Ухвала

від 08.08.2017 по справі 813/1361/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6742/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

представників позивача Каранця Р.В., Хрипти І.М.,

представника відповідача Пилип'юка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДФС у Львівській області та Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Секюріті ЛТД" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

05 квітня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Секюріті ЛТД" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії працівників Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізнична ОДПІ) в частині оформлення матеріалів перевірки.

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.03.2017 року за №0002221402 та №0002231402.

Постановою від 18 травня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 року за №0002221402 та за №0002231402.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Залізнична ОДПІ та ГУ ДФС у Львівській області подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційних скаргах відповідачі зазначають, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, дійшов помилкового висновку про вичерпність представлених позивачем документів для підтвердження фактичного здійснення господарських рації з ПП ,,Компанія Фотоніка" та ПП ,,Аква -Медікум".

При цьому суд не надав належної оцінки доводам податкового органу про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність у зв'язку з відсутністю у вказаних суб'єктів господарювання економічних можливостей, а саме: наявна у АІС ,,Податковий блок" інформація щодо ПП ,,Компанія Фотоніка" свідчить про відсутність в підприємства будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентаря, інших основних засобів для здійснення задекларованих операцій, та відповідно можливості здійснювати надання послуг. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та звіт про суми нарахованої робітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4), кількість середньооблікова кількість штатних працівників становить: за вересень 2015 року - травень 2016 року - 2 особи, за червень 2016 року - 0 осіб.

За таких обставин відповідачі просять скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційних скарг та просить їх задовольнити в повному обсязі з наведених у скарзі підстав.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної Залізничною ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинах з ПП ,,Компанія Фотоніка" та ПП ,,Аква-Медікум" за період з 01.01.2014 року по 31.08.2016 року, оформленої актом від 15.02.2017 року за №127/13-03-14-01/39128271, Головне управління ДФС у Львівській області 02.03.2017 року прийняло податкові повідомлення-рішення: - за №0002231402, яким платнику податків збільшена сума грошового зобов'язання за платежем ,,Адміністративні штрафи та інші санкції "в розмірі 510 грн. 00 коп.;

- за №0002221402, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 932373 грн. 75 коп., в тому числі 745899 грн. 00 коп. за основним платежем та 186474 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України товариство не надало до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, позивач допустив порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 745899 грн. 00 коп..

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі тих обставин, що у зв'язку з не представленням ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" до перевірки жодних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах з ПП ,,Компанія Фотоніка" і ПП ,,Аква-Медікум" неможливо встановити факт прийому-передачі робіт (послуг) та товарів, умов транспортування товарів, завантаження та розвантаження товарів, та використання придбаних товарів (робіт, послуг)у господарській діяльності підприємства. Окрім того, підтвердити господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами не має можливості виходячи з врахування реального часу здійснення операції, відсутності факту постачання послуг з проведення практичних занять (2-3 рази на тиждень) з особовим складом з фізично та спеціальної підготовки на стадіоні, спортзалі, тренажерному залі, басейні своїми тренерами, наявності незначних трудових ресурсів у постачальника, відсутності у постачальника основних фондів, виробничих активів, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не надав належних та допустимих доказів заниження позивачем податку на додану вартість на суму 745899 грн. 00 коп. по господарських операціях з ПП ,,Компанія Фотоніка" і ПП ,,Аква-Медікум", а тому висновки в цій частині є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017 року за №0002221402.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських операцій між позивачем та ПП ,,Компанія Фотоніка" і ПП ,,Аква-Медікум" були втрачені. Даний факт відповідачами не спростовується.

Статтею 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

В матеріалах справи наявна довідка за № 11507/38/02-2016 від 06.10.2016 року, видана Залізничним відділом Головного управління Національної поліції у Львівській області про те, що Мельничук Р.В. звертався із заявою з приводу втрати бухгалтерських документів ТзОВ ,,Секюріті ЛТД". Матеріали перевірки зареєстровані в ЖЄО № 26274 від 03.10.2016 року ( а.с. 128).

11 жовтня 2016 року директор ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" Мельничук Р.В. звернувся до Залізничної ОДПІ із заявою про втрату документів (а.с. 126).

Копії документів по господарських операціях з ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" були вилучені у ПП ,,Компанія Фотоніка" і ПП ,,Аква-Медікум" правоохоронними органами ( а.с. 134).

Директор товариства звертався із письмовими запитами до ПП ,,Компанія Фотоніка" і ПП ,,Аква-Медікум" з проханням надати копії первинних бухгалтерських документів по господарських операціях між ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" та вказаними контрагентами (а.с. 132,133).

В матеріалах справи також наявний лист представника позивача адвоката Хрипти І.М. про надання копій первинних бухгалтерських документів по вищезгаданих господарських операціях, які містяться в матеріалах кримінального провадження №32016140000000071 ( а.с. 56).

Головне управління ДФС у Львівській області листом від 03.05.2017 року за №3224/13-01-23-30-16 повідомило представника позивача про прийняття процесуального рішення з приводу вищенаведеного звернення та з можливістю ознайомлення з ним (а.с. 55).

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Суд першої інстанції встановив, що первинні бухгалтерські документи податковим органом під час перевірки ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" від правоохоронних органів не вимагались, а тому дійшов вірного висновку про невиконання органом державної влади своїх позитивних зобов'язань.

Оскільки позивач вжив усіх передбачених законодавством заходів щодо відновлення та надання до перевірки необхідних первинних бухгалтерських документів, а контролюючий орган не скористався своїм передбаченим законом правом на отримання таких документів від органу, що проводить розслідування кримінального провадження в матеріалах якого містяться згадані документи, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для накладення на позивача штрафу за незабезпечення ним зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, яким на позивача накладено згаданий штраф.

З матеріалів справи апеляційний суд також вбачає, що між ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" (замовник) та ПП ,,Компанія Фотоніка" (виконавець) 01.12.2015 року та 22.09.2015 року були укладені договори про надання послуг відповідно за №82/ФО та за №75/ФО, відповідно до умов яких виконавець зобов'язався за завданням замовника надати якісні послуги, в порядку та на умовах, визначених цими договорами.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведених договорів про надання послуг товариство позивача надало калькуляції вартості надання послуг, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг, картки рахунку: 631, платіжні доручення.

02.11.2015 року ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" (замовник) та ПП ,,Аква-Медікум" (виконавець) уклали договір за №78/ФО про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати якісні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії калькуляції вартості надання послуг, видаткові та податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг, картки рахунку:631, платіжні доручення.

На підставі виданих ПП ,,Компанія Фотоніка" та ПП ,,Аква-Медікум" податкових накладних ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" віднесло до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 745899 грн. 00 коп.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що сукупність наданих позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів з контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що господарські операції товариства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та іншими.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Апеляційний суд відхиляє як доказ посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки під час цих перевірок не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліків, а тому висновки цих перевірок базуються виключно на припущеннях та проведеному аналізі податкової звітності контрагентів, а також бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Колегія апеляційного суду також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо неналежності доказів контролюючого органу, а саме пояснень посадових осіб контрагентів позивача, наданими ними під час розслідування кримінальної справи та які згадуються в акті перевірки.

В силу приписів ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративній справі можуть бути показання свідків, які допитані безпосередньо содом, що розглядає справу або іншим судом за окремим дорученням.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що представники позивача належними та допустимими доказами підтвердили реальність господарських операцій ТзОВ ,,Секюріті ЛТД" з його контрагентами, а тому товариство правомірно віднесло суми ПДВ по вказаних господарських операціях - до податкового кредиту відповідних звітних періодів, що свідчить про протиправність оскарженого повідомлення-рішення, яким визначені податкові зобов'язання з ПДВ.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу приписів пункту 10 частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржувати судові рішення в частині, що стосується їхніх інтересів.

Інтересів Залізничної ОДПІ у даній справі стосувались позовні вимоги щодо визнання протиправними дій працівників Залізничної ОДПІ в частині оформлення матеріалів перевірки.

Суд відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог, а тому оскарженим рішенням суду першої інстанції права Залізничної ОДПІ не порушені, що також є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги зазначеного суб'єкта владних повноважень.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Головного управління ДФС у Львівській області та Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 813/1361/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Ухвала в повному обсязі складена 14 серпня 2017 року.