Ухвала

від 03.07.2023 по справі 916/1901/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

03 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1901/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Лянна О.А., за посвідченням;

від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Одеська область, м. Білгород-Дністровський не з`явився;

від Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія Багно В.С.;

від Фізичної особи-підприємця Павлова Олександра Петровича, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року, м. Одеса, суддя Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023 року

у справі №916/1901/22

за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Білгород-Дністровський в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Одеська область, м. Білгород-Дністровський

до відповідачів: Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія та Фізичної особи-підприємця Павлова Олександра Петровича, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка

про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити штучну водойму, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Білгород-Дністровський в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Одеська область, м. Білгород-Дністровський звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія та Фізичної особи-підприємця Павлова Олександра Петровича, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, в якому просив: визнати недійсним договір №398 по біологічному очищенню (біомеліорації) Дмитрівського водосховища від 28.07.2020 року, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Павловим Олександром Петровичем; зобов`язати Фізичну особу-підприємця Павлова Олександра Петровича звільнити штучну водойму Дмитрівського водосховища площею 93,5 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області; вирішити питання щодо відшкодування на користь Одеської обласної прокуратури за рахунок відповідачів сплаченого прокурором судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, посилаючись на наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, зазначив, що вказаний вище спірний договір є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме: позички нерухомого державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Таким чином, на переконання прокурора, наявність у договорі № 398 від 28.07.2020 року, укладеному між Кілійським МУВГ та Фізичною особою підприємцем Павловим О.П. по біологічному очищенню (біомеліорації) Дмитрівського водосховища, формальних умов договору підряду та договору надання послуг необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин позички і є лише способом, завдяки якому досягається мета безкоштовної передачі у користування Фізичній особі підприємцю Павлову О.П. спірної земельної ділянки та водного об`єкта; а його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Оскільки у даному разі спірний договір потребує визнання його недійсним, прокурор вважає, що правові підстави для використання Фізичною особою підприємцем Павловим О.П. спірної земельної ділянки під водним об`єктом відсутні, з огляду на що, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України на підставі якої Фізична особа - підприємець Павлов О.П. зобов`язаний звільнити отриману земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 93,5 га.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року у справі №916/1901/22 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Фізичної особи-підприємця Павлова Олександра Петровича про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити штучну водойму у справі №916/1901/22 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, місцевий господарський суд, визначаючи зміст права користування, зауважив, що надання у користування певного об`єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та відповідно виникнення прав у особи, яка набуває право користування.

Проте, у даному випадку, місцевий господарський суд з аналізу умов договору встановив, що жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом відповідачу-2 передано не було, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися Дмитрівським водосховищем.

При цьому, як висновано судом першої інстанції, який зазначив про наявність факту виконання відповідачем-2 визначених у договорі робіт/послуг, які фактично споживаються Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства, кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

А тому, на переконання суду першої інстанції, встановлені ним обставини свідчать про те, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду.

При цьому, як зазначено судом, прокурором не доведено наявність у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва) та, як наслідок, обставини отримання відповідачем-2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура), тобто здійснення відповідачем-2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.

Водночас, на переконання суду, вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться Фізичною особою - підприємцем Павловим О.П. виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокуратурою не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором, а відтак відсутні правові підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Щодо вимоги прокуратури про зобов`язання Фізичної особи підприємця Павлова О.П. звільнити штучну водойму Дмитрівського водосховища площею 93,5 га на підставі вимог ст.ст. 16, 1212 Цивільного кодексу України, господарський суд виходячи із того, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, підстав для задоволення якої судом не вбачається, у задоволенні цієї похідної позовної вимоги також відмовив.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року у справі №916/1901/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 року за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року у справі №916/1901/22 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник прокуратури та Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія з`явилися,

Представники інших учасників справи, яка переглядається в апеляційному порядку, в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на електронну адресу таких осіб, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надали.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом, 03.07.2023 року, представник Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія Багно В.С. заявив усне клопотання про зупинення розгляду справи, яка наразі переглядається Південно-західним апеляційним господарським судом до розгляду судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/1719/22.

Клопотання відповідача 1 зокрема, обґрунтоване тим, що правовідносини у справі №916/1901/22 та у справі №916/1719/22, яка наразі передана на розгляд судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є подібними, підстави позовів у вказаних справах аналогічними, відмінними є лише учасники справ та місцерозташування земельних ділянок.

Прокурор заперечувала щодо вказаного вище клопотання представника відповідача 1, просила суд апеляційної інстанції залишити його без задоволення.

Розглядаючи заявлене відповідачем-1 клопотання про зупинення провадження у справі №916/1901/22 колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, дослідивши предмет та підстави позову прокурора, текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача - 1 та зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із позовом в даній справі, прокурор послався на те, що спірний договір, укладений між відповідачами є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме: позички нерухомого державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду, а також те, що прокурором не доведено наявність у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва) та, як наслідок, обставини отримання відповідачем-2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура), тобто здійснення відповідачем-2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.

Разом з тим, під час розгляду справи з`ясовано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 14.06.2023 року справу № 916/1719/22 за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму передав на розгляд судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

При цьому, передаючи справу № 916/1719/22 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з метою розгляду можливості для відступу від висновку Верховного Суду щодо визначення обставин справи, як підстави для направлення справи на новий розгляд, викладеного у постанові від 19.04.2023 року у cправі № 916/1731/22 вважає, що оскільки у провадженні Верховного Суду перебувають, зокрема, справи № 916/1730/22, 916/1714/22, 916/1728/22, 916/1715/22 з аналогічними предметами та підставами позовів, направлення всіх цих справ після їх перегляду касаційним судом на новий розгляд, суперечитиме стабільності, остаточності судових рішень та дотриманню розумних строків судового провадження.

Відтак, враховуючи, що правовідносини у справі № 916/1719/22 та у справі №916/1901/22 стосуються питань визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму, апеляційний господарський суд вважає правовідносини в цих справах подібними.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та з огляду на те, що правовідносини у даній справі та справі № 916/1719/22 є подібними, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія про зупинення розгляду справи №916/1901/22 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/1719/22.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234, 269, 270, 273, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія про зупинення провадження у справі №916/1901/22.

Зупинити апеляційне провадження у справі № 916/1901/22 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/1719/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош