Постанова

від 12.04.2024 по справі 640/10147/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/10147/22

адміністративне провадження № К/990/28025/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Смоковича М.І., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/10147/22

за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови, члена Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_3, члена Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_2 , члена Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_4, члена Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_5, члена Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, визнання протиправними, нечинними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Денисюк Надії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (суддя Дудін С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (суддя-доповідач - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії зі стандартів державної мови (далі по тексту - Комісія, відповідач), членів Комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати протиправними дії членів Комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які мали наслідком ухвалення рішень Комісії на її позачерговому засіданні 09 лютого 2022 року, які полягають в організації та проведенні цього засідання, розгляд на ньому відповідних питань, участі (шляхом голосування) в ухваленні рішень і підписанні протоколу засідань;

- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 64 «Про Порядок виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови» (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.1);

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.2).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2022 року позовну заяву з доданими матеріалами повернуто позивачці.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2022 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року продовжено ОСОБА_1 строк залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», матеріали адміністративної справи №640/10147/22 передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 на десять календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду, протягом якого позивачці необхідно: надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2) та докази поважності причин його пропуску; надати уточнену позовну заяву (два примірника), з урахуванням вказаних судом зауважень (щодо необхідності зазначення РНОКПП представниці позивачки).

13 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви (повторна), в якій позивачка зазначила, що до вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року №65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2) має бути застосований шестимісячний строк звернення до суду, оскільки вважає, що спірні правовідносини не стосуються проходження нею публічної служби. Крім того, позивачка посилалась на положення частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якою закріплено, що у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Ухвалою від 20 лютого 2023 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі № 640/10147/22.

16 березня 2023 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову та залучив до участі у справі в якості співвідповідачів членів Комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позовну заяву залишив без руху та надав строк у п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 та докази поважності причин його пропуску.

21 березня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій вона наполягала на тому, що строк звернення до суду в частині вищевказаної вимоги нею не пропущений, оскільки зазначена вимога не стосується проходження нею публічної служби, внаслідок чого строк звернення до суду є загальний та дорівнює шести місяцям.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2), а в іншій частині -розгляд справи продовжено.

Залишаючи позов без розгляду в означеній частині, суд першої інстанції керувався тим, що за змістом норм Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (по тексту - Закон № 2704-VIII) керівником Комісії є її Голова, який обирається з числа її членів, які, у свою чергу, є державними службовцями. Також суд урахував, що статтею 38 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі по тексту - Закон № 889-VIII), яка має назву «Проходження державної служби», визначено, що прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що як обрання позивачки Головою Комісії, так і припинення цих повноважень, безпосередньо пов`язано з проходженням нею державної служби на посаді члена такої Комісії, оскільки саме наявність у позивачки статусу члена Комісії є обов`язковою та необхідною передумовою для обрання її Головою Комісії. Відповідно, спірне рішення відповідача від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.2) може бути оскаржено до суду протягом місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Отже, звернувшись 07 липня 2022 року до адміністративного суду з цією позовною вимогою, ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду, без подання заяви про визнання поважними причин пропуску такого пропуску та його поновлення. Тому з огляду на приписи статей 123, 240 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65.

Постановою від 28 червня 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та міркуваннями Київського окружного адміністративного суду і зазначив, що зважаючи на предмет спору в цій справі та звернення позивачки до суду з адміністративним позовом лише 07 липня 2022 року, тобто з пропуском визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, існують підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

14 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів і вимог скарги зазначено, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про поширення на позовну вимогу щодо оскарження рішення № 65 спеціального строку звернення до суду в один місяць, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, є хибним по суті. На переконання скаржника, процедура обрання Голови Комісії з числа її членів ґрунтується не на підпорядкуванні одного з членів Комісії іншим членам Комісії, а на їх спільній діяльності як рівноправних суб`єктів - членів колегіального органу. Відповідно, набуття членом Комісії статусу Голови Комісії є видом внутрішньоорганізаційної процедури Комісії як колегіального органу, на яку законодавство у сфері державної служби свою дію не поширює. При цьому, всі повноваження у межах відносин проходження членом Комісії, який обраний Головою, державної служби продовжує здійснювати Кабінет Міністрів України. Таким чином, набуття і втрата статусу Голови Комісії одним із її членів не стосуються проходження ним/нею державної служби і не мають спільних ознак.

Отже, з погляду скаржника, при зверненні до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.2) має застосовуватися загальний шестимісячний строк на звернення до суду, який позивачка не пропустила.

Додаткову увагу в касаційній скарзі звернуто на те, що першим процесуальним рішенням по позову ОСОБА_1 була ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2022 року про повернення позовної заяви, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Ця ухвала була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, після отримання позовної заяви суд не доходив висновку про пропуск строку звернення до суду, а натомість вказав лише на порушення правил об`єднання позовних вимог. Скаржник уважає, що якщо процесуальний закон визначає обставини, що одночасно є підставами для повернення позовної заяви і залишення позову без розгляду, норма частини сьомої статті 169 КАС України після скасування ухвали про повернення позовної заяви забороняє не лише повторно повертати позовну заяву, але також і залишати позов без розгляду з підстав, які на етапі відкриття провадження у справі є підставами для повернення позовної заяви. З огляду на це позивачка мала законні очікування, що після скасування відповідної ухвали апеляційним порядком суд розпочне і проведе розгляд справи по суті, а не залишить її позовну заяву без руху з іншої, нової підстави, а згодом - все ж відкривши провадження, використає цю другу підставу як привід для залишення позову без розгляду.

За наведених обґрунтувань скаржник уважає, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення частини сьомої статті 169 КАС України та неправильно застосували статтю 122 цього Кодексу, вказавши, що для оскарження рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 установлено місячний строк звернення до адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року задоволено заяви суддів Шарапи В.М., Єзерова А.А., Берназюка Я.О. про самовідвід. Матеріали касаційної скарги № К/990/28025/23 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2023 року, який здійснено на підставі розпорядження від 18 серпня 2023 року №1393/0/78-23, визначено новий склад судової колегії у складі: головуючого судді Соколова В.М., суддів Білак М.В., Смоковича М.І.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №640/10147/22.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року заяву ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід суддів Соколова В.М., Смоковича М.І., Білак М.В. від участі у розгляді справи №640/10147/22 визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід суддів Соколова В.М., Смоковича М.І., Білак М.В. від участі у розгляді справи №640/10147/22.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повністю.

Члени Комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 через представника Мельничук І.В. також подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказують на законність оскаржуваних судових рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Ухвалою від 11 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються. Позиція Верховного Суду.

За обставинами справи № 640/10147/22, спір у ній пов`язаний із прийняттям Комісією рішення про дострокове припинення повноважень її Голови ОСОБА_1

Судовими актами, які є предметом касаційного перегляду, позов ОСОБА_1 у частині, яка стосується вищевказаного рішення Комісії, залишено без розгляду через пропуск строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Ключовим аргументом касаційної скарги є помилкове застосування судами обох інстанцій спеціального строку звернення до суду в один місяць, встановленого для категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, замість загального, - шестимісячного.

Додатковим доводом скарги є порушення судом першої інстанції статті 169 КАС України, яка, за твердженнями заявника, забороняє не лише повторно повертати позовну заяву, але також і залишати позов без розгляду з підстав, які на етапі відкриття провадження у справі є підставами для повернення позовної заяви.

Принагідно нагадати, що залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2), суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачкою державної служби на посаді Голови Комісії, а відтак, при вирішенні питання строку звернення до суду необхідно застосовувати місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Тож ураховуючи, що з позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 позивачка звернулася до суду в липні 2022 року, тобто з пропуском місячного строку, і цей факт установлений судом після відкриття провадження у справі, суди дійшли висновку про наявність підстав для залишення позову в цій частині без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі по тексту - Закон № 2704-VIII) опрацювання та утвердження стандартів української мови як державної здійснює Національна комісія зі стандартів державної мови (далі - Комісія).

Завданням Комісії є збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законами посад.

Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - міністр).

Повноваження Комісії визначаються цим Законом.

Згідно зі статтею 45 Закону № 2704-VIII, Комісія є колегіальним органом у складі дев`яти членів.

Міністр вносить до Кабінету Міністрів України подання щодо призначення членами Комісії осіб із числа кандидатів, запропонованих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, Національною академією наук України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну мовну політику, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Кабінет Міністрів України призначає на посаду членів Комісії з числа осіб, запропонованих міністром, не пізніше місячного строку з дня внесення відповідних подань.

Член Комісії призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Кабінету Міністрів України.

Строк повноважень члена Комісії становить шість років.

Повноваження члена Комісії, строк повноважень якого закінчився, припиняються з моменту прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Одна і та сама особа може бути членом Комісії не більше ніж два строки поспіль.

Члени Комісії є державними службовцями.

Як обумовлено статтею 46 Закону № 2704-VIII, керівником Комісії є її Голова, який обирається Комісією з числа її членів.

Голова Комісії: 1) представляє Комісію у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; 2) головує на засіданнях Комісії; 3) підписує протоколи засідань Комісії; 4) підписує рішення Комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року № 911 затверджено Положення про Національну комісію зі стандартів державної мови (далі також - Положення), пунктом 8 якого визначено, що керівником Комісії є її Голова. Голову обирає Комісія з числа своїх членів. Одна і та сама особа може бути Головою Комісії не більше ніж два строки поспіль. Порядок виборів Голови Комісії визначається на засіданні Комісії шляхом голосування.

Отже, з наведених вище нормативних положень законодавства, які регулюють діяльність Комісії, слідує висновок, що Голова Комісії обирається із числа її членів, які є державними службовцями. Голова Комісії здійснює від її імені передбачені Законом № 2704-VIII і Положенням повноваження.

Вступаючи на посаду члена Комісії позивачка набула статус державного службовця і внаслідок обрання її Головою Комісії цей правовий статус не змінився, оскільки вона лише набула певних додаткових функціональних (адміністративних) повноважень, які зумовлені колегіальністю органу. До того ж, із прийняттям рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » позивачка продовжувала обіймати посаду члена Комісії.

Таким чином колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що за характером спірних правовідносин і суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим і пов`язаний з проходженням позивачкою публічної (державної) служби, а відтак, для звернення до суду повинен застосовуватися строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Верховний Суд уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що набуття членом Комісії статусу Голови є видом внутрішньоорганізаційної процедури Комісії як колегіального органу, на яку законодавство у сфері державної служби свою дію не поширює.

Так, дійсно, повноваження щодо прийняття рішень про обрання Голови Комісії та дострокове припинення виконання повноважень Головою законодавець делегував самій Комісії, яка є колегіальним органом. Однак, як правильно зауважив апеляційний суд, набуття позивачкою повноважень Голови Комісії безпосередньо пов`язане з тим, що вона є членом цієї Комісії і на цій посаді проходить державну службу.

За таких обставин твердження скаржника про помилкове застосування судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, спеціального строку звернення до суду в один місяць, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, замість загального шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою цієї статті, є безпідставними та ґрунтуються не неправильному аналізі спірних правовідносин і їхньому правовому регулюванні.

Принагідно зазначити, що в даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тож оскільки ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 15 лютого 2022 року № 65 лише в липні 2022 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом строку, позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

При цьому варто зазначити, у розрізі обставин цієї справи не є спірними питання обізнаності позивачки про прийняття оскаржуваного рішення Комісії та поважності причин пропуску строку звернення до суду, адже остання уважає, що такий строк (який, на її думку становить шість місяців) нею не пропущений.

З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На основі зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки факт пропуску позивачкою строку звернення до суду встановлений судом першої інстанції після відкриття провадження у справі і позивачка не заявила про поновлення такого строку, то застосування Київським окружним адміністративним судом наслідків пропуску строку, передбачених статтею 123 КАС України та, відповідно, постановлення ухвали від 24 березня 2023 року про залишення позову в означеній частині без розгляду є правомірним і обґрунтованим. Підстав уважати інакше Судом не встановлено.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 169 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 08 липня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва було постановлено ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Однак, ця ухвала була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Тобто, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 були повернуті на розгляд окружного суду на стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху, оскільки в частині позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 15 лютого 2022 року № 65 вона подана з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, і позивачка не заявила клопотання про поновлення такого строку.

06 грудня 2022 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої останній просить суд відкрити провадження у справі, оскільки даний спір на його думку не є спором про звільнення з публічної служби, а тому не можуть бути застосовані строки, визначені частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року строк усунення недоліків позовної заяві ОСОБА_1 було продовжено, оскільки позивачкою так і не подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Водночас, у зв`язку з прийняттям Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (№ 640/10147/22) були передані на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

В свою чергу, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2023 року продовжив строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви ОСОБА_1

13 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви (повторна), в якій позивачка знову вказувала, що не пропустила строк звернення до суду.

Ухвалою від 20 лютого 2023 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі № 640/10147/22, у якій зазначив, що враховуючи викладені позивачкою обставини та стадію провадження у цій справі, вважає за доцільне відкрити провадження у справі та призначити судове засідання, на якому вирішити питання дотримання позивачкою строку звернення до суду.

Разом із тим, позивачкою було подано до суду заяву про зміну предмета позову, з огляду на що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні позовну заяву залишив без руху та запропонував позивачці усунути її недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 15 лютого 2022 року № 65 та докази поважності причин його пропуску.

21 березня 2023 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачка наполягає на тому, що строк звернення до суду в частині вищевказаної вимоги нею не пропущений, оскільки зазначена вимога не стосується проходження нею публічної служби, внаслідок чого строк звернення до суду є загальний та дорівнює шести місяцям.

Після цього, Київським окружним адміністративним судом було постановлено оскаржувану ухвалу від 24 березня 2023 року про залишення позову без розгляду в частині.

Проаналізувавши вищеперелічені процесуальні дії у справі № 640/10147/22 у поєднанні з нормами КАС України, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження скаржника, що стаття 169 цього Кодексу забороняє залишати позов без розгляду з підстав, які на етапі відкриття провадження у справі є підставами для повернення позовної заяви.

Так, з конструкції статей 123 і 169 КАС України вбачається, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду може бути вирішене як до відкриття провадження у справі, так і після. Водночас наслідки пропущення строку звернення до суду на цих етапах є різними, а саме: якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом до відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними - суд повертає позовну заяву, якщо після відкриття провадження - залишає позов без розгляду (повністю або у відповідній частині).

Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження узгоджується із завданнями та метою, а також повноваженнями суду на цій стадії, які регламентовані Главою 3 КАС України.

Беручи до уваги те, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва 08 липня 2022 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 не вирішувалося питання строку звернення до суду і після скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції матеріали позовної заяви ОСОБА_1 були повернуті на розгляд окружного суду на стадію вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі, то твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 мала законні очікування, що після скасування ухвали від 08 листопада 2022 року суд розпочне і проведе розгляд справи по суті, а не залишить її позовну заяву без руху з іншої підстави, як-от пропуск строку звернення до суду, а згодом узагалі залишить без розгляду, є суб`єктивними припущеннями позивачки, які не ґрунтуються на нормах процесуального права.

У підсумку Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження. Оскаржувані судові акти є законними, прийняті з правильним застосуванням норм процесуального закону і підстави для їх скасування відсутні.

Зважаючи на статтю 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи та відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 640/10147/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.І. Смокович М.В. Білак