Ухвала

від 30.06.2023 по справі 420/10201/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 червня 2023 року

м. Київ

справа № 420/10201/22

адміністративне провадження № К/990/21625/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 420/10201/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер" Одеської обласної ради" та Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення щодо припинення діяльності комунального некомерційного підприємства,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Одеської обласної ради (далі - відповідач), в якому просила, з урахуванням уточнення позовної заяви:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради «Про припинення діяльності КНП «ООШВД» ООР» шляхом приєднання до КНП «ОРКПЦ» Одеської обласної ради" №449-VIII від 12 липня 2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №420/10201/22, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

В касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон № 2801-XII).

В обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що відповідно до положень статі 16 Закону №2801-XI існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я закладів не може бути скорочена, а при прийнятті рішення про припинення закладу охорони здоров`я орган місцевого самоврядування має враховувати план розвитку госпітального округу територіальної громади.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що підставою позовних вимог було, на думку позивача, протиправне рішення відповідача від 12 липня 2022 року про припинення діяльності КНП «ООШВД» ООР» шляхом приєднання до КНП «ОРКПЦ» Одеської обласної ради.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без порушення визначеної законодавством процедури. Судами також було установлено, що проект вказаного рішення розглядався на засіданні постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров`я та соціальної політики, якою надано висновки та рекомендації від 12 липня 2022 року №26/1-7ПК про доцільність приєднання КНП "ООШВД ООР" до КНП "ОРКПЦ" ООР". Більш того, директором Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації Одарій-Захар`євою Н.В. була надана пояснювальна записка до проекту рішення "Про припинення КНП "ООШВД ООР" в якій було наведено економічне обґрунтування доцільності об`єднання цих підприємств.

На спростування доводів позивачки про скорочення закладу охорони здоров`я, суди зазначили, що КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» не було скорочено, а було приєднано до КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», тобто відбулася оптимізація закладу охорони здоров`я. При цьому, відповідно до пояснювальної записки до проєкту рішення об`єднання шкірно-венерологічного диспансеру в єдину систему онкологічної служби в області є доцільним та прогнозовано забезпечить збільшення виявлення онкозахворювань шкіри та м`яких тканин. Лікарі-дерматологи обласного шкірно-венерологічного диспансеру будуть інтегровані в систему поліклінічної та консультативно-виїзної служби протипухлинного центру та всі можливості щодо підготовки лікарів-інтернів на базі об`єднаних лікувальних заходів буде збережено. Також оптимізація витрат на адміністрування, інструментальні та лабораторні дослідження дозволить збалансувати фінансові ресурси та витрати з обласного бюджету.

Своєю чергою скаржником не наведено аргументованих і переконливих обґрунтувань щодо порушення судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої статті 60 Закону №280/97-ВР та статті 16 Закону № 2801-XII, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи.

Касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій надали оцінку спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Доцільно зазначити, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Мотиви касаційної скарги фактично спрямовані на спробу переконати Суд у необхідності переглянути зміст судових рішень та переоцінити встановлені судами обставини справи та досліджені докази, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

При цьому, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Суд роз`яснює скаржнику, що посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2023 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий процесуальний обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 420/10201/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер" Одеської обласної ради" та Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення щодо припинення діяльності комунального некомерційного підприємства - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько