Постанова

від 30.06.2023 по справі 420/9838/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9838/22

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

повний текст судового рішення

складено 21.03.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» до Одеської митниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування картки відмови та стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року приватне акціонерне товариство «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило (з урахуванням уточненого позову від 15.08.2022 року):

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/020082 від 15.12.2021 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» збитки у розмірі 1131432,94 грн., завдані внаслідок протиправних дій (бездіяльності) Одеської митниці.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт про поставку тютюнової суміші №03/01-15 від 19.06.2015 року з Фірмою «Socotab Frana S.A.» (Швейцарія). На виконання вказаного контракту, у грудні 2021 року до Чорноморського морського рибного порту надійшов вантаж - 3 контейнери вагою 40 т кожний із тютюновою сировиною, що належать АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна». З метою виконання вимог ст.194 Митного кодексу України, що стосуються ввезення сировини на територію України, 07.12.2021 року митним брокером ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на митному посту «Чорноморськ-рибпорт» Одеської митниці оформлено попередню митну декларацію IМ EE №UA500080/2021/211487 (коносамент №MEDUPJ017714, рахунок-фактура №9000011962). Однак, при вивезенні вантажу з порту 15.12.2021 року, митний інспектор митного посту «Чорноморськ-рибпорт» Тимоць Богдан Юрійович заборонив випуск, підписавши картку відмови №UA500110/2021/020082. Підставою для відмови стало, на думку митного інспектора, порушення ч 2 ст.305 Митного кодексу України у частині надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, що є обов`язковим, зокрема при ввезенні на митну територію України товарів за «Переліком товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №461 та вимог п.1.10 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066, а саме: недостатність фінансової гарантії для оформлення попередньої митної декларації, оскільки кількість вантажу перевищує кількість товарів, щодо яких надано забезпечення митних платежів, а саме акцизного податку. Позивач не погоджується з правомірністю спірної вимоги, стверджуючи про те, що він не повинен був надавати фінансові гарантії на сплату акцизного податку при поданні попередньої митної декларації UA500080/2021/211487 07.12.2021 року, оскільки на території України він є виробником тютюнової продукції та має відповідну ліцензію на цей вид діяльності, а відповідно до пп.213.3.6 п.213.3 ст.213 ПК України операції з ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, та пред`явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів звільняються від оподаткування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» зареєстроване як юридична особа 15.02.1994 року (Дата запису: 26.05.2005 року, Номер запису: 10681200000005319) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 12.00 Виробництво тютюнових виробів (основний); 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

28.04.2021 року позивачу видано ліцензію на виробництво тютюнових виробів №990111202100008 із терміном дії з 07.05.2021 року до 07.05.2026 року (т.1 а.с.83).

19.06.2015 року позивачем (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №03/01-15 від 19.06.2015 року з Фірмою «Socotab Frana S.A.» (Швейцарія) (Продавець), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує необроблену тютюнову сировину та тютюнові відходи (надалі іменується «Товар»), зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту (т.1 а.с.115-118).

На виконання вказаного контракту у грудні 2021 до Чорноморського морського рибного порту надійшов вантаж - 3 контейнери вагою 40 т кожний із тютюновою сировиною, що належать АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна».

07.12.2021 року митним брокером ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на митному посту «Чорноморськ-рибпорт» Одеської митниці оформлено попередню митну декларацію IМ EE №UA500080/2021/211487 (т.1 а.с.121-122) для митного оформлення товару «Тютюнова сировина(необроблена)».

У графі 31 попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 зазначено, що товар надійшов у контейнерах CAIU9799733/221/1, MSMU8750245/221/1, TRHU6522491/221/1.

У графі 36 попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 вказано преференцію 000130000.

У графі 37 попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 проставлено код процедури переміщення товарів відповідно до заявленого митного режиму 8100 ZZ00.

У графі 44 попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 зазначено, що до митного оформлення подаються, зокрема, коносамент № MEDUPJ017714, рахунок- фактура № 9000011962, ліцензія №990111202100008.

15.12.2021 року посадовою особою Одеської митниці прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/020082 (т.1 а.с.126) згідно якої результатами перевірки попередньої митної декларації (крім позначеної кодом 1800) UA500080/2021/211487 07.12.2021 року, рахунку-фактури (інвойси) (Commercial invoice) №9000011962 від 18.11.2021 року, коносаменту (Bill of lading) MEDUPJ017714, поданих 15.12.2021 року о 00 год. 00 хв. декларантом позивача повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України з викладенням причин для такого рішення.

Прийнята Одеською митницею картка відмови №UA500110/2021/020082 від 15.12.2021 року є предметом оскарження у даній справі.

Як слідує зі змісту спірної картки відмови, обґрунтування її прийняття митним органом полягає в наступному.

Згідно вимог ч.2 ст.305 Митного кодексу України «Загальні положення щодо забезпечення зобов`язань перед митними органам» при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України надання митним органам забезпечення сплати митних платежів (зокрема а) мито; 5) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) 1,27 ст.4 МКУ) є обов`язковим. Перелік товарів ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №461 «Про затвердження переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів». Таким чином, у разі ввезення на митну територію України товарів, визначених переліком згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №461, забезпечення сплати митних платежів, шляхом надання митним органам гарантії є обов`язковим. Також, згідно п.1.10 Наказу Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» товари, щодо яких законодавством України визначено необхідність надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, допускаються до транзитного перевезення у кількості, що не перевищує кількості товарів, щодо яких надано забезпечення сплати митних платежів.

У картці відмови зазначено, що станом на 15.12.2021 року, для здійснення пропуску товарів через митний кордон України, до митного посту «Чорноморськ - рибпорт» на товари тютюнова сировина за кодом: 2401106000 згідно з УКТЗЕД, зазначений у переліку згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №461, та на який Податковим кодексом встановлений акцизний податок, надано попередню митну декларацію ЕЕ №UA500080/2021/211487, у якій розмір наданою фінансової гарантії недостатній для оформлення попередньої митної декларації згідно вимог Митного кодексу України, а кількість перевищує кількість товарів, щодо яких надано забезпечення сплати митних платежів.

У картці відмови викладено роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме, що згідно вимог ч.2 ст.305 МК України від 13.03.2012 року №4496-VI «Загальні положення щодо забезпечення зобов`язань перед митними органам в частині надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, що є обов`язковим, зокрема, при ввезенні на митну територію України товарів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 21.05.2012 року №461 «Про затвердження переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів» та п.1.10 Наказу Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» необхідно надати фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів в сумі достатньої для оформлення підакцизного товару за попередньою митною декларацією.

Отже, аналіз змісту спірної вимоги свідчить про те, що єдиною підставою для її прийняття став висновок митного органу про те, що позивач повинен був надати митному органу фінансові гарантії на сплату акцизного податку при поданні попередньої митної декларації UA500080/2021/211487 07.12.2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з вказаною позицією відповідача щодо обов`язковості надання позивачем фінансової гарантії на сплату акцизного податку при поданні попередньої митної декларації UA500080/2021/211487 07.12.2021 року, зазначивши при цьому, що самостійне визначення позивачем у цій попередній митній декларації режиму транзиту автоматично нівелює обґрунтованість доводів позивача, що підакцизний товар (продукція), який постачався - тютюнова сировина мав бути розмитнений без забезпечення сплати митних платежів на підставі пп.213.3.6. п.213.3 ст.213 ПК України, оскільки обраний позивачем режим передбачає, що з такого товару не буде в подальшому виготовлено інші підакцизні товари (продукція, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, або вивезення за межі митної території України невикористаної у виробництві сировини.

Апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції, зазначаючи додатково, що є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оформлений позивачем за попередньою митною декларацією №UA500080/2021/211487 вантаж перебував у режимі «транзит» та мав бути вивезений у подальшому за межі митної території України, оскільки товар за цією декларацією був заявлений позивачем в режимі внутрішнього транзиту, який перебачений ст.91 Митного кодексу, і який передбачав перевезення товару від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України (митний пост «Чорноморськ-рибпорт») до митного органу, розташованого на митній території України (митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці), для подальшого розмитнення та випуску у вільний обіг. З цією метою у попередній митній декларації №UA500080/2021/211487 в графі 37 позивачем вказано код « 8100 ZZ00», що відповідно до Класифікатора митних режимів та Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України означає: « 81» транзит внутрішній (крім позначеного кодом 82); « 00» попередній митний режим відсутній; «ZZ» Інше; « 00» Інше.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Частини 1 та ст.305 МК України:

- у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

- надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тютюнова сировина та тютюнові відходи (код УКТЗЕД 2401) включені до «Переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №461.

Згідно ч.1 ст.306 МК України забезпечення сплати митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом, має бути не меншим, ніж сума митних платежів, що підлягають сплаті при випуску таких товарів у вільний обіг на митній території України.

Розрахунок суми забезпечення сплати митних платежів здійснюється виходячи з повних ставок митних платежів, без урахування будь-яких тарифних пільг (тарифних преференцій), податкових пільг, встановлених законодавством України для операцій з ввезення таких товарів на митну територію України.

За наявності документального підтвердження, що товари не є об`єктом оподаткування особливими видами мита, відповідні види мита не підлягають врахуванню при розрахунку суми забезпечення сплати митних платежів.

Одним з способів забезпечення сплати митних платежів згідно ст.308 МК України є фінансова гарантія, які згідно ст.320 цього Кодексу є зобов`язанням гаранта щодо виплати на вимогу митного органу коштів у межах розміру гарантії та в порядку і строки, визначені цим Кодексом, у разі невиконання особою обов`язку зі сплати митних платежів.

Разом з тим, пп.213.3.6. п.213.3 ст.213 ПК України передбачено, що до операцій з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування акцизним податком, відноситься ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, або вивезення за межі митної території України невикористаної у виробництві сировини, та пред`явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів. Ця норма не поширюється на операції з ввезення пального.

Державна податкова служба України у податковій консультації від 10.01.2020 року №61/6/99-00-07-03-03-06/ІПК, зазначила, що умовою застосування пільгового оподаткування згідно пп.213.3.6 п.213.3 ст.213 Кодексу є пред`явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів та в подальшому підтвердження того, що імпортована сировина використана на митній території України при виготовленні іншої підакцизної продукції (у тому числі сировини) і така продукція в подальшому реалізується на митній території України або вивезена за межі митної території України (експортована). У разі здійснення товариством операцій, які звільняються від оподаткування, відповідно до пп.213.3.6 п.213.3 ст.213 Кодексу, Товариство декларує в митній декларації обсяги сировини, суму акцизного податку та підставу звільнення від оподаткування».

Виходячи з наведених законодавчих положень, колегія суддів приходить до таких висновків:

- по-перше, операції з ввезення підакцизних товарів (продукції), зокрема, тютюнової сировини, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, або вивезення за межі митної території України невикористаної у виробництві сировини, та пред`явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів, звільняються від оподаткування;

- по-друге - операції з ввезення таких товарів на митну територію України та/або їх переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом не вимагають надання митним органам забезпечення сплати акцизного податку.

Державна митна служба своїм листом від 01.02.2011 року №11/2-10.15/1697-ЕП від 01.02.2011 року, адресованим начальникам регіональних митниць, начальникам митниць та Департаменту митної статистики вказує щодо коду преференцій таке: «Податковим кодексом України (Закон України від 02.12.2010 року №2755-VI) (2755-17) передбачено звільнення від оподаткування акцизним податком підакцизних товарів (продукції), що використовуються як для виробництва підакцизних товарів (продукції) (крім виробництва сировина для нафтопродуктів). До приведення у відповідність наказів Держмитслужби до норм Податкового кодексу України, при митному оформленні зазначених товарів слід використовувати код пільги в обкладенні товарів акцизним податком « 130» (код способу розрахунку « 06»). Звертаємо вашу увагу на те, що згідно з пп.213.3.6. п.213.3. ст.213 Податкового кодексу України (2755-17), надання пільги у сплаті акцизного податку при ввезенні на використовуються митну територію України підакцизних товарів (продукції), що як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції), здійснюється за умови пред`явлення митному органу ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів)».

Згідно Наказу від 20.09.2012 року №1011 Міністерства фінансів України, затверджено Класифікатор звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, в п.65 якого вказується: № пор. - 65; Назва товару - Підакцизні товари (продукція), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) (крім - виробництва нафтопродуктів); Акцизний податок: Код пільги 130, Підстава для надання - пільги - Податковий кодекс України, розділ VI, стаття 213, підпункт 213.3.6.

Згідно з ч.6 ст.259 МК України, при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковим.

Як вже зазначено вище, 07.12.2021 року митним брокером ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на митному посту «Чорноморськ-рибпорт» Одеської митниці оформлено попередню митну декларацію IМ EE №UA500080/2021/211487 (т.1 а.с.121-122) для митного оформлення товару «Тютюнова сировина (необроблена)».

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) за формою єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього (далі - додаткові аркуші), порядок унесення відомостей до доповнення, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МДЗ регулюється «Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №651 (далі Порядок).

Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», затверджено, зокрема, такі класифікатори:

- Класифікатор типів декларацій;

- Класифікатор митних режимів;

- Класифікатор звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України;

- Класифікатор особливостей переміщення товарів через митний кордон України;

- Класифікатор видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами;

- Класифікатор способів розрахунку.

Згідно Класифікатора типів декларацій виділено три напрямки переміщення вантажів через митний кордон України: «Вивезення», «Ввезення», «Транзит» із розбивкою кожного типу на особливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 ст.91 МК України передбачено, що переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту митною територією України здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.

Частина 2 ст.91 МК України визначає, що внутрішній транзит застосовується, зокрема, до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України

З аналізу попередньої митній декларації №UA500080/2021/211487 вбачається наступне:

- в графі 1 позивачем вказано: «ІМ ЕЕ», що відповідно до Класифікатора типів декларацій означає: літерний код напрямку переміщення «ІМ», напрямок переміщення «Ввезення», літерний код типу декларації - «ЕЕ»: особливості декларування «Попередня митна декларація з обсягом даних, необхідних для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення»;

- в графі 36 позивачем зазначено код пільги « 000130000», що згідно із п.65 Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України означає підакцизні товари (продукція), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) - (крім виробництва нафтопродуктів), які мають код пільги 130, на підставі Податкового кодексу України, розділ VI, стаття 213, підпункт 213.3.6;

- в графі 37 позивачем вказано « 8100 ZZ00», що відповідно до Класифікатора митних режимів та Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України означає: « 81» транзит внутрішній (крім позначеного кодом 82); « 00» попередній митний режим відсутній, «ZZ» Інше, « 00» Інше

Зміст цієї попередньої митної декларації підтверджує той факт, що позивач належним чином та цілком правомірно відобразив переміщення підакцизного товару «Тютюнова сировина» в режимі внутрішнього транзиту від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України, яким є митний пост «Чорноморськ-рибпорт» до митного органу на території України, де здійснювався подальше розмитнення та випуск товару у вільний обіг, яким є митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці.

Це спростовує твердження суду першої інстанції про те, що обраний позивачем митний режим передбачає, що з такого товару не буде в подальшому виготовлено інші підакцизні товари (продукція, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт.

При цьому, позивач також цілком правомірно в графі 36 попередньої митної декларації відобразив код пільги « 000130000», яка звільняє позивача від сплати акцизного податку на підставі пп.213.3.6 п.213.3 ст.213 ПК України, і на підтвердження якої позивач долучив до попередньої митної декларації ліцензію на виробництво тютюнових виробів №990111202100008 із терміном дії з 07.05.2021 року до 07.05.2026 року, відомості про яку зазначив у графі 44 цієї декларації.

Як вже було зазначено вище, згідно ч.1 ст.306 МК України за наявності документального підтвердження, що товари не є об`єктом оподаткування особливими видами мита, відповідні види мита не підлягають врахуванню при розрахунку суми забезпечення сплати митних платежів.

Враховуючи, що при поданні попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 позивач належним чином підтвердив той факт, що на підставі пп.213.3.6 п.213.3 ст.213 ПК України він звільнений від сплати акцизного податку при ввезені на митну територію України такого підакцизного товару, як тютюнова сировина, то згідно ч.1 ст.306 МК України позивач не повинен був враховувати акцизний податок при розрахунку суми забезпечення сплати митних платежів, на яку була надана фінансова гарантія.

Колегія суддів також враховує, що позивач як до спірної картки відмови, так і після неї здійснює ввезення підакцизного товару «Тютюнова сировина» на регулярній основі, а надані позивачем копії попередніх митних декларацій від 05.08.2021 року, від 18.08.2021 року, від 23.09.2021 року від 23.10.2021 року (т.2 а.с.149-155) та від 10, 11 та 22 лютого 2022 (т.2 а.с.205-209), які були прийняті митним органом без зауважень, підтверджують той факт, що як до виникнення спірних відносин, так і після їх виникнення, позивач при подання попередніх митних декларацій на ввезення підакцизного товару «Тютюнова сировина» не враховував суму акцизного податку при розрахунку суми забезпечення сплати митних платежів та не надавав фінансову гарантію на сплату акцизного податку.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник відповідача не зміг надати будь-яких пояснень такого різного підходу відповідача під час декларування позивачем того самого виду підакцизного товару протягом 2021-2022 років.

З наведених вище підстав колегія суддів приходить до висновку про неправомірність спірної картки відмови та про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/020082 від 15.12.2021 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» збитків у розмірі 1131432,94 грн., завдані внаслідок протиправних дій (бездіяльності) Одеської митниці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.30 МК України шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, визначена позивачем сума збитків в розмірі 1131432,94 грн. включає в себе додаткові витрати, які поніс позивач як внаслідок прийнятої спірної картки відмови №UA500110/2021/020082 від 15.12.2021 року в прийнятті попередньої митної декларацій IМ EE №UA500080/2021/211487, так і внаслідок аналогічних неправомірних вимог митного органу щодо сплати акцизного податку при оформленні позивачем попередніх митних декларацій на ввезення ще 66 контейнерів, які надійшли до Одеського морського торгівельного порту та Чорноморського морського рибного порту протягом грудня 2021 січня 2022 року.

Колегія суддів вважає, що в рамках даного спору причинний зв`язок між неправомірним рішення відповідача і заподіяною шкодою може мати місце лише стосовно тих контейнерів, які були задекларовані позивачем у попередній митній декларації IМ EE №UA500080/2021/211487.

Позивач надав апеляційному суду розрахунок збитків, які він поніс внаслідок винесення відповідачем неправомірної картки відмови №UA500110/2021/020082 в прийнятті попередньої митної декларації IМ EE №UA500080/2021/211487 щодо товару, який надійшов у контейнерах CAIU9799733/221/1, MSMU8750245/221/1, TRHU6522491/221/1 за коносаментом MEDUPJ017714.

Загальна сума збитків щодо вантажу позивача за коносаментом MEDUPJ017714 складається з сум демереджу за порушення строку повернення контейнерів ТОВ «МШК Україна» в загальному розмірі 110816,20 грн., які підтверджуються платіжними дорученнями №22130181 від 11.01.2022 року на суму 67974,31 грн. та №22130225 від 14.01.2022 року на суму 42841,89 грн., а також з вартості додаткової фінансової гарантії для кожного контейнеру в сумі 10440 грн., яку позивач сплатив платіжним дорученням №22130448 від 03.02.2022 року в адрес ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на підставі договору №20-01 від 26.12.2019 року, додаткової угоди №5 від 10.01.2022 року та акту здачі-прийняття виконаних робіт №236 від 31.01.2022 року.

Колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами підтверджено загальну суму прямих збитків позивача в розмірі 121256,20 грн. внаслідок винесення відповідачем неправомірної картки відмови №UA500110/2021/020082 щодо вантажу за коносаментом MEDUPJ017714.

При цьому, вибір позивачем того чи іншого варіанту дій та понесених під час їх здійснення витрат, не можуть спростувати той факт, що такі витрати стали наслідком саме неправомірної видачі митницею картки відмови в митному оформленні товару, та які (додаткові витрати) позивач не поніс би, у випадку прийняття митним органом попередньої митної декларації №UA500080/2021/211487, яка була оформлена позивачем у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на викладене, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 121256,20 грн. слід вважати прямими збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст.1173 ЦК України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з ч.1 ст.3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України №12/рп-2001 від 03.10.2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року.

Відповідно до пп.2 п.35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 1131432,94 грн., заподіяної внаслідок протиправного рішення Одеської митниці, підлягають частковому задоволенню в сумі 121256,20 грн..

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами апеляційного перегляду даної справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно, за правилами ст.139 КАС України підлягають новому пропорційному розподілу судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Так, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 19567,67 грн., з яких 2481,00 грн. за вимогу немайнового характеру та 16971,00 грн. за вимогу майнового характеру (т.1 а.с.9, 10), та у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 29179,5 грн. з яких 3721,5 грн. за вимогу немайнового характеру та 25458,00 грн. за вимогу майнового характеру (т.3 а.с.178).

Оскільки загальна сума вимог майнового характеру складає 1131432,94 грн., а задоволенню підлягають вимоги майнового характеру лише на суму 121256,20 грн., що дорівнює 10,7% від загальної суми вимог майнового характеру, то на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді сплати судового збору за вимоги немайнового характеру в повному обсязі в сумі 6202,50 грн. (2481,00 грн. + 3721,50 грн.), та за вимоги майнового характеру частково на суму 4817,75 грн. ((19567,67 грн. + 25458,00 грн.) х 10,7%), а всього судових витрат на суму 11020,25 грн..

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/020082 від 15 грудня 2021 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» (03026, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 35, код ЄДРПОУ 20043260) матеріальну шкоду в сумі 121256 (сто двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 20 коп..

В решті позову відмовити.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» (03026, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 35, код ЄДРПОУ 20043260) судовий збір у розмірі 11020 (одинадцять тисяч двадцять) гривень 20 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька