Постанова

від 27.06.2023 по справі 120/1421/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 120/1421/20-а

адміністративне провадження № К/9901/36956/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника відповідача Пенської О.Ю.

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства «НОВАТОР БУД» до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 (суддя - Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 (головуючий суддя - Курко О. П., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі №120/1421/20-а.

встановив:

Приватне підприємство «НОВАТОР БУД» (далі - ПП «НОВАТОР БУД») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) від 05.12.2019 № 0002990501, № 0003000501, № 0002980501 та № 0003010501.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №826/15560/15, від 09.09.2019 у справі №826/22842/15, від 20.05.2021 №826/16627/18.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 134, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що ПП «НОВАТОР БУД» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ПП «НОВАТОР БУД» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Новатор-Буд» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) планової документальної перевірки.

За результатом проведеної перевірки податковим органом складено акт № 585/0515/35212599 від 25.10.2019, у якому зафіксовано порушення:

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2420529 грн;

пункту 44.1 статті 44, статті 185, статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2650744 грн;

статті 185, статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - завищено суми від`ємного значення, що зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1 Декларацій) всього в сумі 43246 грн;

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням платником податків контролюючому органу оригіналів окремих первинних бухгалтерських документів

підпункту 49.18.2, пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, а саме: неподання розрахунку форма №1 ДФ до контролюючого органу за IV кв.2016 року, та не відображені отримані доході фізичними особами підприємцями за IV кв.2016 року, за ІІ кв.-ІІІ кв. 2017 року, ІІ кв.- ІІІ кв. 2018 року під кодом ознакою доходу 157.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 05.12.2019 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002990501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3148804,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі - 2519043,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 629791,00 грн;

№ 0003000501, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 10812,00 грн;

№ 0002980501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3025662,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 2420529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 605103,00 грн;

№ 0003010501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень були обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами-постачальниками з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «АКТА КОМПАНІ», ТОВ «ЖОРДОН», ТОВ «НІКС КОНСАЛТИНГ», ТОВ «НОМОС ОМАС», ТОВ «МЕРЛІНГ»; ТОВ «ПІКА КОМЕРС», ТОВ «АСТІОН БУД», ТОВ «ФІРМА «ЕЛАНТРА», ТОВ «Міраторг», ТОВ «МАСТЕРІ ТРЕЙД», ТОВ «Делл Ком», ТОВ «РІТЕЙЛ СТЕНД», ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОДУКТ- ТРЕЙД», ТОВ «ТИМБЕРЛІНГ», ТОВ «Єврокрона», ТОВ «ХАЛБРЕЙН», ТОВ «Домінон», ТОВ «Б-Груп», ТОВ «ФІРМА «Авес Груп», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Стартфорд», ТОВ «ФОР-ПОСТАЧ», ТОВ «Відень Про Трейд», ТОВ «БУД-ПРАКТІК», ТОВ «ЛАКІНС», ТОВ «АКТІВ ПРОМ ГРУП», ТОВ «РОДЕНА», ТОВ «Адайком», ТОВ «АСТІОН БУД», ТОВ «ВПА-ЮГ», ТО «Квест Клін», ТОВ «Дефанс ЛТД».

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; недоліки представленої первинної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, прибуткових ордерів.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами вірно враховано, що відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №120/1421/20-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова