Постанова

від 22.06.2023 по справі 523/19302/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2422/23

Справа № 523/19302/19

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Дришлюка А.І.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: адвоката відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_3 ,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою адвоката Джулая Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільному майні подружжя, визнання права на спадщину,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у спільному майні подружжя, визнання права на спадщину.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_1 з 1985 року. Під час шлюбу подружжя придбало у спільну власність нерухоме майно. Позивач по справі зазначає, що вона 08 листопада 2019 року звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її сина, однак, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю у заявника правовстановлюючих документів на спадкове майно. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи, позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточні позовні вимоги є наступними: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 наступне майно:

-земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:02:003:1941, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

-об`єкт житлової нерухомості, однокімнатну квартиру, загальною площею: 34.7 кв.м, житловою: 17,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житловий будинок з надвірними спорудам, загальною площею: 212,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

-земельні ділянки: кадастровий номер:5110137600:20:028:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський спору і споруд (присадибна ділянка) площею: 0, 0498 га.

Визнати за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , частку у спільному майні подружжя, що становить:

1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 5122786400:02:003:1941, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

1/2 частини квартири АДРЕСА_4 ;

1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_5 . Земельні ділянки місця розташування кадастровий номер: 5110137600:20:028:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський спору і споруд (присадибна ділянка) площею: 0, 0498 га.

Визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на: земельну ділянку кадастровий номер: 5122786400:02:003:1941, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спадкоємицею першої черги після смерті сина ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею: 34, 7 кв.м, житлова площа: 17, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на: житловий будинок з надвірним спорудами, загальною площею 212,5 кв.м, житловою площею 82 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 5110137600:20:028:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський спору і споруд (присадибна ділянка) площею: 0, 0498 га (а.с. 181-182 т. 2).

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачі подали відзив на позовну заяву, згідно якого просять позовні вимоги залишити без задоволення. Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , отримувала кошти переводом від працюючого сина ОСОБА_2 , а відтак, нерухомість придбана в шлюбі не є такою, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, оскільки позивач не надала доказів щодо доходів ОСОБА_5 , які б дали змогу останньому купувати нерухомість. Відповідачі зазначають, що спірне нерухоме майно, на яке претендує позивач у справі є особистим майном відповідача ОСОБА_1 в силу ст. 57 СК України, оскільки було придбано за власні кошти останньої. На підставі викладеного відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав того, що об`єкти нерухомості не є таким, на які розповсюджується режим спільної сумісної власності, а відтак у позивача відсутні підстави на спадкування такого майна.

Справу розглянуто за відсутності належним чином сповіщених сторін.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано нерухоме майно спільною сумісною власністю ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , а саме:

- квартиру, реєстраційний номер нерухомого майна: 1520506051101: Об`єкт нерухомого майна: квартира, загальна площа: 34, 7 кв.м, житлова площа: 17, 5 кв.м. Опис: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності: 25516893, дата державної реєстрації: 30.03.2018 року. Державний реєстратор: приватний нотаріус Заботкіна Т.Ю., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область. Підстава виникнення: договір купівлі-продажу. Серія 773, від 30.03.2018. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40410311 від 30.03.2018. Приватний нотаріус Заботкіна Т.Ю. Форма власності: приватна. Розмір частки 1/1. Власник: ОСОБА_1 ;

- житловий будинок з надвірними спорудами. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1202580551101. Опис об`єкта: Загальна площа: 212,5 кв.м, житлова площа: 82, матеріли стін: черепашник, Опис: житловий будинок, гараж, вбиральня, огородження, цистерни, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку - кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:20:028:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площа: 0, 0498 га. Номер запису про право власності: 19561843. Дата державної реєстрації: 17.03.2017. Державний реєстратор: приватний нотаріус Ковальська В.В. Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область. Підстава виникнення: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 954718, виданий 22.05.2007, видавник: Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради; договір купівлі-продажу, серія та номер: 5417, виданий 22.12.2003, видавник Левенець Т.П., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД 142170481504, виданий 17.02.2017, видавник: Управління ДАБК Одеської міської ради; Розпорядження про присвоєння поштової адреси. Серія та номер: 116, виданий 07.03.2017, видавник: Суворовська районна адміністрація. Підстава внесення: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34317804 від 17.03.2017, приватний нотаріус Ковальська Вікторія Валентинівна, Одеський міський нотаріальний округ Одеська область. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1/1. Власник: ОСОБА_1 .

Визначено, що частка ОСОБА_5 у спільному майні подружжя становить: 1/2 частин спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_4 , житлового будинку АДРЕСА_5 та земельної ділянки (присадибна ділянка) площа: 0.0498 га, кадастровий номер: : 5110137600:20:028:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_4 паво на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відкрилась до спадкового майна: квартири АДРЕСА_4 . Опис: загальна площа: 34.7 кв.м, житлова площа: 17.5 кв.м, однокімнатна квартира;

житлового будинку АДРЕСА_5 . Опис об`єкта: загальна площа: 212,5 кв.м, житлова площа: 82 кв.м, матеріали стін: черепашник, житловий будинок, гараж, вбиральня, огородження, цистерни;

земельної ділянки (присадибна ділянка) площа: 0.0498 га, кадастровий номер: 5110137600:20:028:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частини позовні вимоги залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі адвокат Джулай Д.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними судових повісток.

Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданніза відсутності всіх учасників цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайновогоабо майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частинами першою та четвертоюстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце смерті: м. Єрусалим. Свідоцтво про смерть видано за допомогою комп`ютеризованої системи Записів актів цивільного стану.

Переклад з мови іврит на українську мову виконано в департаменті Перекладів при «Асоціації Перекладачів та Філологів» перекладачем Черновицькою Н.В. Підпис перекладача засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кузішеною І.Д. (т. 1, а.с.13-14).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №361. Батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 11).

Згідно листа Управління Державної реєстрації Центрального відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального УМЮ (м. Одеса) 20.07.1985 складено актовий запис про шлюб №1207 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 20.07.1985 №1207 (т. 1, а.с. 218,219).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 1985 року.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.09.2019 до майна померлого ОСОБА_5 , заведено спадкову справу №745/2019 Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса, номер у спадковому реєстрі: 64784940 (т. 1, а.с. 21).

Згідно із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.11.2019 Державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори Ільницької Г.П., ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав ненадання спадкоємцем правовстановлюючих документів на спадкове мано, що належало ОСОБА_5 , що передбачено п. 4.15 Глави 10 Розділу ІІ Прядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 (т. 1, а.с. 22-23).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 , звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_5 , однак, їй було відмовлено з підстав ненадання правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що за життя, перебуваючи у шлюбі, її син ОСОБА_5 , та відповідач у справі ОСОБА_1 , придбали нерухоме майно, а відтак, ОСОБА_5 , належить 1/2 частка спільного майна подружжя, та позивач, як спадкоємець першої черги має право на спадкування частини спадкового майна після смерті сина.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що подружжю, в період перебування у шлюбі, на праві спільної сумісної власності належить наступне нерухоме майно:

-реєстраційний номер нерухомого майна: - 1520506051101: Об`єкт нерухомого майна: квартира, загальна площа: 34, 7 кв.м, житлова площа: 17, 5 кв.м. Опис: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності: 25516893, дата державної реєстрації: 30.03.2018. Державний реєстратор: приватний нотаріус Заботкіна Т.Ю., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область. Підстава виникнення: договір купівлі-продажу. Серія 773, від 30.03.2018. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40410311 від 30.03.2018. Приватний нотаріус Заботкіна Т.Ю. Форма власності: приватна. Розмір частки 1/1. Власник: ОСОБА_1 ;

-житловий будинок з надвірними спорудами. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1202580551101. Опис об`єкта: Загальна площа: 212,5 кв.м, житлова площа: 82, матеріли стін: черепашник, Опис: житловий будинок, гараж, вбиральня, огородження, цистерни. Адреса: АДРЕСА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:20:028:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площа: 0,0498 га. Номер запису про право власності: 19561843. Дата державної реєстрації: 17.03.2017. Державний реєстратор: приватний нотаріус Ковальська В.В. Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область. Підстава виникнення: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ954718, виданий 22.05.2007, видавник: Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради; договір купівлі-продажу, серія та номер: 5417, виданий 22.12.2003, видавник Левенець Т.П., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД 142170481504, виданий 17.02.2017, видавник: Управління ДАБК Одеської міської ради; Розпорядження про присвоєння поштової адреси. Серія та номер: 116, виданий 07.03.2017, видавник: Суворовська районна адміністрація. Підстава внесення: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34317804 від 17.03.2017, приватний нотаріус Ковальська Вікторія Валентинівна, Одеський міський нотаріальний округ Одеська область. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1/1. Власник: ОСОБА_1 ;

-земельна ділянка площею: 0, 0498 га кадастровий номер: 5110137600:20:028:0002, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯГ 954718, виданий 22.05.2007, на підставі договору купівлі-продажу, яка зареєстрована 17.03.2017 за ОСОБА_1 (а.с. 17-18 т. 1).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статті 60, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відповідно до частини другої статті 70 ЦК України, при вирішенні спору проподіл майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно із частиною 2статті 71 СК України,якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції виходив з того, що частки подружжя ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , житловий будинок АДРЕСА_5 та земельну ділянку кадастровий номер: 5110137600:20:028:0002, є рівними, де частка ОСОБА_1 , становить 1/2 частки в спільній сумісній власності, а частка ОСОБА_5 , в спільній сумісній власності також становить 1/2 частки зазначеного майна.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно було придбано на кошти їх сина ОСОБА_2 , який свою плату за працю моряка переводив на свою матір ОСОБА_1 ..

Однак, судова колегія критично ставиться до цих доводів апеляційної скарги, оскільки відповідачами не надано доказів того, що кошти, які переводились на ім`я ОСОБА_1 роботодавцем ОСОБА_2 , були спрямовані на придбання спірного нерухомого майна.

Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

В п. 3.1. інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що відповідно дост. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно припинилось і на підставі ч. 1ст. 1218 ЦК Україниправо власності на 1/2 часткуцього майна ввійшло до складу спадщини, що відкрилась після його смерті.

На підставі зазначеного судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту, як визнання прав за померлою особою через відсутність у неї цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, які б призвели до неправильного вирішення справи, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Джулая Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 29 червня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк

Р.Д.Громік