Рішення

від 20.06.2023 по справі 906/1016/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1016/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока О.І., керівник, посвідчення №37 від 03.10.2021;

Черниш М.М., довіреність №13 від 07.02.2023;

від відповідача: Габрієль Я.В., ордер серія АІ №1160783 від 11.10.2021 (в режимі

відеоконференції);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств (м.Олевськ Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (м.Київ)

про стягнення 1616313,00грн,

з перервами в судовому засіданні з 18.04.2023 до 30.05.2023, з 30.05.2023 до 20.06.2023 згідно із ст.216 ГПК України.

Олевська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 1616313,00грн в рахунок суми, яка є перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки, яким було нежитлове приміщення загальною площею 486,4кв.м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть" ринковою вартістю станом на 18.12.2014 -2062570,00грн, та що була набута ТОВ "Два ЕС" у власність 18.12.2014, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за Договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги №01/01/10-БП від 04.11.2010, Договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №02/01/11-БП від 30.01.2011, Договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №03/11/12-БП від 08.11.2021, укладених між ТОВ "Два ЕС" та Олевською районною спілкою споживчих товариств на суму 240000,00грн з обумовленим кінцевим строком повернення боргу до 04.04.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на момент набуття відповідачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І-го поверху ТЦ "Уборть", заборгованість позивача перед відповідачем становила 240000,00грн. Разом з тим, ринкова вартість предмета іпотеки станом на 18.12.2014 складала 2062570,00грн, що підтверджується звітом №210903-М від 08.09.2021 про проведення незалежної оцінки про визначення ринкової вартості, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим С.О. Виходячи зі змісту ст.37 Закону України "Про іпотеку" та п.6.9 договору іпотеки від 09.11.2012, у момент набуття права власності на предмет іпотеки у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу перевищення 90% вартості предмета іпотеки, а саме: сплатити на користь Олевської РССТ 1616313,00грн, що є різницею між 90% вартості іпотеки 1856313,00грн та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя ТОВ "Два ЕС" 240000,00грн.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає позовні вимоги і не погоджується з наведеними позивачем обставинами; зазначає, що наданий позивачем звіт №210903-М на підтвердження вартості предмета іпотеки станом на 18.12.2014, складений оцінювачем Медведєвим С.О., викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності та достовірності як доказу. Так, за висновком рецензії, складеної оцінювачем Новічевським Р.А., звіт №210903-М класифікується рецензентом, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Також просить суд застосувати позовну давність при вирішенні даного спору і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач дізнався про перехід до відповідача права власності на передане в іпотеку нежитлове приміщення не в листопаді 2019 року, які вказано у позовній заяві, а 11.02.2015 (т.1, а.с.141-145).

23.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 22.10.2021 про зупинення провадження у справі №906/1016/21 до вирішення іншої справи №906/785/21 за позовом Олевської РССТ до ТОВ "Два ЕС" про припинення речового права (т.1, а.с.214).

25.10.2021 від представника відповідача надійшло заперечення відповідача від 24.10.2021 на клопотання позивача про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що зібрані у даній справі докази в повній мірі дозволяють становити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду (т.1, а.с.214-221).

08.11.2021 Олевською районною спілкою споживчих товариств подано відповідь на відзив, у якій позивач вказує про безпідставність тверджень відповідача щодо пропуску строку позовної давності та зазначає, що у повідомленні відповідача №01 від 04.02.2015 були відсутні відомості про вартість предмета іпотеки, а також інформація про суму коштів, що підлягала відшкодуванню іпотекодавцю іпотекодержателем, тому про те, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати 90% вартості предмету іпотеки з даного листа позивач не міг дізнатися. Лише під час розгляду справи №906/1231/20 було встановлено, що у документах, поданих для державної реєстрації права власності за ТОВ "Два ЕС", відсутня оцінка предмета іпотеки, що суперечить умовам договору іпотеки, зазначена обставина була визнана відповідачем. Отримавши звіт про оцінку №210903-М позивач отримав інформацію про дійсну вартість предмету іпотеки станом на дату реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем. Таким чином, про обов`язок відповідача відшкодувати 90% вартості предмету іпотеки позивачу стало відомо під час слухання справи №906/1231/20, та після отримання звіту про оцінку №210903-М від 08.09.2021. Також повідомив про намір подати клопотання про призначення судової експертизи для уникнення спірних моментів щодо реальної ринкової вартості предмету іпотеки (т.2, а.с.1-4).

Ухвалою господарського суду від 18.11.2023 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №906/1016/21 від 22.10.2021 відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання.

10.01.2022 представник позивача подав клопотання від 05.01.2022 про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити питання: яка ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торговельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, буд.№1, станом на 18.12.2014; проведення експертизи просив доручити судовому експерту Свістунову Ігорю Сергійовичу (т.2, а.с.22-23).

11.01.2022 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд з метою забезпечення незалежності, об`єктивності та повноти дослідження доручити проведення експертизи державній спеціалізованій установі (т.2, а.с.28-29).

Ухвалою суду від 11.01.2022 задоволено клопотання позивача про призначення судової оціночної експертизи; призначено судову оціночну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення судової експертизи поставлено наступне питання: яка ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торговельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, буд.№1, станом на 18.12.2014.

21.12.2022 на адресу суду від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 15.12.2022 №418/22-25 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у господарській справі №906/1016/21 (т.2, а.с.80-97).

Ухвалою суду від 26.12.2022 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

20.0.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у кому викладено свої пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів та мотиви їх відхилення (т.2, а.с.110-113).

31.01.2023 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (т.2, а.с.118-119).

28.02.2023 позивачем подано клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та поновлення строку позовної давності (т.2, а.с.138-141).

06.03.2023 від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та поновлення строку позовної давності (т.2, а.с.201-202).

Ухвалою суду від 06.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1016/21 до судового розгляду по суті на 18.04.2023.

Під час розгляду справи по суті неодноразово оголошувались перерви відповідно до ст.216 ГПК України.

Представники позивача у судовому засіданні 20.06.2023 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010 між Олевською РССТ, як позичальником (позивач), та ТОВ "Два ЕС", як позикодавцем (відповідач), було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/01/10-БП, згідно умов якого позикодавець надає до 04 квітня 2013 року, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 100 000,00грн (т.1 а.с.10).

30.01.2011 між Олевською РССТ, як позичальником, та ТОВ "Два ЕС", як позикодавцем, було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №02/01/11-БП, згідно умов якого позикодавець надає до 31 березня 2013 року, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 30000,00грн (т.1 а.с.11).

08.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №03/11/12-БП, згідно умов якого позикодавець надає до 08 березня 2013 року, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 110 000,00грн (т.1 а.с.12).

09.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки (т.1, а.с.13-16), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований з реєстрі за № 8709. Згідно з договором іпотеки, в заставу було передано приміщення І поверху нежитлової будівлі торгівельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, 1 загальною площею 486,4кв.м, що складається з: коридору 17 площею 17,4кв.м, коридору 18 площею 24,7кв.м, коридору 19 площею 2,9кв.м, приміщення 20 площею 7,9кв.м, кладової 23 площею 10,9кв.м, коридору 39 площею 7,1кв.м, приміщення 39-а площею 64кв.м, приміщення 40 площею 14,1кв.м, приміщення 41 площею 15,8кв.м, коридору 42 площею 9,7кв.м, коридору 43 площею 3,8кв.м, вентиляційної шахти 43-а площею 1,2кв.м, туалету 14 площею 1,7кв.м, кладової 22 площею 2,5кв.м, туалету 24 площею 1,2кв.м, коридору 25 площею 6,8кв.м, коридору 26 площею 2,7кв.м, кабінету 27 площею 18кв.м, коридору 23 площею 1,8кв.м, коридору 29 площею 1,2кв.м, туалету 30 площею 1,1кв.м, туалету 31 площею 2,4кв.м, коридору 32 площею 3,4кв.м, приміщення 33 площею 14,4кв.м, коридору 34 площею 23,1кв.м, коридору 35 площею 2,2кв.м, приміщення 36 площею 4,2кв.м, коридору 36-а площею 11,2кв.м, залу 37 площею 201,1кв.м, коридору 37-а площею 3,4кв.м, кладової 38 площею 4,5кв.м.

Пунктом 3.1 договору іпотеки, позивач як іпотекодавець засвідчив та гарантував, що цілком визнає, погоджується та розуміє порядок позасудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язується не чинити перешкод в реалізації іпотекодержателем (відповідачем) прав за цим договором.

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання міститься у п. 6.2 договору іпотеки.

10.04.2013 відповідач надіслав на адресу Олевської районної спілки споживчих товариств письмову вимогу №01/09.04.13 від 09.04.2013 про усунення у тридцятиденний строк допущених порушень шляхом оплати боргу в розмірі 240000грн з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги р. (т.1, а.с.158).

Зазначена вимога була надіслана позивачу реєстрованим поштовим відправленням з оголошеною цінністю №0407016902040 та описом вкладення, а також з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0407022464135, яка отримана позивачем 16.04.2013р. (т.1, а.с.159).

10.04.2014 відповідач повторно надіслав позивачу вимогу про сплату боргу №01/09.04.14 від 09.04.2014 з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, яка отримана позивачем 14.04.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407016902040 (т.1, а.с.161).

18.12.2014 державним реєстратором Олевського РУЮ Житомирської області за ТОВ "Два ЕC" була проведена реєстрація права власності на нежитлове приміщення за адресою: м.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, 1 (номер запису про право власності 8275944) (т.1, а.с.148-149)

26.12.2014 державним реєстратором Ніловою А.О. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України м.Київ було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №18391729, згідно якого за ТОВ "Два Ес" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І-го поверху ТЦ "Уборть" (т.1, а.с.150-151).

Підставою для виникнення права власності став договір іпотеки від 09 листопада 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №8709.

04.02.2015 р. відповідач надіслав позивачу повідомлення №01, яким повідомив останнього про реєстрацію права власності на майно - об`єкт іпотеки, яке позивач отримав 11.02.2015 (т.1, а.с.162-163).

Вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №910/16947/19, яким відмовлено у задоволенні позову Олевської РССТ до ТОВ "Два ЕС" про визнання незаконним і скасування рішення індексний номер 18391729 від 26.12.2014 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, 1, площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі першого поверху торгівельного центру "Уборть" за відповідачем, а також про припинення права власності відповідача на вказане приміщення шляхом скасування запису про право власності №8275944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.174-179).

Після завершення розгляду спору у справі №910/16947/19, Олевська РССТ, вважаючи, що ТОВ "Два ЕС" незаконно зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки у жовтні 2020 року звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення №18391729 від 26.12.2014 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, 1, площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть" за ТОВ "Два ЕС та припинення права власності ТОВ "Два ЕС" на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, 1, площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть" шляхом скасування запису про право власності №8275944 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 відмовлено у задоволенні позову.

Указане рішення обґрунтовано тим, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора №18391729 від 26.12.2014 підлягає задоволенню, оскільки у документах, поданих для державної реєстрації права власності за ТОВ "Два ЕС", відсутня оцінка предмету іпотеки, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору іпотеки. При цьому, суд дійшов висновку, що за відсутності оцінки предмета іпотеки на час набуття його у власність ТОВ "Два ЕС" відсутні правові підстави вважати про дотримання справедливого балансу інтересів сторін правовідносин внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржуваних у цій справі дій. Водночас, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги про припинення права власності ТОВ "Два ЕС" на вказане приміщення шляхом скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки така вимога в розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України є неефективним способом захисту, враховуючи, що на час ухвалення рішення судом такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права закон не передбачав.

У той же час суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Олевська РССТ звернулася з позовною заявою до господарського суду 06.10.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки, як було встановлено судами у справі №910/16947/19, позивачу стало (могло стати) відомо про порушення його права з моменту отримання ним листа-повідомлення №01 від 04.02.2015, а саме з 11.02.2015. При цьому позивач ані в письмовій, ані в усній формі у судових засіданнях не клопотав про визнання причин пропуску позовної давності поважними, оскільки вважав, що вказаний строк не є пропущеним.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 та прийнято інше рішення, яким позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення №18391729 від 26.12.2014, прийняте державним реєстратором Ніловою А. О., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України м.Київ, про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Богдана Хмельницького, 1, площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху Торгівельного центру "Уборть" за Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"; відмовлено в іншій частині позову.

Постановою Верховного суду від 01.09.2021 у справі №906/1231/20 касаційну скаргу ТОВ "Два ЕС" задоволено; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №906/1231/20 скасовано; рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 залишено в силі.

Позивач вказує, що під час слухання справи №906/1231/20 було витребувано інвентаризаційну справу, при ознайомленні з якою Олевській РССТ стало відомо, що у документах, поданих для державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, 1, площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть" за ТОВ "Два ЕС", всупереч ст.37 "Закону України "Про іпотеку" та п.6.9 договору іпотеки від 09.11.2012, відсутня оцінка предмета іпотеки.

За твердженням позивача, ТОВ "Два ЕС" станом на дату набуття предмета іпотеки у власність 18.12.2014 не вжило заходів для проведення оцінки майна та не виконано своїх зобов`язань перед Олевською РССТ щодо сплати на користь іпотекодавця перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, чим порушено імперативні вимоги статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до звіту №210903-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об`єкту - частини нежитлового приміщення, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть", загальною площею 486,4 м2, яка розташована за адресою: вул.Хмельницького Богдана, м.Олевськ, Житомирська область, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим С.О. у вересні 2021 року, на замовлення Олевської РССТ, ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 18.12.2014 року складає 2 062 570,00грн (т.1, а.с.66-93).

За вказаних обставин, Олевська РССТ звернулась до Господарського суду Житомирської області та просить стягнути з ТОВ "Два ЕС" суму грошових коштів у розмірі 1 606 313,00грн, що становить різницю між вартістю об`єкту нерухомого майна частини нежитлового приміщення, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть", загальною площею 486,4 м2, яка розташована за адресою: вул.Хмельницького Богдана, м. Олевськ, Житомирська область, яка станом на 18.12.2014 становила 2 062 570,00грн та заборгованістю позивача перед відповідачем за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги, що станом на 18.12.2014 становила 240 000,00грн

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) предмета іпотеки на момент його набуття ТОВ "Два ЕС" у власність в позасудовому порядку.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 606 313,00грн, які складають різницю між вартістю предмету іпотеки та заборгованістю позивача перед відповідачем за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги станом на 18.12.2014.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст.75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад учасників справи №906/1231/20 та зміст вищевказаних судових рішень, суд дійшов висновку, що обставини реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Два ЕС" з порушенням законодавства, є преюдиціальними по відношенню до даної справи, оскільки судами, фактично, досліджувалися ці ж самі правовідносини між сторонами.

Так, у рішенні Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 досліджувалися обставини правомірності набуття права власності іпотекодержателем на іпотечне майно, а саме, нежитлове приміщення площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1 поверху ТЦ "Уборть" що по вул.Хмельницького Богдана, 1 в м.Олевськ Житомирської області та було встановлено, що станом на дату набуття ТОВ "Два ЕС" права власності на нерухоме майно, звіт про оцінку вартості нерухомого майна відсутній.

Слід зазначити, що у позовній заяві Олевська РССТ доводить, що ринкова вартість майна, яке ТОВ "Два ЕС" набув у власність 18.12.2014 в порядку, передбаченому п.6.11. договору іпотеки від 09.11.2012, є значно вищою від суми заборгованості за договорами позики, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між вартістю набутого майна та розміром боргу за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частина 3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом п.6.9. Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває у власність або продає від свого імені предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п.6.11. договору іпотеки, іпотекодержатель не пізніше 30 календарних днів після реєстрації права власності на предмет іпотеки або після укладання від свого імені договору купівлі-продажу предмету іпотеки надсилає іпотекодавцю лист з розрахунковою інформацією. Даний лист повинен містити наступну інформацію:

- загальна сума заборгованості, що виникла з основного договору, включаючи нараховані відсотки, комісії, штрафи, пені;

- інформацію про витрати, що були понесені іпотекодержателем під час позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки;

- вартість предмета іпотеки, що визначена на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності;

- суму коштів, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю іпотекодержателем відповідно до цього договору;

- вимогу про надання іпотекодавцем своїх банківських реквізитів для перерахування суми коштів, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач направив на адресу позивача лист №01 від 04.02.2015 (в порядку п.6.11. договору іпотеки від 09.11.2012), у якому повідомив, що ТОВ "Два ЕС" реалізувало своє право, гарантоване законом та розділом 6 договору іпотеки від 09.11.2012, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в результаті чого підприємством було набуто та зареєстровано право власності на об`єкт іпотеки, визначений вказаним договором.

Крім того, керуючись п.6.11. договору у повідомленні надав наступну інформацію:

- загальна сума заборгованості, що виникла за основним договором: основна сума боргу - 240 000,00грн; штраф - 48 000,00грн; пеня за несвоєчасне повернення безвідсоткової фінансової допомоги станом на 26.12.2014 - 73 993,15грн;

- витрати, що були понесені іпотекодержателем під час реєстрації предмета іпотеки - відсутні;

- вартість предмета іпотеки становить 240 000,00грн;

- сума коштів, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю іпотекодержателем, має від`ємне значення - відсутня (т.1, а.с.55).

Таким чином, зі змісту повідомлення №01 від 04.02.2015 вбачається, що відповідач зазначив ціну предмета іпотеки (240 000,00грн), яка відповідає сумі заборгованості по основному договору (240 000,00грн).

Разом з тим, враховуючи, що під час розгляду господарським судом справи №906/1231/20 було встановлено, що на момент набуття спірного майна у власність оцінка предмета іпотеки не проводилась, слід дійти висновку, що у повідомленні №01 від 04.02.2015 відповідачем зазначено недостовірну інформацію про вартість об`єкту іпотеки.

Позивач наполягає на протиправності дій відповідача та доводить іншу вартість предмета іпотеки станом на дату набуття права власності ТОВ "Два ЕС" та посилається на ст.37 Закону України "Про іпотеку" та п.6.11. договору іпотеки.

Дослідивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що позивач на обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами.

Так, зі змісту рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 вбачається, що іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору, тому іпотекодавець не може просити задовольнити його позовні вимоги на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки, набуття ТОВ "ТОВ ЕС" у власність нерухомого майна відбулось з порушенням умов договору та зазначеного Закону: оформлення права власності без визначення вартості майна.

Разом з тим, положення ст.37 Закону України "Про іпотеку" застосовуються лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог. Натомість наслідком неправомірних дій сторони, в даному випадку відповідача, який станом на дату набуття предмета іпотеки у власність не вжив заходів для проведення оцінки майна, згідно з положеннями чинного законодавства є стягнення збитків.

Подібні за змістом висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 25.04.2023 у справі №914/127/20.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 11.09.2019, суд має самостійно визначити, яку вимогу по суті, а не за формою, поставив позивач, і застосувати належні норми права; зазначений підхід відповідає принципу jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

З огляду на викладене, суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом деліктними, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків).

Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Cтягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено судом, відповідно до звіту про оцінку майна №210903-М від 08.09.2021, складеного ФОП Медведєвим С.О. на замовлення Олевської РССТ, предмет іпотеки - частину нежитлового приміщення площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1 поверху ТЦ "Уборть" що по вул.Хмельницького Богдана, 1 в м.Олевськ, Житомирська область станом на 18.12.2014 оцінено на суму 2 062 570,00грн (т.1, а.с.66-92).

Разом з тим, відповідач ставив під сумнів об`єктивність проведеної ФОП Медведєвим С.О. оцінки майна.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків у вигляді різниці між вартістю предмету іпотеки - частини нежитлового приміщення площею 486,4 м2, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1 поверху ТЦ "Уборть", визначеної станом на 18.12.2014 та заборгованістю позивача перед відповідачем за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, яка станом на 18.12.2014 становила 240 000,00, а також відсутністю визначеної у встановленому законом порядку вартості предмету іпотеки, господарський суд ухвалою від 11.01.2022 у даній справі №906/1016/21 призначив судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та виніс на вирішення судового експерта наступне питання:

- яка ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торговельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, буд.№1, станом на 18.12.2014.

21.12.2022 на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи від 15.12.2022 №418/22-25, в якому зазначено, що ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торговельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, буд.№1 станом на 18.12.2014 імовірно становила 1 210 649,00грн (т.2, а.с.81-96).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440 "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (надалі Національний стандарт №1).

Відповідно до пункту 1 Національного стандарту №1, Національний стандарт №1 (далі - Стандарт) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

В пункті 50 Стандарту визначено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:

- ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;

- визначення бази оцінки;

- подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Відповідно до пункту 51 Стандарту, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

- укладення договору на проведення оцінки;

- ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

- ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;

- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, згідно із статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Як зазначено у висновку від 15.12.2022 №418/22-25, натурний огляд об`єкта оцінки проходив 22.07.2022, дата оцінки - 18.12.2014, а отже дата оцінки відстоїть від дати огляду більше ніж на 8 років.

За результатами натурного огляду зазначено наступне. Порівняно з планом приміщень, який наведено у копії технічного паспорту, в деяких приміщеннях проведено перепланування, так зала №37 переділена перегородкою, проведено перепланування інших приміщень під потреби орендарів. Також, відповідно зазначеному технічному паспорту станом на 01.12.2014 покрівля даху була з руберойду, тоді як на час проведення огляду дах являє собою мансардний поверх, а покрівля виконана з метало профілю. Крім того, технічний стан приміщень об`єкту оцінки різниться. Так приміщення, що на момент обстеження експлуатуються, мають добрий стан оздоблення відповідно наведеної вище класифікації внутрішнього оздоблення. те саме стосується приміщень комерційного призначення, які тимчасово не експлуатуються. Коли було проведено ремонт в зазначених приміщеннях та з`ясувати їх технічний стан на дату оцінки не вбачається за можливе. Щодо приміщень, вхід до яких знаходиться на тиловій частині будівлі, то їх технічний стан неможливо віднести до незадовільного. Також слід зауважити, що деякі пошкодження, що наявні в цих приміщеннях, виникли внаслідок витоку рідини з вище розташованого простору. На момент проведення обстеження не вбачається за можливе з`ясувати чи усунуті причини залиття. Тим більше неможливо встановити, який стан цих приміщень був на дату оцінки.

Водночас експерт зазначив, що оскільки відомості про технічний стан на дату оцінки всіх приміщень відсутні, також відсутні відомості щодо проведених ремонтів приміщень, тому не вбачається за можливе встановити технічний стан об`єкту оцінки на дату оцінки.

Отже, керуючись принципом розумної обережності експерт зробив припущення щодо технічного стану об`єкту оцінки на дату оцінки як задовільний, тобто елементи будівлі в цілому придатні до експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії, фізичний знос на рівні 35%.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що оцінка майна є ретроспективною, беручи до уваги те, що експерт оглядав об`єкт дослідження, а відтак, на думку суду, судовим експертом дотримано вимоги пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 щодо ознайомлення з об`єктом оцінки.

У пункті 3 Національного стандарту № 1 визначено поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема:

Вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей;

Ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець;

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

З наведеного вище випливає, як зазначає судовий експерт, що вжите у висновку судової оціночно-будівельної експертизи словосполучення імовірно становила для визначення ринкової вартості нежитлового приміщення, відповідає поняттю ринкової вартості встановленому в Національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та дає відповідь на поставлене в ухвалі питання.

З огляду на викладене, дослідивши висновок експерта, беручи до уваги обраний експертом порівняльний підхід визначення вартості об`єкта нерухомості, суд вважає, що відсутні підстави для відхилення вказаного висновку експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи від 15.12.2021 №418/22-25.

Також слід зазначити, що як позивач так і відповідач у письмових поясненнях зазначили про відсутність зауважень щодо висновку експерта №418/22-25 від 15.12.2022.

З урахуванням викладеного, встановивши, що в рахунок погашення заборгованості Олевської РССТ перед ТОВ "Два ЕС" за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 240 000,00грн було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ "Два ЕС" права власності на нього, а вартість вказаного майна на день набуття права власності, тобто станом на 18.12.2014, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи становить 1210649,00грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем позивачу різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який порушив процедуру набуття права власності нерухомого майна в позасудовому порядку, а саме не зробив оцінку вартості майна на момент набуття позивача було позбавлено права на отримання певної різниці між вартістю предмета іпотеки та сумою заборгованості за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема:

- неправомірними діями відповідача, позивачеві завдано збитків у вигляді зменшення вартості його майна ;

- наявна протиправна поведінка відповідача, яка полягає у порушенні процедури набуття права власності нерухомого майна в позасудовому порядку

- між цими діями та збитками є причинно-наслідковий зв`язок - позивач не отримав відшкодування різниці між вартістю набутого майна та розміром боргу за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, внаслідок не проведення відповідачем оцінки вартості майна на момент набуття його у власність;

- відповідач відсутність своєї вини у спричиненні збитків не довів.

Разом з тим, при розрахунку розміру збитків суд взяв до уваги висновок експерта від 15.12.2022 №418/22-25 за результатами оціночно-будівельної експертизи у цій справі, згідно якого вартість вказаного майна на день набуття права власності, тобто станом на 18.12.2014 становить 1 210 649,00грн.

Здійснивши власний розрахунок розміру заподіяних збитків суд дійшов висновку, що з ТОВ "Два ЕС" на користь Олевської РССТ підлягає стягненню 849 584,10грн (1089584,10грн - 240000,00грн), як різниця яка становить 90% вартості предмета іпотеки станом на 18.12.2014 та заборгованістю позивача перед відповідачем за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги

В задоволенні позову в частині стягнення 766728,90грн слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування трирічного строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки на його думку строк позовної давності для звернення позивачем з вимогою про стягнення коштів розпочався 12.02.20215 з моменту отримання позивачем повідомлення №01 від 04.02.2015 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а закінчився 12.02.2018, натомість до суду позивач звернувся у вересні 2021 року.

З огляду на те, що на думку відповідача позивач пропустив строк позовної давності, ТОВ "Два ЕС" просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно із статтею 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, відповідно до пункту п.6.11. договору іпотеки, іпотекодержатель не пізніше 30 календарних днів після реєстрації права власності на предмет іпотеки або після укладання від свого імені договору купівлі-продажу предмету іпотеки надсилає іпотекодавцю лист з розрахунковою інформацією. Даний лист повинен містити наступну інформацію: загальна сума заборгованості, що виникла з основного договору включаючи нараховані відсотки, комісії, штрафи, пені; інформацію про витрати, що були понесені іпотекодержателем під час позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки; вартість предмета іпотеки, що визначена на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності; суму коштів, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю іпотекодержателем відповідно до цього договору; вимогу про надання іпотекодавцем своїх банківських реквізитів для перерахування суми коштів, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив повідомлення № 01 про реєстрацію права власності на майно - об`єкт іпотеки, яке отримане Олевською РССТ 11.02.2015, вказані обставини були також встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №910/16974/19 від 02.07.2020 та рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/1231/20 від 06.04.2021.

Однак зі змісту даного листа вбачається, що у ньому міститься інформація про перехід права власності на предмет іпотеки до ТОВ "Два ЕС", а також те, що вартість предмета іпотеки складає 240 000,00грн, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування іпотекодавцю іпоеткодержателем суми коштів, яка перевищує вартість предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

В подальшому, а саме у жовтні 2020 року Олевська РССТ звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (з урахуванням прийнятої заяви про уточнення позовних вимог) про визнання незаконним та скасування рішення № 18391729 від 26.12.2014, яке прийнято ОСОБА_1 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ, про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м.Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, площею 486,4кв.м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть" за ТОВ "Два ЕС" (код ЕДРПОУ 37176145); припинення права власності ТОВ "Два ЕС" на вказане нежитлове приміщення шляхом скасування запису про право власності №8275944 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 було відмовлено в задоволені позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Разом з тим, рішенням суду у справі №906/1231/20 встановлено, що на момент набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки оцінка вартості майна не проводилась, що є порушенням вимог закону та договору.

Таким чином, суд у даній справі дійшов висновку, що лише після звернення до суду та ухвалення рішення суду у справі №906/1231/20 позивач міг дізнатися про порушення його прав в частині можливого недоотримання грошових коштів, які складають різницю між вартістю предмету іпотеки, та заборгованістю позивача перед відповідачем за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги станом на 18.12.2014, у зв`язку з відсутністю оцінки майна на час набуття відповідачем майна у власність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.

Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, і тому підлягають задоволенню частково на суму 849 584,10грн. Суд відмовляє в позовні в частині стягнення 766 728,90грн за безпідставністю.

Судовий збір відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (04116, м.Київ, вул.Кирило-Мефодіївська, буд.2, кв.293, код ЄДРПОУ 37176145)

на користь Олевської районної спілки споживчих товариств (11001, м.Олевськ, вул.Володимирська, 3, код ЄДРПОУ 01750306)

- 849 584,10грн суми, яка є перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки, яким було нежитлове приміщення загальною площею 486,4кв.м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть" ринковою вартістю станом на 18.12.2014, та що була набута ТОВ "Два ЕС" у власність 18.12.2014, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги №01/01/10-БП від 04.11.2010, договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №02/01/11-БП від 30.01.2011, договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №03/11/12-БП від 08.11.2021, укладених між ТОВ "Два ЕС" та Олевською районною спілкою споживчих товариств на суму 240000,00грн з обумовленим кінцевим строком повернення боргу до 04.04.2013;

- 12 743,76грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 766 728,90грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.06.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек)