Постанова

від 26.05.2021 по справі 120/1421/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1421/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

26 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Слюсаренко А.В.,

представників відповідача: Пенської О.Ю., Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Новатор-Буд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2021 року Приватне підприємство "Новатор-Буд" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.12.2019 року № 0002990501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3148804,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі - 2519043,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 629791,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.12.2019 року № 0003000501, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 10812,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.12.2019 року № 0002980501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3025662,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 2420529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 605103,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.12.2019 року № 0003010501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.;

- стягнуто на користь Приватного підприємства "Новатор-Буд" судові витрати із сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти позивача є учасниками тіньового сектору економіки, які не реалізовували товари на адресу ТОВ "НОВАТОР-БУД" у відповідних періодах. Апелянт вказує на відсутність ТТН, сертифікатів якості, паспортів відповідності, на відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів, трудових ресурсів, про сумнівність фактичного здійснення господарських операцій з виготовлення реалізованих товарів, не відображення у податковій звітності інформації, що свідчить про відсутність у контрагентів основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Новатор-Буд" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) планової документальної перевірки.

За результатом проведеної перевірки податковим органом складено акт №585/0515/35212599 від 25.10.2019 року, у якому зафіксовано порушення:

- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп. 134. п.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2420529 грн, в тому числі по наступним звітним періодам: - за 2016 рік в сумі - 131721 грн, за 2017 рік в сумі - 1052742 грн, - за 2018 рік в сумі - 1236066 грн.;

- п.44.1 ст. 44, ст. 185, ст.187, п. 192.1 ст.192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП "НОВАТОР-БУД" занижено податок на додану вартість всього в сумі 2650744 грн, в тому числі по наступним звітним періодам: за лютий 2016 року на 8587 грн, за квітень 2016 року на 2951 грн, за травень 2016 року на 18706 грн, за червень 2016 року на 26210 грн, за липень 2016 року на 16757 грн, за серпень 2016 року на 16346 грн, за вересень 2016 року на 18437 грн, за жовтень 2016 року на 23707 грн, за листопад 2016 року на 15217 грн; за січень 2017 року на 10167 грн, за лютий 2017 року на 40100 грн, за березень 2017 року на 18417 грн, за квітень 2017 року на 20028 грн, за травень 2017 року на 43144 грн, за червень 2017 року на 17401 грн, за липень 2017 року на 19005 грн, за серпень 2017 року на 91567 грн, за вересень 2017 року на 88118 грн, за жовтень 2017 року на 275567 грн, за листопад 2017 року на 246063 грн, грудень 2017 року на 166291 грн; за січень 2018 року на 183921 грн, за лютий 2018 року на 326033 грн, за березень 2018 року на 98469 грн, за квітень 2018 року на 419 грн, за травень 2018 року на 126191 грн, за червень 2018 року на 77648 грн, за липень 2018 року на 143132 грн, за серпень 2018 року на 170104 грн, за вересень 2018 року на 84039 грн, за жовтень 2018 року на 155756 грн, за листопад 2018 року на 2446 грн, за грудень 2018 року на 99800 грн.;

- ст.185, ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП "ПОВАТОР-БУД" завищено суми від`ємного значення, що зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1 Декларацій) всього в сумі 43246 грн, в т.ч.: за вересень 2017 року на 19189 грн, за листопад 2017 року на 12557 грн, за червень 2018 року на 10884 грн та за серпень 2018 року на 616 грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) у зв`язку з ненаданням платником податків контролюючому органу оригіналів окремих первинних бухгалтерських документів;

- п.49.18.2, п 49.18, ст.49, п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: не подання розрахунку форма №1 ДФ до контролюючого органу за IV кв.2016 року, та не відображені отримані доході фізичними особами підприємцями за IV кв.2016 року, за ІІ кв.-ІІІ кв. 2017 року, ІІ кв.- ІІІ кв. 2018 року під кодом ознакою доходу "157".

За результатами виявлених порушень, на підставі акту перевірки №585/0515/35212599 від 25.10.2019 року, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.12.2019 року № 0002990501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3148804,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі - 2519043,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 629791,00 грн;

- від 05.12.2019 року № 0003000501, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 10812,00 грн;

- від 05.12.2019 року № 0002980501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3025662,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 2420529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 605103,00 грн;

- від 05.12.2019 року № 0003010501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство звернулося до ДПС України із скаргою від 20.12.2019 року.

Рішенням №6525/16199-00-08-05-01-06 від 20.02.2020 року скаргу ПП "Новатор-Буд" залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправних дій Приватного підприємства "Новатор-Буд" щодо формування податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000299051, № 0003000501, № 002980501, № 0003010501 від 05.12.2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі також - Податковий кодекс України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Абзацом першим пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Відтак, платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої.

Так, позивач не заперечував про повідомлення його 27.09.2019 року про проведення документальної планової виїзної перевірки та не заперечував про її проведення.

За приписами пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, законодавцем визначені чіткі розмежування щодо порядку допуску до позапланових виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Відповідно до пункту 79.5 статті 79 Податкового кодексу України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.

Так, судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Вінницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку за адресою знаходження податкового органу, при цьому суд вказує, що платник податку не подавав контролюючому органу звернення про проведення документальної невиїзної перевірки взамін документальної виїзної перевірки.

А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення Головним управлінням ДПС у Вінницькій області порядку проведення документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Новатор-Буд".

Суд зазначає, що недотримання порядку проведення перевірки є результатом визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 826/17095/16 та від 21.05.2019 року у справі № 1940/1610/18.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Більше того, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 Податкового кодексу України, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, в ході проведення перевірки контролюючим органом було перевірено здійснення господарських операцій Приватного підприємства "Новатор-Буд" з ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ; ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "Єврокрона", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Б-Груп", ТОВ "ФІРМА "Авес Груп", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР-ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ВПА-ЮГ", ТО "Квест Клін", ТОВ "Дефанс ЛТД", відповідно яких контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій.

Так, підставою за якої відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій є посилання на відсутність у контрагентів позивача ТТН, сертифікатів якості, паспортів відповідності, основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а також те, що деякі з контрагентів позивача товариства виступають фігурантами кримінальних проваджень за ознаками правопорушень передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також свою позицію стосовно нереальності господарських операцій з контрагентами, Головне управління підтверджує узагальненою податковою інформацією щодо ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "Домінон", ТОВ "Адайком", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "ФОР-ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", відповідно яких контролюючий орган дійшов висновку про можливе порушення підприємством вимог податкового законодавства з формування податку на прибуток та податку на додану вартість.

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 року у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 року у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 року у справі №640/4687/19.

Однак, колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій Приватного підприємства "Новатор-Буд" з контрагентами/постачальниками: ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ", ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР- ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД", які фігурують у кримінальних провадженнях, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини 6 статті 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 року у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17. Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Окрім того, апелянт не наводить доводів того, що в кримінальному провадженні зібрані всі необхідні докази, які підтверджують нереальність операцій позивача з усіма його контрагентами/постачальниками зазначеними у акті перевірки, а саме: ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ; ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР- ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД", так само, як і доводів про ухвалення судами вироків у кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для цієї адміністративної справи відносно усіх контрагентів позивача про нереальність операцій з якими відповідач зазначає у акті перевірки. Фактично доводи, наведені під час розгляду справи, обґрунтовані тільки посиланням на наявність відкритих кримінальних проваджень відносно зазначених вище контрагентів позивача.

Відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, передбачена статтею 205 КК України.

При цьому, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, фіктивне підприємництво є кримінальним злочином, вину у здійсненні якого може бути встановлено лише вироком суду.

Між тим, як вже зазначалося вище, вироки суду, які б підтверджували фіктивне підприємництво ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ; ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР- ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД" відсутні.

Також згідно акту перевірки, контролюючий орган вказує на відсутність у постачальників позивача ТТН, сертифікатів якості, паспортів відповідності, на відсутність основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах.

Разом з тим реальність господарських операцій товариства позивача з контрагентами/постачальниками: ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ; ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "Єврокрона", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Б-Груп", ТОВ "ФІРМА "Авес Груп", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР-ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ВПА-ЮГ", ТО "Квест Клін", ТОВ "Дефанс ЛТД" підтверджують наявні у матеріалах справи первинні документи.

Відповідно до пункту 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначає відповідач у акті перевірки, платником податку були надані первинні документи по контрагентам постачальниках і покупцях.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, прибуткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, як на підставу для винесення оспорюваного рішення суд вважає безпідставним, оскільки сертифікат (паспорт та ін.) якості товару ніяким чином не підтверджує рух товарів, вартість, сплату в їх ціні податку на додану вартість, а тому не є документом, що надає право на податковий кредит.

Щодо посилань відповідача на відсутність ТТН суд наголошує, що у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила перевезень, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відтак, слід зауважити, що позивачем було отримано податкові накладні від ТОВ "АКТА КОМПАНІ", ТОВ "ЖОРДОН", ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ", ТОВ "НОМОС ОМАС", ТОВ "МЕРЛІНГ; ТОВ "ПІКА КОМЕРС", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ФІРМА "ЕЛАНТРА", ТОВ "Міраторг", ТОВ "МАСТЕРІ ТРЕЙД", ТОВ "Делл Ком", ТОВ "РІТЕЙЛ СТЕНД", ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ- ТРЕЙД", ТОВ "ТИМБЕРЛІНГ", ТОВ "Єврокрона", ТОВ "ХАЛБРЕЙН", ТОВ "Домінон", ТОВ "Б-Груп", ТОВ "ФІРМА "Авес Груп", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "ФОР-ПОСТАЧ", ТОВ "Відень Про Трейд", ТОВ "БУД-ПРАКТІК", ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "АКТІВ ПРОМ ГРУП", ТОВ "РОДЕНА", ТОВ "Адайком", ТОВ "АСТІОН БУД", ТОВ "ВПА-ЮГ", ТО "Квест Клін", ТОВ "Дефанс ЛТД" з Єдиного реєстру податкових накладних, що у відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України стало підставою для віднесення зазначених сум до податкового кредиту.

З приводу доводів представника відповідача про те, що позивачем до суду першої інстанції було надано товарно-транспортні накладні, які не були надані під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно п. 85.6 ст. 85 Податкового Кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пункт 85.7 ст. 85 Податкового Кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Отже, судом встановлено, що відповідачем всупереч п.п. 85.6, 85.7, 85.8 ст. 85 Податкового Кодексу України не оформлено факту ненадання платником податків під час перевірки певних документів та не зроблено запиту про їх отримання. Сама констатація обставини ненадання даних документів у акті перевірки не є достатнім доказом, який може свідчити про відсутність даних документів у позивача та не може спростовувати факти реальності відповідних господарських операцій, які підтверджені належними первинними документами.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Загалом, як встановлено судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій.

З цього приводу слід зазначити, що можливі порушення податкового законодавства зі сторони постачальників контрагента, не можуть за встановлених у даній справі обставин й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства бути достатнім аргументом для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 року у справі №810/302/15).

Також, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 826/1398/14, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Крім цього, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними. Висновки перевірки про те, що ПП "Новатор-Буд" тільки документувалось господарські взаємовідносини, що дало їм змогу скористатись податковим кредитом, є припущенням відповідача, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами.

А тому, доводи відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправних дій Приватного підприємства "Новатор-Буд" щодо формування податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000299051, № 0003000501, № 002980501, № 0003010501 від 05.12.2019 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 травня 2021 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.