Постанова

від 18.03.2024 по справі 303/7051/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/7051/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого - Джуги С.Д.

суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білей Світлана Василівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року у складі судді Мирошниченка Ю.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Мукачівська міська рада про усунення перешкод та визначення участі у вихованні дитини,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Мукачівська міська рада про усунення перешкод та визначення участі у вихованні дитини.

Позов мотивовано тим, що внаслідок проживання в цивільному шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю.

Після народження сина відповідач почала створювати перешкоди в спілкуванні з дитиною. Спір щодо батьківства було вирішено судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду в справі №303/2609/17 від 24.09.2019 р., яке залишено в силі постановою Верховного Суду в складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020р. (провадження 61-19140св.19). Внаслідок чого лише в 2019 р. батьком дитини було визнано позивача, про що видано свідоцтво про народження, де в графі «батько» внесено запис « ОСОБА_2 ». В подальшому, незважаючи на доведеність в судовому порядку факту батьківства, відповідач продовжила вчиняти перешкоди в спілкуванні позивача з сином, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся в орган опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.07.2022 року № 308 встановлено ОСОБА_2 порядок побачень з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю: у першу та третю суботи з 10 до 15 години, щочетверга та щоп`ятниці з 16 до 18 години або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини.

У вересні 2022 року позивач прийшов на побачення з сином за адресою його проживання, однак відповідач створила конфліктну ситуацію, після чого з кулаками накинулась на позивача. У зв`язку з вказаним конфліктом ОСОБА_2 звернувся до поліції. Відповідно висновку експерта №227/2022 від 20.09.2022 у ОСОБА_2 за наслідками обстеження, за яким він звернувся після конфлікту, виявлено ряд тілесних ушкоджень, які за своїм характером відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, не дивлячись на наявність рішення органу опіки та піклування про встановлення графіку спілкування з дитиною, відповідач створює перешкоди в спілкуванні батька з сином. В свою чергу позивач забезпечний нормальними умовами проживання, здатен забезпечити нормальні умови побуту для дитини, про що свідчить висновки про обстеження житла.

За вказаних обставин позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог просив: 1) визначити спосіб його участі у вихованні дитини, згідно з яким надати йому право на спілкування з сином у першу й третю суботи місяця з 10 до 19 години; у другу й четверту неділі місяця з 9 до 19 години, а також щочетверга та щоп`ятниці з 15 до 19 години або в інший час за попередньою домовленістю сторін, але не менше 18 годин на місяць без присутності матері з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини від місця її проживання на побачення та поверненням дитини за місцем проживання матері; 2) надати йому право відвідування сина у період його хвороби за місцем фактичного проживання (перебування) дитини, незалежно від присутності матері; 3) зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у спілкування батька із сином і реалізації встановленого графіку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , згідно з яким надати йому право:

- побачення та спілкування з дитиною у першу й третю суботи місяця з 15 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 10 до 15 години без присутності матері;

- відвідування сина у разі його стаціонарного лікування у закладі охорони здоров`я без присутності матері.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білей С.В., просить скасувати рішення частково та ухвалити нове рішення, яким визначити спосіб участі позивача ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , згідно з яким надати йому право: побачення та спілкування з дитиною у вигляді нетривалих зустрічей батька з дитиною одну годину у вихідний день раз в місяць для проведення спільного дозвілля у місцях масового відпочинку: парках, атракціонах, ігрових кімнатах, спортивних майданчиках за бажанням дитини у присутності матері, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено висновок органу опіки та піклування та проігноровано інтереси дитини, а саме, той факт, що батько тривалий час не брав участі в житті дитини, не був з сином знайомий, ніколи з ним не проживав і не спілкувався, що призвело до того, що дитина ставиться до батька, як до чужої людини і не хоче з ним спілкуватися. У матеріалах справи наявний висновок психолога, оцінку якому суд при прийнятті рішення не надавав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Представник позивача - адвокат Стегура Н.Р. надіслала суду письмову заяву, в якій просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглянути справу у її відсутності.

Представник апелянта (відповідача) - адвокат Білей С.В. втретє надіслала суду письмове клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Так, 20.11.2023р., 19.02.2024р., 18.03.2024р. представник апелянта (відповідача) - адвокат Білей С.В. надіслала суду апеляційної інстанції письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 14.09.2023 року, розгляд справи раніше відкладався за клопотанням представника апелянта (відповідача), апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка представника апелянта спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, та суперечить завданню цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суд вважає, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін.

Апеляційний суд заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи спосіб спілкування позивача з дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у вихованні і спілкуванні з дитиною, і вищевказаний спосіб спілкування позивача з дитиною найкращим чином забезпечить інтереси дитини.

З даним висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2,3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ч.ч.2,8,9,10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст.7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. (ст.153 СК України).

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські прав не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч.1-3 с. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд, встановлюючи спосіб спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачкою (а.с. 22 том 1).

Сторонами не досягнуто домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною.

У зв`язку з чим, позивач ОСОБА_2 звернувся в орган опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні та спілкування з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.07.2022 року № 308 встановлено ОСОБА_2 порядок побачень з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю: у першу та третю суботи з 10 до 15 години, щочетверга та щоп`ятниці з 16 до 18 години або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини (а.с.12 том 1).

У вересні 2022 року позивач звертався до поліції щодо заборони позивачки на його побачення з дитиною (а.с.19 том 1). Був оглянутий судово-медичним експертом, якому повідомив, що 01.09.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 та 06.09.2022 року на вул. Ужгородській біля шкоди побитий ОСОБА_1 , яка нанесла йому удари руками в область голови та тулуба (а. с. 20-21 том 1).

Водночас ОСОБА_1 13 вересня 2022 року подала до поліції заяву, за результатом розгляду якої повідомлена про те, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини які вирішуються в судовому порядку. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про недопущення порушень графіку побачень з сином ОСОБА_3 , в якій вказано на дотримання даного графіку, а також недопущення вчинення протиправних дій щодо до неї. Також його було попереджено про відповідальність за вчинення неправомірних дій (а.с.55 том 1).

У результаті оцінки потреб сім`ї/особи, здійсненої Службою у справах дітей Мукачівської міської ради встановлено, що основними ознаками та причинами складних життєвих обставин у даному випадку є відсутність узгодженого та єдиного підходу до задоволення потреб дитини, виконання батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини кожним з батьків, їх участі у житті сина. Між батьками відсутня повна взаємодія та комунікація щодо задоволення потреб ОСОБА_3. Наявний конфліктний стиль спілкування. Продуктивне спілкування між батьками наразі не можливе і вирішення спору можливе тільки в судовому порядку (а. с.176 том 1).

Таким чином, судом встановлено, що сторони не можуть досягнути домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною. Між ними постійно виникають суперечки та сварки, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх батьківських прав.

Позивач має задовільну характеристику (а.с.15 том 1), належні умови для проживання дитини (а.с.13-14 том 1), є директором та кінцевим бенефіціарним власником двох приватних підприємств (а. с. 16-18 том 1).

Згідно висновку органу опіки та піклування Мукачівської міської ради № 2699/01-36/42-23 від 20.06.2023 року вважається доцільним встановлення адаптаційного періоду для дитини у вигляді нетривалих зустрічей батька з дитиною по вихідних для проведення спільного дозвілля у місцях масового відпочинку: парках, атракціонах, ігрових кімнатах, спортивних майданчиках за бажанням дитини (можливо у присутності матері). По закінченню якого, в разі налагодження родинних стосунків та позитивної зміни ставлення дитини до батька, способи участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею можуть бути розширені. Адаптаційний період доцільно встановити терміном до 3 місяців за умови обов`язкового соціального та психологічного супроводу дитини та батьків на цей період (а.с.218 том 1).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами чотири-шість статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що позивач цікавиться його життям та здоров`ям, задовільно характеризується за місцем проживання, матеріально забезпечений. Жодних доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з сином перешкоджатеме нормальному розвитку дитини, відповідачкою не надано.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачка створює позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, внаслідок чого позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свої батьківські права відносно дитини.

Щодо визначення судом способу участі позивача у вихованні дитини, суд першої інстанції правильно зазначив, що кожен з батьків має рівні права та обов`язки щодо дитини. Позивач, як батько дитини, прагне і повинен приймати участь у вихованні дитини та створювати для неї необхідні умови її фізичного, духовного та морального розвитку. Спілкування позивача з дитиною має бути систематичним і максимально забезпечувати в першу чергу саме інтереси дитини.

Визначаючи спосіб участі позивача у вихованні сина, а саме: побачення та спілкування з дитиною у першу й третю суботи місяця з 15 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 10 до 15 години без присутності матері; відвідування сина у разі його стаціонарного лікування у закладі охорони здоров`я без присутності матері, суд першої інстанції насамперед виходив з найкращих інтересів дитини та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що здійснення позивачем своїх батьківських прав та обов`язків, форми та методи його виховання і спілкування з дитиною можуть призвести до будь яких негативних наслідків щодо психологічного стану та нормальному розвиткові дитини.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено висновок органу опіки та піклування та проігноровано інтереси дитини, а саме, той факт, що батько тривалий час не брав участі в житті дитини, не був з сином знайомий, ніколи з ним не проживав і не спілкувався, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачкою здійснювались перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, і не було досягнуто домовленості між сторонами щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною, що в свою чергою слугувало перешкодою позивачу для виконання в повній мірі своїх батьківських обов`язків.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька із сином виключно бажанням малолітньої дитини, котра до встановлення гарних відносин з позивачем не повністю усвідомлює цінність батьківської любові й турботи, призведе до унеможливлення реалізації позивачем своїх батьківських прав. Разом з тим для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька. Тож небажання сина спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження позивача в реалізації його права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Доводи апеляційної скарги про необхідність визначення способу участі позивача у вихованні сина, а саме надати йому право: побачення та спілкування з дитиною у вигляді нетривалих зустрічей батька з дитиною одну годину у вихідний день раз в місяць для проведення спільного дозвілля у місцях масового відпочинку у присутності матері, також не заслуговують на увагу, оскільки запропонований відповідачкою спосіб участі позивача у вихованні сина не буде відповідати найкращим інтересам дитини та порушуватиме права позивача щодо здійснення ним своїх батьківських прав та обов`язків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статями 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білей Світлана Василівна, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2024 року.

Головуючий:

Судді: