Рішення

від 03.07.2023 по справі 907/321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/321/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного малого підприємства «Експрес», м. Новояворівськ Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд», м Ужгород

про стягнення 314 165,60 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Експрес» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» 146 756,00 грн боргу, 103 179,63 інфляційних втрат, 13 737,61 грн 3% річних та 50 492,36 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору поставки нафтопродуктів №2610/20 від 26.10.2020.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/321/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на усунення недоліків позовної заяву в установлений судом строк, ухвалою від 01.05.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана на встановлену юридичну адресу місцезнаходження відповідача 88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, поштовий конверт з зазначеною ухвалою суду 07.06.2023 повернутий до суду відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з проставлення відмітки про причини не вручення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99-2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99-2, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас, суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за поставлений товар (бітум) за Договором поставки нафтопродуктів № 2610/20 від 26.10.2020 у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 146 756,00 грн, на яку позивачем нараховано 50 492,36 грн пені, 103 179,63 грн інфляційних втрат та 13 737,61 грн 3 % річних, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

26 жовтня 2020 року між Приватним малим підприємством «Експрес», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд», як Покупцем було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 2610/20 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві бітум нафтовий дорожній та бітумну емульсію (Продукція), а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити Продукцію в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору кількість, асортимент, ціна Продукції на кожну окрему партію визначається в накладних документах (видаткова накладна або акт прийому-передачі). Ціна Договору становить суму вартості всіх поставок Продукції.

Відповідно до п. 3.1. Договору Продукція постачається Постачальником Покупцеві партіями. Під партією Продукції розуміється найменування та кількість Продукції, яка поставляється по одній товарно-транспортній накладній.

За змістом п. 4.1. вартість Продукції кожної партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або акті приймання-передачі.

Формою оплати є післяоплата до десяти днів від дня поставки Продукції або передоплата згідно виставленого рахунку. Покупець проводить оплату Продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою перерахування коштів вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.п. 4.2., 4.5. Договору).

За умовами п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків між сторонами до повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

У випадку, якщо жодна з сторін не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку даного договору, не повідомить іншу про свій намір припинити його дію, Договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких подовжень необмежена.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Постачальником згідно з видатковими накладними №457 від 15.06.2021 (на суму 388 476,00 грн), №1889 від 06.12.2020 (на суму 319 280,00 грн), №1919 від 11.12.2020 (на суму 303 156,00 грн), №1824 від 25.11.2020 (на суму 299 260,00 грн), №1546 від 27.10.2020 (на суму 353 280,00 грн) передано, а Покупцем прийнято зазначений у накладних Товар бітум нафтовий дорожній на загальну суму 1 663 452,00 грн (з ПДВ), що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних, товарно-транспортними накладними від 27.10.2020, 06.12.2020, 11.12.2020, 25.11.2020, 15.06.2021 та не заперечено відповідачем у справі.

За твердженням Позивача, Відповідачем не виконано в повному обсязі зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з видатковими накладними №457 від 15.06.2021, №1889 від 06.12.2020, №1919 від 11.12.2020, №1824 від 25.11.2020, №1546 від 27.10.2020 товару у визначений п. 4.2. Договору строк, здійснивши сплату вартості отриманого товару в сумі 1 516 696,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача за 07.12.2020, 26.10.2020, 14.09.2021, 23.04.2021, 30.12.2020, 28.12.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 146 756,00 грн, стягнення якої разом із нарахованими пенею, відсотками річними та втратами від інфляції і є предметом судового розгляду у цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано Товар на загальну суму 1 663 452,00 грн, а відтак, з врахуванням здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» часткової оплати за Товар в розмірі 1 516 696,00 грн, слід дійти висновку про порушення Покупцем взятих на себе зобов`язань щодо оплати повної вартості отриманого ним Товару у визначений п. 4.2. Договору 10-денний строк, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за Відповідачем рахується заборгованість за отриманий за Договором Товар в сумі 146 756,00 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 146 756,00 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строків оплати поставленої Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводиться на десятий день після отримання Продукції.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми пені, остання ПМП «Експрес» обрахована в розмірі 50 492,36 грн окремо по видаткових накладних №457 від 15.06.2021, №1889 від 06.12.2020, №1919 від 11.12.2020 за період прострочення оплати по кожній накладній, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідно до умов п. 4.2. Договору зобов`язання відповідача з оплати товару повинно було бути виконано в десятиденний строк по кожній видатковій накладній окремо, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, право нараховувати штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов`язання по видатковій накладній №457 від 15.06.2021 у позивача виникає з 26.06.2021 та припиняється 26.12.2021.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним нарахування відповідачу по видатковій накладній №1889 від 06.12.2020 пені з 17.12.2020 по 29.12.2020, по видатковій накладній №1919 від 11.12.2020 з 22.12.2020 по 22.04.2021 та видатковій накладній №457 від 15.06.2021 з 26.06.2021 по 26.12.2021 з урахуванням часткової оплати та виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в означений період а відтак, правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 41 526,99 грн пені, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 8965,37 грн пені, суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині розраховані позивачем помилково та з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, Відповідачу окремо по видаткових накладних №457 від 15.06.2021, №1889 від 06.12.2020, №1919 від 11.12.2020, з урахуванням встановленого в п. 4.2. Договору строку сплати по кожній накладній окремо і по 11.04.2023 нараховано 3% річних в розмірі 13 737,61 грн та інфляційні втрати на суму 103 179,63 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за вказаний період суд, з урахуванням з урахуванням часткової оплати, вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 66 478,86 грн втрат від інфляції та 13 737,61 грн 3% річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 36 700,77 грн втрат від інфляції, суд відмовляє, позаяк інфляційні в цій частині (по видатковій накладній №457 від 15.06.2021) нараховані позивачем помилково з липня 2020 року, тоді як заборгованість за означеною накладною за встановленими обставинами у відповідача виникла лише 26.06.2021 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 35561286) на користь Приватного малого підприємства «Експрес» (81053, м. Новояворівськ Львівської області, вул. Степана Бандери, 7, код ЄДРПОУ 30253563) 146 756,00 грн (сто сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) заборгованості, 41 526,99 грн (сорок одну тисячу п`ятсот двадцять шість гривень 99 копійок) пені, 66 478,86 грн (шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 86 копійок) втрат від інфляції, 13 737,61 грн (тринадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 61 копійку) 3% річних та 3222,03 грн (три тисячі двісті двадцять дві гривні 03 копійки) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 03 липня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.