Постанова

від 28.06.2023 по справі 813/1361/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 813/1361/17

адміністративне провадження № К/9901/41442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті ЛТД" до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Секюріті ЛТД» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) та Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції щодо недотримання вимог по оформленню матеріалів перевірки та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2017 року за №0002221402 та за №0002231402.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність та поверхневість висновків Інспекції про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ПП «Компанія Фотоніка» та ПП «Аква-Медікум»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано прийняті Управлінням податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2017 року за №0002221402 та за №0002231402; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку; крім того платником податків вжито всіх належних заходів для надання до перевірки необхідних первинних бухгалтерських документів, натомість контролюючий орган не скористався наданою йому пунктом 85.9 статті 85 ПК України можливістю на отримання таких документів від органу, що проводить розслідування кримінального провадження, в матеріалах якого останні знаходяться; відтак, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень; що ж до позовної вимоги Товариства про визнання протиправними дій Інспекції по недотриманню вимог для оформлення матеріалів перевірки, то така задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії щодо оформлення результатів перевірки без прийняття відповідного управлінського рішення (в даному випадку - податкового повідомлення-рішення) не впливають на права та обов`язки позивача й не тягнуть за собою жодних негативних наслідків як таких.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, а також неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами, на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; крім того вказує, що судами безпідставно відхилено його посилання на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25 серпня 2016 року у справі №464/6184/16-к про визнання громадянина ОСОБА_1 (який крім іншого є директором та власником ПП «Аква-Медікум») винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України (тобто у фіктивному підприємництві), а також неправильно застосовано до спірних відносин положення пункту 85.9 статті 85 ПК України, оскільки кримінальне провадження, в межах якого було вилучено документи первинного обліку, порушено не стосовно позивача, а щодо його контрагентів.

При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони і підлягають касаційному перегляду.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що у період з 10 жовтня 2016 року по 08 лютого 2017 року посадовою особою Інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ПП «Компанія Фотоніка» та ПП «Аква-Медікум» за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2017 року за №127/13-03-14-01/39128271, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем:

- пункту 85.2 статті 85 ПК України у зв`язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам із перевіряємими контрагентами;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по травень 2016 року та за липень 2016 року на суму 745 899,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, вказуючи, що з огляду на повідомлення Товариством про втрату первинної документації по господарським операціям з ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум» строк проведення перевірки продовжувався для надання йому можливості у відповідності до пункту 44.5 статті 44 ПК України відновити й подати такі документи, чого однак зроблено не було, а тому з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 ПК України слід вважати, що вони були відсутні у платника на час складання звітності; разом з тим, у зв`язку з непредставленням Товариством до перевірки жодних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум» неможливо встановити факт прийому-передачі робіт (послуг) та товарів; умов транспортування, завантаження та розвантаження товарів; використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності Товариства; крім того, згідно інформації ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних не видається можливим підтвердити господарські операції між позивачем та контрагентами, виходячи з реального часу їх здійснення (тренування особового складу 2 - 3 рази на тиждень) й відсутності у них необхідних основних засобів та трудових ресурсів; більше того ПП «Компанія Фотоніка» не здійснювало придбання товару (прокату плоского з вуглецевої сталі) в подальшому реалізованого Товариству.

На підставі акту перевірки Управлінням 02 березня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002231402, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.; №0002221402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 932 373,75 грн., з яких: 745 899,00 грн. - за основним платежем та 186 474,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись, зокрема, з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 22 вересня 2015 року та 01 грудня 2015 року між Товариством (як замовником) та ПП «Компанія Фотоніка» (як виконавцем) укладено договори про надання послуг відповідно за №75/ФО та №82/ФО, відповідно до умов яких виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги з: пошуку об`єктів охорони та кадрів для охоронної компанії (по м.Львову та інших обласних центрах); підготовки особових справ відібраних працівників та підготовки цих осіб по фізичній і спецпідготовці; проведення практичних занять (2 - 3 рази на тиждень) з особовим складом Товариства з фізичної та спеціальної підготовки на стадіоні, в спортзалі, тренажерному залі, басейні; транспортні послуги.

Також 02 листопада 2015 року Товариство (як замовник) уклало з ПП «Аква-Медікум» (як виконавцем) договір за №78/ФО про надання аналогічних послуг.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодилися й суди попередніх інстанцій, у ході розгляду справи подана вся необхідна первинна документація (копії калькуляцій вартості надання послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), актів надання послуг, видаткової накладної, карток по рахунку 631, платіжних доручень) та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними, й отримані послуги використані Товариством у власній господарській діяльності.

Крім того на підставі виданих ПП «Компанія Фотоніка» та ПП «Аква-Медікум» податкових накладних Товариство віднесло до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 745 899,00 грн.

Разом з тим, усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, визначає, що правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем.

Верховний Суд вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Однак, у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, хоча й зазначили про дослідження ними первинних документів, які надані позивачем по взаємовідносинам з кожним із контрагентів, проте не надали мотивованої оцінки доводам відповідачів, наведеним як в акті перевірки, так і у запереченнях на позов та апеляційній скарзі, щодо відсутності реального характеру спірних операцій й, як наслідок, - підстав для задоволення позову; не зазначили, чи дійсно мали місце обставини, на які посилався відповідач, й, якщо так, то чи можуть вони впливати на висновок про безпідставність формування показників податкового обліку.

В той же час для формування податкового кредиту за результатами надання позивачеві послуг, обумовлених укладеними ним з ПП «Компанія Фотоніка» та ПП «Аква-Медікум» договорами (пошук об`єктів охорони та кадрів для охоронної компанії, підготовка особових справ відібраних працівників та підготовка цих осіб по фізичній і спецпідготовці, проведення практичних занять (2 - 3 рази на тиждень) з особовим складом Товариства з фізичної та спеціальної підготовки на стадіоні, в спортзалі, тренажерному залі, басейні, транспортні послуги), необхідною умовою, яка надає таке право суб`єкту господарювання, є доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, враховуючи специфіку останніх та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, що в повній мірі відображають такі операції, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг.

Про обов`язковість подання позивачем таких документів податковий орган вказував як в акті перевірки так і в запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, проте такі його доводи не знайшли свого спростування ні в рішенні суду першої, ні апеляційної інстанцій.

Не надано судами оцінки й тому, що, виходячи зі змісту укладених Товариством з контрагентами договорів, останні зобов`язані були надавати йому послуги, пов`язані з організацією охоронної діяльності, разом з тим до матеріалів справи надано копію видаткової накладної №69 від 01 червня 2016 року щодо придбання позивачем у ПП «Компанія Фотоніка» прокату плоского з вуглецевої сталі на загальну суму 250 322,80 грн. При цьому у вказаній видатковій накладній є посилання на договір №82/ФО від 01 грудня 2015 року.

Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні вироки Сихівського районного суду м.Львова від 10 серпня 2017 року у справі №464/4508/17 та Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року у справі №450/858/17, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (формального директора і засновника ПП «Компанія Фотоніка») визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, й відповідно до яких вказані особи без наміру ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій, з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів господарювання, у 2014 році зареєстрували в органах державної влади юридичну особу - ПП «Компанія Фотоніка», у якої, до того ж, були відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та працівники.

Такі обставини не можуть бути залишені поза увагою при вирішенні спору у даній справі.

Не наведено судами й мотивів, за яких вони відхилили посилання податкового органу на приписи пунктів 44.5 та 44.6 статті 44 ПК України, які визначають обов`язок платника податків протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, відновити втрачені документи, а також передбачають, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (п`ять робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В той же час слід відмітити слушність доводів касаційної скарги Управління про безпідставне застосування судами до спірних відносин положень пункту 85.9 статті 85 ПК України, за змістом якого у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, оскільки кримінальне провадження, в межах якого було вилучено документи первинного обліку, порушено не стосовно перевіряємого суб`єкта господарювання (тобто позивача), а щодо його контрагентів.

Відтак касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій не вжили всіх заходів для перевірки доводів контролюючого органу з використанням доказів, передбачених частиною 1 статті 69 КАС України (пункт 3 частини 2 статті 72 КАС України - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), та, як наслідок, прийшли до передчасних й таких, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, висновків по суті заявлених позовних вимог.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва