Постанова

від 14.06.2023 по справі 496/1016/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/397/23

Справа № 496/1016/17

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря: Хухрова С.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисецької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Дранікова С.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої ДТП та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

30.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та збільшивши вимоги, просив стягнути з відповідача 63590,97 грн. - матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка трапилась 16.10.2014 року, 1000 грн. - оплати авто-товарознавчої експертизи, 63911,82 грн. - втрати від інфляції, 7103,02 3% річних, заподіяну моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а всього стягнути 185 605,81 грн. та стягнути судові витрати у справі, третя особа - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (т.1, а.с.232-235).

В подальшому до участі у справі в якості співвідповідача ухвалою Біляївського районного суду Одеської області залучено ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та виключено вказану компанію із числа третіх осіб (т.2, а.с.7-9).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.10.2014 року ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 124 КУпАП, а саме: о 20:40 в м. Одесі по вул. Ак. Заболотного, керуючи автомобілем «OPEL OMEGA» р/н НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечну швидкість, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який був припаркований. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 17.11.2014 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Експертним висновком № 665/2014 від 04.11.2014 року встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, становить 63590,97 грн. В зв`язку з такими обставинами, позивач вважає, що заподіяний йому матеріальний збиток і моральна шкода в сумі 50000 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки вони заподіяні в результаті його протиправних, винних дій, в зв`язку з чим позивач і звернуся до суду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково (т.2, а.с.94-98).

Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 49 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизу, передбачену полісом АС9709636 у розмірі 1000,00 грн.; вартість авто-товарознавчої експертизи у розмірі 1000,00 грн.; матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 1872,78 грн., разом 3872,78 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лисецька О.О., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення (т.2, а.с. 154-159).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.229-234).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше 3-х років (т.2, а.с.142-143), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю з`явившихся учасників справи, у відсутність інших учасників справи, а також за наявними у справі доказами.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Щодо обставин скоєння ДТП, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині і ці обставини жодним із учасників ДТП не спростовуються, а навпаки встановлені постановою Біляївського районного суду Одеської області від 17.11.2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 6ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Цивільно-правову відповідальність відповідача було застраховано згідно поліса № АС/9709636 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» від 24.01.2014 року, який був дійсний на дату ДТП.

Згідно полісу № АС/9709636 від 24.01.2014 року страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.

Спірним в даному випадку є розмір відшкодування шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_2 , як матеріальної, так і моральної.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення суд виходив із того, що згідно висновкуексперта №646-11-14від 04.11.2014року сумаматеріального збитку зурахуванням ПДВсклала 44684,68грн., а згідно звіту № 665/2014, сума матеріального збитку, спричиненого позивачеві, складає 63 590,97 грн., із врахуванням суми ПДВ (т.1, а.с.12-18, 168-173).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції недостатньо було враховано, що позивачем ОСОБА_2 було замовленопроведення автотоварознавчого дослідження,яке проводилося за адресою: АДРЕСА_1 .

Так якдругедослідженняколісного транспортногозасобу (далі КТЗ)проводилося настанціїтехнічногообслуговування,дебуло проведенорозбирання деталей,щознаходятьсяв областіпошкодження,длявиявленняприхованих дефектів,що не були виявлені при первинному огляді. В результаті цього дослідження були виявлені додаткові пошкодження елементів автомобіля, що й знайшло своє відображення в звіті № 665/2014, згідно якого сума матеріального збитку,спричиненого позивачеві,складає 63590,97грн., із врахуванням суми ПДВ (т.1, а.с.12-34).

У зв`язку з цими обставинами, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 різницю між сумою матеріального збитку в сумі 63590,97 грн. і сумою, яка стягнута з відповідача ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - 49 000 грн., що складе 14590,94 грн.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1872, 78 грн. витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1000 грн. і франшизу в сумі 1000 грн.

При цьому,суд виходивіз того,що ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» передбачає, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Тобто доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, тому враховуючи, що позивачем не було надано документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, суд стягує суму матеріальної шкоди без урахування 20% ПДВ.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі Методика), згідно пункту 1.3. якої вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п. 1.4. Методики, методика застосовується з метою:

а) визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження;

б) визначення стартової ціни КТЗ для їх продажу на аукціоні чи за конкурсом:

в) визначення вартості КТЗ як об`єкта застави;

г) визначення вартості КТЗ у складі майна фізичних осіб для його декларування;

г) визначення вартості КТЗ для страхування фізичними та юридичними особами;

д) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ;

е) визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ;

є) визначення вартості КТЗ для розв'зання майнових суперечок;

ж) визначення вартості арештованих, конфіскованих або визнаних безхазяйними КТЗ, їх складників у разі вимушеного їх продажу;

з) визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України;

и) визначення вартості відокремленого КТЗ в складі основних засобів юридичних осіб;

і) в інших випадках у разі визначення вартості відокремленого КТЗ для встановлення розміру обов`язкових платежів до бюджету.

Згідно п 2.3. Методики, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Згідно п. 2.4. Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Таким чином, поняття «матеріальні збитки, завдані власнику в разі пошкодження КТЗ» та «вартість відновлювального ремонту КТЗ» не є тотожними, а тому при стягненні матеріального збитку 20% ПДВ не застосовуються.

З огляду на викладені обаставини, судом не було враховано, що сума матеріальноїшкоди в даному випадку в розмірі різниці між сумою, яка стягнута зі страхової компанії, підлягає стягненню з винної особи відповідача ОСОБА_1 .

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пояснення ПрАТ «Охоронно-страхова компанія» платіжним дорученням від 31.01.2020 року № 2417 на користь позивача ОСОБА_2 було перераховано 49000 грн. (т.2, а.с.162).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують.

На думку колегії суддів з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути різницю між сумою матеріального збитку в сумі 63590,97 грн. і сумою, яка стягнута з відповідача ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія - 49 000 грн., що складе 14590,94 грн.

Також колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10000 грн., обгрунтування якої є в первісному позові ОСОБА_2 , хоча суд першої інстанції в цій частині позову відмовив, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано належних доказів, того, що ДТП, що сталась, якимось чином нанесла моральної шкоди позивачу.

З цьогоприводу колегіясудді зазначає,що відповіднодо п.п.3,4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.95року «Просудовупрактику всправахпровідшкодування моральної(немайнової)шкоди»(зподальшимизмінамита доповненнями)підморальною шкодоюслід розумітивтрати немайновогохарактерувнаслідок моральнихчи фізичнихстраждань,абоінших негативнихявищ,заподіяних фізичній чи юридичнійособі незаконнимидіямиабобездіяльністю іншихосіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що внаслідок скоєного ДТП змінився спосіб його життя, який склався, неможливості використання автомобіля для своїх потреб і потреб членів своєї сім`ї, в його переживаннях з приводу пошкодженого автомобіля, перенесеного стресу, фізичного нездужання, у зв`язку з чим йому була завдана моральна шкода, яку він оцінив в 50000 грн. (т.1, а.с.6). Тобто, позивач зазначив в позовній заяві, в чому полягала завдана йому моральна шкода неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 , що встановлено судовим рішенням.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір завданої моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 слід оцінити в грошовому виразі в сумі 10000 грн., а не 50000 грн., як про це зазначив позивач, що буде вважатись справедливою сатисфакцією за завдану позивачу неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди.

Що стосується оскаржуваного судового рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизу, передбачену полісом АС9709636 у розмірі 1000,00 грн.; вартість авто-товарознавчої експертизи у розмірі 1000,00 грн., а також щодо відмови в задоволенні позову щодо стягнення витрат від інфляції в сумі 63911,82 грн., а також 3-х відсотків річних в сумі 7103,02 грн., то рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що вартість авто-товарознавчої експертизи у розмірі 1000,00 грн., є не сумою матеріальної шкоди, а судовими витратами, що передбачено п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України.

Що ж стосується стягнення витрат від інфляції в сумі 63911,82 грн., а також 3-х відсотків річних в сумі 7103,02 грн., про які йдеться в позовній заяві та апеляційній скарзі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що у зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем не було укладено ніяких договорів, і на сьогоднішній день позивач не виступає як кредитор, в даному випадку існують деліктні правовідносини, які також передбачають відповідальність по ч.2 ст. 625 ЦК України, однак на день ухвалення рішення у відповідачі ОСОБА_1 не виникло боргового зобов`язання перед позивачем, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити, у зв`язку з чим слова і цифри резолютивної частини оскаржуваного рішення суду наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану ДТП у розмірі 1872,78 грн., разом 3872,78 грн.» слід замінити словами і цифрами наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 14590,94 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки), моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень), разом 25590,94 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки)».

Також у зв`язку з тим, що в порушення вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції взагалі не вирішив питання про розподіл між сторонами судового збору, колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного судового рішення питанням про стягнення з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 490 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у загальному розмірі 472,52 грн., із яких 255,91 грн. це 1% від задоволених позовних вимог - 25590,94 грн. і 216,61 грн., що складає 11,23% від задоволених вимог апеляційної скарги (1928,85 грн.(т.2, а.с.125) х 11,23%).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року змінити, у зв`язку з чим прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Слова і цифри резолютивної частини рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану ДТП у розмірі 1872,78 грн., разом 3872,78 грн.» замінити словами і цифрами наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 14590,94 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки), моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень), разом 25590,94 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки)».

Доповнити резолютивну частину рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року абзацом наступного змісту:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», код ЄДРПОУ: 23734213, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 490 грн. (чотириста дев`яносто гривень).

В решті рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

«Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір у загальному розмірі 472,52 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 52 копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький