Постанова

від 01.06.2023 по справі 723/3460/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року

м. Чернівці

справа № 723/3460/21

провадження №22-ц/822/279/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Тодоряка Г.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

учасники справи:

позивач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Красноїльська селищна рада

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року, головуючий у першій інстанції Пташник А.М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 у серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно захопленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди.

Вказував, що Красноїльською селищною радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі від 11 серпня 2014 року, за яким надано у користування земельну ділянку площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Хоміцькою Н.Г. 17 квітня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_4 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,1183 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7324555400:01:005:0116, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Посилався на здійснення суміжним землекористувачем ОСОБА_4 самовільного влаштування огорожі із металопрофілю у листопаді 2020 року та захоплення частини земельної ділянки площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

Також ОСОБА_4 протягом жовтня-листопада 2020 року самочинно демонтовано дерев`яну огорожу довжиною від точки Д до точки Е 24,42 м, від точки Е до точки Ж 33 м, від точки А до точки Б 34,59 м, від точки Б до точки В 136,58 м, навіс для зберігання сіна, чим спричинено матеріальну шкоду.

За висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 вартість навісу для зберігання сіна становить 81439 грн., вартість огорожі - 76119 грн.

Просив зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7324555400:02:005:0132 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме звільнення земельної ділянки від самочинно встановленої огорожі із металопрофілю на площі 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів згідно межових знаків за власні кошти.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої самочинним демонтажем огорожі та навісу для сіна, в сумі 157558 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, постановлено зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7324555400:02:005:0132 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме звільнення земельної ділянки від самочинно встановленої огорожі із металопрофілю на площі 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів згідно межових знаків за власні кошти.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої самочинним демонтажем огорожі та навісу для сіна, в сумі 80000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іліє П.М., в апеляційній скарзі просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно захопленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає, що судом першої інстанції не наведено у рішенні та не взято до уваги доводи і міркування відповідача ОСОБА_4 щодо заперечення демонтування огорожі на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 .

Наведені у судовому рішенні покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо демонтажу огорожі не відповідають показам, які свідки надали у судовому засіданні.

Вважає, що позивачем ОСОБА_3 не доведено здійснення ОСОБА_4 демонтажу огорожі.

Вказує, що судом першої інстанції не наведено обгрунтування стягнення матеріальної шкоди в сумі 80000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іліє П.М., залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іліє П.М., підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно захопленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_3 користування земельною ділянкою у обраний спосіб зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7324555400:02:005:0132 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, звільнення земельної ділянки від самочинно встановленої огорожі за власні кошти.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на акт встановлення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14 квітня 2021 року, складений інженером-землевпорядником фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 в присутності інженера-землевпорядника Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області Биндю Д.О., користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 , яким встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що покази свідків стверджують наявність дерев`яної огорожі та навісу для сіна, які були демонтовані ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд першої інстанції, встановивши за висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 вартість навісу з урахуванням зносу 81439 грн., вартість огорожі з урахуванням зносу 76119 грн., вважав розмір матеріальної шкоди не достатньо обгрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Красноїльською селищною радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі від 11 серпня 2014 року, за яким надано у користування земельну ділянку площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Хоміцькою Н.Г. 17 квітня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_4 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,1183 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7324555400:01:005:0116, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту встановлення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14 квітня 2021 року, складеного інженером-землевпорядником фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 в присутності інженера-землевпорядника Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області Биндю Д.О., користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 встановлено самовільне зайняття земельної ділянки кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

За висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 вартість навісу для зберігання сіна становить 81439 грн., вартість огорожі - 76119 грн.

За висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 вартість навісу для зберігання сіна становить 81439 грн., вартість огорожі - 76119 грн.

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права

Частиною 1 статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту».

За змістом статей43та49 ЦПК Українипозивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

При цьому згідно зіпунктом 5 частини 3статті 175ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей10і11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно достатті 19 Конституції України,статті 1 ЦПКта з урахуванням положення частини 4статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Предметом позову ОСОБА_3 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме звільнення земельної ділянки від самочинно встановленої огорожі із металопрофілю на площі 0,1327 га; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої самочинним демонтажем огорожі та навісу для сіна, в сумі 157558 грн.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначалося здійснення суміжним землекористувачем ОСОБА_4 самочинного влаштування огорожі із металопрофілю та захоплення частини земельної ділянки площею 0,1327 га, вчинення ОСОБА_4 демонтування дерев`яної огорожі, навісу для зберігання сіна, спричинення матеріальної шкоди.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 1 статті 16 ЦК України).

На підставі частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК України).

Згідно із частиною 1 статті 93 правооренди земельноїділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно дочастини 1,2статті 95 землекористувачі,якщо іншене передбаченозаконом абодоговором,мають право: а)самостійно господарюватина землі; б)власності напосіви інасадження сільськогосподарськихта іншихкультур,на виробленупродукцію; в)використовувати увстановленому порядкудля власнихпотреб наявніна земельнійділянці загальнопоширенікорисні копалини,торф,ліси,водні об`єкти,а такожінші кориснівластивості землі; г)на відшкодуваннязбитків увипадках,передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом ч.1 та 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Пунктом «б» статті 211ЗК України встановлена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

На підставі ч.1 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.

ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою порушення права на землю пов`язувалося із здійсненням суміжним землекористувачем ОСОБА_4 самочинного захоплення земельної ділянки шляхом встановлення огорожі із металопрофілю на площі 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

Встановлено набуття ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою площею 0,3636 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі договору між Красноїльською селищною радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_3 оренди землі від 11 серпня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1183 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7324555400:01:005:0116, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Хоміцькою Н.Г. 17 квітня 2012 року.

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 від точки А до точки Б, від точки Є до точки Ж.

Відповідно до акту встановлення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14 квітня 2021 року, складеного інженером-землевпорядником фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 в присутності інженера-землевпорядника Красноїльської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області Биндю Д.О., користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 встановлено самовільне зайняття земельної ділянки кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

На підставі ч.1ст.367ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертоюстатті 303ЦПКУкраїнилише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іліє П.М., містить доводи лише щодо демонтажу огорожі та заподіяння матеріальної шкоди.

Отже, апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не має повноважень самостійно вдаватися в переоцінку висновку суду першої інстанції про чинення ОСОБА_4 перешкод ОСОБА_3 у користуванні орендованою земельною ділянкою шляхом обмеження користування.

У матеріалах справи відсутні докази, якими спростовуються обставини, встановлені актом встановлення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14 квітня 2021 року, складеним інженером-землевпорядником фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 , щодо самовільного зайняття земельної ділянки кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про

доведеність порушенняправа ОСОБА_3 на користування орендованою земельною ділянкою у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,1327 га, з яких 0,0567 га орної землі та 0,0760 га копанки, по довжині від точки «Г» до точки «Ж» 92,13 погонних метрів, по ширині від точки «А» до точки «Б» 42,78 погонних метрів шляхом встановлення огорожі із металопрофілю.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на недоведеність здійснення ОСОБА_4 демонтажу огорожі, що наведені у судовому рішенні покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо демонтажу огорожі не відповідають показам, які свідки надали у судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду визнав обставини встановлення ОСОБА_4 огорожі із металопрофілю та відсутність дерев`яної огорожі, навісу.

За змістом технічного запису судового засідання від 22 грудня 2021 року, приєднаного до матеріалів справи, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали, що на земельній ділянці, яка надана ОСОБА_3 в оренду, знаходились дерев`яна огорожа та навіс.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Частиною 1 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною першоюстатті 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другоїстатті 1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положеньстатті 1166 ЦК Українидозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_4 при встановленні огорожі із металопрофілю не було демонтовано дерев`яну огорожу та навіс, які знаходились на земельній ділянці кадастровий номер 7324555400:02:005:0132, яка розташована по АДРЕСА_1 .

З оглядуна наведене ОСОБА_4 не доведено,що шкодизавдано нез йоговини,відсутні підставидля звільнення ОСОБА_4 від відшкодуванняшкоди, заподіяної демонтажем огорожі та навісу.

За висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 вартість навісу для зберігання сіна становить 81439 грн., вартість огорожі - 76119 грн.

Суд першоїінстанції,визначаючи розміршкоди,заподіяної демонтажемогорожі танавісу,в сумі80000грн.не надавоцінки висновку суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21.

Водночас позивачем ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржується.

У матеріалах справи відсутні докази на спростування висновку суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 від 28 травня 2021 року №136/21 щодо вартості огорожі та навісу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року залишено без змін, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іліє Петро Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

О. О. Одинак