Постанова

від 29.06.2023 по справі 2-20/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року

м. Рівне

Справа № 2-20/11

Провадження № 22-ц/4815/580/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судовогозасідання: Мороз А.В.,

учасники справи:

заявник (боржник) ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - начальник відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Н.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Н.В. на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2023 року, постановлену в складі судді Шуляка А.С., у справі № 2-20/11,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Іщук Наталії Володимирівни.

Скаргу мотивовано тим, що на примусовому виконанні відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному перебувало виконавче провадження № 34014768 з примусового виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2012 року про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11318706000 від 27.03.2008 року в сумі 74122,29 долари США, що еквівалентно 529229,68 грн., неустойки на загальну суму 26994,24 грн. та 1820 грн. судових витрат.

В межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 вересня 2012 року.

Постановою від 17 січня 2018 року виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» з підстав відсутності у боржника майна з правом повторного пред`явлення до виконання.

Відповідно доІнформації провиконавче провадженнявід 19липня 2021року тароздруківки завтоматизованої системивиконавчого провадженнявід 19липня 2021року, ВП 52601877 має стан «завершено». ОСОБА_1 в реєстрі боржників відсутня. Також зазначає, що постановою Рівненського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 2-20/11 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, де боржником вказана ОСОБА_1 , виданий Здолбунівським районним судом Рівненської області 07 серпня 2012 року в цивільній справі №2-20/11-ц.

При цьому арешт, накладений на нерухоме майно не скасовано до тепер. На звернення до державної виконавчої служби заявник отримала відповідь, що скасувати арешт неможливо, оскільки у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з майна та у зв`язку з тим, що виконавчий лист № 2-20 виданий 07.08.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області на виконанні у відділі не перебуває.

У зв`язку із цим, скаржник вважає, що право на належне їй майно, а саме щодо вільного розпорядження ним, безпідставно обмежується, шляхом зберігання арешту, а тому такий арешт підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівськогорайонного судуРівненської областівід 10березня 2023року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльністьначальника відділуДержавної виконавчоїслужби умісті РівномуЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)Іщук НаталіїВолодимирівни задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту зі всього належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 06 вересня 2012 року у виконавчому провадженні 34014768 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором Рівненською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 06 вересня 2012 року за № 12960080.

Зобов`язано начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного Міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) Іщук Наталію Володимирівну зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 06 вересня 2012 року у виконавчому провадженні 34014768 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором Рівненською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 06 вересня 2012 року за № 12960080.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав за доцільне зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

В апеляційній скарзі ВДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що виконавче провадження завершене з підстав, які не передбачали зняття арешту з майна боржника.

Вказує, що ОСОБА_1 не подано жодного доказу сплати виконавчого збору та витрат виконавчих проваджень № 34014768 та № 52601877. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 34014768 та № 52601877 відсутні оплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує доводи останньої, просить ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Виходячи зізмісту частин1-5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду відповідає.

Установлено, що на примусовому виконанні відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному перебувало виконавче провадження № 34014768 з примусового виконання виконавчого листа №2-20/11, виданого 07 серпня 2012 року Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11318706000 від 27.03.2008 року в сумі 74122,29 долари США, що еквівалентно 529229,68 грн., неустойки на загальну суму 26994,24 грн. та 1820 грн. судових витрат.

В межах виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 вересня 2012 року.

Постановою від 17 січня 2018 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» з підстав відсутності у боржника майна з правом повторного пред`явлення до виконання.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 19 липня 2021 року та роздруківки з автоматизованої системи виконавчого провадження від 19 липня 2021 року, ВП 52601877 має стан «завершено» та будь-яких інших чинних виконавчих проваджень немає. ОСОБА_1 в реєстрі боржників відсутня.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 2-20/11 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, де боржником вказана ОСОБА_1 , виданий Здолбунівським районним судом Рівненської області 07 серпня 2012 року в цивільній справі №2-20/11-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором №11318706000 від 27 березня 2008 року в розмірі 74122,29 долари США, що еквівалентно 592229,68 грн., неустойки на суму 26494,24 грн. та 1820 грн. судових витрат.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Положеннями пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною третьою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт з майна боржника знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справа № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21) зазначено, що «арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас,у випадкуповного виконаннявиконавчого документата сплативитрат,пов`язанихз йогопримусовим виконанням,підстави длязбереження чинностіарешту майнаборжника відсутні. У справі, що переглядається, встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, боржник повідомив виконавчу службу про повне виконання зобов`язань за кредитним договором та просив зняти арешт із належного йому майна. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржником заборгованості за виконавчим документом після повернення виконавчого документа стягувачу у серпні 2012 року (а.с. 24). Саме у зв`язку із цим ОСОБА_1 просив зняти арешт з його майна.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що він погасивборг передбанком удобровільному порядкуза погодженнямзі стягувачем.Відмовляючи узнятті арешту,державний виконавецьне оспорювавфакт відсутностівказаної заборгованості. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

При цьому суд першої інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), зазначено, що «відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 13 Закону № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Тому відмова Міжрайонного ВДВС у знятті арешту та посилання на те, що боржник відповідно до квитанції від 21 грудня 2018 року № 25804 не сплатив виконавчий збір у розмірі 182,70 грн за виконавчим провадженням № 52666374, тобто боржник визнав збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, однак, у іншому виконавчому провадженні № 52666317 боржник не вчинив всіх виконавчих дій для його фактичного виконання є необгрунтованими, з огляду на викладене.

Доводи ВДВС щодо несплати ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6 468,00 дол. США не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження, у якому накладений арешт на майно боржника, оскільки питання про стягнення виконавчого збору відповідно до закону державний виконавець не вирішував.

Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22), зазначено, що «Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що він погасив борг перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчих проваджень №№ 33766282 та 47068333, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність».

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22), зазначено, що «враховуючи те, що виконавчийлист від05липня 2016року,на виконанняякого накладенийарешт намайно боржника,визнаний таким,що непідлягає виконанню, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном».

Апеляційний суд враховує, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчому провадженні № 34014768 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2013 та 2018 роках.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2022 року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин, стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Апеляційний суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 34014768, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Враховуючи погашення боржником боргу, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду першої інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Викладені уцій постановімотиви узгоджуютьсяіз висновкамиВерховного Суду,викладеними упостановах від01листопада 2021року усправі № 21/170-08,від 03листопада 2021року усправі №161/14034/20(провадження№ 61-1980св21),від 22грудня 2021року усправі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Посилання уапеляційній скарзіна несплатуборжником виконавчогозбору повказаним виконавчихпровадженнях неє підставоюдля скасуванняоскаржуваної ухвали,оскільки такихаргументів умісцевому судіДВС ненаводила івідповідних доказівне надавала. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Н.В. залишити без задоволення.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 червня 2023 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.