Ухвала

від 28.08.2023 по справі 496/1016/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 496/1016/17

провадження № 61-12751ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та збільшивши вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 63 590,97 грн - матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 16 жовтня 2014 року, 1 000,00 грн - оплати авто-товарознавчої експертизи, 63 911,82 грн - інфляційних втрат, 7 103,02 грн - 3 % річних, заподіяну моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн, а всього стягнути 185 605,81 грн.

В подальшому до участі у справі в якості співвідповідача ухвалою Біляївського районного суду Одеської області залучено ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та виключено вказану компанію із числа третіх осіб.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 49 000,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизу, передбачену полісом АС9709636 у розмірі 1 000,00 грн, вартість авто-товарознавчої експертизи у розмірі 1 000,00 грн, матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1 872,78 грн, а всього 38 72,78 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року змінено, у зв`язку з чим прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Слова і цифри резолютивної частини рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 1 872,78 грн, разом 3 872,78 грн» замінено словами і цифрами наступного змісту: «…матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 14 590,94 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки), моральну шкоду в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень), разом 25 590,94 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки)».

Доповнено резолютивну частину рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року абзацом, яким стягнено з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 490,00 грн.

В решті рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

05 серпня 2023 року ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову є вимоги про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та відшкодування моральної шкоди, ціна позову у даній справі становить 185 605,81 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров