Рішення

від 07.06.2023 по справі 911/825/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/825/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/825/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-», м. Київ

до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща»,

м. Чорнобиль Іванківського району Київської області

про стягнення 2 483 087,04 грн

Представники:

від позивача:Дорофеєв М.Ю., адвокат, ордер серії АІ № 1340042 від 13.03.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі-відповідач) про стягнення 2 483 087,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 140/15-Б від 20.12.2021 в частині своєчасної оплати відповідачем отриманого ним товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/825/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 12.04.2023.

11.04.2023 через канцелярію господарського суду від Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» надійшов відзив на позовну заяву № 01-15/493 від 05.04.2023 (вх. № 7028/23), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України пов`язаного із повномасштабним військовим вторгненням з боку російської федерації виникли обставини непереборної сили, які знаходяться поза сферою контролю та унеможливлюють виконання зобов`язань ДСП «Північна Пуща».

На території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, зокрема за фактичною адресою місця знаходження Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» у м. Чорнобиль, перебували деякий час окупаційні війська російських загарбників; майно підприємства було пошкоджено. Після визволення території було виявлено відсутність майна, яке належить та обліковується за підприємством. В результаті проведеної інвентаризації було виявлено відсутність товарно-матеріальних цінностей та основних засобів на загальну суму 35 478 545,87 грн, в т.ч. Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (Автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3).

Так, з посиланням на п. 10.1 договору відповідач зазначає про те, що ДСП «Північна Пуща» не змогло в повному обсязі виконати свої зобов`язання за вимогами викладеними в договорі по оплаті коштів, у зв`язку із незалежними від нього обставин, які відповідач визначає, як форс-мажор.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2023 підготовче засідання відкладено на 17.05.2023.

24.02.2023 через канцелярію господарського суду від ТОВ «Аларіт-Пром-» надійшла відповідь на відзив (вх. № 7833/23), в якій позивач вказує на те, що за умовами п. 5.3 договору всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару перейшли до покупця і, що пошкодження такого майна або його зникнення жодним чином не може вливати на обов`язки відповідача щодо оплати переданого йому майна.

Поруч з цим, позивач звертає увагу суду на укладення між позивачем та відповідачем 24.10.2022 Додаткової угоди № 1, якою сторони задля врегулювання наявної за відповідачем заборгованості, склали графік погашення заборгованості, проте який також не було дотримано відповідачем.

Разом з цим, позивач вважає посилання відповідача на форс-мажорні обставини під час невиконання ним зобов`язань за договором є не обґрунтованими, а викладені обставини не підтвердженими належними доказами.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/825/23, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2023.

Присутній в судовому засіданні 07.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове 07.06.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд констатує факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи в господарському суді за його участі, оскільки останнім був наданий відзив на позовну заяву та викладена думка щодо заявлених позовних вимог. Також, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» (позивач, продавець) та Державним спеціалізованим підприємство «Північна Пуща» (відповідач, покупець) укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 140/15-Б, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця транспортні засоби: код ДК 021:2015-34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (Автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3) (товар), в кількості та комплектності зазначені у Додатку № 1 (Специфікація), що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар, на умовах даного договору.

Найменування, одиниці вимірювання товару, його кількість та ціна визначаються у Додатку № 1 (Специфікація) до цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна договору становить 3 601 500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 600 250,00 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що оплата здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у даному договорі, протягом 5 робочих днів, з дати підписання акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.1 договору продавець забезпечує поставку товару до 21.12.2021 року з дня підписання цього договору за адресою покупця: 07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148.

Прийом-передача товару оформлюється відповідним актом та видатковою накладною, що підписується представниками сторін, за кількістю і комплектністю, а також за якістю відповідно до сертифікату відповідності, виданого відповідно до чинного законодавства України. Продавець гарантує, що якість товару відповідає стандартам, визначеним у сертифікаті відповідності (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Умовами п. 12.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» та Державним спеціалізованим підприємство «Північна Пуща» підписаний Додаток № 1 до Договору № 140/15-Б від 20.12.2021 «Специфікація» за умовами якої позивачем та відповідачем погоджені:

модель транспортного засобу - автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3;

кількість - 1;

ціна за одиницю товару - 3 001 250,00 грн;

сума, всього з ПДВ - 3 601 500,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 140/15-Б від 20.12.2021 ним було поставлено,а відповідачем прийнято товар - автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3 на загальну суму 3 601 500,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № АП-0002618 від 21.12.2021.

Видаткова накладна підписана представником позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб.

Разом з цим, про передачу товару від позивача до відповідача свідчить також наявний в матеріалах справи, підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт приймання-передачі транспортного засобу від 21.12.2021, яким засвідчена передача товару, зокрема, автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3, в кількості 1 одиниці, VIN - № НОМЕР_1 , шасі - НОМЕР_2 . При зовнішньому та внутрішньому огляді товару пошкоджень та зауважень до агрегату не виявлено, товар у справному стані, відповідає комплектації. Претензій до товару у покупця немає.

Отже, претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній та акті товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Як стверджує позивач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань вартість товару, у строки, визначені договором сплачена відповідачем лише частково в сумі 1 200 000,00 грн, вартість товару в сумі 2 401 500,00 грн залишена відповідачем не сплаченою.

До матеріалів справи додана відповідь на претензію № 01-15/515 від 19.07.2022, в якій ДСП «Північна Пуща» не заперечувало заборгованість з оплати товару в розмірі 2 401 500,00 грн, однак у зв`язку із дією в країні воєнного стану та обставин непереборної сили, відповідач вважає, що ним не були порушені договірні зобов`язання

Разом з цим, 24.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» та Державним спеціалізованим підприємство «Північна Пуща» підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 140/15-Б від 20.12.2021, якою викладено п. 4.1 договору в наступній редакції: «Оплата здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі, до 31.03.2023 пропорційно рівними частинами з можливістю дострокового погашення відповідно до графіку виплат»:

25-31 жовтня 2022 року 400 250,00 грн;

25-30 листопада 2022 року 400 250,00 грн;

19-31 грудня 2022 року 400 250,00 грн;

23-31 січня 2023 року 400 250,00 грн;

20-28 лютого 2023 року 400 250,00 грн;

24-31 березня 2023 року 400 250,00 грн.

Однак, в порушення умов договору, додаткової угоди та графіку погашення заборгованості, відповідач здійснив наступну оплату товару також частково в сумі 101 500,00 грн, вартість товару в сумі 2 300 000,00 грн залишена відповідачем не сплаченою.

Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено, що станом на 28.02.2023 сальдо на користь позивача становить 2 300 000,00 грн.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість в сумі 2 300 000,00 грн лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 140/15-Б від 20.12.2021 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 300 000,00 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 172 723,63 грн пені та 10 363,42 грн 3 % річних.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.5 договору визначено, що за порушення порядку розрахунків, відповідно до умов договору, за письмовою вимогою продавця, покупець сплачує продавцю штрафні санкції (неустойку у вигляді пені) у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання.

У відповіді від 19.07.2022 на претензію відповідач зазначив, що не заперечує наявну перед позивачем заборгованість в сумі 2 401 500,00 грн, але не визнає пеню в сумі 283 415,84 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти.

На підставі вказаних норм враховуючи, що надані позивачем розрахунки пені та 3 % річних є арифметично вірними, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 172 723,62 грн пені та 10 363,42 грн 3 % річних визнаються судом та підлягають задоволенню.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

11.04.2023 через канцелярію господарського суду від Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» надійшов відзив на позовну заяву № 01-15/493 від 05.04.2023 (вх. № 7028/23), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України пов`язаного із повномасштабним військовим вторгненням з боку російської федерації виникли обставини непереборної сили, які знаходяться поза сферою контролю та унеможливлюють виконання зобов`язань ДСП «Північна Пуща».

На території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, зокрема за фактичною адресою місця знаходження Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» у м. Чорнобиль, перебували деякий час окупаційні війська російських загарбників; майно підприємства було пошкоджено. Після визволення території було виявлено відсутність майна, яке належить та обліковується за підприємством. В результаті проведеної інвентаризації було виявлено відсутність товарно-матеріальних цінностей та основних засобів на загальну суму 35 478 545,87 грн, в т.ч. Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (Автомобіль спеціалізований ВАМ-5340-20 для перевезення вахтових бригад на базі шасі МАЗ-5340С3).

Так, з посиланням на п. 10.1 договору відповідач зазначає про те, що ДСП «Північна Пуща» не змогло в повному обсязі виконати свої зобов`язання за вимогами викладеними в договорі по оплаті коштів, у зв`язку із незалежними від нього обставин, які відповідач визначає, як форс-мажор.

Відповідно до пункту 10.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності за порушення, недотримання або невиконання яких-небудь умов або положень цього договору в результаті настання будь-яких непідконтрольних такій стороні обставин, включаючи (але не обмежуючи сенсу вищевказаного) страйки, війни, локаути, повстання або цивільні безлади, дії адміністративних органів, введення правил, ухвал або законів тих, що роблять неможливим виконання договору, стихійних лих, дій ворожих елементів або неминучих нещасних випадків. У разі настання будь-якої такої обставини, дія зачепленого його присутністю положення або пункту цього договору припиняється до моменту зникнення причин, що викликала таке припинення, за умови, проте, що ніщо з того, що міститься в даному пункті не випливає на право сторін на розірвання договору. У разі тривалості форс-мажору більше шести місяців обидві сторони мають право відмовитись від договору, якщо для однієї із сторін виконання договору виявилось неприйнятним.

Суд зазначає, що строк оплати отриманого відповідачем товару відповідно до п. 4.1 договору (без додаткової угоди) визначається протягом 5 робочих днів, з дня підписання акту приймання-передачі товару. Тобто, відповідач повинен був здійснити оплату товару до 29.12.2021 (включно), до введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022.

Посилаючись на введення воєнного стану в Україні, зникнення та пошкодження майна відповідача під час тимчасового перебування окупаційних військ російської федерації у м. Чорнобиль, відповідач 24.10.2022 підписав Додаткову угоду № 1 до договору, якою визнає заборгованість перед позивачем, погоджується на графік виплат з 25 жовтня 2022 по 31 березня 2023, та здійснює часткову оплату 08.02.2023.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40(3) (з наступними змінами).

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Оцінюючи лист ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 в контексті правил засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд відзначає, що вказаний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 р. не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, використання листа ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію Російської Федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Щоб довести форс-мажорні обставини відповідачу необхідно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Утім, відповідачем у даній справі не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах.

З урахуванням зазначеного, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Однак, твердження відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язання з причин настання форс-мажорних обставин, а саме - з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, не є у даному випадку належно обґрунтованим.

Разом з цим, суд окремо зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто зазначені в листі ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 форс-мажорні обставини, за висновком суду, стосуються обох сторін договору.

При цьому, суд відзначає, що під підприємництвом необхідно розуміти самостійну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних резуль татів та одержання прибутку.

Поміж іншого, як було встановлено вище, відповідно до п. 5.3 договору визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Чинні норми права пов`язують момент виникнення права власності у покупця з моменту передання його товару.

Аналіз приписів ст. 655 та ч. 1 ст. 697 ЦК України дозволяє зробити висновок, що обов`язком продавця є передача товару у власність покупцеві, який у свою чергу, зобов`язується оплатити товар. Правовідносини купівлі-продажу передбачають перехід права власності на товар від продавця до покупця у момент передачі товару покупцеві.

Таким чином, сторони узгодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача-покупця, у момент прийняття ним товару від позивача-продавця. Перехід права власності вимагає від відповідача подальших дій він зобов`язаний оплатити вартість поставленого йому товару. Обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість товару виникає в силу закону (ч. 1 ст. 265 ГК України, ст.ст. 655, 692, 712 ЦК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, і стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому заперечення відповідача підлягають відхиленню як необґрунтовані та недоведені.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову повністю, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, код ЄДРПОУ 40396264) 2 300 000 (два мільйони триста тисяч) грн 00 коп заборгованості, 172 723 (сто сімдесят дві тисячі сімсот двадцять три) грн 62 коп пені, 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) грн 42 коп 3 % річних та 37 246 (тридцять сім тисяч двісті сорок шість) грн 31 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 29.06.2023.

Суддя О.О. Христенко