Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/2599/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/2599/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2599/23

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код: 19020407)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинка» (03065, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 20; ідентифікаційний код: 32103439; теперішня адреса: Україна, 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26Б)

Про стягнення 757 881, 62 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинка» (відповідач) про стягнення 757 881, 62 грн. заборгованості зі сплати орендної плати після припинення строку дії договору, а також 3 % річних та інфляцію. Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинка» понесені судові витрати (судовий збір).

27.02.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху.

10.03.2023 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 27.02.2023, якою він усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 27.02.2023.

17.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.04.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новинка» (надалі - орендар, відповідач) укладено Договір № 2647 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 16 січня 2018 року №1/77 передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Новинка», що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який знаходиться за адресою: бульвар Вацлава Гавела, буд. 20 для побутового обслуговування населення.

Пунктом 3.11. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Умовами договору встановлено, що строк дії зазначеного договору до 03.04.2021 (п. 9.1.). 07.04.2021 позивач листом №062/05-18-2155 повідомив ТОВ «Новинка», що договір оренди № 2647 від 05.04.2018 припиняється з 03.04.2021 і продовжуватися не буде.

Проте, орендар орендовані приміщення станом на 03.04.2021 не звільнив, за актом приймання-передачі майно не передав, а як свідчить Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 23.02.2022 року, підписаний між сторонами договору, ТОВ «Новинка» звільнило приміщення лише 23.02.2022.

Як стверджує позивач, фактично об`єкт оренди було повернуто лише 23.02.2022, про що підписано Акт приймання-передачі майна між відповідачем (орендарем) та балансоутримувачем (КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»).

Позивач стверджує, що, оскільки, ТОВ «Новинка» продовжував користуватися об`єктом оренди після закінчення дії договору № 2647 від 05.04.2018, останній повинен сплатити орендну плату в порядку п. 3.11. Договору за період з квітня 2021 по 23.02.2022 в загальному розмірі 983 685, 56 грн.

ТОВ «Новинка», в свою чергу, здійснила часткову оплату орендної плати за період з квітня 2021 по 23.02.2022 в загальному розмірі 412 678, 32 грн, у зв`язку з чим, у ТОВ «Новинка» утворилася заборгованість перед заявником в розмірі 571 007, 24 грн, яку так і не було сплачено. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з метою стягнення основного боргу, а також 3 % річних та інфляції в судовому порядку.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 757 881, 62 грн, з яких: 571 007, 24 грн - основного боргу за період з квітня 2021 по лютий 2022 (по 23.02.2022) по договору оренди; 27 331, 94 грн - 3% річних (з 04.04.2021-31.01.2023); 159 542, 44 грн - інфляційні витрати (з 04.04.2021 по 31.12.2022), нараховані на підстав статті 625 ЦК України.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач після припинення строку дії Договору не повернув об`єкт оренди та продовжив користуватись майном до 23.02.2022. Отже, в силу п. 3.11. Договору зобов`язаний сплатити орендну плату після припинення строку дії договору до дати фактичного повернення майна. Відповідачем здійснено лише чотири платежі: 01.12.2021 на суму 272 522, 19 грн, 10.12.2021 на суму 46331, 61 грн, 11.01.2022 на суму 46609, 60 грн, від 18.01.2022 47214,92 грн. В іншій частині, що становить 571 007, 24 грн, відповідач, в силу вимог п. 3.11. Договору, орендну плату не сплатив.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

При вирішення спору по суті, суд встановив, що 30.03.2023 відповідач змінив своє місцезнаходження з м. Київ на м. Дніпро, проте, згідно частини 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Спір у справі виник з орендних правовідносин згідно яких об`єктом спору є нерухоме майно, що розташоване в м. Києві.

Отже, даний спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва в порядку виключної підсудності.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату надсилання ухвали, а саме: 03065, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 20.

Втім поштовий конверт (поштове відправлення №0105493580643) повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою про повернення «у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач та позивач не повідомляли суд про зміну відповідачем адреси місцезнаходження та суду нова адреса відповідача була не відома, а отже суд вважає, що ухвала про відкриття провадження у справі №910/2599/23 від 17.03.2023 є врученою відповідачеві.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 у справі №910/2599/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 20.03.2023

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження строку для його поновлення до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача здійснити оплату орендної плати за період користування нерухомим майном після припинення строку дії договору, а саме з квітня 2021 по лютий 2022 (до 23.02.2022).

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи є договір оренди припиненим?

- у випадку припинення договору чи правомірно позивач застосовує пункт 3.11. Договору та просить стягнути з відповідача орендну плату ?

- не правильне визначення способу захисту порушеного права та застосування правових підстав позову чи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Як встановлено матеріалами справи, Договір №2647 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.04.2018 укладений із строком дії до 03.04.2021 (пункт 9.1.).

Пунктом 9.7. Договору - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Станом на дату укладення договору оренди аналогічні положення містив Закон України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 року та до втрати ним чинності з 01.02.2020 (у зв`язку з введенням в дію з 01.02.2020 Закону України від 03.10.2019 N 157-IX "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (який набрав чинності 27.12.2019 та введений в дію 01.02.2020) договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

В матеріалах справи наявний лист позивача від 07.04.2021 за вих. №062/05-18-2155, в якому Департамент проінформував відповідача про те, що орендодавець не бажає продовжувати договір оренди, у зв`язку з чим, договір припиняється з 03.04.2021.

16.04.2021 відповідач отримав лист від 07.04.2021 за вих. №062/05-18-2155 про припинення договору оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0104405272636.

Станом на 03.04.2021 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 N 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Таким чином, у спірних правовідносинах для продовження дії договору оренди достатня наявність таких юридичних фактів:

орендар продовжує користування орендованим майном;

відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін у встановлений строк про припинення або зміну умов договору.

Отже, повідомлення на адресу орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони. Зазначене є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться в пункті 9.4. Договору - договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи підтверджено факт надіслання позивачем відповідачеві заяви про припинення договору оренди в порядку пункту 9.7. Договору впродовж місяця після закінчення строку дії договору.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди від 05.04.2018 №2647 припинив свою дію 03.04.2021, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Підпунктом 4.2.19. договору передбачено, що орендар зобов`язується після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем та орендарем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та інших платежів.

Вказаний пункт узгоджується із приписами статті 785 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично об`єкт оренди був повернутий згідно Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу лише 23.02.2022, про що відчить підписаний двосторонній акт.

Позивач визначає правовою підставою позову пункт 3.11. Договору, згідно якого у разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Проте, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України, зокрема, ст.785 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Застосування неустойки передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України можливе незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

При цьому суд зазначає, припинення договору означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.

Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що користування майном після припинення (розірвання) договору є таким, що здійснюється не відповідно до умов договору оренди - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, за висновками суду регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст.6 Цивільного кодексу України).

Таким чином, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що у відповідності до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Викладені вище висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. у справі №910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021р. у справі №904/577/20.

Таким чином, наймодавець (орендодавець) у випадку припинення орендних правовідносин позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, що передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем в межах даної справи не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, а стягнення орендної плати після припинення строку дії Договору є неналежним способом захисту порушених прав позивача що своєчасного повернення об`єкта оренди.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку суд не може застосувати принцип "Jura novit curia " (суд знає закон) щодо визначення замість позивача правильного способу захисту порушеного права, який визначений конкретною нормою права, в даному випадку статтею 785 ЦК України, оскільки це порушує принцип змагальності сторін, визначений у статті 13 ГПК України.

Принцип змагальності (чинна редакція ГПК, стаття 13) встановлює, що:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та

обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, визначення за позивача правильного способу захисту судом, застосування норм права, яке регулює спірні правовідносини відповідно до фактичних обставин справи, буде порушувати вказаний принцип змагальності сторін, при втіленні якого суд займає

позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті,

що надані сторонами, а тим більше не визначає за позивача вірний спосіб захисту, зміст позовних вимог та їх грошове вираження.

З урахуванням зазначеного, оскільки суд встановив, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - відмовити.

2. Судові витрати позивача покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких