Ухвала

від 01.05.2024 по справі 303/7051/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 303/7051/22

провадження № 61-6286ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Мукачівська міська рада, про усунення перешкод та визначення участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Мукачівська міська рада, про усунення перешкод та визначення участі у вихованні дитини.

Позов мотивовано тим, що внаслідок проживання в цивільному шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю.

Після народження сина відповідач почала створювати перешкоди в спілкуванні з дитиною. Спір щодо батьківства вирішено судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду у справі № 303/2609/17 від 24 вересня 2019 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (провадження 61-19140св19). Внаслідок чого лише в 2019 року батьком дитини визнано позивача, про що видано свідоцтво про народження, де в графі «батько» внесено запис « ОСОБА_2 ». В подальшому, незважаючи на доведеність в судовому порядку факту батьківства, відповідач продовжила вчиняти перешкоди в спілкуванні позивача з сином, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26 липня 2022 року № 308 встановлено ОСОБА_2 порядок побачень з сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю: у першу та третю суботи з 10 до 15 години, щочетверга та щоп`ятниці з 16 до 18 години або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини.

У вересні 2022 року позивач прийшов на побачення з сином за адресою його проживання, однак відповідач створила конфліктну ситуацію, після чого з кулаками накинулась на позивача. У зв`язку з вказаним конфліктом ОСОБА_2 звернувся до поліції. Відповідно висновку експерта від 20 вересня 2022 року № 227/2022 у ОСОБА_2 за наслідками обстеження, за яким він звернувся після конфлікту, виявлено ряд тілесних ушкоджень, які за своїм характером відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, не дивлячись на наявність рішення органу опіки та піклування про встановлення графіку спілкування з дитиною, відповідач створює перешкоди в спілкуванні батька з сином. В свою чергу позивач забезпечний нормальними умовами проживання, здатен забезпечити нормальні умови побуту для дитини, про що свідчить висновки про обстеження житла.

За вказаних обставин позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог просив: 1) визначити спосіб його участі у вихованні дитини, згідно з яким надати йому право на спілкування з сином у першу й третю суботи місяця з 10 до 19 години; у другу й четверту неділі місяця з 9 до 19 години, а також щочетверга та щоп`ятниці з 15 до 19 години або в інший час за попередньою домовленістю сторін, але не менше 18 годин на місяць без присутності матері з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини від місця її проживання на побачення та поверненням дитини за місцем проживання матері; 2) надати йому право відвідування сина у період його хвороби за місцем фактичного проживання (перебування) дитини, незалежно від присутності матері; 3) зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у спілкування батька із сином і реалізації встановленого графіку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , згідно з яким надати йому право:

- побачення та спілкування з дитиною у першу й третю суботи місяця з 15 до 19 години та у другу й четверту неділі місяця з 10 до 15 години без присутності матері;

- відвідування сина у разі його стаціонарного лікування у закладі охорони здоров`я без присутності матері.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи спосіб спілкування позивача з дитиною, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у вихованні і спілкуванні з дитиною, і вищевказаний спосіб спілкування позивача з дитиною найкращим чином забезпечить інтереси дитини.

29 квітня 2024 року ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у зазначеній вище справі.

Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9023/16-ц та ін. (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з відповідачем.

Сторонами не досягнуто домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною.

У зв`язку з чим, позивач ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні та спілкування з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26 липня 2022 року № 308 встановлено ОСОБА_2 порядок побачень з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю: у першу та третю суботи з 10 до 15 години, щочетверга та щоп`ятниці з 16 до 18 години або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини.

У вересні 2022 року позивач звертався до поліції щодо заборони позивачу на його побачення з дитиною. Був оглянутий судово-медичним експертом, якому повідомив, що 01 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 та 06 вересня 2022 року на вул. Ужгородській біля шкоди побитий ОСОБА_1 , яка нанесла йому удари руками в область голови та тулуба.

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до поліції заяву, за результатом розгляду якої повідомлена про те, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини які вирішуються в судовому порядку. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про недопущення порушень графіку побачень з сином ОСОБА_4 , в якій вказано на дотримання даного графіку, а також недопущення вчинення протиправних дій щодо до неї. Також його було попереджено про відповідальність за вчинення неправомірних дій.

У результаті оцінки потреб сім`ї/особи, здійсненої Службою у справах дітей Мукачівської міської ради встановлено, що основними ознаками та причинами складних життєвих обставин у даному випадку є відсутність узгодженого та єдиного підходу до задоволення потреб дитини, виконання батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини кожним з батьків, їх участі у житті сина. Між батьками відсутня повна взаємодія та комунікація щодо задоволення потреб ОСОБА_3. Наявний конфліктний стиль спілкування. Продуктивне спілкування між батьками наразі не можливе і вирішення спору можливе тільки в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що сторони не можуть досягнути домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною. Між ними постійно виникають суперечки та сварки, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх батьківських прав.

Позивач має задовільну характеристику, належні умови для проживання дитини, є директором та кінцевим бенефіціарним власником двох приватних підприємств.

Згідно висновку органу опіки та піклування Мукачівської міської ради від 20 червня 2023 року № 2699/01-36/42-23 вважається доцільним встановлення адаптаційного періоду для дитини у вигляді нетривалих зустрічей батька з дитиною по вихідних для проведення спільного дозвілля у місцях масового відпочинку: парках, атракціонах, ігрових кімнатах, спортивних майданчиках за бажанням дитини (можливо у присутності матері). По закінченню якого, в разі налагодження родинних стосунків та позитивної зміни ставлення дитини до батька, способи участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею можуть бути розширені. Адаптаційний період доцільно встановити терміном до 3 місяців за умови обов`язкового соціального та психологічного супроводу дитини та батьків на цей період.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За вимогами статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Європейський суд з прав людини» (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд зобов`язаний виходити, передусім, з найкращих інтересів дитини, визначення яких здійснюється на підставі оцінки обставин кожної справи.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Водночас, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Визначений судом порядок участі батька у побаченнях з сином, з урахуванням його незначного віку, буде відповідати інтересам дитини, при цьому врахувавши постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною. Разом з тим для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька. Тож небажання сина спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження позивача в реалізації його права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини.

Суд встановив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що здійснення позивачем своїх батьківських прав та обов`язків, форми та методи його виховання і спілкування з дитиною можуть призвести до будь яких негативних наслідків щодо психологічного стану та нормальному розвиткові дитини.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками щодо застосування статей 141, 153, 157, 159 СК України, викладеними в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 127/4017/20, про те, що суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що не суперечить правовим висновкам Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19, про те, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Мукачівська міська рада, про усунення перешкод та визначення участі у вихованні дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров