Ухвала

від 28.09.2023 по справі 640/10147/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа №640/10147/22

адміністративне провадження №К/990/28025/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Смоковича М. І., розглянувши заяву Денисюк Надії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід суддів від участі у розгляді справи №640/10147/22 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мазур Наталії Василівни, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мазурик Данути Володимирівни, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мирончука Олександра Яковича, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова Володимира Володимировича, члена Національної комісії зі стандартів державної мови Чернобров Юлії Анатоліївни про визнання протиправними дій, визнання протиправними, нечинними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати протиправними дії членів Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мали наслідком ухвалення рішень Національної комісії зі стандартів державної мови на її позачерговому засіданні 09 лютого 2022 року, які полягають в організації та проведенні цього засідання, розгляд на ньому відповідних питань, участі (шляхом голосування) в ухваленні рішень і підписанні протоколу засідань;

- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15 лютого 2022 року № 64 "Про Порядок виборів Голови Національної комісії зі стандартів державної мови" (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.1);

- визнати протиправним і скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15 лютого 2022 року № 65 "Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 " (протокол засідання від 09 лютого 2022 року № 10, пункт 1.2).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року, позов у частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2) залишено без розгляду, а в іншій частині - продовжено розгляд справи.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, представник позивача Денисюк Н.О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Берназюка Я.О.

17 серпня 2023 року судді Шарапа В.М., Єзеров А.А., Берназюк Я.О. заявили самовідводи від участі у розгляді цієї касаційної скарги, у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без урахування спеціалізації.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року заяви суддів Шарапи В.М., Єзерова А.А., Берназюка Я.О. про самовідвід задоволено. Матеріали касаційної скарги № К/990/28025/23 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2023 року, який здійснено на підставі розпорядження від 18 серпня 2023 року №1393/0/78-23, визначено новий склад судової колегії у складі: головуючого судді Соколова В.М., суддів Білак М.В., Смокович М. І.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №640/10147/22.

25 вересня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла заява представника позивача Денисюк Н.О. про відвід суддів Соколова В. М., Смоковича М. І, Білак М. В. від розгляду справи №640/10147/22 на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КАС України (у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу).

На обґрунтування поданої заяви зазначено, що класифікація справи на поточному етапі (для цілей визначення спеціалізації суддів) фактично випереджає вирішення по суті правового питання, яке позивачка порушує у касаційній скарзі. Заявник уважає, що належним вирішенням цієї ситуації є віднесення справи до категорії 115000000 «Інші справи», що дозволить провести її класифікацію, не формуючи наперед позицію щодо суті порушених у касаційній скарзі питань.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).

За твердженнями заявника, необхідність відводу суддів Соколова В. М., Смоковича М. І, Білак М. В. вбачається у тому, що класифікація справи за категорією 106000000 та її розгляд складом суду, що сформований на основі цієї класифікації, свідчить про те, що суд зробив висновок щодо питання, яке може бути вирішено лише за наслідками розгляду справи. Зокрема, заявник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 15 лютого 2022 року № 65 «Про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 » (протокол засідання від 09 лютого 2022 року №10, пункт 1.2) визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки така вимога заявлена у відносинах щодо проходження публічної служби. Натомість, на думку заявника, відносини, що склалися між позивачем і відповідачем не пов`язані проходженням публічної служби, а тому до цієї позовної вимоги має застосовуватися загальний строк звернення до суду (частина друга статті 122 КАС України).

Водночас, в ухвалі від 17 серпня 2023 року про самовідвід суддів Верховний Суд зазначив, що касаційну скаргу у цій справі подано на ухвалу суду про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про припинення повноважень Голови Національної комісії зі стандартів державної мови ОСОБА_1 . При цьому згідно з рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року № 1 справи, що належать до категорії 106000000 Класифікатора № 622 (Справи, що виникають з відносин публічної служби), віднесено до спеціалізації судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

Отже, в ухвалі від 17 серпня 2023 року Верховний Суд визначив, що оскаржувані судові акти прийняті щодо позовних вимог, які стосуються відносин публічної служби.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до частини першої статті 46 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» керівником Національної комісії зі стандартів державної мови є її Голова, який обирається Комісією з числа її членів, які, у свою чергу, згідно з частиною восьмою статті 45 цього Закону є державними службовцями.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відтак можна констатувати, що класифікація даної справи за категорією 106000000 є правильною, оскільки спір у цій справі стосується проходження позивачкою публічної (державної) служби на посаді Голови Національної комісії зі стандартів державної мови.

За таких обставин, підстави відводу визначеного складу суду на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КАС України відсутні, а доводи заявника про вирішення суті спору наперед внаслідок визначення такої класифікації справи є суб`єктивним припущенням.

Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

За таких обставин, заява про відвід суддів Соколова В. М., Смоковича М. І, Білак М. В., є необґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України Суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Денисюк Надії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід суддів Соколова В. М., Смоковича М. І, Білак М. В. від участі у розгляді справи №640/10147/22 визнати необґрунтованою.

Передати заяву Денисюк Надії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід суддів Соколова В. М., Смоковича М. І, Білак М. В. від участі у розгляді справи №640/10147/22 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді М. В. Білак

М. І. Смокович