Постанова

від 06.12.2023 по справі 382/844/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 382/844/22 головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.

провадження № 22-ц/824/12359/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Яготинської міської ради Київської області на рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила встановити, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала однією сім`єю; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 4,32 га, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з початку 2016 року позивач та ОСОБА_2 стали проживати однією родиною та вести спільне господарство по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,32 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області. Оскільки у ОСОБА_2 відсутні спадкоємці першої, другої та третьої черги, а позивач проживала разом з ним однією сім`єю до дня відкриття спадщини більше ніж 5 років, то в силу вимог ст. 1270 ЦК України вона звернулася до Яготинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. В силу ст.1264 ЦК України позивач по справі є спадкоємицею майна четвертої черги за законом. Разом з тим, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач на вищевказане майно не може, оскільки оригінал державного акту було втрачено.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 31 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі Яготинська міська рада Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що жоден із доводів відповідача не був врахований. Фактично вони були тільки продекларовані в рішенні. У позовній заяві позивач стверджує, що з початку 2016 року проживали однією родиною з ОСОБА_2 та вели спільне господарство по АДРЕСА_1 . Однак, зазначені доводи не підтверджено поданими доказами та свідченнями свідків у судовому засіданні. При цьому, щодо спільного бюджету, спільних покупок, свідками не надано точних свідчень. Спільне відвідування закладів торгівлі та надання допомоги у розвантаженні холодильника за місцем проживання позивача (зазначено з показів свідка) не має підтвердження щодо спільного бюджету родини чи сімейних взаємовідносин (обов`язків). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки показання свідків підтверджують лише факт дружніх (взаємна допомога, спільне відвідування закладів торгівлі, спільний відпочинок) стосунків між ними, інші письмові докази - відсутні. Разом з цим, показання свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім`ю, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України. Відповідач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц. Крім того, для встановлення факту спільного проживання важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Свідками також було зазначено, що під час сезонних робіт ОСОБА_2 проживав за місцем реєстрації. Відтак, подані позивачем докази не дають підтвердження (підстав) для задоволення позову, як і покази свідків.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориспіль (а.с.4).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №378793 вбачається, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,3200 га на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066 (а.с. 5).

З копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 31 травня 2022 року, вбачається, що державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Сушко Л.М. внесено реєстрацію спадкової справи за № 50/2022 відносно померлого ОСОБА_2 (а.с.6).

Відповідно до копії акту обстеження вбачається, що за свідченнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою з 2000 року. ОСОБА_2 проживав за вказаною адресою з 2016 року по грудень 2021 року (а.с.7).

Згідно з копією роздруківки з газети «Яготинські вісті» від 22 липня 2022 року, вбачається, що втрачений державний акт про право власності (серія ЯА №378793) від 26 травня 2005 року на земельну ділянку площею 4,32 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , вважається недійсним (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зокрема просила суд встановити, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала з ним однією сім`єю.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_1 надала суду зокрема копію акту обстеження.

У акті обстеження депутата Яготинської міської ради від 11 липня 2022 року зазначено: ОСОБА_2 , 1975 року народження, проживав за вказаною адресою з 2016 року по грудень 2021 року, що не дає підстав для ствердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства, умов (причин) його проживання та факту постійного проживання. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування особи, тобто де вона знаходиться тимчасово, а не постійно проживає.

Також, в суді першої інстанції було допитано свідків та з їх показів судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом та між ними склались відносини, притаманні подружжю, оскільки оточуючі сприймали їх як сім`ю.

Разом з тим, даючи оцінку показам свідків зі сторони позивача на підтвердження факту, що сторони проживали однією сім`єю у відповідний період, суд першої інстанції помилково взяв їх до уваги в якості доказу, що підтверджують зазначену обставину, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер та стосуються констатації факту сумісного проживання сторін.

Отже, покази допитаних свідків щодо відносин сторін до встановленого судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на думку колегії суддів, не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17.

Крім того, як зазначає Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №129/2115/15-ц, від 24 вересня 2020 року у справі №534/1318/17, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 за однією адресою також не підтверджує наявності між ними відносин, які притаманні сім`ї.

Доказів, які б підтверджували ведення з померлим спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, придбання майна в інтересах сім`ї, ОСОБА_1 суду не надала.

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц вказав, що посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Відомості про те, що після смерті ОСОБА_1 займалась похованням померлого не можуть засвідчувати факту спільного проживання з померлим, як чоловіка та дружини, оскільки зазначені події мали місце після смерті ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 , ведення з ним спільного побуту та наявності між ними взаємних прав та обов`язків.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав до задоволення позову в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею прававласності на земельну ділянку площею 4,32 га, кадастровий номер 3225583000:08:001:0066, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Київської області, то такі вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо відсутності підстав до задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , то відповідно похідні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив 3 486 грн. 36 коп. судового збору. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Яготинської міської ради Київської області задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 травня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь Яготинської міської ради Київської області, місце знаходження: вул. Незалежності, 67, м. Яготин, Бориспільського району, Київської області, ідентифікаційний код - 05408823, судовий збір у розмірі 3 486 (три тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень 36 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.