Постанова

від 30.06.2023 по справі 902/849/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року Справа № 902/849/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Мельник О.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 (суддя Шамшуріна М.В. у м.Вінниця, повний текст складено 17.04.2023)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро"

про стягнення 200 000,00 гривень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" про стягнення 200 000,00 гривень страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 200 000,00 гривень страхового відшкодування та 3000,00 гривень cудових витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у даній справі та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач неправильно визначив подію, що стала причиною загибелі людини, як "дорожньо-транспортна пригода" та неправильно застосував при виплаті страхового відшкодування термін "потерпілі". У вироці суду не міститься ідентифікації події, що мала місце, як "дорожньо-транспортна пригода", а міститься визначення "пригода". Подія відбулась не під час руху автомобіля.

Також скаржник зазначає, що ТОВ "Гарантінвестагро" відшкодовано шкоду майнового та немайнового характеру в межах кримінального провадження №12020020000000255 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, в якому визначено одну потерпілу за спільним рішенням сім`ї померлої, що підтверджується відповідною розпискою. Тому вимога ПрАТ "СК Уніка" про виплату ТОВ "Гарантінвестагро" за регресним позовом для ТОВ "Гарантінвестагро" буде подвійною виплатою.

Крім того, скаржник відзначає, що виплата ПрАТ "СК Уніка" страхового відшкодування, що здійснена ОСОБА_2 матері загиблої ОСОБА_3 є безпідставною за відсутності належних документів, що підтверджують перебування ОСОБА_2 на утриманні потерпілої ОСОБА_3 .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 без змін, виходячи з наступного.

Відповідно Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", ст.354 ГК України, ст. 979 ЦК України).

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 № 1961-IV (далі-Закон №1961-IV) врегульовано відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 1 вищезазначеного Закону визначено, що страхувальники це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; страховий поліс єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону №1961-IV передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За приписами статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону №1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2019 року між позивачем (страховик) - ПрАТ "СК "УНІКА" та відповідачем (страхувальник) - ТОВ "Гарантінвестагро", відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" укладено договір №АО/1907207 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - страховий поліс) (а.с.24 т.1).

Згідно пункту 2 страхового полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Строк дії з 15.09.2019 по 14.09.2020 року (п.3 страхового полісу).

Пунктом 4 страхового полісу передбачено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000, 00 гривень.

Забезпеченим транспортним засобом є МАЗ 5551, номер кузова, шасі, рами НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (п. 7 страхового полісу ).

За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (ст. 9 Закону України "Про страхування").

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована), з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1. ст.22 цього Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого, що передбачено пунктом 23.1. статті 23 Закону.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого. Згідно даної статті страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування здійснюється особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст. 35 Закону).

На адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" 28.08.2020 подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке зареєстроване страховиком 07.09.2020 (а.с.29 т.1).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (п 36.2. ст. 36 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 разом із повідомленням від 28.08.2020 про дорожньо-транспортну пригоду у якій потерпілою особою внаслідок ДТП є ОСОБА_3 , звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", із заявами на виплату страхового відшкодування та документами на підтвердження понесених витрат. Дані заяви Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" з підтверджуючими документами отримало 07.09.2020 року (а.с. 29-55 т.1).

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" 13.10.2020 складено страховий акт №00371044, про те, що 23.07.2020 у Вінницькій області водій застрахованого а/м МАЗ держ. № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який належить ТОВ «Гарантінвестагро» скоїв ДТП, в результаті якої третя особа зазнала шкоди життю/здоров`ю. Відповідно до змісту страхового акту, позивачем дану подію визнано страховим випадком по ризику - настання цивільної відповідальності власника транспортного засобу за заподіяну шкоду, згідно з умовами договору страхування № АО/1907207 від 13.09.2019. На підставі вказаного страхового акту позивачем визнано, що збитки, яких зазнали треті особи підлягають відшкодуванню. Сума виплати: 200 000,00 гр. (двісті тисяч грн. 00 коп.) (а.с.23 т.1).

У зв`язку з настанням страхового випадку, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" 13.10.2020 винесено наказ №00371044 про виплату страхового відшкодування громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 шляхом переказу безготівкових коштів на р/рахунок представника за довіреністю - ОСОБА_4 , а саме: про виплату гр. ОСОБА_2 страхового відшкодування (у зв`язку із втратою годувальника, згідно ст. 27.2. Закону) у розмірі 170 028,00 грн. та страхового відшкодування (моральна шкода, 1/4 частка, згідно ст. 27.2. Закону) у розмірі 7 813,00 грн; про виплату гр. ОСОБА_7 страхового відшкодування (витрати на поховання, згідно ст. 27.4. Закону) у розмірі 6 533,00 грн. та страхового відшкодування (моральна шкода, 1/4 частка, згідно ст. 27.2. Закону) у розмірі 7 813,00 грн.; про виплату гр. ОСОБА_5 страхового відшкодування (моральна шкода, 1/4 частка, згідно ст. 27.2. Закону) у розмірі 7 813,00 грн. (а.с. 22 т.1).

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 200 000,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №177220 від 15.10.2020 на суму 170 028,00 гривень, №177230 від 15.10.2020 на суму 6289,46 гривень, №177232 від 15.10.2020 на суму 1406,34 гривень, №177233 від 15.10.2020 на суму 117,20 гривень, №177225 від 15.10.2020 на суму 6533,00 гривень, №177238 від 15.10.2020 на суму 6289,46 гривень, №177239 від 15.10.2020 на суму 1406,34 гривень, №177240 від 15.10.2020 на суму 117,20 гривень, №177242 від 15.10.2020 на суму 6289,46 гривень, №177243 від 15.10.2020 на суму 1406,34 гривень, №177244 від 15.10.2020 на суму 117,20 гривень (а.с. 11-21 т.1).

Із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до реєстру 23 липня 2020 року за №12020020000000255 вбачається, що близько 15 години 23.07.2020 в с. Якубівка Іллінецького району на території колишньої тракторної бригади під час розвантаження зерна пшениці з кузова автомобіля «МАЗ 5551», державний номерний знак НОМЕР_2 , моделі «самоскид-С», під керуванням водія ОСОБА_1 , відбувся обрив гідравлічного штоку кузова з відривом та пошкодженням кріпильних болтів кузова автомобіля з подальшим падінням кузова на ОСОБА_3 , яка перебувала безпосередньо позаду транспортного засобу. Внаслідок цієї пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм померла на місці пригоди (а.с. 45 т.1).

У відповіді Національної поліції України щодо дорожньо-транспортної пригоди зазначено, що ідентифікатором картки ДТП в системі НПУ є номер НОМЕР_3 . Вид ДТП - падіння вантажів. Орган, що оформив ДТП - Іллінецьке відділення поліції Гайсинського відділу ГУНП у Вінницькій області. Назва підприємства власника транспортного засобу учасника ДТП - ТОВ «Гарантінвестагро». ПІБ потерпілого учасника ДТП - ОСОБА_3 . Класифікація травмувань потерпілого учасника ДТП - помер на місці ДТП (а.с. 56-57 т.1).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 26.05.2022 року у справі №131/1086/21, 23.07.2020 водій ОСОБА_1 , який працював на посаді водія ТОВ «Гарантінвестагро», відповідно до своїх посадових обов`язків здійснював перевезення та розвантаження пшениці вантажним автомобілем-самоскидом «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_2 із м. Іллінці Вінницького району Вінницької області у с. Якубівка Вінницького району Вінницької області. Близько 15:00 год. 23.07.2020 у с. Якубівка Вінницького району Вінницької обласні за межами населеного пункту водій ОСОБА_1 , достовірно знаючи те, що задній борт вищевказаного транспортного засобу переобладнаний на борт, який самостійно не відкривається при розвантаженні, та те, що на автомобілі тривалий час відсутній трос перепускного клапана підйомного механізму вантажної платформи, що не відповідає правилам технічної експлуатації вказаного автомобіля, під час здійснення розвантаження платформи, де знаходилось зерно, здійснив підняття вантажної платформи на кут більший, ніж встановлений заводом-виробником, що створило додаткове навантаження на кріплення даної платформи у задній підвісці, та призвело до руйнації болтів кріплення і зриву вантажної платформи з місця свого конструктивного кріплення, та подальшого падіння завантаженої платформи на ОСОБА_3 , яка перебувала позаду вказаного транспортного засобу. Внаслідок вказаної пригоди ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події (а.с.59-63 т.1).

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №7901/7902/20-21 від 09.12.2020 у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «МАЗ 5551», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 при розвантаженні даного транспортного засобу, знаходилися у невідповідності з технічними нормами вимог п. п. 31.1, 31.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, у діях водія автомобіля «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог пунктів 31.1, 31.3 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням події даної пригоди (а.с.214-221 т.1).

Також, згідно з висновком судової комплексної експертизи дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці та автотехнічної експертизи №846/847/21-21 від 13.04.2021, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п. п. 31.1, 31.3 «а» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням вказаної події, та пунктів п. п. 1.13, 1.18, 1.21, 1.38, 4.9.3 Інструкції по експлуатації автомобілів «МАЗ 5551». Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 31.1, 31.3 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, згідно з якими: п. 31.1 - «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно - технічної документації»; п. 31.3 - «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнанням з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху» та вимоги пунктів 1.13, 1.18, 1.21, 1.38, 4.9.3 Інструкції по експлуатації автомобілів «МАЗ 5551» згідно з якими: п. 1.13 «Не допускається підняття завантаженої платформи автомобіля-самоскида при несправному стані стабілізатора поперечної рівноваги у задній підвісці»; п. 1.18 «Забороняється робота під піднятою завантаженою платформою», п. 1.21 «Необхідно дотримуватися об`єму і періодичності технічного обслуговування автомобіля, вказаних у цій інструкції»; п. 1.38 «Якщо вантаж не розвантажується при піднятті платформи приблизно на 20 градусів, потрібно зупинити підйом та встановити причину»; п. 4.9.3 «Під час експлуатації автомобіля-самоскида необхідно періодично перевіряти стан і правильність регулювання тросика клапана управління». Порушення водієм ОСОБА_1 вищевказаних вимог правил безпеки експлуатації транспорту перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками вказаної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_3 (а.с.124-152 т.1).

Згідно з вироком суду дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Встановлені судом обставини справи у вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 26.05.2022 року у справі №131/1086/21, та з огляду на висновки судової авто-технічної експертизи № 7901/7902/20-21 від 09.12.2020 та судової комплексної експертизи дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці та автотехнічної експертизи №846/847/21-21 від 13.04.2021 дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням події даної пригоди.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши та дослідивши докази в сукупності з обставинами справи вважає безпідставним посилання відповідача щодо відсутності правових підстав для страхового відшкодування, оскільки в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_8 від 30.07.2020 згідно якої вона діючи в інтересах сім`ї своєї покійної мами ОСОБА_3 отримала від директора ТОВ «Гарантінвестагро» ОСОБА_9 кошти в сумі 10000 $, як компенсацію витрат майнового та немайнового характеру понесених сім`єю у зв`язку із трагічною смертю ОСОБА_3 , яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 від травм, отриманих від поломки автомобіля МАЗ 5551 державний номерний знак НОМЕР_4 , належного ТОВ «Гарантінвестагро», зазначає, що претензій до ТОВ «Гарантінвестагро» та водія ОСОБА_1 сім`я померлої немає; розписка ОСОБА_8 від 12.06.2021, в якій вона зазначає наступне, що діючи в інтересах сім`ї своєї померлої мами ОСОБА_3 отримала від директора ТОВ «Гарантінвестагро» ОСОБА_9 кошти в сумі 50 000 грн., як компенсацію витрат майнового характеру, а саме на пам`ятник, понесених сім`єю у зв`язку із трагічною смертю, ОСОБА_3 , яка загинула 23.07.2020 від травм, отриманих від поломки автомобіля МАЗ 5551 державний номерний знак НОМЕР_4 , належного ТОВ «Гарантінвестагро». Претензій до ТОВ «Гарантінвестагро» та водія ОСОБА_1 сім`я померлої немає (а.с.101-102 т.1), та погоджується з висновком суду першої інстанції, який правомірно відхилив доводи відповідача про те, що страховик повинен був відмовити у виплаті страхового відшкодування, оскільки обвинуваченим вчиненні дії, щодо повного відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, що підтверджується вказаними розписками, так, як таке відшкодування згідно статті 37 Закону №1961-IV не є підставою для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання щодо наявності чи відсутності у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не було предметом розгляду у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подія за участі потерпілої особи та забезпеченого транспортного засобу, власником якого застрахована цивільно-правова відповідальність відбувалася під час та внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу страховиком, вказана подія відповідно до умов страхового полісу та вимог Закону №1961-IV визнана страховим випадком.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).

За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Беручи до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

За відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначених статтями 32, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком прийнято рішення про виплату на користь членів сім`ї потерпілої особи страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування визначеного страховим полісом (а.с. 24 т.1).

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність факту відповідача, про те, що подія, яка відбулася за участю забезпеченого транспортного засобу не є ДТП, оскільки згідно відомостей Національної поліції України вказаній події присвоєно ідентифікатор дорожньо-транспортної пригоди та зазначено вид дорожньо-транспортної пригоди - падіння вантажу.

Згідно пункту 1.12. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Даний Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (п.1.1. Закону).

Пунктом 1.7. статті 1 Закону передбачено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Стаття 5 Закону визначає об`єкт обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та умови відшкодування шкоди передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Із обставин встановлених судом у вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 26.05.2022 року у справі №131/1086/21 та з огляду на висновки судової авто-технічної експертизи №7901/7902/20-21 від 09.12.2020, судової комплексної експертизи дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці та автотехнічної експертизи №846/847/21-21 від 13.04.2021, дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням події даної пригоди.

Отже, встановлені обставини є підставою для реалізації страховиком передбаченого підпунктом «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону права після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Тобто, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №280/1222/17, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно приписів частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична особа.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (постанова ВП ВС у від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем на користь позивача заявленої суми страхового відшкодування та протилежного відповідач під час розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 200 000,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2023 у справі №902/849/22 без змін.

2. Справу №902/849/22 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" червня 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.