Рішення

від 26.06.2023 по справі 918/325/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/325/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович

про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кобилецький В`ячеслав Вікторович (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Колесник Юрій Миколайович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

03 квітня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович (далі - третя особа) про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не належним чином виконав умови договору № 01/06/2017 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01 червня 2016 року та заявки № 21150 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, що у свою чергу призвело до збитків позивача на суму 604 488 грн. 70 коп. яку останній просить суд стягнути з відповідача.

В судовому засіданні 26 червня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що до позовної заяви про стягнення збитків у в сумі 604 488 грн. 70 коп., позивачем не надано жодного документу який може підтвердити понесення збитків, не надано належним чином оформлених документів які можуть бути доказом у даній справі про понесення ним збитків.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві зазначено, що відповідно до міжнародної накладної СМР № 9035646 від 20 жовтня 2021 року позивач отримав вантаж 02 листопада 2021 року в якій є запис такого змісту: вантаж прибув у пошкодженому стані. Розбито 51 шт. натурального каменю мармуру. Відповідач звертає увагу суду на те, що в даному документі не зазначено та невідомо наскільки та на яку суму позивачем понесено збитків.

Окрім того, відповідач посилається на позовну заяву де зазначено, що відповідно до акту № 1 від 02 листопада 2021 року мармурові скляби Silver Wave Brushed - 45 шт., в т.ч. пошкоджені - 16 штмармурові скляби Calacatta Рої. - 26 шт. в т.ч. пошкоджені 16 шт., мармурові скляби Botticino Fiorito - 7 шт. Опис пошкоджень: бій мармурових склябів на дрібні частини.

На думку відповідача, в даному документі не зазначено та невідомо наскільки та на яку суму позивачем понесено збитків. Також невідомо на які саме частини було розбито скляби та їхнє подальше призначення, адже можна вважати що після подрібнення на частини вони могли стати навпаки ексклюзивним товаром та збільшитись у вартості.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідальність останнього застрахована у Приватному акціонерному товаристві "СК "ПЗУ Україна" відповідно до договору добровільного страхування відповідальності перевізника № 312.994199538.20033 від 30 грудня 2020 року.

Відповідальність за пошкоджений внаслідок події, що сталася 25 жовтня 2021 року, вантаж, передбачена договором добровільного страхування відповідальності автоперевізника, тому на переконання відповідача страхова компанія має відшкодувати матеріальні збитки позивачу при наявності для цього законних підстав.

Також, на думку відповідача у даній справі пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України на перевезення вантажу розповсюджується спеціальна позовна давність в 1 рік.

Відповідач зазначає, що як вбачається з позовної заяви позивачу стало відомо про порушення його права - пошкодження вантажу - 25 жовтня 2021 року, це дата дорожньо-транспортної пригоди, саме тоді коли пошкодився вантаж що перевозився та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №294188. Річний строк позовної давності закінчився 26 жовтня 2022 року. Позов пред`явлено за спливом позовної давності - одного року.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 26 червня 2023 року представники позивача та відповідача не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

03 квітня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп.

26 квітня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі. Окрім того, представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про залучення до справи третьої особи.

09 травня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

06 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи, а саме: копію інвойсу № 190/V03 від 20 жовтня 2021 року; переклад інвойсу засвідчений нотаріусом; копію договору про правову допомогу; копію звіту адвоката; докази оплати послуг адвоката.

21 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про долучення до матеріалів справи та стягнення витрат на правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/325/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп., призначено підготовче судове засідання на 01 травня 2023 року об 13:30 год.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 травня 2023 року відкладено підготовче засідання на 15 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2023 року, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відмовлено, закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/325/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа підприємець Міненко Сергій Васильович про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп. та призначено розгляд справи № 918/260/23 до судового розгляду по суті на 29 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 травня 2023 року відкладено розгляд справи 918/325/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 12 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2023 року відкладено розгляд справи 918/325/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 19 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 червня 2023 року відкладено розгляд справи 918/325/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 26 червня 2023 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інстех" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Міненко С.В. (далі - експедитор) укладено договір транспортного експедирування № б/н від 17 червня 2020 року, згідно з яким експедитор зобов`язувався доставити автомобільним транспортом вантаж, довірений йому Замовником і передати його уповноваженій на те особі, а замовник зобов`язувався сплатити послуги Експедитора.

Відповідно до заявки № 6 від 13 жовтня 2021 року експедитором прийнято до перевезення мармурові плити на 2-х пірамідах вагою 22.8 т. за маршрутом м. Маса (Італія) - м. Київ (Україна).

В свою чергу Фізичною особою-підприємцем Мінснком С.В. укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (далі - перевізник) договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 01/06/2017 від 01 червня 2016 року, за умовами якого перевізник зобов`язувався здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до заявок експедитора, а експедитор зобов`язувався прийняти та оплатити зазначені послуги.

13 жовтня 2021 року між перевізником та експедитором підписано заявку № 21150 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за змістом якої експедитор передає, а перевізник приймає зобов`язання по виконанню заявки на перевезення за маршрутом Маса (Італія) - Київ (Україна); дата і час навантаження: 19-20.10.2021 7:30; місце навантаження: Namco Co. S.R.L via San Colombano 10, 54100 Massa MS; отримувач вантажу: ТОВ "Інтех"; місце розвантаження вантажу: м. Київ, вул. Каховська. 64; рід вантажу, його кількість, вага брутто: мармурові плити на двох пірамідах. 22,8 т; фрахтова сума на замовлення за автопоїзд: 2700,00 євро, № транспортного засобу: НОМЕР_1 і НОМЕР_2 .

Відповідно до міжнародної накладної CMR № 035646 від 20 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстех" отримано вантаж 02 листопада 2021 року, в якій є запис такого змісту: "Вантаж прибув у пошкодженому стані. Розбито 51 шт. натурального каменю мармуру". За вказане перевезення Експедитор виставив Замовнику рахунок № 21150 від 02 листопада 2021 року на суму 87 655 грн. 00 коп., який був останнім оплачений. За митне оформлення вказаного товару Замовником було сплачено митному брокеру 2790,00 гри. Замовником також був сплачений ПДВ у розмірі 209 350 грн. 25 коп. згідно з митною декларацією UA 100320/2021/243365 від 23 жовтня 2021 року.

02 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтстех" та Фізичною особою-підприємцем Міненко С.В. складено акт прийому-здачі виконаних робіт № 21150 за договором б/н від 17 червня 2020 року. яким сторони підтвердили надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом Маса (Італія) - Київ (Україна) у повному обсязі.

Однак сторони зазначили, що при виконанні перевезення пошкоджено вантаж, про що складено акт про пошкодження вантажу № 1 від 02 листопада 2021 року.

Відповідно до сказаного акту № 1 від 02 листопада 2021 року мармурові сляби Silver Wave Brushed - 45 шт. в т.ч. пошкоджені - 16 шт., мармурові сляби Calacatta Рої. - 26 шт., в т.ч. пошкоджені - 16 шт., мармурові сляби Botticino Fiorito - 7 шт. Опис пошкоджень: бій мармурових слябів на дрібні частини.

11 листопада 2021 року позивач направив експедитору претензію про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу.

Згідно з претензією, вартість пошкодженого (знищеного) вантажу складає 646 954 грн. 68 коп., вартість митного оформлення розбитих слябів складає 1 819 грн. 63 коп. згідно акту здачі приймання митно-брокерських послуг від 23 жовтня 2021 року, вартість сплаченого ПДВ при митному оформлені розбитих слябів складає 136 538 грн. 23 коп., вартість транспортування розбитих слябів складає 57 168 грн. 59 коп. Таким чином, загальна вартість прямих збитків складає 842 481 грн. 13 коп.

Вказана претензія в зв`язку з відсутністю достатніх коштів через воєнний стан та як наслідок відсутністю заробітку була задоволена експедитором частково у розмірі 235 312 грн. 54 коп. Невідшкодованими залишаються збитки в сумі 604 488 грн. 70 грн.

Окрім того, позивач зазначає, що вказані обставини встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/189/22.

Отже, зважаючи на вищевикладене та те, що вказані збитки відповідачем не сплачені, на переконання позивача вказані обставини є підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Наведені обставини стали причиною звернення прокуратури з позовом та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню підлягають з наступних підстав.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 64 Цивільного кодексу України, главою 32 Господарського кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася 09 вересня 2006 року відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" ( далі - Конвенція).

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За приписами статті 909 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 307 Г`К України та статтями 4, 9 Конвенції, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу і прийняття вантажу перевізником підтверджується складенням транспортної (вантажної) накладної.

Згідно зі ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2-5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; Ь) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; с) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; е) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; 1) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).

Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнсна сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мата право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 907/746/17 вказав, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 грудня 2022 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року у справі № 906/189/22 підтверджують наявність повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка відповідача, збитки позивача причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина відповідача).

Згідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд зазначає, що понесення позивачем збитків підтверджено матеріалами справи.

До стягнення з відповідача підлягає сума збитків в розмірі 604 488 грн. 70 коп.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні в розумінні ст. ст. 74-78 ГПК України будь-які докази сплати у повному обсязі заборгованості.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З правовою позицією та аргументами прокуратури суд погоджується та приймає останні.

Щодо аргументів відповідача, суд зазначає наступне.

Суд оцінює критично посилання відповідача про не обґрунтування позивачем позовної заяви належними та допустимими доказами, оскільки вартість битків підтверджується: 1) міжнародною накладною CMR №035646 від 20 жовтня 2021 року, виданою відправником вантажу - NAMCO СО. S.R.L. (Італія), інвойсом (рахунком) вантажовідправника № 190/V03 від 19 листопада 2021 року, декларацією UA100320/2021/243365 від 23 жовтня 2021 року, актом здачі-прийняття послуг брокера від 23 жовтня 2021 року, актом приймання послуг експедитора № 21150 від 02 листопада 2021 року та платіжними інструкціями позивача про оплату платежів, доданими до позовної заяви.

Згідно з декларацією UA100320/2021/243365 від 23 жовтня 2021 року, ціна товару складає 32528,72 Євро. Інвойс (рахунок) вантажовідправника NAMCO СО. S.R.L. №190/V03 від 19 листопада 2021 року., який деталізує ціну товару (32528,72 Євро.) за видами мармурових слябів (Calacatta Pol., Botticino Fiorito, Silver Wave Brushed).

Отже, враховуючи розрахунок збитків, який є невід`ємною частиною претензії від 11 листопада 2021 року, вартість пошкодженого (знищеного) вантажу, його митного оформлення, сплаченого ПДВ при митному оформлені та транспортування складає 842 481 грн. 13 коп., з яких 842 481 грн. 13 коп. експедитором відшкодовану позивачу збитки у розмірі 235 312 грн. 54 коп.

Обставини правовідносин між учасниами цього процесу також встановлено судами двох інстанцій при розгляді справи № 906/189/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" до Фізичної особи-підприємця Міненка С.В. про стягнення 94 968 грн. 20 коп. та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Міненка С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" про стягнення 839 801 грн. 24 коп.

Отже, невідшкодованими залишаються збитки в сумі 604 488 грн. 70 коп.

Також, суд відхиляє твердження відповідача про те, що збитки завдані позивачем має оплачувати страхова компанія Приватне акціонерне товариство "СК "ПЗУ Україна", оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що особою, яка завдала шкоди позивачу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс".

Щодо заявлених відповідачем строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідач просить застосувати до взаємовідносин сторін позовну давність в 1 рік, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Так відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогоднішнього дня.

Суд зазначає, що строки позовної давності передбачені нормами ст. 258 ЦК України продовжені, а тому позивач звернувся за захистом свого порушеного права належним чином та у строк визначений законом.

Щодо інших аргументів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд з правовою позицією відповідача не погоджується.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у завданні збитків та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми завданих збитків, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 9 067 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив позивачу завдані збитки, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 9 067 грн. 33 коп. покладається на відповідача.

Щодо покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судом із матеріалів справи установлено, що одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано попередній розрахунок судових витрат, за яким розмір витрат на професійну правничу допомогу становив 9 067 грн. 33 коп. судового збору та 25 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Надалі позивачем долучено до матеріалів справи докази понесення витрат на правничу допомогу на суму 77 348 грн. 87 коп.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представ адвокат Кобилецький В.В., на підтвердження чого долучено договір про надання правової допомоги № б/н від 20 березня 2023 року , ордер на надання правничої правової допомоги АА № 1298625 від 20 березня 2023 року, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2 договору про надання правничої допомоги адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси Клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" про стягнення збитків.

Гонорар сплачується авансом або після надання Адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному сторонами (п. 6 договору).

Гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 900 грн. 00 коп. за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення Клієнт сплачує на користь Адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої Адвокатом правової допомоги (п. 7 договору).

Відповідно до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 06 червня 2023 року адвокатом нараховано 17 100 грн. 00 коп. (відповідно до п. 7 договору).

Окрім того, адвокат на підставі п. 7 договору нараховано додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок надання правової допомоги в сумі 60 448 грн. 87 коп.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що розмір витрат не співмірний зі складністю справи та виконаними роботами а розцінка за годину роботи завищена.

Суд зазначає, що як видно з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 77 348 грн. 87 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, виною відповідача у даній справі.

Отже, сума 77 348 грн. 87 коп., є явно завищеною, оскільки не відповідає обсягу позовної заяви та складності справи.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору.

Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

З огляду на вищенаведене, суд вважає судові витрати на правову допомогу в розмірі 77 348 грн. 87 коп. явно не співмірними із складністю цієї справи, ціною позову, значенням справи для сторін та обсягом наданих адвокатом послуг.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вказані обставини, на переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача в цьому випадку є сума 25 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат відповідача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (33028, м. Рівне, вул. Мазепи, 29, кв. 20, код. 33276798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, код. 14332361) збитків в сумі 604 488 (шістсот чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 70 коп., 9 067 (дев`ять тисяч шістдесят сім) грн. 33 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. правничої допомоги.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.