Рішення

від 12.06.2023 по справі 761/27895/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27895/22

Провадження № 2/761/5135/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача Бондара А.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Бак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом Релігійної організації «Об`єднання іудейських релігійних організацій України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Кабінет Міністрів України, Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір Олег Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТОН», Київська міська рада, Департамент охорони культурної спадщини, про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

в грудні 2022 року Релігійна організація «Об`єднання іудейських релігійних організацій України» звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, в якому просить: скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіра О.М. від 22.09.2017 року, індексний номер рішення 37231027, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фортон» на двоповерхову нежитлову будівлю, терасу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1359991380000, адреса об`єкту нерухомості: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України №1242 від 26.09.2001 року в безоплатне користування Релігійної організації «Об`єднання іудейських релігійних організацій України» передано будівлю колишньої синагоги за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97. Надалі, Розпорядженням Шевченківської РДА у м. Києві будівлі синагоги було присвоєно поштову адресу: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А . З 2001 року позивач здійснює утримання даної будівлі та сплачує комунальні платежі. Рішенням Київської міської ради №290/2865 від 21.04.2005 року затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-А в м. Києві . Наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 25.06.2011 року №10/38-11 в п. 80 додатку, будівля синагоги занесена до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва.

Як зазначив у позові позивач, в квітні 2022 року відповідач ОСОБА_2 (надалі відповідач-1) з`явився на території синагоги та повідомив, що він є представником власника будівлі синагоги. У зв`язку із спробою захоплення будівлі синагоги на даний час триває кримінальне провадження №12022105100000865 від 25.04.2022 року за ч. 4 ст. 190 КК України. Із матеріалів кримінального провадження стало відомо, що в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (надалі відповідач-2) на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А . Згідно інформаційної довідки від 10.08.2022 року за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А зареєстровано двоповерхову будівлю з терасою площею 657,4 кв.м. Підставою для відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна стало рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О.М. Зазначена державна реєстрація права власності на спірну будівлю відбулася на підставі документів, наданих ТОВ «Фортон»: договір про право тимчасового користування землею, серія та номер 85-5-00052, виданий 07.12.1999 року Київською міською державною адміністрацією, Акт про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, серія та номер 392, виданий 07.11.2022 року приймальною комісією, розпорядження про прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі, серія та номер 875, видане 06.06.2023 року Шевченківською районною державною адміністрацією. В електронному реєстрі також міститься копія технічного паспорта на будинок, з якого вбачається, що це та сама будівля синагоги, яка перебуває у володінні позивача. В реєстрі також міститься інформація про належність будівлі в частках ОСОБА_2 85/100 та ОСОБА_4 15/100. Право власності на зазначених осіб перейшло на підставі договору купівлі-продажу 85/100 часток у праві спільної частково власності на будівлю від 04.10.2017 року та договору купівлі-продажу 15/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю від 04.10.2017 року.

Позивач вважає, що відомості про право власності за відповідачами були внесені на підставі неіснуючих документів, оскільки на сьогоднішній день будівля синагоги є державною власністю та перебуває у безоплатному користуванні Релігійної організації «Об`єднання іудейських релігійних організацій України».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справ вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

24.01.2023 року на адресу суду від третьої особи Кабінету Міністрів України надійшли пояснення по справі, відповідно до яких третя особа вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а дії відповідачів протиправними та такими, що позбавляють позивача права безперешкодного користування синагогою. Зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України №1242 від 26.09.2001 року в безоплатне користування позивача було передано будівлю колишньої синагоги за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 97 і на підставі розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві було змінено на поштову адресу - м. Київ, вул.Жилянська, 97-А . На момент подачі даного позову постанова №1242 є чинною, зміни до цієї постанови не вносились, іншого рішення щодо будівлі синагоги не приймалось.

22.02.2023 року на адресу суду від відповідача -1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, зазначив, що серед долучених до позову доказів відсутні документи, які підтверджують, що спірна будівля на час оскаржуваних правовідносин належала Державі. Вважає, що він є належним, добросовісним набувачем спірного об`єкта нерухомості, оскільки придбав свою частку у ТОВ «Фортон», яке на момент укладання угоди був єдиним власником, права якого не оскаржувались та не перебували під обтяженням. Крім того, вважає, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про своє порушене право позивач дізнався не пізніше жовтня 2017 року, а з позовом звернувся в грудні 2022 року.

09.03.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, зокрема, що відповідач-1, здійснивши нібито придбання майна, не вступив у фактичне володіння майном, тобто: не утримував у своєму безпосередньому віданні, крім однієї спроби увійти в приміщення навесні 2022 року, коли охорона була знята у зв`язку із вибуттям на фронт; відповідач не уклав договори на утримання майна та споживання комунальних послуг; відповідач не здійснював заходів з оформлення земельної ділянки на своє ім`я.

23.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київську міську раду та Департамент охорони культурної спадщини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2023 року закрито підготовче провадження по вказаній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1242 «Про передачу в безоплатне користування Об`єднанню іудейських релігійних організацій України будівлі колишньої синагоги в м. Києві» підтримано пропозицію Міністерства транспорту, погоджену з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів, Державним комітетом у справах релігій, Фондом державного майна та Державним комітетом статистики, про передачу із сфери управління Міністерства транспорту в безоплатне користування Об`єднанню іудейських релігійних організацій України будівлі колишньої синагоги (м. Київ, вул. Жилянська, 97).

Зазначену будівлю було передано позивачу на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.11.2001 року за підписом голови правління ВАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», який діяв на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року та за дорученням Міністерства транспорту України, та виконавчого директора Об`єднання іудейських релігійних організацій України.

За результатами розгляду звернення об`єднання іудейських релігійних організацій України від 27.01.2004 року №29-тр, відповідно до Правил виготовлення і розміщення будинкових та вказівних знаків в м. Києві, затверджених рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 10.06.1970 року №999 та Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року №1820, головою Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації прийнято розпорядження від 26.03.2004 року №259 «Про присвоєння поштової адреси будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97 », відповідно до якого присвоєно поштову адресу будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97- вулиця Жилянська, 97-А .

Рішенням Х сесії IV скликання Київської міської ради від 21.04.2005 року №290/2865 «Про передачу об`єднанню іудейських релігійних організацій України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-А у Шевченківському районі » вирішено затвердити проект відведення земельної ділянкиоб`єднанню іудейських релігійних організацій Українидля експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-А у Шевченківському районі м. Києва та передати у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,13 га для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-А у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 29.06.200 року №204/925 «Про надання та вилучення земельних ділянок» та право користування якими посвідчено договором на право тимчасового користування землею від 26.01.2001 року №88-5-00070, у зв`язку з переходом права власності на будівлю (постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1242, акт приймання-передачі від 06.11.2001 року).

Відповідно до інформації, наданої Департаментом охорони культурної спадщини (лист від 13.05.2022 №С66-673) вбачається, що Наказом Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 року №10/38-11 до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено синагогу єврейського Галицького товариства «Бейс Яков», що розміщена за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97. І окремо додатково повідомлено, що Київської міською радою прийнято рішення від 21.4.2005 №290/2865 «Про передачу об`єднанню іудейських організацій України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-а у Шевченківському районі м. Києва » (а.с.29).

Крім того, як вже зазначалось, Кабінетом Міністрів України рішення про відчуження будівлі Синагоги не приймалось.

Також судом встановлено, що за фактом заволодіння невстановленими особами приміщенням Галицької синагоги, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А , шляхом підроблення офіційних документів, Шевченківським управлінням поліції ГУ НП проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022105100000865 від 25.04.2022 року за ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки №307044143 від 10.08.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 є власником 15/100 частини будівлі №97-А по вул. Жилянській в м. Києві , загальної площі 657, 4 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу 15/100 часток у праві спільної часткової власності від 04.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі №1806, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.

Відповідач ОСОБА_2 є власником 85/100 частини спірної будівлі на підставі договору купівлі-продажу 85/100 часток у праві спільної часткової власності від 04.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі №5287, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.

При цьому, відповідно до деталізованої інформації про право власності, підставою для внесення запису є рішення реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22.09.2017. Натомість, датою і часом державної реєстрації вказано 21.09.2017 (а.с.48).

Із досліджуваних судом вищевказаних договорів купівлі-продажу вбачається, що відповідачі придбали спірну будівлю у ТОВ «Фортон», право власності якого було зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіром О.М. від 22.09.2017 року, індексний номер 37231027.

Підставою для державної реєстрації були наступні документи: договір на право тимчасового короткострокового користування землею, серія та номер: 85-5-00052, виданий 07.12.1999 року, видавник: Київська міська державна адміністрація; Акт про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, серія та номер: 392, виданий 07.11.2002 року, видавник: Приймальна комісія; Розпорядження про прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі, серія та номер: 875, виданий 06.06.2003 року, видавник: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація.

Позивач вважає проведену державну реєстрацію на спірну будівлю відповідно до рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіром О.М. від 22.09.2017 року, індексний номер 37231027, незаконною, оскільки вона здійснена на підставі неіснуючих документів.

Статями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч.1 ст. 77 ЦПК України докази, які містять інформацію щодо предмета доказування є належними доказами.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно наявної в матеріалах справи копії договору на право тимчасового короткострокового користування землею, укладеного 07.12.1999 року між Київською міською державною адміністрацією та ТОВ «Фортон» (а.с. 53-54) вбачається, що відповідно до п. 1 цього договору, Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 24.11.1999 року №2173 надає, а ТОВ «Фортон» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,6964 га в межах чергових ліній, згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка надається в тимчасове користування строком на п`ять років для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Жилянська, 97-А в Шевченківському районі м. Києва .

Надаючи оцінку зазначеному договору, який був одним із підстав для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, суд вважає, що даний письмовий доказ спростовується письмовою відповіддю Департаменту земельних ресурсів від 15.06.2022 року на адвокатський запит від 25.05.2022 року, в якій зазначено, що за наявною у Департаменті інформацією договір оренди земельної ділянки від 07.12.1999 року №85-5-00052 у Міському земельному кадастрі не обліковується.

Крім того, суд звертає увагу, що в договорі на право тимчасового короткострокового користування землею від 07.12.1999 року значиться адреса: вул. Жилянська, 97-А. Разом з цим, як вже зазначалось вище, будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97 було присвоєно нову адресу - вулиця Жилянська, 97-А лише 26.03.2004 року на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №529.

Лист Департаменту земельних ресурсів від 07.03.2023 року (а.с. 187), який надав відповідач-1, та в якому вказано, що за даними Міського земельного кадастру договір оренди земельної ділянки на вул. Жилянській, 97-А між Київською міською радою та Об`єднанням іудейських релігійних організацій України для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на підставі рішення Київської міської ради від 21.04.2005 року №290/2865 не укладався, - не спростовує факт затвердження проекту відведення земельної ділянки об`єднанню іудейських релігійних організацій України для експлуатації та обслуговування будівлі колишньої Галицької синагоги на вул. Жилянській, 97-А у Шевченківському районі м. Києвавідповідно до зазначеного рішення Київської міської ради з метою для подальшого укладання договору оренди земельної ділянки.

Суд критично оцінює Акт №392 про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта від 17.11.2002 року, затвердженого розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №875 від 06.06.2003 року, який також був один із підстав для реєстрації права власності на спірну будівлю за ТОВ «Фортон».

Адже, в даному Акті вказано, що відповідна міжвідомча комісія обстежила новозбудовану нежитлову будівлю №97-А по вул. Жилянській в м. Києві , яка збудована згідно з проектом, який погоджено та розроблено ПТАМ «О.Донець».

Проте, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, спірна будівля №97-А по вул. Жилянській в м. Києві не є новозбудованою, оскільки відповідно до інформації, яка розміщена в додатку до наказу Головного управління охорони культурної спадщини від 25.06.2011 року №10/38-11 «Перелік об`єктів, що заносяться до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва» спірний будинок споруджений в 1909 році.

Крім того, листом від 03.06.2022 року №109-2087 Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація на адвокатський запит від 25.02.2022 року №131/10/3 повідомила, що Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація 06.06.2002 року не видавала розпорядження за №875 про прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі. Натомість, 28.05.2002 року Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація видала розпорядження №875 «Про затвердження проектної документації на влаштування балконів в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ».

В матеріалах справи містяться два технічні паспорти на спірний об`єкт.

У технічному паспорті, який виготовлений в 2017 році ТОВ «Експертно-юридичне бюро «Гривна-плюс» на замовлення ТОВ «Фортон», загальна площа спірного будинку - 657,4 кв.м.

У технічному паспорті, який виготовлений 23.08.2022 року Київським БТІ «Трьохсвятительська» на замовлення позивача, загальна площа спірного будинку становить 654,2 кв.м.

Отже, загальна площа будинку, яка зазначена у технічному паспорті за 2017 рік не співпадає із площею, яка значена в технічному паспорті від 23.08.2022 року, хоче це одне і те саме приміщення.

Таким чином, внесений до реєстру запис про право власності був внесений на підставі неіснуючих документів.

Позивач, отримавши в користування спірну будівлю, здійснював відкрите володіння, користування та утримання нею, що, підтверджується, зокрема, договорами про надання комунальних послуг, укладених міжПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», як постачальник, та позивачем, як споживач (а.с. 77-95). До того ж, 31.12.2019 року між постачальником та позивачем було укладено додаткову угоду №12 до договору про надання комунальних послуг №192 від 20.12.2010 року, якою сторони договору продовжили термін дії основного договору до 31.12.2021 року.

При цьому, відповідачі під час розгляду справи не надали належних та достовірних доказів, що після придбання у власність спірної будівлі 04.10.2017 року вони вступили у фактичне володінням майном та уклали з постачальником комунальних послугПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» відповідний договір про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Судом достовірно встановлено, що позивач користується спірною будівлею на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1242 «Про передачу в безоплатне користування Об`єднанню іудейських релігійних організацій України будівлі колишньої синагоги в м. Києві», яка на сьогоднішній день є чинною і зміни до цієї постанови не вносились, іншого рішення щодо будівлі синагоги Кабінетом Міністрів України не приймалось. Даний факт також підтверджується письмовою відповіддю секретаріату Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року №8504/0/2-22 (а.с. 25-26).

Отже, спірна будівля є державною власністю та перебуває у безоплатному користуванні позивача.

Крім того, суд окремо звертає увагу, що матеріали справи не містять виконання умов ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка передбачає, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 925/1121/17 року, від 17.04.2019 року у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18.

Частиною 2 ст. 3 даного Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 915/572/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що спірне нерухоме майно, яке безоплатно передано в користування позивача, вибуло із власності Держави на підставі неіснуючих документів.

Таким чином, суд, встановивши всі обставини справи, надавши оцінку письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи, вважає, що проведена державна реєстрація на об`єкт нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А за ТОВ «Фортон», яка в подальшому стала підставою для набуття права власності на вказану будівлю за відповідачами, є незаконною, а тому суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіра О.М. від 22.09.2017 року, індексний номер рішення 37231027, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фортон» на двоповерхову нежитлову будівлю, терасу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1359991380000, адреса об`єкту нерухомості: м. Київ, вул. Жилянська, 97-А .

Що стосується заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності, оскільки на його думку позивач звернувся з даною позовною заявою з порушенням строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, слід зазначити наступне.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора було прийнято 22.09.2017 року, то строк позовної давності, у межах якої позивач може звернутися до суду з позовом, закінчується 22.09.2020 року. З позовом позивач звернувся 13.12.2022 року.

Разом з цим, відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач-1, не сплинув, оскільки під час дії карантину ці строки є продовженими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 396, 397, 398 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 2, 3, 12, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов Релігійної організації «Об`єднання іудейських релігійних організацій України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Кабінет Міністрів України, Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір Олег Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТОН», Київська міська рада, Департамент охорони культурної спадщини, про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіра Олега Михайловича від 22.09.2017, індексний номер:37231027 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТОН» на двоповерхову нежитлову будівлю, терасу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1359991380000, адреса об`єкту нерухомості: м. Київ, вул. Жилянська, 97А .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити :

Позивач: Релігійна організація «Об`єднання іудейських релігійних організацій України», ЄДРПОУ 20061848, адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька,29

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6

Третя особа: Кабінет Міністрів України,ЄДРПОУ 00031101, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

Третя особа: Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір Олег Миколайович, адреса: 53600, Дніпропетровська обл.., Синельніковський район, смт.Покровське, вул. Дмитра Яворницького,119

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортон», ЄДРПОУ 25386532, адреса: 10002, Житомирська обл., м.Житомир, площа Путятинська,2, офіс 35

Третя особа: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141 , адреса: 01044, вул. Хрещатик, 36

Третя особа: Департамент охорони культурної спадщини, ЄДПРОУ 42475311, адреса: 04070, м.Київ, вул. Спаська,12.

Повний текст складений 28.06.2023.

Суддя: