Ухвала

від 18.10.2023 по справі 918/325/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"18" жовтня 2023 р. Справа № 918/325/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

представники учасників в судове засідання не з`явилися

розглянувши заяву представника ТОВ "Інстех" - адвоката Кобилецького В.В. про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі №918/325/23 (повний текст складено 29 червня 2023 року, суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович

про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі №918/325/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович про стягнення збитків в сумі 604 488 грн. 70 коп.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2023 року у справі №918/325/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі №918/325/23, а рішення Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі №918/325/23 залишено без змін.

09 жовтня 2023 року від представника ТОВ "Інстех" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді у розмірі 10500 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2023 року у справі №918/325/23 розгляд заяви призначено на 18 жовтня 2023 року.

Представники учасників в судове засідання 18 жовтня 2023 року не з`явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому порядку.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про розподіл судових витрат в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Згідно з частиною 1 статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів відзначає, що Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21);

- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (пункт 20 постанови Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №911/4670/13, постанова від 21 грудня 2019 року у справі № 910/6298/19, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Інстех" не подало до апеляційного господарського суду попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Також, до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, ТОВ "Інстех" не надав суду доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, до закінчення судових дебатів ТОВ "Інстех", не робило усної чи письмової заяви про те, що ним будуть надані докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду, що свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу /т.2, а.с.31-32/ ТОВ "Інстех" не заявляло про судові витрати, які воно понесло або очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши записи судових засідань, які відбувалися 20 вересня 2023 року та 04 жовтня 2023 року в суді апеляційної інстанції, судом також не встановлено, що представник ТОВ "Інстех" заявляв в усній формі про судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, з огляду на неподання ТОВ "Інстех" відповідної заяви у встановлені процесуальним законодавством строки та порядку, в апеляційного господарського суду відсутні підстави для здійснення розподілу понесених заявником судових витрат - стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви про розподіл судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви представника ТОВ "Інстех" - адвоката Кобилецького В.В. про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2023 року у справі №918/325/23 відмовити.

2. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.