Ухвала

від 21.09.2021 по справі 120/1421/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 120/1421/20-а

адміністративне провадження № К/9901/34637/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №120/1421/20-а за позовом Приватного підприємства Новатор-Буд до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України втретє 13.09.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №120/1421/20-а, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Також, як вбачається з документів долучених відповідачем до касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 15.07.2021 та від 17.08.2021 раніше подані касаційні скарги повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, у своїх рішеннях Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, повертаючи раніше подані контролюючим органом касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що доводи скаржника наведені безвідносно до висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які стали підставою для задоволення позову, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження, а зміст поданої відповідачем касаційної скарги не містить жодних обґрунтувань щодо подібності правовідносин у справах.

Також, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених ним за переліком постановах Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки цитування постанов Верховного Суду в контексті оцінки судами доказів у справі в частині підтвердження реальності господарських операцій, які, в свою чергу, в кожній справі оцінюються окремо, в залежності від спірних правовідносин, наданих доказів, та їх підтвердження є безпідставним.

Суд також звернув увагу контролюючого органу, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовних вимог платників податків було відмовлено, не свідчить про неправильне застосування судами норм права у конкретно у цій справі.

Крім того, у своїх рішеннях суд також наголосив, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Втім, під час перевірки втретє поданої касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд визнав необґрунтованими. Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду, посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, у тому числі які викладені у цих постановах.

В той же час, суд повторного наголошує, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Обґрунтування формально наведеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; цитування висновків акта перевірки, норм Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Формальне посилання на витяги з постанов Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом; скаржник так і не наводить обґрунтування неправильного застосування норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і про які зазначив Верховний Суд в ухвалах.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник у зазначає про наявність підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Натомість у подальшому в касаційній скарзі не міститься обґрунтованого посилання на жоден з пунктів частини другої чи третьої статті 353 КАС України, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №120/1421/20-а. Посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №120/1421/20-а за позовом Приватного підприємства Новатор-Буд до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер