Постанова

від 28.06.2023 по справі 640/10147/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10147/22 Головуючий у 1 інстанції - Дудін С.О.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мазур Наталії Василівни, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мазурик Данути Володимирівни, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мирончука Олександра Яковича, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова Володимира Володимировича, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Чернобров Юлії Анатоліївни про визнання протиправними дій, визнання протиправними, нечинними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати протиправними дії членів Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мали наслідком ухвалення рішень Національної комісії зі стандартів державної мови на її позачерговому засіданні 09.02.2022, які полягають в організації та проведенні цього засідання, розгляд на ньому відповідних питань, участі (шляхом голосування) в ухваленні рішень і підписанні протоколу засідань;

- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 № 64 "Про Порядок виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови" (протокол засідання від 09.02.2022 № 10, пункт 1.1);

- визнати протиправним і скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 № 65 "Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 " (протокол засідання від 09.02.2022 № 10, пункт 1.2).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2023, зокрема, позовну заяву залишено без руху; протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 №65 "Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 " (протокол засідання від 09.02.2022 №10, пункт 1.2), та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 № 65 "Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 " (протокол засідання від 09.02.2022 №10, пункт 1.2); в іншій частині продовжено розгляд справи.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подала апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині залишення позову без розгляду, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем був без поважних причин пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що строк звернення до суду в частині вищевказаної вимоги позивачем не пропущений, оскільки зазначена вимога не стосується проходження нею публічної служби, внаслідок чого строк звернення до суду є загальний та дорівнює шести місяцям.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, проходження публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 Верховний Суд визначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 520/2559/19 та від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію зі стандартів державної мови, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.2019 № 911, Національна комісія зі стандартів державної мови (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра освіти і науки.

Згідно з частиною 8 статті 45 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" члени комісії є державними службовцями.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього ж Закону керівником комісії є її голова, який обирається комісією з числа її членів.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 38 Закону України "Про державну службу", яка має назву "Проходження державної служби", визначено, що прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Вищевикладене дає колегії суддів підстави дійти до висновку про те, що, як обрання позивача головою Національної комісії зі стандартів державної мови, так і припинення нею повноважень голови Національної комісії зі стандартів державної мови, безпосередньо пов`язано з проходженням позивачкою державної служби на посаді члена такої комісії, оскільки саме наявність у позивачки статусу члена комісії є обов`язковою та необхідною передумовою для обрання її головою комісії.

Отже, набуття позивачем повноважень голови Національної комісії зі стандартів державної мови стало можливим лише після призначення її членом такої комісії, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання, як обрання, так і припинення повноважень голови комісії безпосередньо пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, що свідчить про те, що спірне рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15.02.2022 № 65 "Про припинення повноважень голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1" (протокол засідання від 09.02.2022 № 10, пункт 1.2) може бути оскаржено до суду протягом місячного строку.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 09.02.2022 була присутня на засіданні Національної комісії зі стандартів державної мови, на якому було прийнято рішення про припинення повноважень голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 , яке оформлене 15.02.2022 під № 65.

За таких обставин, звернувшись 07.07.2022 до суду з вказаною позовною вимогою, позивачем пропущено визначений ч. 5 ст. 122 КАС України строк для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

В своїх постановах, зокрема, у справах № 520/3047/2020 від 31.03.2021, № 340/448/19 від 09.08.2021 Верховний Суд неодноразово зазначав, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не зазначено та не доведено наявності об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від її волевиявлення чи обставин, які були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву позивачу.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на предмет спору у даній справі та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 07.07.2022, тобто, з пропуском визначеного частиною 5 статті 122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» № 11681/85 визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

При цьому, аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.06.2023.