Рішення

від 10.05.2023 по справі 932/7210/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/7210/21

Провадження № 2/932/338/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Рибалці В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Олікс Інвест», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради, у якій позивач просив суд витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 192,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2255172312101.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що йому, на підставі: рішення міської Ради народних депутатів №46 від 27.11.1991, рішення ДМР №15/55 від 24.02.2010 та рішення ДМР №48/59 від 22.07.2020 належало вищезазначене нерухоме майно, яке на підставі договору від 25.01.2021 було передано в оренду ТОВ «Олікс Інвест».

Під час здійснення господарської діяльності, позивачем було з`ясовано, що нежитлове приміщення №151, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 вибуло з його володіння, і його власником наразі рахується ОСОБА_2 . Право власності останній набув з договірних зобов`язань між ним та ОСОБА_4 .

Виходячи з того, що міською радою не приймалося жодного рішення на передання у власність ОСОБА_4 нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення №151, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем відзиву не надано, однак надано письмові пояснення доводи викладені в яких зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, відповідачем зазначено, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів з яких би вбачалось, що спірна нерухомість знаходилась у власності позивача. Також зазначено, про те, що надані позивачем докази не містять інформації щодо нежитлового приміщення №151 загальною площею 243,6 кв.м.

Третіми особами пояснень не надано.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 22.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 01.12.2021 заяву ДМР про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам нерухомого майна, яким є нежитлове приміщення №151 розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно з реєстрації чи перереєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.10.2022 витребувано від КП «ДМБТІ» ДМР належним чином завірену копію інвентаризаційної справи щодо приміщення №151 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та інформацію щодо власників вказаного приміщення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.02.2023 закрито підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у заяві про зміну предмету позову. Підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач та його представник надали пояснення аналогічні викладеним письмово. Заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.12.2020 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондарем М.О. і зареєстрованого в реєстрі за №195, ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення №151 розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному договорі зазначено, що нежитлове приміщення належить ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності на підставі реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна які належать фізичним особам, виданого на підставі рішення виконкому ДМР №65р від 18.06.1990. Право власності зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №36ЮН за реєстровим №12-69.

Згідно з копією технічного паспорту виготовленого 09.01.2019, площа нежитлового приміщення №151 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , становить 243,6 кв.м.

Відповідно до листа начальника архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР Чорної Л.М. від 06.08.2021 за вих.№8/2-2182, в архівному управлінні департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР, згідно з описом справ постійного зберігання ВК ДМР народних депутатів за 1990 рік, рішення виконавчого комітету зазначеної ради від 18.06.1990 №65р не існує.

Згідно з відповіддю директора КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР від 31.10.2022 за №1281, житловий будинок обліковується на балансі підприємства з 01.07.2020 на підставі рішення ДМР від 20.05.2020 №59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «ЖИЛСЕРВІС-5». Нежитлові приміщення №149, 150, 151, 152 по АДРЕСА_2 , які розташовані на першому та другому поверхах при передачі вищевказаного житлового будинку від КП «ЖИЛСЕРВІС-2» на баланс підприємства не передано.

Відповідно докопії листаначальника виробничоговідділу КП«ДМБТІ» ДМРУсманова С.від 05.12.2022за №9459,станом на31.12.2012державна реєстраціяправа власностіна нежитловіприміщення №151(поз.1-23)загальною площею232,00кв.м.в житловомубудинку літ.А-16на першомуповерсі;№152(поз.1-34)загальною площею735,7кв.м.в житловомубудинку літ.А-16на першомута другомуповерхах заадресою: АДРЕСА_2 КП «ДМБТІ»ДМР непроводилась. Також зазначено, що наявні відомості про право власності за територіальною громадою міста Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради, на нежитлове приміщення №149 ( АДРЕСА_2 ) яке зареєстровано на підставі рішення ВК ДМР від 27.11.1991 за №46.

Згідно з відповіддю начальника виробничого відділу КП «ДМБТІ» ДМР Усманова С. від 19.01.2023 за №429, у КП «ДМБТІ» ДМР відсутня інвентаризаційна справа на приміщення №151 в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно докопії рішення№46від 27.11.1991та перелікуоб`єктів комунальноївласності, у комунальну власність передано бібліотеку для дорослих №5, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з копією рішення ДМР №15/55 від 24.02.2010 та переліку до нього, прийнято на баланс міської ради нежитлове приміщення ВПЗ №107 розташоване по АДРЕСА_2 , загальною площею 168,20 кв.м.

Відповідно до копії рішення ДМР №48/59 від 22.07.2020 та переліку до нього, (внесено зміни до переліку за рішенням від 24.02.2010) прийнято на баланс міської ради нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_2 , загальною площею 168,20 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Правилом ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дозакріпленого уст.387ЦК Україниправила,власник маєнеобмежене правовитребувати майноіз чужогонезаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Відповідно до сталої судової практики та приписів норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, віндикація (витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника) - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку ВП/ВС, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм матеріального права та виходячи зі змісту постанов ВС вбачається, що тільки власник наділений правом ставити вимогу про витребування майна, яке вибуло з володіння поза його волею.

За змістом ч.ч.2,5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належитьїй,як безпосередньо,так ічерез органимісцевого самоврядування (ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Пунктом 10 Перехідних положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Тобто, з аналізу вказаних норм матеріального права та виходячи з обставин виниклого спору, зазначених позивачем у позові, вбачається, що підставою виникнення у територіальної громади права власності на державне майно є документ, який підтверджує передачу майна територіальним громадам безоплатно державою.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2ст.78ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що Виконавчому комітету Дніпровської міської ради або Дніпровській міській раді було передано державою у комунальну власність нежитлове приміщення №151 розташоване за адресою АДРЕСА_2 , заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на звернення з вендикаційним позовом наділений правом лише власник майна, яке вибуло з володіння останнього поза його волею.

Також матеріали справи не містять доказів щодо зареєстрованого права власності за Дніпровською міською радою на нежитлове приміщення №151 розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

Посилання позивачана рішення№46від 27.11.1991,як напідставу переданнядержавою укомунальну власністьприміщення №151розташованого заадресою АДРЕСА_2 не заслуговуєна увагуз оглядуна те,що воно,у взаємозв`язкуз інформацієюзазначеною у копії листа начальника виробничого відділу КП «ДМБТІ» ДМР Усманова С. від 05.12.2022 за №9459, стосується приміщення №149 ( АДРЕСА_2 ), право власності на яке зареєстровано за ДМР на підставі рішення ВК ДМР від 27.11.1991 за №46 і є бібліотекою для дорослих №5 згідно переліку об`єктів комунальної власності затвердженого рішенням №46 від 27.11.1991.

Крім тогонадані позивачемдокази немістять інформаціїщодо нежитловогоприміщення №151розташованого заадресою АДРЕСА_2 із загальноюплощею 243,6 кв.м.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Олікс Інвест», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 19.05.2023 року.

Суддя В.В. Куцевол