Зобов`язальні вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють суб`єктів певними обов`язками (суб`єкт «зобов`язаний», «повинен»). А заборонні норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій певного роду (суб`єкту «забороняється», «не має права», «не може»).

Стаття 782 ЦК України є дозвільною нормою, яка надає орендодацю певні права. Така норма не містить у своїй диспозиції жодних заборон щодо надання сторонам можливості при укладенні договору мати суміжні положення, які б містили деякі видозміни. Як стаття 782 ЦК України так і наведений пункт 5.1.4 договору надають наймодавцю права щодо відмови від договору, що жодним чином не націлені на зменшення обсягу прав наймача, а лише сприяють захисту інтересів власника майна, що передається в оренду, отримувати належений дохід від використання його майна третіми особами.

Далі суд вважає за необхідне зупинитися на тому чи дійсно наймачем були порушені строки оплати, враховуючи його твердження, що майно ним не могло ним використовуватися в період дії форс-мажорних обставин, а відповідно він може бути звільненим від обов`язку внесити орендну плату, що в свою чергу має вплив на настання умов, які можуть бути розцінені, як такі, що породжують у наймодавця право відмовитися від договору в односторонньому порядку в спірний період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що при оцінці обставин, за які не відповідає орендар, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах ВС у справах №914/1248/18 та №914/2264/17).

На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар

Незважаючи на відсутність підтвердження повідомлення орендарем орендодавця про обставини непереборної сили, суд вважає за необхідне з`ясувати фактичну можливість використання майна. Отож, досліджуючи доводи про неможливість використання орендарем орендованого майна та відсутність змоги впливати на наявні обставини непереборної сили, суд бере до уваги надані на підтвердження цього стороною докази.

Лист Торгово-промислової палати України, на який посилається орендар насправді є безпрецедентним засвідченням форс-мажорних обставин, водночас, на думку суду він не є універсальний і причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю сплачувати орендну плату має бути доведений орендарем більш конкретними доказами.

Погодженим переліком населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації з лютого по квітень 2022 року, довідкою Макарівської селищної ради № 156 від 19.05.2022 та перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих № 309 від 22.12.2022 на думку суду підтверджується наявність обставин, за які орендар не відповідає та які виникли з незалежних від нього причин, а саме військову агресію проти України, окупацію с. Колонщина, де знаходиться об`єкт оренди, протягом березня-квітня 2022 року.

Суд зазначає, що відповідно до переліку, що вказаний вище, с. Колонщина Макарівської селищної територіальної громади, де розташований об`єкт оренди у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 перебувало у тимчасовій окупації.

Надана позивачем довідка Макарівської селищної ради свідчить, що на території с. Колонщина Бучанського району Київської області у період з 27.02.2022 по 30.03.2022 проводились воєнні (бойові) дії.

Аналогічні відомості містяться в переліку населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації (лютий-квітень 2022 року), який долучено до листа Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації від 30.06.2022 №01.1-18/1119.

Суд також бере до уваги твердження відповідача про те, що на час окупації с. Колонщина, де велися активні бойові дії, до 08.04.2022 взагалі було відсутнє електропостачання, що також підтверджується листом ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" від 20.04.2022 № 08/100/4245.

Оскільки, об`єкт оренди перебував на окупованій території у період з 01.03.2023 по 01.04.2023, посилання орендодавця на можливість використання об`єкта оренди орендарем у відповідному періоді є безпідставним. При цьому, твердження про те, що у відповідному періоді майно зберігалось у орендованих складських приміщеннях не може бути підставою для висновку про те, що орендар у відповідний період мав можливість у повній мірі використовувати його з тією метою, з якою брав такий об`єкт в оренду.

Слід відзначити, що в силу пункту 1.7 договору, об`єкт оренди надається орендарю для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до правовстановлюючих документів, а до технічних недоліків, які унеможливлюють використання об`єкта оренди орендарем у своїй господарській діяльності, що узгоджено сторонами пунтктом 2.1.5 договору відноситься, зокрема: неможливість системи, що забезпечує об`єкт холодом, протягом 5 днів безперебійної роботи підтримувати температурний режим, визначений у технічному завданні, відсутність електропостачання та/або освітлення на об`єкті, незабезпечення орендодавцем під`їздах шляхів для транспорту орендаря до пунктів завантаження (розвантаження) на об`єкті, відсутність водопостачання та каналізації. При цьому, такі недоліків, якщо вони допущені з вини орендаря, є підставою для дострокового розірвання договору, як домовились сторони у такому пункті договору. Окрім того, п.3.4 договору передбачено, що охорона території по периметру, на якій розташований об`єкт оренди, проводиться силами і засобами орендодавця.

Отже, аналіз відповідних пунктів договору дає підстави вважати, що без дотримання температурного режиму, електропостачання, забезпечення під`їзних шляхів для транспорту, забезпечення охорони об`єкта оренди, а також забезпечення фактичного доступу до такого об`єкта оренди він фактично не може використовуватись у господарській діяльності орендарем. Перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в окупації, проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду. При цьому, само по собі зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язана з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведенням активних бойових дій. Посилання відповідача на те, що позивач не повідомив його у встановленому договором порядку про наявність форс-мажорних обставин не змінює відповідного висновку суду, оскільки користування майном є правом орендаря, яке виникає в силу факту укладення договору, а не його зобов`язанням, невиконання якого в силу форс-мажорних обставин тягне за собою звільнення від відповідальності в силу частини 2 статті 218 ГК України та частини 1 статті 617 ЦК України.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак праву орендаря володіти та користуватись об`єктом оренди кореспондується обов`язок орендодавця надати у володіння та користування об`єкт оренди, який відповідає узгодженим сторонам умовам.

З огляду на вищевказане, суд погоджується з твердженням орендаря про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за період з 01.03.2023 по 01.04.2023. Враховуючи зазначене, на момент направлення орендодавцем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у орендаря не було зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень 2022 року.

Як визначено частиною 1 статті 601 ЦК України, зарахування є однією із підстав припинення зобов`язання. Відповідно до вказаної норми, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. При цьому, в силу частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зважаючи на відсутність зобов`язання у орендаря сплачувати орендну плату за березень 2022 року, односторонній правочин заява про зарахування відповідних його вимог до орендаря про сплату частини орендної плати за березень 2022 року у розмірі 955 593,00 грн за рахунок гарантійного платежу, який за умовами договору підлягає поверненню за вирахуванням платежів за договором після підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 4.2 договору), є недійсним, оскільки суперечить частині 1 статті 601 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання вимог ч.1 ст.203 ЦК України в момент вчинення правочину є підставою недійсності такого правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України.

Також відсутні підстави нарахування орендодавцем неустойки у розмірі, яка нарахована ним за користування об`єктом оренди у період з 30.04.2022 по 19.05.2022 (20 днів) у розмірі подвійної орендної плати. Нараховуючи неустойку у відповідному розмірі, відповідач помилково вважає договір оренди припиненим 29.04.2022.

На момент направлення орендодавцем відповідного повідомлення про розірвання договору 14.04.2022 у нього ще не виникло відповідного права не здійснення орендарем оплати орендної плати протягом 1 місяця, зважаючи на те, що орендар звільняється від оплати орендної плати за період неможливості використовувати об`єкту оренди, що встановлено судом, отже, підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за відповідний період не має.

Розглядаючи спір у даній справі по суті, суд не бере до уваги факт складання відповідачем та реєстрації податкових накладних щодо відповідних операцій (нарахованої ним орендної плати, витрат з комунальних послуг), оскільки самі по собі факти складання та реєстрації податкових накладних не підтверджують виникнення зобов`язань, а лише складаються, видаються та реєструються за їх фактичної наявності та за визначеною податковим законодавством подією.

Таким чином на підставі наведених вище висновків, суд здійснив розрахунок наявного боргу (переплати) за орендарем та вважає за необхідне підсумувати наступне. За орендарем не обліковувався борг у сумі 955593,00 грн за березень 2022 року, як вважав відповідач. За орендарем не обліковувався борг у сумі 1582927,37 грн, як неустойка згідно пункту 7.8 договору. Враховуючи неможливість використання майна до 02.04.2022 враховуючи умови договору орендна плата за користування об`єктом оренди у квітні 2022 року становить 1325971,53 грн (1420683,78 / 30 х 28). В цьому випадку суд бере до уваги підтверджену у відзиві обставину, того, що місяць користування об`єктом оренди за спірний період березень-травень 2022 року становить 1469673,00 грн, в тому числі ПДВ. За квітень була здійснена проплата на суму 514080,00 грн, відповідно, залишок становить 811891,53 грн.

Однак суд погоджується з наявним боргом щодо оплати вартості усунення недоліків на суму 261404,00 грн, що узгоджено сторонами у відповідному акті від 19.05.2022, а також з боргом з оплати комунальних послуг у квітні (249602,40 грн) та травні (59037,60 грн).

Відповідач мав у розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 1325971,53 грн, який здійснений орендарем ще у 2021 році та 514301,99 грн попередньої оплати за березень 2022 року.

Судом також враховано проведення позивачем передоплати за травень у розмірі 570240,00 грн. Беручи до уваги те, що повернення об`єкту оренди відбулось 19.05.2022, тож, орендна плата за травень становила 900767,32 грн (1469673,00 / 31 х 19). Враховуючи зазначену проплату на суму 570240,00 грн, залишок заборгованості за травень становив 330527,32 грн.

Відтак, за розрахунком суду переплата (з урахуванням гарантійного платежу) орендарем становить 131448,14 грн, що є більше ніж сума, яку заявляв до стягнення позивач.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи обставину направлення позивачем вимоги № БГЛ/222 повернути відповідні кошти, у сумі 119627,87 грн, що безпідставно утримуються та факт її отримання 16.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням №200252913350, копія якого наявна у справі, суд констатує настання у відповідача обов`язку повернути кошти у сумі 119627,87 грн то грошове зобов`язання є таким, що настало 22.08.2022.

Суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Позивач також просив суд вирішити питання щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивач надав до суду копію договору про надання правової допомоги № 01/12/22- 1 від 01.12.2022, копію додаткової угоди №1 від 01.12.2022 до даного договору, копію рахунку 17/02/23-4 від 17.02.2023, копію платіжного доручення № 2820 від 17.02.2022; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наданим до справи договором про надання правничої допомоги №01/12/22-1 підтверджується наявність договірних відносин між позивачем та Адвокатським об`єданням "Захист Бізнесу" щодо стягнення з відповідача 119627,87 грн боргу, додатковою угодою узгоджений розмір винагороди, як 10000,00 грн. Клієнту виставлений рахунок № 17/02/23-4 на суму 10000,00 за договором №01/12/22-1, який відповідно до платіжної інструкції № 2820 від 17.02.2023 є оплаченим - розмір таких витрат є доведеним перед судом.

Суд також вважає, що такі витрати є співмірними зі складністю справи та ціною позову та вважає за можливе стягнути з відповідача витрати, що пов`язані з отриманням позивачем послуг на правову допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія „Грін» (61058, Харківська обл., місто Харків, пров. Іванівський, будинок 5, корпус Г-2, кабінет 13, код ЄДРПОУ 39925359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Логістика» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вулиця Аграрна, будинок 1, код ЄДРПОУ 42383624) 119627,87 грн коштів, які підлягають поверненню орендарю за договором № 010721-1, 2481,00 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Рішення підписано 29.06.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз