Рішення

від 20.06.2023 по справі 914/1267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 Справа № 914/1267/23

За позовною заявою: Фізичної особи підприємця Подвірного Олега Михайловича, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комінус, м.Львів

про: стягнення 1223515,17грн за договором оренди нежитлового приміщення №01042021/2 від 01.04.2021

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Куксов В.Г. - адвокат

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023, справу №914/1267/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.05.2023.

Ухвалою від 11.05.2023 підготовче засідання відкладено на 01.06.2023.

Ухвалою від 01.06.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 20.06.2023 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №01042021/2 від 01.04.2021, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне строкове користування об`єкт нежитлового фонду - частину складу Б-1 (в т.ч. цех) площею 67,7 кв. м, частину офісу площею 113,6 кв.м., що знаходиться в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, загальною площею 181,3 кв. м для використання в статутній діяльності.

01.04.2021 між сторонами складено акт передачі-приймання нежитлових приміщень.

У пункті 4.1. договору від 01.04.2021сторони погодили, що розмір місячної орендної плати впродовж терміну дії договору оренди є незмінним та складає 400 гривень на місяць за 1 кв. м площі (без ПДВ).

Відповідно до пункту 4.4. договору від 01.04.2021, орендна плата за кожен місяць перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 01 числа місяця наступного за розрахунковий.

30.09.2022 між сторонами складено акт передачі приймання частини приміщення площею 181,30 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, відповідно до якого відповідач повернув позивач орендовані приміщення.

За твердженням позивача, в порушення вимог договору, відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті орендної плати в повному обсязі. Заборгованість за договором №01042021/2 від 01.04.2021 становить 538400,00грн.

11.04.2023 між сторонами складено та підписано без зауважень акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 538400,00грн.

Крім того, 01.10.2022 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01102022/1-В відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне строкове користування об`єкт нежитлового фонду - частину складу Б-1 (в т.ч. цех) площею 67,7 кв.м, частину офісу площею 11,9 кв.м, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, загальною площею 79,6кв.м для використання в статутній діяльності.

01.10.2022 між сторонами складено акт передачі-приймання нежитлових приміщень.

У пункті 4.1. договору від 01.10.2022 сторони домовились, розмір місячної орендної плати впродовж терміну дії договору оренди є незмінним та складає 450 гривень на місяць за 1 кв.м площі (без ПДВ).

Відповідно до пункту 4.4. договору від 01.10.2022, орендна плата за кожен місяць перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 01 числа місяця наступного за розрахунковий.

За твердженням позивача, в порушення вимог договору від 01.10.2022, відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті орендної плати в повному обсязі. Заборгованість за договором від 01.10.2022 становить 179100,00 грн.

11.04.2023 між сторонами складено та підписано без зауважень акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 214920,00грн

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірними договорами. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 717500,00 грн основного боргу.

Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував 83658,83грн інфляційних втрат та 19410,44грн 3% річних, а також в порядку п. 8.1 та п.2 договорів 259445,90грн та 143500,00грн штрафу.

Відповідач проти вимог про стягнення суми 717500,00 грн основного боргу не заперечив. Натомість відповідач вважає, що нараховані штрафні санкції неспівмірними та просить зменшити розмір штрафу до 10% й розмір пені до облікової ставки НБУ.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 717500,00 грн основного боргу, 83658,83грн інфляційних втрат, 19410,44грн 3% річних, 259445,90грн та 143500,00грн штрафу за договором від 01.04.2021 та договором від 01.10.2022.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При поданні позову ФОП Подвірний О.М. покликається на несплату відповідачем орендних платежів.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №01042021/2 від 01.04.2021, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне строкове користування об`єкт нежитлового фонду - частину складу Б-1 (в т.ч. цех) площею 67,7 кв. м, частину офісу площею 113,6 кв.м., що знаходиться в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, загальною площею 181,3 кв. м для використання в статутній діяльності. 01.04.2021 між сторонами складено акт передачі-приймання нежитлових приміщень. 30.09.2022 між сторонами складено акт передачі приймання частини приміщення площею 181,30 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, відповідно до якого відповідач повернув позивач орендовані приміщення. Заборгованість за договором №01042021/2 від 01.04.2021 становить 538400,00грн.

Також 01.10.2022 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01102022/1-В відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне строкове користування об`єкт нежитлового фонду - частину складу Б-1 (в т.ч. цех) площею 67,7 кв.м, частину офісу площею 11,9 кв.м, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Львів, вул. Врубеля, 38, загальною площею 79,6кв.м для використання в статутній діяльності. 01.10.2022 між сторонами складено акт передачі-приймання нежитлових приміщень. Заборгованість за договором від 01.10.2022 становить 179100,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Подвірний Олег Михайлович є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінус»; тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу 100%.

Місцезнаходження позивача ФОП Подвірного Олега Михайловича, яке зазначено в позові, та кінцевого бенефіціара ТзОВ «Комінус» Подвірного Олега Михайловича, яке зазначено Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є тотожним: 81135, Львівська область, Львівський район, с.Зубра, вул.Стуса, 2.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

б) для фізичної особи та юридичної особи:

фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;

фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;

фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Під більшість критеріїв, які зазначені в ст. 14.1.159 Податкового кодексу України, підпадає Подвірний Олег Михайлович.

Отже, зважаючи на вищенаведене та враховуючи обставини справи, орендар та орендодавець є пов`язаними особами, зокрема, однією й тією ж особою ( ОСОБА_1 ) відповідно до приписів ст. 14.1.159 Податкового кодексу України.

Здійснення цивільних прав здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст. 13 ЦК України).

Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб`єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб`єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб`єктивне право.

На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 вказано, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідач не заперечив проти стягнення основної суми боргу.

За обставинами цієї справи суд наголошує, що спірні договори оренди нежитлового приміщення направлені на реалізацію інтересів однієї особи ОСОБА_1 (орендодавця та кінцевого бенефіціара орендаря).

З огляду на зазначене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч наразі і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Згідно з ч.3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, суд не вбачає наявності спору між сторонами, позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність порушення суб`єктивного права позивача у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП Подвірного О.М. не підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.06.2023.

Суддя Ділай У.І.