Постанова

від 27.06.2023 по справі 640/10208/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10208/20

адміністративне провадження № К/9901/9308/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Саленка В.Ю.,

представника відповідача Рибак А.Ю.

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 (суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі №640/10208/20.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (далі - ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 27.02.2020 №№00002370502, 00002380502, 00002390502, 00002400502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Так, відповідач зазначає, що судами не враховано всі обставини, які спростовують факт придбання, транспортування, зберігання та подальшого використання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «ЗІГМУС ВСП». Відповідно до наданих ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» на перевірку регістрів бухгалтерського обліку встановлено невідповідність кількості виготовленого товару за даними наряд-заказів та даними бухгалтерського обліку.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» подано клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі з тих підстав, що посилання заявника касаційної скарги на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19 є необґрунтованими, оскільки вони були ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами.

Клопотання ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» задоволенню не підлягає, оскільки підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи ГУ ДПС у м. Києві щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення ними підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Натомість, позивач у клопотанні посилається на відмінність фактичних обставин у даній справі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01.11.2019 №2639 та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, відповідачем з 27.11.2019 по 11.01.2020 проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» за період з 01.10.2017 по 30.09.2019, про що складено акт від 17.01.2020 № 22/26-15-05-02-02/2470684.

За результатами розгляду заперечень листом від 24.02.2020 № 33630/10/26-15-05-02-02 ГУ ДПС у м. Києві виклало в новій редакції положення акта перевірки від 17.01.2020 № 22/26-15-05-02-02/2470684, а також висновки акта перевірки в яких, зокрема, зазначено про порушення:

пункту 7 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», пунктів 6, 10 МСБО 2 «Запаси», пунктів З, 7, 10, 14, 19 МСБО 18 «Дохід», затверджених розпряженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №911-Р (із змінами та доповненнями) та листом Міністерства фінансів України від 29.12.2017 № 35210-06-5/37175 «Про застосування міжнародних стандартів фінансової звітності», підпунктів 14.1.13, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 19899 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 19899 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 621358 грн., в тому числі за 9 місяців 2019 року в сумі 621358 гривень.

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, вимог Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 22.09.2014 №957, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 №1307, встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 24 620 749 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) в сумі 18 972 грн., в тому числі за вересень 2019 в сумі 18 972 гривень.

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було 27.02.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00002370502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 30 775 936 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 24 620 749 грн. та 6 155 187 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00002380502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 29 849 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 19 899 грн. та 9 950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00002390502, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 18 972 грн.;

№ 00002400502, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення податку на прибуток на суму 621 358 грн.

№ 00002410502 застосування штрафу з податку на додану вартість про на суму 12 293 641 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (Покупець) та TOB «Юніфрешмілк Україна» (Продавець) було укладено договір поставки від 21.12.2017 № 21/12/17.

В матеріалах справи наявні специфікації до Договору від 21.12.2017 №21/12/17, у яких зазначено асортимент, найменування одиниці виміру кількість ціна та загальна вартість Товару. Так, відповідно до умов Специфікацій, поставка здійснюється транспортом Продавця за умови 100% передплати.

Відповідно до банківських виписок по рахунку ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «КРЕДОБАНК», ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря», перераховано на адресу TOB «Юніфрешмілк Україна» (рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПРОКРЕДИТ Банк») грошові кошти на загальну суму 314 600,00 грн. як сплата за товари, отримані згідно з Договором від 21.12.2017 № 21/12/17.

Також в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 23.02.2018, від 16.01.2018, від 10.01.2018 та від 22.12.2017 на загальну суму 314 600,00 грн., товарно - транспортні накладні від 16.01.2018 № 1801165, від 10.01.2018 №1801105, від 22.12.2017 № 1712221 та від 23.02.2018 № 1802235, відповідно до яких перевезено та ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» отримано соснові пеллети, а також внутрішні документи позивача щодо використання пеллет для опалення виробничих приміщень.

За наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що платник податків безоплатно отримав товар по взаємовідносин з TOB «ЗІГМУС ВСП» (попередня назва TOB «Юніфрешмілк Україна») внаслідок чого занизив дохід в сумі 314 600 грн.

Згідно з абзацом а) підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги, це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Разом з тим, при отримані ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» товарів від підприємства TOB «Юніфрешмілк Україна» згідно Договору від 21.12.2017 №21/12/17 за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року на загальну суму 314 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 52 433,34 грн., ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря», здійснено оплату за поставлену продукцію згідно з Договором від 21.12.2017 №21/12/17 на загальну суму 314 000,00 грн.., який було використано для вироблення теплоенергії для опалення власних приміщень. Повернення коштів не відбувалось.

З огляду на вищевикладене, висновки податкового органу, що платник податків начебто отримав безоплатно товар не підтверджуються фактичними обставинами, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідно до акта перевірки внаслідок взаємовідносини платника податків з TOB «ЗІГМУС ВСП» (код 38863758, попередня назва TOB «Юніфрешмілк Україна») завищено податковий кредит у сумі 52 433 грн., в тому числі за грудень 2017 року в сумі 13383 грн., за січень 2018 року в сумі 26033 грн., за лютий 2018 року в сумі 13017 грн.

Згідно матеріалів справи, TOB «Юніфрешмілк Україна» виписано податкові накладні підприємству ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року на загальну суму 314 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 52 433,34 грн. Дослідженням наданих податкових накладних встановлено, що їх зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий органу обґрунтував порушення наявністю негативної інформації в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів TOB «ЗІГМУС ВСП», по ланцюгу внаслідок чого неможливо встановити джерело походження товару, а також відсутністю балансової вартості основних засобів.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також судами встановлено, між ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (Замовник) та ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» (Виконавець) укладено договір від 01.06.2003 №01-06-03/3, відповідно до якого Виконавець зобов`язується з сировини Замовника виготовити етикетно-пакувальну або поліграфічну продукцію (далі за текстом Продукцію) та відвантажити виготовлену продукцію Замовнику.

Відповідно до акта перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства з огляду на невідповідність у кількості за даними наряду-заказу кількості, що зазначені в первинних документах.

Первинні документи оформлюються у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV із змінами та доповненнями та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 із змінами та доповненнями.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 Кодексу розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів та не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) (пункт 188.1статті 188 Кодексу).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, податковим органом в акті перевірки не зазначено які саме данні та у яких первинних документах не відповідають даним бухгалтерського обліку.

Так, в акті перевірки не зазначено джерел походження даних, які зазначені в таблиці на сторінці 53-57 акту перевірки, як дані з первинних документів позивача. В акті не досліджено та відсутні посилання на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, інші документи (у розрізі номенклатури, наряд-замовлень, періодів), що підтверджуються факт неоприбуткування продукції та факт подальшої реалізації готової продукції.

Окрім того, у матеріалах справи наявний висновок судового експерта від 24.06.2020 №525/06/2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи в рамках справи №640/10208/20, у якому за наслідками експертного дослідження наданих первинних документів (специфікацій щодо узгодження договірної ціни на замовлення, видаткових накладних щодо передання виготовленої етикетно-пакувальну або поліграфічну продукції ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря») зроблено висновок, що кількість виготовленої продукції відповідає кількості у регістрах бухгалтерського обліку Д-т рах. 26 згідно оборотно-сальдових відомостей ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» по рахунку 26, у розрізі наряд-заказів.

Судами враховано, що на підставі наказів ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» від 29.11.2019 №25-АГ «Про проведення Інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» на ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» створено відповідні комісії та проведено інвентаризацію в строк з 02.12.2019 по 20.12.2019. Також у власних та орендованих приміщеннях, розташованих за адресою: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 1-А, ПрАТ «КПФ «Зоря» проведена інвентаризацію залишків товарів та інших ТМЦ на складі (вибірковим порядком) на підставі запиту Головного управління ДПС у м. Києві від 20.12.2019 № 67588/10/26-15-05-02-02 та наказу ПАТ «КПФ «Зоря» від 27.12.2019 №30-АГ «Про проведення інвентаризації».

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного, що твердження податкового органу про продаж неоприбуткованого товару безпідставні та не підтверджено належними та достатніми доказами.

Окрім того в матеріалах справи наявний витяг з акту перевірки від 17.01.2020 № 23/26-15-05-01-06/32068913 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «ПК «Зоря», в якому податковий орган не встановив порушень по взаємовідносинах ДП «ПК «Зоря» з ПрАТ «КПФ «Зоря».

Також за результатами перевірки також встановлено, що ПрАТ «КПФ «Зоря» як Комітентом укладено Договір комісії від 01.07.2003 № 50-К (з додатковими угодами) з ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» (надалі «Комісіонер») про те, що Комісіонер зобов`язується за дорученням і за рахунок Комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу залишків паперової сировини (Макулатура).

Відповідно до звітів комісіонера від 31.01.2018, від 27.04.2018, від 27.04.2018, від 31.05.2018, від 31.05.2018, від 27.06.2018, від 28.09.2018, від 31.01.2019, від 27.06.2019 ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» на підставі договору поставки № 57/08.15 від 01 серпня 2015 року поставлено макулатуру ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату».

В цій частині податковим органом встановлено порушення п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму матеріалів, реалізованих як макулатура, що призвело до заниження податкового зобов`язання в сумі 112 684 грн.

Надаючи оцінку зазначеному порушенню судами з`ясовано, що ПрАТ «КПФ «Зоря» доведено, що товариством не здійснювалося придбання макулатури або її виготовлення, підприємство не купувало енергоносії, матеріали, додаткові послуги, для виробництва макулатури, при купівлі яких підприємство мало право на податковий кредит.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №640/10208/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова