Постанова

від 28.06.2023 по справі 547/712/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 547/712/20

провадження № 61-6924 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт»;

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017»;

третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночка Олександр Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» (далі - ТОВ «Райземінвест-2017»), третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночка О. В., про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2016 року між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки 5324583200:00:002:0211 строком на 10 років, який зареєстровано 22 травня 2017 року. Позивач користувався вказаною земельною ділянкою, до закінчення строку договору товариству стало відомо від ТОВ «Райземінвест-2017» про те, що останнє є користувачем спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що 17 листопада 2017 року договір оренди землі, укладений 05 вересня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 , розірвано сторонами з реєстрацією відповідного правочину 02 листопада 2019 року, а 25 листопада 2019 року відповідачі уклали між собою договір оренди спірної земельної ділянки, зареєстрований 02 грудня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночкою О. В.

Вказувало, що уповноважені посадові особи ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не укладали 17 листопада 2017 року угоди про дострокове припинення договору оренди від 05 вересня 2016 року, вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення дійсної волі орендаря, підписана неуповноваженою особою, а тому підлягає визнанню недійсною.

Ураховуючи викладене, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» просило суд визнати недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 05 вересня 2016 року; визнати недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2019 року з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211, площею 4,6617 га, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017»; скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночки О. В. про припинення права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» спірної земельної ділянки, а також про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» цією земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року у складі судді Старокожка В. П. позов ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» задоволено.

Визнано недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 02 листопада 2019 року, індексний номер 49490442, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211, з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211 на підставі договору оренди від 05 вересня 2016 року.

Визнано недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 02 грудня 2019 року, індексний номер 49955153, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що довіреність

від 09 вересня 2016 року, на підставі якої діяв директор ВП «АФ «Семенівська» Сліпаченко П. П. під час укладення угоди від 17 листопада 2017 року, не передбачала повноважень останнього на розірвання договорів оренди. Він був уповноважений лише на укладення договорів від імені ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт». Довіреність складена таким чином, що вона не може розширювати повноваження представника. Перевищення Сліпаченком П. П. своїх повноважень при укладенні спірної угоди від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2016 року між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , а також відсутність волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на укладення цієї угоди свідчить про наявність підстав для визнання її недійною.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_1 після підписання угоди про розірвання договору оренди землі отримував оренду плату протягом двох років і не вимагав фактичного припинення користування земельною ділянкою, а ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» проводило обробіток землі. Власнику земельної ділянки було відомо, що Сліпаченко П. П. не був директором ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», а діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, якою прямо не передбачено його право розривати договори оренди землі. Суд визнав доводи сторони відповідача про необізнаність ОСОБА_1 про наявність обмежень у повноваженнях Сліпаченка П. П. на укладення спірної угоди від 17 листопада 2017 року такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд першої інстанції встановив, що при здійсненні реєстрації права на підставі оспореної угоди від 17 листопада 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночка О. В. не перевірив ані наявності самої довіреності Сліпаченка П. П. , про яку зазначено в тексті угоди, ані наявності повноважень Сліпаченка П. П. за цією довіреністю на укладення такого виду угод, що є підставою для скасування державної реєстрації припинення права оренди за ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» задоволено.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року скасовано.

У задоволені позову ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при укладенні угоди відповідачу ОСОБА_1 надавалися для ознайомлення документи, які визначали коло повноважень Сліпаченка П. П. , роз`яснювався їх юридичний зміст. Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не знав та не міг передбачити, що у директора підрозділу Сліпаченка П. П. відсутні повноваження діяти від імені юридичної особи, тобто діяв добросовісно, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2022 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 12 червня 2019 року у справі № 927/976/17, від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 220/1588/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 522/4840/18, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 5477/35/18, від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 547/712/20 із Хорольського районного суду Полтавської області.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що Сліпаченко П. П. , як представник юридичної особи, не наділявся повноваженнями на дострокове розірвання договорів оренди. ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не мало жодних намірів надавати Сліпаченку П. П. повноваження на розірвання договорів оренди, більше того встановило заборону вчинення таких дій у положенні про

ВП АФ «Семенівська» та обмежило коло повноважень змістом самого положення та довіреності.

На думку заявника, підтвердженням того, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно є той факт, що земельна ділянка на дату укладення оспореної угоди та підписання акту про її повернення не була фактично повернута, орендні правовідносини припинені не були. ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою протягом тривалого часу, а ОСОБА_1 продовжував отримувати орендну плату. Крім того, недобросовісність дій орендодавця простежується у тому, що його метою була передача цієї земельної ділянки іншій юридичній особі (керівником і засновником якої є підписант угоди Сліпаченко П. П. ) і протиправне позбавлення позивача права оренди на майно. Висновок апеляційного суду про необізнаність ОСОБА_1 з обмеженнями у повноваженнях Сліпаченка П. П. на укладення угоди не відповідає дійсним обставинам справи. У будь-якому разі Сліпаченко П. П. при підписанні угоди про дострокове розірвання договору оренди діяв всупереч інтересам довірителя та на шкоду товариству, яке він представляв лише у частині правовідносин, що є порушенням вимог статті 238 ЦК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року від ТОВ «Райземінвест 2017» надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи, якщо саме ця третя особа, вступаючи у правовідносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 діяв добросовісно та розумно, укладення оспорюваного правочину повністю відповідає його внутрішній волі, що виключає наявність підстав для визнання правочину недійсним з підстав, наведених у позовній заяві та касаційній скарзі.

У вересні 2022 року від адвоката Бехтер Л. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вказує, що апеляційний суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не доведено недобросовісності в діях ОСОБА_1 при укладенні угоди про розірвання договору оренди з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт». Вважає, що ОСОБА_1 діяв добросовісно на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору, не знав та не міг передбачити наявність обмежень у повноваженнях директора підрозділу Сліпаченка П. П. та відсутність відповідних повноважень на вчинення оспорюваного правочину.

Від ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки справа з подібними правовідносинами № 547/727/20 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зазначене клопотання до задоволення не підлягає, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду 25 травня 2023 року справу № 547/727/20-ц за позовом ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_3 , ТОВ «Райземінвест-2017», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенко Р. М., про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за касаційною скаргою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі довіреності від 09 вересня

2016 року уповноважило директора виробничого підрозділу АФ «Семенівська» Сліпаченка П. П. представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань: укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками; укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна; укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності Товариства на такий майновий пай; укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, інших угод, передбачених законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 грн; у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Вказаною довіреністю представнику надано право підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів. Також Сліпаченко П. П. був наділений правом на укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, інших угод, передбачених законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 грн. Крім цього, Сліпаченко П. П. був уповноважений організовувати та контролювати здійснення документообігу в ВП АФ «Семенівська», а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю та з функціональними обов`язками директора виробничого підрозділу. Довіреність була дійсною до 09 вересня 2018 року.

У відповідності до трудового договору (контракту) № 2, укладеного між

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та Сліпаченком П. П. 12 грудня 2016 року, останній призначається на посаду директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та зобов`язується здійснювати управління підрозділом в межах повноважень, наданих положенням про виробничий підрозділ, забезпечувати ефективне використання та збереження майна товариства. Директор зобов`язаний безпосередньо організовувати вчасне укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами-орендодавцями, а також контролювати реєстрацію укладених договорів оренди землі та оформлення супутніх документів, необхідних для здійснення такої реєстрації щодо земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ВП товариства. Крім цього, директор зобов`язаний знаходити земельні ділянки з можливістю оренди товариством і сприяти укладенню договорів оренди відповідних земельних ділянок та їх реєстрації, а також організовувати збереження й ефективне використання майна та земельного банку, що знаходиться в користуванні виробничого підрозділу.

Пунктом 3.1. вказаного трудового договору передбачено, що для задоволення інтересів ВП та вирішення питань, пов`язаних з діяльністю ВП, директор ВП має право укладати господарські та інші договори згідно з чинним законодавством України та в межах повноважень, визначених статутом товариства та довіреністю, виданою генеральним директором товариства.

З положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська»

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 26 грудня 2008 року, слідує, що підрозділ не є юридичною особою, діє на підставі затвердженого положення та здійснює діяльність від імені товариства.

Пунктами 4.4., 4.5., 7.4. положення передбачено, що підрозділ не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини. Підрозділ використовує майно, надане йому товариством, в тому числі орендовані земельні ділянки. Керівником підрозділу є директор, який призначається генеральним директором товариства та діє на підставі довіреності. Директор здійснює оперативне керівництво, укладає на підставі довіреності угоди з юридичними та фізичними особами та діє від імені товариства в межах повноважень, визначених положенням та виданою йому довіреністю. Директор зобов`язаний, зокрема, додержуватись статуту товариства, цього положення та повноважень, наданих йому довіреністю, а також своєчасно інформувати керівництво товариства про зміни у діяльності підрозділу, які можуть негативно вплинути на інтереси товариства.

В посадовій інструкції № 3 директора ВП АФ «Семенівська», затвердженій генеральним директором ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Мацаком Ю. І., зазначено, що директор ВП здійснює, зокрема, господарське управління майном виробничого підрозділу без права його відчуження, представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами. При цьому директор має право на підставі довіреності, виданої генеральним директором товариства, діяти від імені товариства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами, підписувати та візувати документи в межах своєї компетенції. В графі «З інструкцією ознайомлений та зобов`язуюсь виконувати» міститься підпис Сліпаченка П. П.

05 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, згідно з яким ОСОБА_1 передав в користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211, площею 4,6617 га, строком на 10 років, а 22 травня 2017 року зареєстровано право користування земельною ділянкою, що підтверджується копіями вказаного договору, акту приймання-передачі від 05 вересня 2016 року, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до угоди про розірвання договору оренди землі

від 17 листопада 2017 року, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора

ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченка П. П., що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, сторони за взаємною згодою домовилися розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211.

Того ж дня орендарем була передана вказана земельна ділянка

ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 17 листопада 2017 року.

У відповідності до журналу вхідної кореспонденції ВП АФ «Семенівська» за 2016 - 2017 роки, будь-яких заяв від орендарів, в тому числі від

ОСОБА_1 , про наміри розірвати укладені договори оренди не надходило.

Наказом генерального директора від 04 січня 2018 року Сліпаченко П. П. був звільнений з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням.

Згідно з довідкою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» № 914 від 20 липня 2020 року на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211 у 2017 році вирощувалася озима пшениця, у 2018 році - соняшник, у 2019 році - кукурудза.

ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0211 за період з 2017 - 2019 років виплачено орендну плату з вирахуванням податків у розмірі 38 624, 16 грн, з яких за 2017 рік - 13 018, 36 грн, за 2018 рік - 12 426, 60 грн, за 2019 рік - 13 179, 20 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» № 915 від 20 липня 2020 року.

У відповідності до витягу з ЄРДР від 12 квітня 2018 року за заявою

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до реєстру було внесено відомості щодо вчинення колишнім директором ВП АФ «Семенівська» Сліпаченком П. П. кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Наказом Міністерства юстиції України № 322/5 від 27 січня 2021 року на підставі висновку колегії з розгляду скарг від 11 січня 2021 року частково задоволено скаргу ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та скасовано рішення, прийняті приватним нотаріусом Доценком А. М. 22 липня 2020 року та 29 липня 2020 року щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно. Приватним нотаріусом Доценком А. М. прийнято рішення на підставі додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, укладених між власниками земельних ділянок та скаржником (ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт»). Додаткові угоди від імені скаржника підписані Сліпаченком П. П. , який діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року. Водночас, при прийнятті рішень приватним нотаріусом Доценком А. М. не було зупинено розгляд заяв та не витребувано довіреність від 09 вересня 2016 року, відомості щодо якої зазначені в додаткових угодах. Таким чином, приватним нотаріусом не було перевірено повноваження Сліпаченка П. П. на підписання угод про розірвання договорів оренди землі. У пунктах 11, 12 вказаного висновку зазначено, що зі змісту довіреності від 09 вересня 2016 року встановлено відсутність повноважень Сліпаченка П. П. на підписання угод про дострокове припинення договорів оренди скаржника на земельні ділянки. Таким чином, рішення прийняті приватним нотаріусом Доценком А. М. з порушенням вимог законодавства, оскільки подані документи не давали змоги встановити підстави для припинення права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

У відповідності до висновку науково-правової експертизи щодо вчинення правочинів від імені юридичної особи від 30 вересня 2021 року директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченко П. П. мав право укладати договори про припинення правових відносин з оренди землі відповідно до довіреності № 1142 від 09 вересня 2016 року, статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 11 вересня 2017 року, положення про ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року, контракту від 12 грудня 2016 року, посадової інструкції директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженої 20 листопада 2013 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Райземінвест-2017» було зареєстроване

19 грудня 2017 року, при чому одним із засновників цього товариства є Сліпаченко П. П.

02 листопада 2019 року відповідно до угоди, укладеної між

ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 17 листопада

2017 року про розірвання договору оренди землі б/н від 05 вересня 2016 року, припинено речове право позивача згідно з рішенням приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської міської області Ганночки О. В. № 49490442. Натомість, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного 25 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та

ТОВ «Рейземінвест-2017», вказаним державним реєстратором прийнято рішення № 44955153 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Рейземінвест-2017», на підставі чого 02 грудня 2019 року проведено державну реєстрацію.

У постанові про закриття кримінального провадження

від 21 липня 2021 року зазначено, що у ході досудового розслідування було встановлено, що у період з січня 2018 по серпень 2020 року із користування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вибуло 112 земельних ділянок, площею близько 600 га, які розташовані на території Криворудської сілської ради.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Щодо визнання правочину недійсним

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» стверджувало, що товариство не мало волі на дострокове розірвання укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі, а угода про його розірвання укладена з перевищенням повноважень представника, тому її слід визнати недійсною.

У статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною третьою (особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Угода про розірвання договору оренди укладена та підписана від імені ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» представником Сліпаченком П. П., який діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року.

Зміст довіреності від 09 вересня 2016 року підтверджує, що товариство надало повноваження Сліпаченку П. П. , як директору відокремленого підрозділу, відповідно до функцій керівника цього підрозділу, визначених Положенням «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та посадовою інструкцією № 3 директора ВП АФ «Семенівська».

У зазначеній довіреності йдеться про представництво інтересів ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» шляхом укладення та підписання договорів оренди землі, проте нічого не зазначено про повноваження Сліпаченка П. П. на розірвання таких договорів.

Сліпаченко П. П. , який був директором ВП АФ «Семенівська», також не мав повноважень на розірвання укладеного ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» договору оренди землі, оскільки ані Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», ані посадова інструкція таких повноважень не містить.

Отже, з урахуванням змісту довіреності, посадової інструкції, трудового договору та Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у директора відокремленого підрозділу і представника за довіреністю не обумовлено право повіреного на розірвання оспорюваного договору оренди землі. Уповноважуючи Сліпаченка П. П. , позивач обмежив його повноваження, окресливши їх коло щодо правовідносин, за якими представник має забезпечувати ефективне використання та збереження майна товариства укладенням договорів оренди землі, а не відчужувати речові права товариства на користь третіх осіб.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана угода про розірвання договору оренди є такою, що укладена Сліпаченком П. П. як представником юридичної особи з перевищенням повноважень, оскільки довіреністю від 09 вересня 2016 року Сліпаченку П. П. як представнику ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» надано повноваження для представництва інтересів товариства на укладення договорів оренди землі пайовиків, а не їх розірвання, а також на укладення інших господарських договорів. Також на підставі довіреності Сліпаченко П. П. як представник міг підписувати «інші документи», які стосуються оформлення чи реєстрації договорів оренди землі, а не розірвання таких договорів.

Натомість є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що довіреність на представництво інтересів товариства не містила прямої вказівки щодо обмеження на вчинення дій щодо розірвання договору оренди землі, оскільки його здійснено без урахування дійсного змісту повноважень представника Сліпаченка П. П. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що довіреність від 09 вересня 2016 року не містила повноважень представника на розпорядження речовими правами товариства шляхом розірвання договорів оренди землі, а зазначені у тексті довіреності повноваження представника на підписання договорів оренди земельних часток (паїв) конкретизовані саме з метою реалізації зазначеного повноваження та випливають з нього.

Згідно зі сталою судовою практикою, подальше схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення такого правочину.

Матеріали справи не містять даних, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вчинило дії, що свідчать про прийняття до виконання оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі. Натомість надані позивачем докази свідчать, що він продовжував виконувати свої права та обов`язки орендаря спірної земельної ділянки (вирощувати сільськогосподарську продукцію, виплачувати орендну плату орендодавцю у 2018-2019 роках).

За таких обставин ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не схвалило правочин з розірвання чинного договору оренди, отже, цей правочин не є підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків позивача, що може бути підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір, укладений юридичною особою з третьою особою, може бути визнано недійсним з підстав порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа (контрагент юридичної особи за договором) діяла недобросовісно і нерозумно. Водночас дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Такі висновки щодо застосування частини третьої статті 92 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном тощо.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не міг знати, що у Сліпаченка П. П. відсутні повноваження на дострокове розірвання договору оренди землі.

Так, укладаючи угоду про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що Сліпаченко П. П. не був генеральним директором (виконавчим органом) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, якою не передбачено право розривати договори оренди землі. Проявивши принаймні розумну обачність та ознайомившись зі змістом повноважень Сліпаченка П. П. , ОСОБА_1 міг знати про відсутність у нього повноважень на розірвання спірного договору оренди від імені товариства.

При вирішенні спору суд першої інстанції надав належну оцінку поведінці ОСОБА_1 . Так, уклавши 17 листопада 2017 року угоду про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 не вживав заходів щодо його державної реєстрації протягом тривалого періоду часу (майже 2 роки), не вживав заходів щодо фактичного вилучення земельної ділянки у ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та продовжував отримувати орендну плату від цього товариства за 2018-2019 роки. Крім того, як зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 21 липня 2021 року, від надання експериментальних зразків почерку та підписів для проведення почеркознавчої експертизи власник земельної ділянки відмовилась.

Із урахуванням зазначеного Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 не є такими, що відповідають принципам добросовісності та розумності, а його поведінка не свідчить про те, що він бажав реального розірвання договору оренди землі, укладеного з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У частині третій статті 92 ЦК України передбачено загальну презумпцію того, що дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Саме цим зумовлений обов`язок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно і розумно.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сліпаченко П. П. є співзасновником та керівником зареєстрованого 19 грудня 2017 року ТОВ «Райземінвест-2017», з яким ОСОБА_1 25 листопада 2019 року уклав договір оренди спірної земельної ділянки землі.

Укладаючи угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, Сліпаченко П. П. діяв у своїх інтересах, оскільки забезпечив умови для наступної передачі належної ОСОБА_1 земельної ділянки ТОВ «Райземінвест-2017», засновником та директором якого він є.

Установивши, що у подальшому Сліпаченко П. П. як керівник ТОВ «Райземінвест-2017» уклав з ОСОБА_1 новий договір оренди землі, що свідчить про системність дій відповідачів, спрямованих на позбавлення позивача права оренди та передачу земельної ділянки у користування ТОВ «Райземінвест-2017», суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки.

Із урахуванням зазначеного, розірвання відповідачем договору оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», в інтересах якого діяв Сліпаченко П. П. , та подальше укладення договору оренди землі з ТОВ «Райземінвест-2017», директором та співзасновником якого є Сліпаченко П. П. , вказує на укладення останнім угоди за відсутності наданих йому повноважень, а також у власних інтересах та в інтересах ТОВ «Райземінвест-2017» з порушенням приписів частини третьої статті 238 ЦК України.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсними угоди про розірвання договору оренди землі від 17 листопада 2017 року на підставі статті 215 ЦК України, а також укладеного після цього договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017».

Щодо інших доводів учасників справи

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 09 березня 2021 року в справі № 754/5827/19, від 01 квітня 2020 року в справі № 522/4840/18, від 05 травня 2020 року в справі № 911/1634/19, від 26 червня 2019 року в справі № 193/344/17, від 18 червня 2019 року в справі № 920/330/18, від 23 вересня 2020 року в справі № 544/35/18.

У постанові від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19 сформульовано висновки про те, що ід перевищенням повноважень необхідно розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності.

У справі № 754/5827/19 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача, оскільки довіреність, на підставі якої представник уклала договір позики, не містить визначених повноважень повіреного на укладення такого правочину, а отже, укладаючи вказаний договір позики, представник з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, що свідчить про недійсність правочину та відсутність створених ним юридичних наслідків, у тому числі повернення грошових коштів.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 522/4840/18 Верховний Суд, встановивши, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного на укладення договору позики, дійшов висновку, що, укладаючи оспорюваний договір позики, представник з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним у силу положень статті 215 ЦК України.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами заявника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, внаслідок чого скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відхиляючи доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що визнання недійсним спірного договору оренди землі не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не може привести до поновлення майнової сфери позивача, колегія суддів зазначає про таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач просить захистити порушене право у спосіб визнання недійсним оспорюваного правочину, посилаючись на вимоги частини першої статті 216 ЦК України про те, що недійсна угода про розірвання договору оренди не створить будь-яких юридичних наслідків крім тих, які пов`язані з його недійсністю. Також позивач вказує, що після укладення оспорюваної угоди на підставі чинного до 2026 року договору оренди землі він продовжує фактично володіти спірною земельною ділянкою, вирощує сільськогосподарську продукцію та сплачує орендарю плату за користування землею.

Суд з`ясував, що права позивача як орендаря спірної земельної ділянки порушено внаслідок укладення без його волі оспорюваної угоди про розірвання договору оренди, отже, це право підлягає судовому захисту. Спірна земельна ділянка перебуває у фактичному володінні позивача на підставі чинного договору її оренди, що виключає застосування речово-правового способу захисту цивільного права позивача.

Натомість обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, оскільки згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі усуває невизначеність між орендодавцем та орендарями спірної земельної ділянки та призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлено повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно, з ОСОБА_1 , ТОВ «Райземінвест-2017» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підлягає стягненню по 8 408 грн із кожного (16 816 / 2) на відшкодування сплаченого судового збору у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2022 року скасувати, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» (код ЄДРПОУ 41816315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (код ЄДРПОУ 31059651) по 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн судового зборуза подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович