Ухвала

від 21.06.2023 по справі 2-1083/11

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1083/11

№ 4-с/183/21/23

У Х В А Л А

21 червня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження № 61106401 від 29.01.2020 року, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

за участю:

представника боржника Дрозда Р.Ю..

приватного виконавця Русецької О.О., -

в с т а н о в и в:

05 червня 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Дрозда Р.Ю., звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., у якій просила суд:

- визнати рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61106401 від 29.01.2020 року незаконним;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про відкриття виконавчого провадження №61106401 від 29.01.2020 року;

Скаргу мотивовано тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. знаходиться виконавче провадження № 61106401 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1083/11 від 27.02.2014 року, що видано на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-1083/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-302/206/2007 від 27.06.2007 року у розмірі 856 042,63 грн.

Заявник наполягає, що зазначене виконавче провадження відкрито без оригіналу виконавчого листа та без заяви стягувача, чим порушено вимоги статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, заявник наполягає на тому, що приватний виконавець, через пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, повинен був повернути виконавчий документ стягувачу /а.с.91-100/.

У відзиві на скаргу приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. просила відмовити у задоволені скарги, посилаючись на те, що 29 січня 2020 року на адресу офісу приватного виконавця представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надано оригінал заяви про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2019 року, оригінал виконавчого листа №2-1083/11, виданого 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства заборгованості за кредитним договором №ML-302/206/2007 від 27.06.2007 року, у розмірі 856042,63 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 730644,60 грн., заборгованості по сумі несплаченим відсоткам у розмірі 125398,02 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у розмірі 102568,49 грн., та належним чином засвідчену довіреність представника.

На підставі вищевикладеного, а також після перевірки поданих документів на відповідність вимогам ст.ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, приватний виконавець Русецька О.О. зазначає, що строки при пред`явлені виконавчого документа до виконання пропущені не були, оскільки відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Отже, приватний виконавець вважає, що всі твердження заявника викладені в скарзі є хибними та суперечать дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 09 червня 2023 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні /а.с.116/.

Представник скаржника скаргу та вимоги зазначені в ній, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні приватний виконавець Русецька О.О. у задоволенні скарги просила відмовити в повному обсязі надавши пояснення по суті.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали виконавчого провадження в частині оскаржуваних дій, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини п`ятої статті 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Статтею 5Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», ЦПК України, сторони та інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, якщо вважають, що такими порушено їхні права чи свободи.

Фактичні обставини по справі.

Судом встановлено, що Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 27 лютого 2014 року видано виконавчий лист №2-1083/11 про солідарне стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-302/206/2007 від 27.06.2007 року у розмірі 856042,63 грн.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчий лист №2-1083/11, виданий 27.02.2014 року був пред`явлений до Соборного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, 05.05.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №51016272.

Повторно виконавчий лист №2-1083/11, що був виданий 27.02.2014 року, був пред`явлений до Соборного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції та відкрите виконавче провадження 19.02.2018 року.

В судовому засіданні приватним виконавцем Русецькою О.О. було надано суду оригінал виконавчого листа №2-1083/11, що був виданий 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, з якого вбачається, що остання відмітка проставлена старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Ясюкевичем О.В. 22.12.2019 року та вказано підставу повернення п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, в судовому засіданні встановлено, що 29 січня 2020 року на адресу офісу приватного виконавця представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надано оригінал заяви, з якої вбачається, що для виконання стягувачем фактично подано оригінал виконавчого листа №2-1083/11, виданого 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь товариства заборгованості за кредитним договором №ML-302/206/2007 від 27.06.2007 року у розмірі 856042,63 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 730644,60 грн., заборгованості по сумі несплаченим відсоткам у розмірі 125398,02 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у розмірі 102568,49 грн., та належним чином засвідчену довіреність представника.

29 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження №61106401 з виконання виконавчого листа №2-1083/11 виданого 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Вимоги до виконавчого документу передбачені ст. 4 цього Закону.

Згідно ізч.2ст.24Закону України«Про виконавчепровадження»,приватний виконавецьприймає довиконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст.25Закону України«Про виконавчепровадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо постанову відкриття про виконавчого провадження надіслано йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вже було встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 29 січня 2020 року представником стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надано заяву про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2019 року та оригінал виконавчого листа №2-1083/11 виданого 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, після перевірки поданих документів на відповідність вимогам Законодавства приватним виконавцем Русецькою О.О. була винесена постанова №61106401 про відкриття виконавчого провадження.

Так заява стягувача дійсно містить посилання на дублікат виконавчого листа для примусового виконання, однак судом встановлено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем подано оригінал виконавчого листа, а тому приватний виконавець, діючи відповідно до чинного законодавства та в межах свої повноважень, правомірно прийняв виконавчий документ до примусового виконання.

Щодо посилань заявника на пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.21Закону України№606-XIV«Про виконавчепровадження» виконавчі листи та інші судові документи - можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Згідно з п. «а» ч. 1 ст.22Закону України№606-XIV«Про виконавчепровадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Частиною першою статті 12Закону України№1404-VIII«Про виконавчепровадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі №465/7682/13-ц від 18 грудня 2019 року.

Згідно з ч. 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч. 1 ст. 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Із наданого суду виконавчого листа №2-1083/11, виданого 27.02.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області вбачається, що остання відмітка поставлена старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Ясюкевичем О.В. 22.12.2019 року, та вказано підставу повернення - п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, на цей строк відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та з 22 грудня 2019 року строк пред`явлення виконавчого документа до виконання розпочався заново.

За таких обставин, з огляду на неодноразове пред`явлення виконавчого листа до виконання у строки, які не перевищують три роки від помітки про його повернення, та з огляду на переривання строку пред`явлення його до виконання, аналіз матеріалів виконавчого провадження дає підстави для висновку про те, що строки пред`явлення виконавчого документу до виконання порушені не були та обліковуються з моменту останнього повернення, а саме 22.12.2019 року, отже кінцевий строк пред`явлення документа до виконання 22.12.2022 рік, проте як приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. виконавче провадження відкрито 29.01.2020 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не меже ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватний виконавець діяла у межах повноважень, наданих їй законом, а вимоги скарги на її дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61106401 від 29.01.2020 року є необґрунтованими та безпідставними, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження № 61106401 від 29.01.2020 року, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її оголошення.

Повне найменування сторін:

Скаржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ЄДРПОУ 03150, адреса- м.Київ, вул..Фізкультури, 28Д;

Суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, адреса м.Дніпро, вул..Воскресенська, 46 приміщення 54.

Суддя О.В.Сорока.