Рішення

від 20.06.2023 по справі 303/7051/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/7051/22

Провадження 2/303/1097/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області під головуванням судді Мирошниченка Ю.М. при секретарі Лукач К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Мукачівська міська рада) щодо участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Сторони є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає з матір`ю, котра, за твердженням батька, чинить перепони у його спілкуванні з сином. Позивач просить: 1) визначити спосіб його участі у вихованні дитини, згідно з яким надати йому право на спілкування з сином у першу й третю суботи місяця з 10 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 9 до 19 години, а також щочетверга та щоп`ятниці з 15 до 19 години або в інший час за попередньою домовленістю сторін, але не менше 18 годин на місяць без присутності матері з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини від місця її проживання на побачення та поверненням дитини за місцем проживання матері; 2) надати йому право відвідування сина у період його хвороби за місцем фактичного проживання (перебування) дитини, незалежно від присутності матері; 3) зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у спілкування батька із сином і реалізації встановленого графіку.

Відповідачка позов не визнала. Стверджує, що не перешкоджала спілкуванню сина з позивачем, який кілька разів намагався зустрітися з дитиною, але поза встановленим органом опіки та піклування графіком. Вважає, що ОСОБА_4 після досягнення одинадцятирічного віку сам має визначитися з бажанням чи небажанням спілкуватися з батьком, наразі він такого бажання не має і всіляко уникає зустрічі з позивачем.

Представниця органу опіки та піклування ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась. Надала висновок щодо розглядуваного спору та просила розглянути справу за її відсутності.

Позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Допитаний у судовому засіданні як свідок, позивач підтримав позов з наведених у позовній заяві підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий проживає з відповідачкою (а. с. 22).

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.07.2022 року № 308 встановлено ОСОБА_1 порядок побачень з сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з матір`ю: у першу та третю суботи з 10 до 15 години, щочетверга та щоп`ятниці з 16 до 18 години або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини (а. с. 12).

У вересні того ж року позивач звертався до поліції щодо заборони позивачки на його побачення з дитиною (а. с. 19). Був оглянути судово-медичним експертом, якому повідомив, що 01.09.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 та 06.09.2022 року був на вул. Ужгородській біля шкоди побитий ОСОБА_7 , яка нанесла йому удари руками в область голови та тулуба (а. с. 20-21).

Під час досудового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 01.09.2022 року близько 16 год. 00 хв. він прийшов за адресою м. Мукачево, вул. Набережна, щоб побачити свого сина ОСОБА_6 . ОСОБА_8 у ворота, вийшла ОСОБА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 . Не пояснивши нічого, ОСОБА_10 почала нецензурно лаятися, а потім своєю лівою рукою схопила його за праву кінцівку та рукою, затиснутою в кулак нанесла йому близько трьох-чотирьох ударів в область правої лопатки. Потім ногою приблизно три-чотири рази копнула його в область щиколотки лівої ноги.

06.09.2022 року після 09 години пішов до Мукачівського ліцею № 5, де побачився з сином на протязі першої перерви вони провели час разом з сином. На вулиці їх побачила ОСОБА_11 , яка накинулась на нього, притисла до воріт, нігтями вчепилась у праву руку, вирвала декілька ґудзиків на сорочці. Намагаючись захистити себе, відштовхнув жінку та почав швидко йти далі від неї (а. с. 50-52)

ОСОБА_2 підтвердила факт сварки, що відбулася між нею та ОСОБА_12 , проте вчинення насильницьких дій щодо нього заперечувала (а. с. 53-54).

Водночас ОСОБА_2 13 вересня 2022 року подала до поліції заяву, за результатом розгляду якої повідомлена про те, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини які вирішуються в судовому порядку. З ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду про недопущення порушень графіку побачень з сином ОСОБА_6 , в якій вказано на дотримання даного графіку, а також недопущення вчинення протиправних дій щодо до неї. Також його було попереджено про відповідальність за вчинення неправомірних дій (а. с. 55).

У результаті оцінки потреб сім`ї/особи, здійсненої Службою у справах дітей Мукачівської міської ради встановлено, що основними ознаками та причинами складних життєвих обставин у даному випадку є відсутність узгодженого та єдиного підходу до задоволення потреб дитини, виконання батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини кожним з батьків, їх участі у житті сина. Між батьками відсутня повна взаємодія та комунікація щодо задоволення потреб ОСОБА_4 . Наявний конфліктний стиль спілкування. Продуктивне спілкування між батьками наразі не можливе і вирішення спору можливе тільки в судовому порядку (а. с. 176).

Таким чином, судом встановлено, що сторони не мають порозуміння щодо участі батька у вихованні сина. Між ними існує триваючий конфлікт і постійно виникають суперечки та сварки, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх батьківських прав.

Позивач має задовільну характеристику (а. с. 15), належні умови для проживання дитини (а. с. 13-14), є директором та кінцевим бенефіціарним власником двох приватних підприємств (а. с. 16-18).

За висновком органу опіки та піклування Мукачівської міської ради № 2699/01-36/42-23 від 20.06.2023 року вважається доцільним встановлення адаптаційного періоду для дитини у вигляді нетривалих зустрічей батька з дитиною по вихідних для проведення спільного дозвілля у місцях масового відпочинку: парках, атракціонах, ігрових кімнатах, спортивних майданчиках за бажанням дитини (можливо у присутності матері). По закінченню якого, в разі налагодження родинних стосунків та позитивної зміни ставлення дитини до батька, способи участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею можуть бути розширені. Адаптаційний період доцільно встановити терміном до 3 місяців за умови обов`язкового соціального та психологічного супроводу дитини та батьків на цей період (а. с. 214).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами чотири-шість статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що позивач сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, цікавиться його життям та здоров`ям, задовільно характеризується за місцем проживання, матеріально забезпечений. Жодних доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з сином перешкоджатеме нормальному розвитку дитини, відповідачкою не надано.

З урахуванням обставин цієї справи, найкращих інтересів дитини, яким відповідає збереження зв`язку і обома батьками, а особливо коли йдеться про гармонійний розвиток, належне виховання та спілкування хлопчика з батьком, суд вважає доцільним надати позивачу право побачення з сином у першу й третю суботи місяця з 15 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 10 до 15 години.

При цьому суд вважає необґрунтованим висновок органу опіки та піклування щодо обмеження спілкування позивача з сином місцями масового відпочинку, встановлення судом адаптаційного періоду та соціального та психологічного супроводу дитини та батьків на цей період.

Водночас суд зауважує, що системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, які мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема з урахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Характер стосунків між батьками, які не демонструють готовності йти на діалог та узгодження питань виховання дитини, ухвалення судового рішення про надання спілкування батька з сином «щочетверга та щоп`ятниці з 15 до 19 години або в інший час за попередньою домовленістю сторін, але не менше 18 годин на місяць», за відсутності механізму примусового виконання судового рішення у цій частині, не уявляється можливим.

Разом з тим, заважаючи на наявність між сторонами гострого конфлікту та виходячи з найкращих інтересів дитини, суд вважає доречними побачення позивача із дитиною без участі матері, присутність якої перешкоджатиме налагодженню контакту батька з сином і негативно впливатиме на психологічний та емоційний стан дитини.

З тих самих підстав суд не може дозволити позивачу відвідувати сина у період його хвороби за місцем фактичного проживання дитини, бо це, окрім зазначеного, стосується права відповідачки на недоторканість житла. Тож така вимога перебуває у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами.

Водночас суд допускає можливість відвідування позивачем сина під час його стаціонарного лікування у закладі охорони здоров`я без присутності матері.

З характеристики учня 2-А класу Мукачівського ліцею № 5 ОСОБА_13 вбачається, що його батько ОСОБА_1 у вересні місяці зайшов у клас, щоб поспілкуватися із сином ОСОБА_4 . Хлопчик втік від тата, немов від незнайомої чужої людини (а. с. 56).

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У цій справі суд виходить з того, що небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови позивачу брати участь у вихованні сина, зважаючи на малолітній вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи.

Ані відповідачка, ані орган опіки та піклування не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а також того, що психоемоційний стан хлопчика свідчить про те, що спілкування з батьком поза його бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини.

Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька із сином виключно бажанням малолітньої дитини, котра до встановлення гарних відносин з позивачем не повністю усвідомлює цінність батьківської любові й турботи, призведе до унеможливлення реалізації позивачем своїх батьківських прав. Разом з тим для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька.

Тож небажання сина спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження позивача в реалізації його права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Встановлення рішенням суду, обов`язку батька щодо здійснення супроводу дитини від місця її проживання на побачення та поверненням дитини за місцем проживання матері не відповідає вимогам законодавства, оскільки судовим рішенням не можуть бути змінені імперативні норми права. Незалежно від того, з ким з батьків проживає дитина, їхня цивільно-правова відповідальність визначається за правилами Цивільного та Сімейного кодексів України, зокрема, статтями 1178-1183 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою відповідно).

Також відповідно до статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а за статтею 166 КК України - кримінальну відповідальність за злісне невиконання обов`язків з догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування тощо.

Тож визначення у рішенні про відповідальність батька на час перебування сина з ним не є конкретним, суперечить чинному законодавству та не додає гарантій дотримання прав та інтересів дитини, а тому така вимога є зайвою.

На підставні викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76-83, 141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Мукачівська міська рада) щодо участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , згідно з яким надати йому право:

побачення та спілкування з дитиною у першу й третю суботи місяця з 15 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 10 до 15 години без присутності матері;

відвідування сина у разі його стаціонарного лікування у закладі охорони здоров`я без присутності матері.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, місцезнаходження м. Мукачево, пл. О. Духновича, буд.2.

Головуючий Юрій Мирошниченко