Постанова

від 23.11.2023 по справі 907/321/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. Справа №907/321/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівПЛОТНІЦЬКИЙ Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Праймінвестбуд б/н від 03.08.2023 (вх.ЗАГС

№01-05/2530/23 від 04.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 03.07.2023 (повний текст 03.07.2023, суддя Лучко Р.М.)

у справі№ 907/321/23

за позовомПриватного малого підприємства Експрес, м.Новояворівськ Львівської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Праймінвестбуд, м Ужгород

простягнення в сумі 314 165,60 грн

за участю представників сторін

від апелянта (відповідача) Кукарека К.С. (адвокат);

від позивача Галайський О.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Експрес» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» про стягнення з 146 756,00 грн боргу, 103 179,63 інфляційних втрат, 13 737,61 грн 3% річних та 50 492,36 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору поставки нафтопродуктів №2610/20 від 26.10.2020.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» на користь Приватного малого підприємства «Експрес» 146 756,00 грн заборгованості, 41 526,99 грн пені, 66 478,86 грн втрат від інфляції, 13 737,61 грн 3% річних та 3222,03 грн в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТзОВ Праймінвестбуд не погодилося із вказаним рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, він не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, а тому був позбавлений права подавати відзив, знайомитися з матеріалами справи.

Крім того, ТзОВ Праймінвестбуд зазначило, що на його думку, мали місце форс-мажорні обставини, а тому застосування штрафних санкцій позивачем та відповідно і судом першої інстанції неправомірне.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26 жовтня 2020 року між Приватним малим підприємством «Експрес», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд», як покупцем було укладено договір поставки нафтопродуктів №2610/20 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві бітум нафтовий дорожній та бітумну емульсію (продукція), а покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору кількість, асортимент, ціна продукції на кожну окрему партію визначається в накладних документах (видаткова накладна або акт прийому-передачі). Ціна Договору становить суму вартості всіх поставок продукції.

Відповідно до п. 3.1. Договору продукція постачається постачальником покупцеві партіями. Під партією продукції розуміється найменування та кількість продукції, яка поставляється по одній товарно-транспортній накладній.

За змістом п. 4.1. вартість продукції кожної партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або акті приймання-передачі.

Формою оплати є післяоплата до десяти днів від дня поставки продукції або передоплата згідно виставленого рахунку. Покупець проводить оплату продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою перерахування коштів вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.п. 4.2., 4.5. Договору).

За умовами п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків між сторонами до повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

У випадку, якщо жодна з сторін не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку даного договору, не повідомить іншу про свій намір припинити його дію, Договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких подовжень необмежена.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на виконання умов укладеного Договору постачальником згідно з видатковими накладними №457 від 15.06.2021 (на суму 388 476,00 грн), №1889 від 06.12.2020 (на суму 319 280,00 грн), №1919 від 11.12.2020 (на суму 303 156,00 грн), №1824 від 25.11.2020 (на суму 299 260,00 грн), №1546 від 27.10.2020 (на суму 353 280,00 грн) передано, а покупцем прийнято зазначений у накладних Товар бітум нафтовий дорожній на загальну суму 1 663 452,00 грн (з ПДВ), що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних, товарно-транспортними накладними від 27.10.2020, 06.12.2020, 11.12.2020, 25.11.2020, 15.06.2021 та не заперечено відповідачем-апелянтом у справі.

Відповідачем не виконано в повному обсязі зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з видатковими накладними №457 від 15.06.2021, №1889 від 06.12.2020, №1919 від 11.12.2020, №1824 від 25.11.2020, №1546 від 27.10.2020 товару у визначений п. 4.2. Договору строк, здійснивши сплату вартості отриманого товару в сумі 1 516 696,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача за 07.12.2020, 26.10.2020, 14.09.2021, 23.04.2021, 30.12.2020, 28.12.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 146 756,00 грн, стягнення якої разом із нарахованими пенею, відсотками річними та втратами від інфляції і є предметом судового розгляду у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Норми ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано товар на загальну суму 1 663 452,00 грн, а відтак, з врахуванням здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Праймінвестбуд» часткової оплати за товар в розмірі 1 516 696,00 грн, покупцем порушено взяті на себе зобов`язань щодо оплати повної вартості отриманого ним товару у визначений п. 4.2. Договору 10-денний строк.

З огляду на викладене, у відповідача існує заборгованість за отриманий по договору товар в сумі 146 756,00 грн.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводиться на десятий день після отримання Продукції.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов п. 4.2. Договору зобов`язання відповідача з оплати товару повинно було бути виконано в десятиденний строк по кожній видатковій накладній окремо, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, право нараховувати штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов`язання по видатковій накладній №457 від 15.06.2021 у позивача виникає з 26.06.2021 та припиняється 26.12.2021.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно нарахував відповідачу по видатковій накладній №1889 від 06.12.2020 пені з 17.12.2020 по 29.12.2020, по видатковій накладній №1919 від 11.12.2020 з 22.12.2020 по 22.04.2021 та видатковій накладній №457 від 15.06.2021 з 26.06.2021 по 26.12.2021 з урахуванням часткової оплати та виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в означений період а відтак, правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 41 526,99 грн пені, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції відмовлено в частині стягнення з відповідача 8965,37 грн пен, з тих підстав, що в цій частині розрахунки проведено з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Жодна з сторін по справі не оскаржує рішення суду в цій частині та колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, відповідачу окремо по видаткових накладних №457 від 15.06.2021, №1889 від 06.12.2020, №1919 від 11.12.2020, з урахуванням встановленого в п. 4.2. Договору строку сплати по кожній накладній окремо і по 11.04.2023 нараховано 3% річних в розмірі 13 737,61 грн та інфляційні втрати на суму 103 179,63 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 66 478,86 грн втрат від інфляції та 13 737,61 грн 3% річних.

В частині стягнення з відповідача 36 700,77 грн втрат від інфляції, судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що інфляційні в цій частині (по видатковій накладній №457 від 15.06.2021) нараховані позивачем помилково з липня 2020 року, тоді як заборгованість за означеною накладною за встановленими обставинами у відповідача виникла лише 26.06.2021 року.

Жодна з сторін не оскаржує рішення в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та стягненні з ТзОВ «Праймінвестбуд» на користь Приватного малого підприємства «Експрес» 146 756,00 грн заборгованості, 41 526,99 грн пені, 66 478,86 грн втрат від інфляції, 13 737,61 грн 3% річних та 3222,03 грн в повернення сплаченого судового збору.

Що ж стосується посилання апелянта на те, що мали місце форс-мажорні обставини, а тому застосування штрафних санкцій неправомірне, то вони відхиляються колегією суддів за безпідставністю як неналежно обґрунтовані, оскільки в даному випадку існує судова практика щодо належного встановлення таких обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Вказана правова позиція була викладена у постанові КГС ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

З приводу доводів апелянта, про те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки кореспонденція надсилалась судом першої інстанції на юридичну адресу місцезнаходження відповідача: 88000, м. Ужгород, вул. Промислова, 5, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2023 з наступними змінами і доповненнями, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржуване рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275 - 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ Праймінвестбуд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2023 у справі №907/321/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 05.12.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіБ.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК