Постанова

від 04.10.2023 по справі 911/2688/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. Справа№ 911/2688/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Кравчука Г.А.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грін"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023

у справі № 911/2688/22 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Груп Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грін"

про стягнення 119 627,87 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бізнес Груп Логістика" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Компанія "Грін" про стягнення 119 627,87 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2023 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Компанія "Грін" на користь ТОВ "Бізнес Груп Логістика" 119 627,87 грн, 2 481,00 грн судового збору за подання позову та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Компанія "Грін" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача, як орендаря, обов`язку сплачувати орендну плату за період з 01.03.2022 по 02.04.2022 в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та доведеність орендарем повної неможливості користуватись орендованим майном. При цьому, судом було залишено без уваги той факт, що орендар не надсилав орендодавцю повідомлення про настання в нього форс-мажорних обставин. На переконання апелянта, складені ним податкові накладні та акти наданих послуг з оренди підтверджують виникнення господарських зобов`язань між сторонами спору.

Відповідач також вказував про необґрунтованість висновків суду, а саме: що заява про зарахування зустрічних вимог є недійсною, оскільки суперечить ч. 1 ст. 601 ЦК України; відсутність підстав для нарахування орендарю неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном; що орендарю не було відомо про намір орендодавця відмовитись від договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2021 позивач та відповідач уклали договір оренди нежитлового приміщення № 010721-1, відповідно до якого відповідач (орендодавець) зобов`язувався передати, а позивач (орендар) отримати у платне користування нерухоме майно загальною площею 7 776,00 кв.м.

В пункті 4.2 договору вказано, що у день підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж (грошова сума в розмірі орендної плати за один місяць оренди, а саме 1 840 320,00 грн).

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2021 до договору оренди пункт 4.2 договору було змінено внаслідок чого узгоджено, що гарантійний платіж орендар сплачує до 28.07.2021 у розмірі 1 943 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2.1 гарантійний платіж, за вирахуванням сум неустойки, пені, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі мали місце і підлягають сплаті орендарем орендодавцю, повертається орендодавцем орендареві протягом 15-ти банківських днів після підписання сторонами акту прийому-передачі згідно п. 2.3 цього договору.

З платіжних доручень № 1404 від 31.08.2021 та 20.10.2021 вбачається сплата позивачем гарантійного платежу за договором № 010721-1 на загальну суму 1 329 609,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.11.2021 пункт 4.1.1 договору загальний розмір орендної плати за місяць оренди становить 1 958 825,00 грн. Додатковою угодою № 3 від 11.08.2021 сторони домовились внести зміни до договору оренди, зокрема узгодивши, що до 28.02.2022 розмір орендної плати за користування об`єктом оренди в місяць становить 1 469 673,00 грн, а починаючи з 01.03.2022 - 1 740 489,00 грн (пункт 4.1.1).

Згідно актів прийому-передачі частин об`єкту оренди від 22.10.2021, 11.11.2021, 01.12.2021 відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди.

Позивачем оплачені орендні платежі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 746 від 18.04.2022 (призначення: оплата оренди за березень 2022 року) на суму 514 080,00 грн; № 745 від 18.04.2022 (призначення: відшкодування витрат пов`язаних з утриманням об`єкта оренди зг. рах. № 29 від 31.03.2022) на суму 221,99 грн; № 747 від 18.04.2022 (призначення: оплата за оренду складського приміщення за квітень 2022 року) на суму 514 080,00 грн; № 826 від 27.04.2022 (призначення: оплата за оренду рампи за квітень 2022 року) на суму 33 903,00 грн; № 803 від 26.04.2022 (призначення: передоплата за оренду складських приміщень та рампи за травень 2022 року) на суму 570 240,00 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони закріпили, що у день закінчення (припинення) терміну дії цього договору, а також у разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язується повернути об`єкт оренди орендодавцю в тому стані, в якому він його отримав з урахуванням нормального зносу.

Орендодавець відповідно до положень пп. 5.1.4 договору, направив орендарю повідомлення № 555 від 14.04.2022 про дострокове розірвання договору з 30.04.2022 та про закінчення 29.04.2022 орендного користування об`єктом оренди. При цьому в листі було зазначено, що орендар зобов`язаний до 29.04.2022 звільнити об`єкт оренди від майна орендаря та третіх осіб, а також здійснити повернення такого об`єкту оренди орендодавцю. Також цим листом орендодавець повідомив орендаря про місце, дату і час для спільного приймання-передачі та огляду об`єкта оренди, у зв`язку із чим просив забезпечити явку уповноваженого представника орендаря.

Лист № 555 від 14.04.2022 за трек номером накладної № 4913004645014 отримано орендарем 13.05.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти.

У визначене місце, дату і час представник орендаря не з`явився для спільного приймання-передачі та огляду об`єкта оренди. Об`єкт оренди станом на 29.04.2022 не був звільнений від майна орендаря та не був повернутий орендодавцю за актом приймання-передачі.

Як зазначав відповідач, на поштову та електронну адресу орендаря 29.04.2022 була направлена вимога № 556 від 29.04.2022, відповідно до якої орендодавець вимагав звільнити та передати об`єкт оренди за актом приймання-передачі (повернення) до 03.05.2022. Також орендодавець запросив представника орендаря 02.05.2022 та 03.05.2022 на 10:00 год здійснити спільний огляд стану об`єкту оренди.

Вимогою № 557 від 03.05.2022 та повторною вимогою № 558 від 05.05.2022 орендодавець вимагав до 07.05.2022 (у вимозі № 557) та до 09.05.2022 звільнити об`єкт оренди від майна орендаря та третіх осіб, а також повернути орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у тому стані, в якому орендар його отримав з урахуванням нормального зносу.

З акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди від 19.05.2022 вбачається, що позивач повернув відповідачу об`єкт оренди за договором № 010721-1 від 01.07.2021 на підставі пп. 5.1.4 договору у зв`язку з достроковим розірванням договору.

У пункті 5.1.4 договору визначено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору у випадках, якщо орендарем не оплачується орендна плата протягом 1-го місяця.

Пунктом 3 цього акту сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю вартість усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкта оренди, перелік і вартість яких визначена сторонами в акті огляду, у загальній сумі 261 404,00 грн, в тому числі ПДВ.

Відповідно до повідомлення № 876 від 15.07.2022 ТОВ "Компанія "Грін" посилаючись на пункт 7.9 договору та статтю 601 ЦК України зарахувала гарантійний платіж в розмірі 1 329 609,00 грн без ПДВ та попередню оплату в розмірі 570 270,00 грн у т.ч. ПДВ, в результаті чого зобов`язання орендаря з оплати орендної плати за користування об`єктом оренди за березень та квітень 2022 року припинено у повному обсязі шляхом зустрічного зарахування, а зобов`язання з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року зменшено до 178 047,18 грн.

Орендодавець у повідомленні № 876 вказав, що з огляду на це станом на 15.07.2022 заборгованість орендаря становила 2 081 416,15 грн, яка складалася з наступного:

- борг у сумі 178 047,18 грн, в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг квітень 2022;

- борг у сумі 59 037,60 грн., в тому числі ПДВ, з оплати комунальних послуг за травень 2022 (до 19 травня 2022 року, включно);

- боргу у сумі 261 404,00 грн, в тому числі ПДВ, з оплати вартості усунення недоліків (дефекті) для відновлення об`єкта оренди, які зафіксовані та погоджені сторонами в акті огляду об`єкту оренди при поверненні з орендного користування за договором оренди нежитлового приміщення № 010721-1 від 01.07.2021;

- борг у сумі 1 582 927,37 грн., без ПДВ, з оплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди згідно п. 7.8 договору.

У відповідності до пункту 7.8 договору оренди у разі якщо орендар не звільнить і не повертає орендодавцеві об`єкт оренди у строки, зазначені в п. 2.3 цього договору, то орендар несе відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію листа-вимоги № БГЛ/222 від 12.08.2022 в якому вказано, зокрема, про таке: "однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Тож, ми заперечуємо про таке зарахування гарантійного платежу та попередньої оплати (зокрема, як зустрічне зарахування) у сплату орендної плати та/або інших платежів та вважаємо нікчемним повідомлення про зарахування заборгованості вих. № 876 від 15.07.2022".

Позивач не погодився з нарахуванням орендної плати за березень 2022 року та штрафними санкціями. Разом з тим зазначив, що на підставі частини 6 статті 762 ЦК України виникає необхідність у перерахунку орендної плати за квітень 2022 року, за період з 01 по 02 квітня 2022 року. В цій же вимозі позивач вказав про те, що платежі від 18.04.2022 з призначенням "оплата складських приміщень за березень 2022 року" у розмірі 514 080,00 грн та "відшкодування витрат пов`язаних з утриманням об`єкта оренди зг. рах. № 29 від 31.03.2022" у розмірі 221,99 грн було здійснено помилково.

Тож з вирахуванням суми заборгованості з гарантійного платежу (1 329 609,00 грн) та помилково здійснених платежів за березень 2022 року в розмірі 514 301,99 грн, в т.ч. ПДВ, позивач просив повернути залишок коштів в розмірі 119 627,87 грн. У разі відсутності пропозицій щодо врегулювання спірних питань позивач вимагав перерахувати кошти протягом 5 календарних днів з моменту отримання вказаного листа.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що при оцінці обставин, за які не відповідає орендар, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18 та № 914/2264/17.

На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.

Незважаючи на відсутність підтвердження повідомлення орендарем орендодавця про обставини непереборної сили, необхідно з`ясувати фактичну можливість використання майна. Отож, досліджуючи доводи про неможливість використання орендарем орендованого майна та відсутність змоги впливати на обставини непереборної сили, слід дослідити наявні в матеріалах справи докази.

Погодженим переліком населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації з лютого по квітень 2022 року, довідкою Макарівської селищної ради № 156 від 19.05.2022 та перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих № 309 від 22.12.2022 підтверджується наявність обставин, за які орендар не відповідає та які виникли з незалежних від нього причин, а саме: військову агресію проти України, окупацію с. Колонщина, де знаходився об`єкт оренди протягом березня-квітня 2022 року.

Відповідно до переліку, що вказаний вище, с. Колонщина Макарівської селищної територіальної громади, де розташований об`єкт оренди у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 перебувало у тимчасовій окупації.

Надана позивачем довідка Макарівської селищної ради свідчить, що на території с. Колонщина Бучанського району Київської області у період з 27.02.2022 по 30.03.2022 проводились воєнні (бойові) дії.

Аналогічні відомості містяться в переліку населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації (лютий-квітень 2022 року), який долучено до листа Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації № 01.1-18/1119 від 30.06.2022.

Згідно листа ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" № 08/100/4245 від 20.04.2022, на час окупації с. Колонщина, де велися активні бойові дії, до 08.04.2022 було відсутнє електропостачання.

Враховуючи наведене, оскільки об`єкт оренди перебував на окупованій території у період з 01.03.2023 по 01.04.2023, посилання орендодавця на можливість використання об`єкта оренди орендарем у відповідному періоді є безпідставними.

При цьому, твердження про те, що у відповідному періоді майно зберігалось у орендованих складських приміщеннях - не може бути підставою для висновку про те, що орендар у відповідний період мав можливість у повній мірі використовувати його з тією метою, з якою брав такий об`єкт в оренду.

В силу пункту 1.7 договору об`єкт оренди надається орендарю для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до правовстановлюючих документів, а до технічних недоліків, які унеможливлюють використання об`єкта оренди орендарем у своїй господарській діяльності, що узгоджено сторонами пунктом 2.1.5 договору відноситься, зокрема: неможливість системи, що забезпечує об`єкт холодом, протягом 5 днів безперебійної роботи підтримувати температурний режим, визначений у технічному завданні, відсутність електропостачання та/або освітлення на об`єкті, незабезпечення орендодавцем під`їздах шляхів для транспорту орендаря до пунктів завантаження (розвантаження) на об`єкті, відсутність водопостачання та каналізації. При цьому, такі недоліки, якщо вони допущені з вини орендаря, є підставою для дострокового розірвання договору, як домовились сторони у такому пункті договору. Окрім того, п. 3.4 договору передбачено, що охорона території по периметру, на якій розташований об`єкт оренди, проводиться силами і засобами орендодавця.

Отже, аналіз відповідних пунктів договору дає підстави вважати, що без дотримання температурного режиму, електропостачання, забезпечення під`їзних шляхів для транспорту, забезпечення охорони об`єкта оренди, а також забезпечення фактичного доступу до такого об`єкта оренди він фактично не може використовуватись у господарській діяльності орендарем. Перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в окупації, проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду. При цьому, само по собі зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язана з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведенням активних бойових дій.

Посилання апелянта на те, що позивач не повідомив його у встановленому договором порядку про наявність форс-мажорних обставин не змінює відповідного висновку, оскільки користування майном є правом орендаря, яке виникає в силу факту укладення договору, а не його зобов`язанням, невиконання якого в силу форс-мажорних обставин тягне за собою звільнення від відповідальності в силу частини 2 статті 218 ГК України та частини 1 статті 617 ЦК України.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відтак право орендаря володіти та користуватись об`єктом оренди кореспондується з обов`язком орендодавця надати у володіння та користування об`єкт оренди, який відповідає узгодженим сторонам умовам.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у орендаря відсутній обов`язок зі сплати орендної плату за період з 01.03.2023 по 01.04.2023, а отже на момент направлення орендодавцем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у орендаря не було зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень 2022 року.

Як визначено частиною 1 статті 601 ЦК України, зарахування є однією із підстав припинення зобов`язання. Відповідно до вказаної норми, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. При цьому, в силу частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зважаючи на відсутність зобов`язання у орендаря сплачувати орендну плату за березень 2022 року, односторонній правочин - заява про зарахування вимог до орендаря про сплату частини орендної плати за березень 2022 року у розмірі 955 593,00 грн за рахунок гарантійного платежу, який за умовами договору підлягає поверненню за вирахуванням платежів за договором після підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 4.2 договору), є недійсним, оскільки суперечить частині 1 статті 601 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України в момент вчинення правочину є підставою недійсності такого правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Також відсутні підстави нарахування орендодавцем неустойки у розмірі, яка нарахована ним за користування об`єктом оренди у період з 30.04.2022 по 19.05.2022 (20 днів) у розмірі подвійної орендної плати. Нараховуючи неустойку у відповідному розмірі, відповідач помилково вважає договір оренди припиненим 29.04.2022.

На момент направлення орендодавцем відповідного повідомлення про розірвання договору 14.04.2022 у нього ще не виникло відповідного права на здійснення орендарем оплати орендної плати протягом 1 місяця, зважаючи на те, що орендар звільняється від оплати орендної плати за період неможливості використовувати об`єкт оренди, тож підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за відповідний період не має.

При цьому складання та реєстрація відповідачем податкових накладних щодо відповідних операцій (нарахованої ним орендної плати, витрат з комунальних послуг) не підтверджує виникнення зобов`язань, оскільки вони лише складаються, видаються та реєструються за їх фактичної наявності та за визначеною податковим законодавством подією.

Таким чином, на підставі наведених вище висновків, у орендаря відсутній борг у розмірі 955 593,00 грн за березень 2022 року та 1 582 927,37 грн неустойки (згідно пункту 7.8 договору); а враховуючи неможливість використання майна до 02.04.2022, з огляду на умови договору орендна плата за користування об`єктом оренди у квітні 2022 року становить 1 325 971,53 грн (1 420 683,78 / 30 х 28). В цьому випадку місяць користування об`єктом оренди за спірний період березень-травень 2022 року становить 1 469 673,00 грн, в тому числі ПДВ. За квітень була здійснена проплата на суму 514 080,00 грн, а отже залишок становить 811 891,53 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено наявний борг щодо оплати вартості усунення недоліків на суму 261 404,00 грн, який узгоджено сторонами у відповідному акті від 19.05.2022, а також борг з оплати комунальних послуг у квітні (249 602,40 грн) та травні (59 037,60 грн).

Відповідач мав у розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 1 325 971,53 грн, який здійснений орендарем ще у 2021 році та 514 301,99 грн попередньої оплати за березень 2022 року.

Беручи до уваги те, що повернення об`єкту оренди відбулось 19.05.2022, тож орендна плата за травень становила 900 767,32 грн (1 469 673,00 / 31 х 19). Враховуючи проплату на суму 570 240,00 грн, залишок заборгованості за травень становив 330 527,32 грн.

Відтак, переплата (з урахуванням гарантійного платежу) орендаря становить 131 448,14 грн, що є більше ніж сума, яку позивач заявляв до стягнення.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи обставину направлення позивачем вимоги № БГЛ/222 повернути 119 627,87 грн, які безпідставно утримуються та її отримання відповідачем, у останнього виник обов`язок повернути кошти у сумі 119 627,87 грн, а отже позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Судові витрати у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджуються документально (договором правової допомоги № 01/12/22-1 від 01.12.2022, додатковою угодою №1 від 01.12.2022 до договору; платіжним дорученням № 2820 від 17.02.2022; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером) правомірно покладені на відповідача, у відповідності до положень 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грін" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/2688/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грін".

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

Г.А. Кравчук