Постанова

від 28.06.2023 по справі 580/9644/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9644/21 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Паланської сільської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі за адміністративним позовом Паланської сільської ради до Уманської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В:

Паланська сільська рада звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати протиправним та нечинним рішення 17 сесії Уманської міської ради VIII скликання № 15-17/8 від 09.07.2021 «Про затвердження детального плану території комунальних підприємств, обмеженою вулицями Білогрудівською, Бандери Степана та територією Паланської сільської ради за межами села Паланка».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Паланська сільська рада звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2016 рішенням Піківецької сільської ради № 7-4/VII «Про розроблення детального плану території» наданий дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 16,2 га для розміщення житлового комплексу «Білогрудівський» з інфраструктурою обслуговування в межах села Піківець.

29.11.2016 рішенням Піківецької сільської ради № 16-3/VII затверджений проект детального плану території земельної ділянки площею 16,2 га для розміщення житлового комплексу «Білогрудівський» з інфраструктурою обслуговування в межах села Піківець.

03.12.2020 рішенням Паланської сільської ради № 1-15/VIII реорганізовано Піківецьку сільську раду шляхом приєднання до Паланської сільської ради, визначено Паланську сільську раду правонаступником всього майна, прав та обов`язків Піківецької сільської ради.

09.04.2021 12 сесією Уманської міської ради VIII скликання прийняте рішення № 9-12/8 «Про розробку детального плану території комунальних підприємств, обмеженої вулицями Білогрудівською, Бендери Степана та землями Піківецької сільської ради».

09.07.2021 17 сесією Уманської міської ради VIII скликання прийняте рішення № 14-17/8 «Про внесення змін до рішення міської ради від 09.04.2021 № 9-12/8», згідно якого внесені зміни в назві рішення у такій редакції: «Про розробку детального плану території комунальних підприємств, обмеженої вулицями Білогрудівською, Бендери Степана та територією Паланської сільської ради за межами села Піківець», з метою визначення планувальної організації і розвитку території міста Умань.

09.07.2021 17 сесією Уманської міської ради VIII скликання прийняте рішення № 15-17/8 «Про затвердження детального плану території комунальних підприємств, обмеженої вулицями Білогрудівською, Бендери Степана та територією Паланської сільської ради за межами села Піківець».

Не погоджуючись з рішенням № 15-17/8, Паланська сільська рада звернулася до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем за наявності передбачених законодавством підстав, правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому підстави для визнання його нечинним та скасування відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Також, відповідно до положень абз. 6 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Керуючись положеннями ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Детальний план території не підлягає експертизі.

Виходячи із положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняте рішення щодо розроблення містобудівної документації та проект містобудівної документації були оприлюднені на офіційному веб-сайті міської ради, а також забезпечений вільний доступ до даної інформації.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18 зазначив, що оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

В разі виникнення пропозицій чи зауважень до містобудівної документації всі пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Колегія суддів звертає увагу, що жодного документа, що підтверджує встановлення та затвердження меж с. Родниківка (Родниківського старостинського округу), обґрунтованих заперечень, звернень чи пропозицій Паланською сільською радою на розгляд комісії та на громадське обговорення містобудівної документації, надано не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Уманською міською радою було дотримано порядок проведення громадських слухань, про які належним чином було проінформовано громадськість, зокрема, і позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій» планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

За змістом статті 12 Закону України «Про планування і забудову територій» генеральним планом населеного пункту визначаються, окрім іншого: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання. Під час здійснення планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об`єктів житловокомунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту (частина перша статті 18 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження і затвердження містобудівної документації з планування території міст і селищ, зокрема, генеральних планів, встановлювалися ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України 25.09.1997 № 164. Згідно з п 1.1 ДБН Б.1-3- 97 генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, що встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини.

Відповідно до статей 173-175 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Обмеження території (межі) детального плану було визначено (встановлено) Генеральним планом м. Умань, затвердженого рішенням міської ради № 1-4/24 від 04.06.2002 року та розробленого в 1996 році інститутом «Діпромісто», та межі міста затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих від 15 липня 1966 року № 470 «Про затвердження меж міських земель міста Умані».

У відповідності до визначених та встановлених вище зазначеними рішеннями меж міста Умані, було визначено границі (межі) детального плану території житлової та громадської забудови, обмеженої вулицею Мічуріна, адміністративною межею села Родниківка та Войтівським ставом.

Апелянт зазначає про нібито невстановлені межі міста Умань та посилається на лист Державного комітету України по земельним ресурсам № 14-22-6/8940 від 18.10.2004 та лист Черкаського головного управління земельних ресурсів від 21.08.2004 №1094-4/5, в одному із яких вказується на необхідність подання на затвердження технічної документації із встановлення меж міста Умані до Верховної Ради України, що на думку колегії суддів є необґрунтованим, оскільки на час прийняття рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих від 15 липня 1966 року № 470 «Про затвердження меж міських земель міста Умані» необхідності затвердження Верховною Радою України не могло бути, так як на дату прийняття рішення діяв Земельний Кодекс УСРР 1922 року, та функції законодавчого органу влади здійснювала Верховна Рада Української РСР.

Більше того, положення про формування Верховної Ради України відображено в Декларації про суверенітет України та закріплено в Конституції України в 1996 році.

Технічна документація по встановленню межі міста Умані була затверджена рішеннями міської ради та виконавчим комітетом Черкаської обласної ради депутатів трудящих в рамках законодавчих положень, які діяли на час прийняття рішень.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 470 від 15 липня 1966 року «Про затвердження меж міських земель міста Умані» за результатом розгляду матеріалів про поновлення та часткове встановлення меж земель міста Умані, проведені Уманським міжміським бюро технічної інвентаризації затверджені межі міських земель міста Умані площею 4702 га, поновлені і частково установлені відповідно з геодезичними даними матеріалів закріплення земель за суміжними землекористувачами.

Рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 470 від 15 липня 1966 року «Про затвердження меж міських земель міста Умані» є чинним.

Отже, з огляду на ненадання позивачем доказів порушення його прав спірним рішенням, колегія суддів приходить до висновку про відсутність очевидних ознак протиправності акта та втручання в права позивача чи спричинення суттєвого негативного впливу на повноваження позивача в контексті реальної шкоди прийняттям оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на необхідність узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, колегія суддів оцінює критично, так як території спільного користування у фактичному використанні Уманської міської ради та Паланської сільської ради не перебувають, оскільки жодного належного та допустимого доказу з цього приводу позивачем не надано та необґрунтовано як це впливає на протиправність оскаржуваного рішення.

При цьому, наказ від 16.11.2011 № 290 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1468/20206, визначає, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (4.1); рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (4.2).

Матеріали справи свідчать, що територія, на якій був розроблений оскаржуваний детальний план, не входить в адміністративні межі Паланської сільської ради Уманського району, оскільки межі детального плану території комунальних підприємств, обмеженої вулицями Білогрудівською, Бандери Степана та територією Паланської сільської ради за межами села Піківець, визначено відповідно до Генерального плану м. Умань, затвердженого рішенням Уманської міської ради № 1-4/24 від 04.06.2002 «Про генеральний план міста», розробленого в 1996 році інститутом «Діпромісто» та межі міста затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих від 15 липня 1966 р. № 470 «Про затвердження меж міських земель міста Умані».

При цьому, межі міста та територія міста визначені детальним планом і не порушують адміністративні межі Паланської сільської ради.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Як зазначено вище, межі міста міста Умані затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих від 15 липня 1966 р. № 470 «Про затвердження меж міських земель міста Умані», і вони не змінювались.

Апелянт зауважує, що одним із аргументів нібито протиправності прийнятого Уманською міською радою оскаржуваного рішення є земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:01:005:0384, яка нібито відноситься до земель Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області та знаходиться в межах затверджуваного детального плану Уманською міською радою.

Колегія суддів з такими твердженнями не погоджується, виходячи з наступного.

Станом на дату звернення до суду та відкриття судового провадження по справі 580/9644/21 наявне судове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 по справі № 580/3872/19 за позовом Уманської міської ради до виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району, виконавчого комітету Паланської сільської ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство внутрішніх справ України, Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 18.04.2018 року № 38 «Про проведення нумерації об`єкту нерухомого майна».

За наслідками розгляду вказаної судової справи рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, задоволено в повному обсязі позовні вимоги Уманської міської ради та визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 18.04.2018 №38 «Про проведення нумерації об`єкту нерухомого майна», яким присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, площею 0,8204 га (кадастровий номер 7110800000:01:005:0384) в адміністративних межах Родниківської сільської ради, присвоївши таку адресу: автодорога Київ - Одеса 203км+800м (ліворуч).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області станом на теперішній час відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі приведені у відповідність. Земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:01:005:0384 розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінградське шосе, 12 (на даний час Бандери Степана, 12), про що повідомлено Уманську міську раду листом від 18.01.2022 № 18-23-0.281/2-22 та що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.01.2022 № НВ-0000081232022.

До цього ж, у відповідності до Генерального плану та встановлених меж міста Умані, які знаходяться на території міста, пунктом 1.3 рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 351 від 13.08.1998 вказану вище земельну ділянку площею 0,8204 га. по вулиці Ленінградське шосе, 12 (назва на дату прийняття рішення, а на даний час Степана Бандери, 12) надано в постійне користування для охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху Уманській окремій роті ДПС Державної інспекції управління МВС України в Черкаській області.

Тобто, розпорядження землями здійснювалось виконавчим органом Уманської міської ради, а саме, виконавчим комітетом Уманської міської ради.

За таких обставин, твердження апелянта щодо належності вищезазначеної ділянки до земель Паланської сільської ради (в минулому Родниківської сільської ради), є безпідставними.

З огляду на викладені обставини та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність належних та достатніх доказів, які б вказували на протиправність спірного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а аргументи та доводи апелянта не спростовують висновків суду та не вказують на наявність порушень норм матеріального та процесуального права.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо поданого позивачем клопотання про призначення земельно-технічної експертизи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відтак, метою призначення експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання.

Водночас, дослідивши зміст спірних правовідносин, предмет спору та доводи сторін, колегія суддів приходить до переконання про достатність наявних в справі доказів для дослідження судом обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення, а необхідність в проведенні вказаної вище експертизи - відсутня, зокрема з тих підстав, що заявником не доведено доцільність призначення судової експертизи та наявності виключних правових підстав для її проведення, у зв`язку із чим підстави для задоволення клопотання про призначення земельно-технічної експертизи відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Паланської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.06.2023.