Ухвала

від 27.06.2023 по справі 752/5423/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3808/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/5423/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Герон Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум Транс» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року, -

за участі:

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в рамках розслідування кримінального провадження № 42022100000000178 від 09.05.2022 року, за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках (перелік майна згідно резолютивної частини ухвали).

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді представник власників майна - адвокат ОСОБА_6 подав в інтересах ПрАТ «Свеський насосний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Дизельний завод», ТОВ «Герон Трейд», ТОВ «Аурум Транс» апеляційні скарги, у яких просив ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року скасувати в частині накладення арешту на банківські рахунки вищезазначених суб`єктів господарювання та відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення в цій частині.

На думку сторони захисту оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Як зазначає представник, суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали допустився неповноти судового розгляду, висновки суду, викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам справи, а сама ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Апелянт стверджує, що позиція сторони обвинувачення про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні не відповідає матеріалам клопотання та вимогам процесуального законодавства. Зазначає, що з самого предмету розслідування, викладеного у фабулі ЄРДР не зрозуміло, яким чином майно, грошові кошти на банківських рахунках відносяться до речових доказів. Не зазначено в клопотанні та доданих до нього матеріалах, що саме з цих рахунків проводилось фінансування незаконної діяльності на території іншої держави, не надано фактів отримання коштів на дані рахунки, які б в подальшому використовувалися у незаконній діяльності на території України.

В судове засідання прокурор у кримінальному провадженні не з`явився, в відтак колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав доводи поданих апеляційних скарг та просив їх задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Оскільки дана ухвала оскаржується в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ПрАТ «Свеський насосний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Дизельний завод», ТОВ «Герон Трейд», ТОВ «Аурум Транс» зазначених у резолютивній частині ухвали, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта, а щодо інших товариств, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 4202100000000178 від 09.05.2022 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 110-2 КК України.

24.10.2022 року старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 110-2 КК України, яке вручене останній відповідно до вимог ст. 135 КПК України.

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_8 підконтрольні та афілійовані ряд підприємств, а саме: ТОВ «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп» (код ЄДРПОУ 33493948) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32846894) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник та керівник); ТОВ «ПЛЕМЗАВОД «АТМАНАЙ» (код ЄДРПОУ 32860882) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «АУРУМ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33493948) (остання значиться як засновник); ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38604442) (остання значиться як засновник); ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ» (код ЄДРПОУ 00380014) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ПрАТ «СВЕСЬКИЙ НАСОСНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 05785454) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 38515997) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ПАТ «ЗНВКІФ «СТАРТАП» (код ЄДРПОУ 3886104) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «АУРУМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 407217412) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник та засновник); ПСП «ТАВІЛЬЖАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 31368939) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ПП «МАРАНТА» (код ЄДРПОУ 32531678) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «СМОЛИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42800620) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «АЛЬГАР» (код ЄДРПОУ 44400688) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ІНРИДАН ЛТД» (код ЄДРПОУ 40864876) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «СТАРТАП ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40831678) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ПРЕСМАШ» (код ЄДРПОУ 30033585) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ХІМКОНЦЕРН 2008» (код ЄДРПОУ 36060640) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ТРАНС ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 38217449) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ТД «НАСОСХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 34188341) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «НОВІ ЛЮДИ ПРОДАКШЕН» (код ЄДРПОУ 38129426) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник); ТОВ «ІНТЕР КАР ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 35939368) (остання значиться як засновник, частка 25%); ТОВ «АУРУМ РЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 41769700) (остання значиться як кінцевий бенефіціарний власник)

Крім того встановлено, що вищезазначеними суб`єктами господарської діяльності відкрито ряд банківських рахунків у банківських установах.

01.05.2023 року постановою слідчого у кримінальному провадженні грошові кошти, що знаходяться на банківські рахунки вищевказаних суб`єктів господарювання відкриті у банківських установах, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022100000000178.

01.05.2023 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42022100000000178 від 09.05.2022 року, за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Метою арешту вказаного майна прокурор зазначив збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

02.05.2023 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно в рамках розслідування кримінального провадження № 42022100000000178 від 09.05.2022 року, за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках (перелік майна згідно резолютивної частини ухвали).

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що вказане клопотання містить правові підстави для арешту майна, оскільки при розгляді клопотання встановлено достатньо даних для висновку, що ці грошові кошти зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом протиправних дій, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти на розрахункових рахунках ПрАТ «Свеський насосний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Дизельний завод», ТОВ «Герон Трейд», ТОВ «Аурум Транс», відкритих у банківських установах, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, вищевказане майно постановою слідчого від 01.05.2023 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Стороною обвинувачення зазначено, що в ході досудового розслідування отримано відомості, які можуть свідчити про те, що зазначені суб`єкти господарювання, використовуючи у своїй діяльності майно, яке належить на праві власності вчинили (вчиняють) умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, а вказані рахунки та грошові кошти, які на них зберігаються, можуть використовуватись (використовувались) для фінансування дій невстановлених осіб, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, є підстави вважати, що вищезазначені матеріальні об`єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів приходить до остаточного висновку, що грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ПрАТ «Свеський насосний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Дизельний завод», ТОВ «Герон Трейд», ТОВ «Аурум Транс» можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отже відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника власників майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційних скарг про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в рамках розслідування кримінального провадження № 42022100000000178 від 09.05.2022 року, за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках (перелік майна згідно резолютивної частини ухвали), - залишити без змін, а апеляційні скарги представника Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Герон Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум Транс» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4