Ухвала

від 29.06.2023 по справі 904/1153/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

У Х В А Л А

29.06.2023м. Дніпро№ 904/1153/22Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляк С.А.

представників учасників справи:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача (заявника): представник не з`явився;

розглянувши заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

у справі №904/1153/22

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Через відділ документального забезпечення 07.06.2023 від відповідача надійшла заява від 01.06.2023 за №52-16/518 про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, у якій відповідач просить суд визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем у добровільному порядку погашена заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою від 14.06.2023 прийнято заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду та призначено у засідання на 22.06.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 22.06.2023 за №264 у зв`язку із знаходженням судді ПАННИ Світлани Павлівни на лікарняному призначено повторний розподіл матеріалів справи за вх. №27737/23 (заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню) відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023.

Ухвалою від 26.06.2023 заяву відповідача від 01.06.2023 за №52-16/518 про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі № 904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, прийнято до розгляду та призначено засідання на 29.06.2023.

В судовому засіданні 29.06.2023 представник відповідача підтвердив, що сплатив у добровільному порядку суму заборгованості у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте його неявка, в силу приписів ч. 3 ст. 328 ГПК України, не є перешкодою для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції позивача

Відзив на заяву відповідача позивач не надав.

Стислий виклад позиції відповідача (заявника)

Оскільки відповідач у добровільному порядку виконав наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 у справі №904/1153/22, на його думку, наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності чи відсутності чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням судового рішення боржником.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/1153/22 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за користування вагонами в сумі 830.584,44 грн та судовий збір у розмірі 12.458,77 грн.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022, яке набрало законної сили 29.12.2022, був виданий наказ 29.12.2022.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/1153/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 у справі №904/1153/22 залишено без змін.

Через відділ документального забезпечення 07.06.2023 від відповідача надійшла заява від 01.06.2023 за №52-16/518 про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі № 904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний наказ виконано добровільно, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5405 від 28.04.2023 на суму 830.584,44 грн та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5120 від 24.04.2023 на суму 12.458,77 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення відповідача до суду з даною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом розгляду заяви визначено визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 №910/9026/13.

Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Сплата відповідачем на користь позивача заборгованості за користування вагонами у розмірі 830.584,44 грн, підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5405 від 28.04.2023, у якій вказано таке призначення платежу: "плата за кор.ваг.стігн.зг.ріш.ГСДО о/р 2557988 рахунок№справа№904/1153/22 від 06.12.2022 договір№2557988/2020/у/ВЄС/692 від 30.06.2020 ПДВ (20%) 138.430,74".

Сплата відповідачем на користь позивача судових витрат у розмірі 12.458,77 грн, підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5120 від 24.04.2023, у якій вказано таке призначення платежу: "судовий збір, стягнення з АТ "ПІВДГЗК" згідно із рішенням ГСДО від 06.12.2022 по справі №904/1153/22".

Таким чином, обов`язок відповідача перед позивачем по сплаті заборгованості за користування вагонами у розмірі 830.584,44 грн та судових витрат у розмірі 12.458,77 грн за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 відсутній, у зв`язку з його припиненням внаслідок добровільного виконання.

Враховуючи вищевикладене, заява відповідача про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 у справі №904/1153/22 таким, що не підлягає виконанню, повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 30.06.2023.

Суддя С.А. Дупляк