Постанова

від 03.07.2023 по справі 917/1507/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1507/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України (вх.№478П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 (суддя В.А.Ціленко, повний текст рішення складено 01.02.2023) справі №917/1507/22

за позовом Державного спеціалізовано господарське підприємство Ліси України в особі філії Городнянське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України м. Городня, Чернігівська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Вуд Експорт", м. Полтава,

про стягнення 28 454,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Городнянське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Вуд Юкрейн" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ВУД ЮКРЕЙНІ на користь Державного підприємства Городнянське лісове господарство борг в сумі 8 621 ,66 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,0грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору купівлі - продажу необробленої деревини № 1-ГР від 23 грудня 2019 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 в позові відмовлено.

Директор філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідача.

15.03.2023 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №917/1507/22 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1507/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Полтавської області.

22.03.2023 матеріали справи №917/1507/22 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №917/1507/22 апеляційну скаргу директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.3 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, ухвалено апелянту (директору філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України) надати письмові пояснення та відповідні докази стосовно реорганізації та правонаступництва Державного підприємства "Городнянське лісове господарство".

Від директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України надійшла відповідь на ухвалу суду від 27.03.2023, яка за своїм змістом є клопотанням про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2023 (вх.4730 від 27.04.2023). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №1215 від 19.04.2023 на суму 3721,50 грн. Крім того, апелянт надав пояснення щодо правонаступництва Державного підприємства "Городнянське лісове господарство" та додав відповідні документи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023, у зв`язку з хворобою судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі №917/1507/22 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22. Замінено позивача у справі №917/1507/22 - Державне підприємство "Городнянське лісове господарство" (15100, Чернігівська область, Чернігівський район, місто Городня, вулиця Жовтнева, будинок 54; код ЄДРПОУ 00993550) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії Городнянське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (15100, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, м. Городня, вул. Жовтнева, буд. 54; ідентифікаційний код 45052242). Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору №11/18-08-2021 від 18.08.2021 року Державне підприємство "Городнянське лісове господарство" м. Городня, Чернігівська область зобов`язалося поставити необроблену деревину, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ Вуд Експорт", м. Полтава прийняти та оплатити її на умовах визначених Договором.

Позивач стверджує, що на виконання Договору №11/18-08-2021 від 18.08.2021 року останній поставив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Вуд Експорт", м. Полтава деревини дров`яної з дубу (штабель), V:21,2480 м3, згідно Товарно-транспортної накладної № 148347 від 28.09.2021 року та деревини дров`яної з дубу (штабель), V:25,0500 м3 згідно Товарно-транспортної накладної №148360 від 30.09.2021 року.

Відтак, позивач зазначає, що відвантажив необроблену деревину на 119494,95 грн., яка оплачена відповідачем лише частково в сумі 91040,76 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 28454,19 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивач в установленому законом порядку не довів порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тому і правові підстави для стягнення 28 454,19 грн. відсутні.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Тобто, зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Із фактичних обставин справи суд першої інстанції зазначив, що позивач посилається на Товарно-транспортні накладні за якими перевізником є Державне підприємство "Городнянське лісове господарство". Обидві поставки деревини здійснювалися до місця призначення автомобілем КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 . Пункт навантаження Нижній склад. Деревину відпустив майстер нижнього складу Заєць О.А. Прийняв до перевезення водій ОСОБА_1 , а хто одержав деревину у місці призначення запис у Товарно-транспортних накладних відсутній.

Інших доказів, які б підтверджували отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АМ Вуд Експорт", м. Полтава неоплаченої деревини позивач не надав.

З урахуванням викладеного позивач в установленому законом порядку не довів порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем, тому і правові підстави для стягнення 28 454,19 грн. відсутні.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, що на момент звернення до суду станом на 16.11.2022 по бухгалтерському рахунку 3611 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по лісгоспу за Товариством з обмеженою відповідальністю «АМ Вуд Експорт» рахувалась дебіторська заборгованість за деревину дров`яну ПВ дуб (штабель) на суму 28454,19 гривень. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Апелянт вважає, що належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

На підтвердження свої доводів надав до апеляційної скарги копію податкової накладної від 23.09.2021 №576.

Апелянт вказує, що відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. ДП «Городнянським лісовим господарством» були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податок на додану вартість був сплачений до бюджету згідно декларації за вересень 2021 року по строку, згідно чинного законодавства.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Так, позивач зазначає, що відобразив господарську операцію з поставки товару відповідачу у податковій звітності, реєструючи податкову накладну.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідач не підтверджує факт поставки йому товару. Обставин сформування податкового кредиту в межах розгляду цієї матеріалами справи не підтверджено. Позивач, який доводить факт поставки, надав власні податкові накладні, які не можуть свідчити про вчинення відповідачем юридично значимих дій з визнання господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 ПК України).

Тобто право платника (відповідача, покупця) на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло у нього з моменту перерахування ним коштів (у цьому випадку попередньої оплати) постачальнику (Підприємству). Лише такі дії, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не можуть підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару.

Відтак, у суду відсутні підстави враховувати податкову звітність самого лише позивача.

Крім того, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні підстави приймати до уваги додану позивачем до апеляційної скарги податкову накладну, оскільки вона не надавалась під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у позовній заяві позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження його апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що цей доказ по своїй суті не підтверджує обставини, які вже були всебічно досліджені судом першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною, а позовні вимоги недоведеними.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з відповідала на корить позивача 28454,19 грн. заборгованості.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора філії "Городнянське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1507/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко