Рішення

від 31.05.2023 по справі 382/844/22

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/844/22

Провадження № 2/382/472/22

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2023 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

при секретаріТвердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготині Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, в котрій зазначила, що з початку 2016 року позивачка та ОСОБА_2 стали проживати однією родиною та вести спільне господарство по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,32 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської обалсті. Оскільки у ОСОБА_2 відсутні спадкоємці першої, другої та третьої черги, а позивачка проживала разом з ним однією сім`єю до дня відкриття спадщини більше ніж 5 років, то в силу вимог ст. 1270 ЦК України вона звернулася до Яготинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. В силу ст.1264 ЦК України позивачка по справі являється спадкоємицею майнна четвертої черги за законом. Разом з тим, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка на вищевказане майно не може, оскільки оригінал державного акту було втрачено. Просила встановити, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала однією сім`єю. Визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 4,32 га, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області.

Представником Яготинської міської ради на адресу суду направила клопотання з котрого вбачається, що щодо позову ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , до Яготинської міської ради Київської області, юридична адреса: 07700, м. Яготин Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 67 «Про визнання права власності на спадкове майно» Яготинська міська рада просить врахувати її правову позицію, як відповідача у цій справі № 382/844/22, та заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 , яка є позивачем у цій справі № 382/844/22.

Позивач викладає свої позовні вимоги спираючись на статті 1261, 1268, 1270 Цивільного кодексу України.

Статтею 1264 Цивільного кодексу України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 3 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець постійно проживав разом із спядкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У позовній заяві позивач стверджує, що з початку 2016 року проживали родиною з ОСОБА_2 та вели спільне господарство по АДРЕСА_1 , що не підтверджено поданими документами до позовної заяви.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути визначальними у вирішенні цього питання.

Відсутні відомості щодо місце реєстрації ОСОБА_2 , та місце смерті ОСОБА_2 .

У акті обстеження депутата Яготинської міської ради від 11.07.2022 року лише зазначено, що ОСОБА_2 проживав за вказаною адресою з 2016 року по грудень 2021 року, що не дає підстав для підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства, умов (причин) його проживання та факту постійного проживання. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування особи, тобто де вона знаходиться тимчасово, а не постійно проживає.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті З, 74 Сімейного кодексу України).

Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інщих обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації щлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кощти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність усталених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Варто зауважити, що місце проживання чоловіка та дружини за однією адресою не є підтвердженням фактичного існування шлюбу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначене, Яготинська міська рада звертається з проханням залучити на судове засідання по розгляду справи № 382/844/22 провадження № 2/382/472/22 по суті, у якості свідків: 1)старосту Супоївського старостинського округу Яготинської міської ради; 2) старосту Лемешівського старостинського округу Яготинської міської ради. Витребувати: 1) з Управління (центру) надання адміністративних послуг Яготинської міської ради відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 2)з Комунального некомерційного підприємства Яготинської міської ради «Яготинський центр первинної медико-санітарної допомоги» відомості чи здійснювався виклик бригади екстреної медичної допомоги з січня по грудень 2021 року до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у яку місцевість (територіально); 3) з комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр екстренноїмедичної допомоги та медицини катастроф" відомості чи здійснювався виклик бригади екстреної медичної допомоги з січня по грудень 2021 року до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у яку місцевість (територіально).

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 28.09.2022 року справу призначено до розгляду та зобов`язано Управління (центру) надання адміністративних послуг Яготинської міської ради надати відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до 19 жовтня 2022 року. Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство Яготинської міської ради «Яготинський центр первинної медико-санітарної допомоги» надати відомості чи здійснювався виклик бригади екстреної медичної допомоги з січня по грудень 2021 року до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у яку місцевіеть (територіально) до 19 жовтня 2022 року . Зобов`язано комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстренноїмедичної допомоги та медицини катастроф" відомості чи здійснювався виклик бригади екстреної медичної допомоги з січня по грудень 2021 року до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у яку місцевіеть (територіально) до 19 жовтня 2022 року. В судове засідання викликати сторони, свідків.

Представник позивача звернувся до суду з заявою, в котрій просила розглянути справу у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримала та вказала, що відповідачем не спростовано зазначені в позові факти, а тому висловлені відповідачем заперечення не є обгрунтованими.

Представник відповідача звернулася до суду з письмовими поясненнями в котрих просила слухати дану справу у відсутності представника Яготинської міської ради, та в котрих вона повністю заперечує проти позовних вимог позивача та звертає увагу на наступне.

Статтею 1264 Цивільного кодексу України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 3 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, яішй постійно проживав разом із спадкодавцем ня ияг відкриттяспадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У позовній заяві позивач стверджує, що з початку 2016 року проживали однією родиною з ОСОБА_2 та вели спільне господарство по АДРЕСА_1 , що не підтверджено поданими доказами та свідченнями свідків у судовому засіданні.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути визначальними у вирішенні цього питання.

У акті обстеження депутата Яготинської міської ради від 11.07.2022 року зазначено: ОСОБА_2 , 1975 р.н. проживав за вказаною адресою з 2016 року по грудень 2021 року, що не дає підстав для підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства, умов (причин) його проживання та факту постійного проживання. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування особи, тобто де вона знаходиться тимчасово, а не постійно проживає. Чи можливо це проживання було спричинене певними обставинами.

Зокрема, свідками (в судовому засіданні) було зазначено, що перед моментом його проживання в АДРЕСА_3 в будинку де зареєстрований ОСОБА_2 впав дах будинку, який потребував ремонту. Допомогу з ремонту даху будинку в АДРЕСА_4 ), в якому був зареєстрований ОСОБА_2 , надавав ОСОБА_3 , адже ОСОБА_2 працював на сезонних роботах у ФГ «Зус».

Свідок: ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, шо ОСОБА_2 неодноразово звертався за допомогою до інших осіб під час проживання в с. Лемешівка (де він і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ). Також перед смертю ОСОБА_2 проживав в с. Лемешівка (за зазначеною вище адресою) і виклик бригади екстреної медичної допомоги здійснила невідома жінка в с. Лемешівка.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що під час сезонних робіт ОСОБА_6 проживав в с. Лемешівка. Про факт смерті ОСОБА_2 позивачка дізналася зі слів ОСОБА_5 (якому повідомили його родичі з с. Лемешівка). Поховання ОСОБА_2 здійснив ОСОБА_5 за кошти ОСОБА_2 , (з особистої банківської карта ОСОБА_7 ).

Щодо спільного бюджету, спільних покупок, свідками не надано точних свідчень. Спільного відвідування закладів торгівлі та розвантаження холодильника за місцем проживання позивачки не має підтвердження щодо спільного бюджету родини чи сімейних взаємовідносин (обов`язків).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання та ведення спільного господарства, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки показання свідків підтверджують лише факт дружніх (взаємна допомога, спільне відвідування закладів торгівлі, спільний відпочинок) стосунків між ними, інші письмові докази - відсутні.

Разом з цим показання свідків про проживання позивачки із спадкодавцем однією сім`ю, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті З, 74 Сімейного кодексу України).

Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Варто зауважити, що місце проживання чоловіка та дружини за однією адресою не є підтвердженням фактичного існування шлюбу Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. 242 ЦПК України на підставі ст.ст. 1264, 1268 ЦК України, просила відмовити у встановленні ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відмовити у визнанні ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 4,32 га кадастровий номер 3225583000:08:001:0066, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області; прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін по справі, покази свідків, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Так, з показань свідка ОСОБА_8 даних в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у Лемешівці, проте зі слів відомо, що проживав з позивачкою по справі, весною у 2017 році приїхав до позивачки проживати, оскільки у нього упав дах був у будинку. Більшість часу він проживав у с.Лемешівка на час польових робіт, але і проживав у позивачки там також допомагав. У 2018 році хворів, сусіди повідомляли. Коли помер , то позивачка займалась його похованням. Весною та літом працював на тракторі і проживав у с.Лемешівка.

З показань свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні вбачається, що знає позивачку, від сусідів чула про ОСОБА_2 і певний період бачила з позивачкою по справі, чи вони проживали разом не знає. Від сусідів відомо, що позивачка та ОСОБА_2 проживали разом.

З показаньсвідка ОСОБА_5 даних всудовому засіданнівбачається,що померлий ОСОБА_2 був йоготоваришем,та вінтакож знавпозивачку посправі,і йомувідомо,що позивачката ОСОБА_2 проживали разомяк сім`я, тамали сімейністосунки, вели спільнегосподарство.Познайомились позивачка та ОСОБА_2 приблизноу 2016-2017роках.В гостіразом ходили,в магазинікупували разомпродукти зарчування.Йому відомо,що вінна тракторіпрацював ус.Лемешівка.Він зустрічавсяз ними1-2рази намісяць.Він повідомивпозивачці просмерть ОСОБА_2 , оскільки позивачка перебувавла на роботі та почав організацію похорон, вона продовжила організацію похорон, організовувала обід та процес поховання. ОСОБА_2 погано стало в с.Лемешівка, він туди час від часу навідувався до будинку де проживав раніш, приблизно одни раз на два тижні їздив наглядати за даним будинком. Коли працював ОСОБА_2 в с.Лемешівка під час польвих робіт, то окремо з позивачкою не проживав.

З показаньсвідка ОСОБА_10 даних всудовому засіданнівбачається,що знаєпозивачку посправі,оскільки тамде вонапроживає вс.Озерне,і йогобабуся прожиивала.Йому відомо,що позивачказ ОСОБА_2 проживала біля6років разомяк чоловікта дружина,проте небули одружені,вели разомгосподарство,мали город, деразом працювали,також разомходили домагазину,і набазар,відпочивали разом.Він бачивв неї ОСОБА_2 майжещодня,і ходивдо нихв гості,і вонидо ньогоприходили. ОСОБА_2 працював у с.Лемешівка у літній період та їздив туди на роботу, а так проживав разом з позивачкою по справі. Від позивачки дізнався, що ОСОБА_2 помер, вона займалась його похованням.

З показаньсвідка ОСОБА_11 данихв судовомузасіданні вбачається,що знайома зпозивачкою посправі, ОСОБА_2 бачила як її чоловіка, вони жили біля 6 років, як сім`я, мали спільний бюджет, харчувались разом, відпочивали разом, придбали разом холодильник, мікроволновку, поки він не помер. Приїхав до позивачки ОСОБА_2 проживати взимку. Бачила за місцем проживання позивачки часто ОСОБА_2 , він в неї проживав, і бачила його особисті речі, як приходили в гості, оскільки вони спілкувались родинами. Бувало вона і сама заходила до позивачки на каву, то завжди бачила там ОСОБА_2 .. Їй не відомо, щоб ОСОБА_2 з кимось іншим проживав, він проживав у позивачки по справі. Позивачка та ОСОБА_2 разом купували продукти харчування, вели спільне господарство. ОСОБА_2 працював на тракторі в с.Лемешівка. Разом того дня як помер ОСОБА_2 вона їхала з роботи разом з позивачкою по справі, то позивачка вийшла з транспорту в тому м. Бориспіль, де перебував померлий.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17 червня 2011 року, заява № 21037/05), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Так, з копії паспорта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала по АДРЕСА_1 .(а.с.3).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориспіль (а.с.4).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА№378793 вбачається, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 4,3200га на території Лемешівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066 (а.с. 5).

З копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 31.05.2022 року, вбачається, що державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Сушко Л. М. внесено реєстрацію спадкової справиза № 50/2022 відносно померлого ОСОБА_2 (а.с.6).

Відповідно до копії акту обстеження вбачається, що за свідченнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , встановлено що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою з 2000 року. ОСОБА_2 проживав за вказаною адерсою з 2016 року по грудень 2021 року. (а.с.7)

Згідно з копією роздруківки з газети "Яготинські вісті" від 22 липня 2022 року, вбачається, що втрачений державний акт про право власності на земельну ділянку (серія ЯА №378793) від 26.05.2005 року на земельну ділянку площею 4,32 га яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , вважати недійсним (а.с.8).

На виконання ухвали Яготинського районного суду київської області від 18.08.2022 року Яготинська державна нотаріальна контора надала копії документів спадкової справи №50/2022, до майна померлого - ОСОБА_2 , з котрої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 31. 05. 2022 року звернулась ОСОБА_1 , як спадкоємиця четвертої черги (а.с.23-30).

На виконання ухвали Яготинського районного суду Київської області від 28.09.2022 року Яготинська міська рада надала інформацью про зареєстроване місце проживання ОСОБА_14 , з котрої вбачається, що останнє місце реєстрації є АДРЕСА_4 (а.с.48)

На виконання ухвали Яготинського районного суду Київської області від 28.09.2022 року Комунальне некомерційне підприємство Яготинської міської ради «Яготинський центр первинної медико-санітарної допомоги» направили лист з котрого вбачається, що екстренна медична допомога являється окремою юридичною особою та не підпорядковується КНП "ЯЦПМСД" тому надати відомості чи здійснювався виклик бригади екстренної медичної допомоги з січня по грудень 2021 року до гр. ОСОБА_2 не можливо. В КНП "ЯЦПМСД" функціонує пункт невідкладної медичної допомоги. Виклик до гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з січня по грудень 2021 року не здійснювався. (а.с.49)

На виконання ухвали Яготинського районного суду Київської області від 28.09.2022 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради Київський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф надіслали лист з котрого вбачається, що за період з січня по грудень 2021 року до ОСОБА_2 зафіксовано 1 (один) виклик бригади ЕМД-29.12.2021 року о 08:58 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.55).

Згідно ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Оцінюючи досліджені докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 81, 258-259, 265, 268, 293, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 12, 391, 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2016 року по день смерті ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 4,3200 га, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Київської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серя ЯА № 378793.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 30 червня 2023 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А